Справа № 347/2/26
про відмову в забезпеченні позову
"06" січня 2026 р. м.Косів
Суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Крилюк М.І.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову , -
Позивачка - ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третьої особи - ОСОБА_3 про витребовування майна із чужого незаконного володіння.
02.01.2026 року до суду надійшла від ОСОБА_1 заява про забезпечення вищевказаного позову шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на: відчуження; передачу в іпотеку; поділ; повторне звернення стягнення; державну реєстрацію прав та обтяжень щодо житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Вивчивши подану на розгляд суду ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, приходжу до висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи із наступного:
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно із частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Верховний Суд України в Постанові Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.
Відповідно до вимог частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Так, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Як вбачається з позовних вимог та матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 , третьої особи - ОСОБА_3 про витребовування майна із чужого незаконного володіння.
Тобто безпосереднім предметом позову позивачки не є оспорювання документів, за якими ОСОБА_2 на даний час являється власником нерухомого майна - житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , щодо яких заявник просить здійснити заборону вчиняти певні дії.
А тому не забезпечення позову в обраний позивачем спосіб не зможе ускладнити чи унеможливити виконання даного рішення суду.
Отже, такий захід забезпечення позову у даній справі, як заборона ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на: відчуження; передачу в іпотеку; поділ; повторне звернення стягнення; державну реєстрацію прав та обтяжень щодо житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Крім того, доказів щодо вчинення будь-яких дій щодо житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 суду заявником не надано.
Безпідставним та недоведеним є посилання заявника на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза утруднення та неможливості виконання майбутнього рішення суду з огляду на те, що спірне майно вибуло з володіння позивача внаслідок незаконного звернення стягнення, відповідач вчиняє дії, спрямовані на позбавлення позивача фактичного володіння майном, зокрема висуває вимоги щодо оплати користування житлом та стягує орендну плату з фактичних мешканців спірного майна; у разі відчуження спірного майна або зміни правового статусу майна виконання рішення суду про його витребування буде істотно ускладнене або неможливе.
За таких обставин, приходжу до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006, ст. ст. 81, 149 153, 260, 261, 263, 354 ЦПК України, суддя,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя М.І.Крилюк