Справа № 346/2448/25
Провадження № 2-а/346/4/26
05 січня 2026 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі: головуючого судді Коваленка Д.С., секретар судових засідань: Івантишин Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просив скасувати постанову №664/25 від 07.05.2025 року, якою накладено штраф в розмірі 17000 гривень. Підставою позову вказує те, що подія і склад правопорушення відсутні.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 21 травня 2025 року суд відкрив провадження у справі та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 01 липня 2025 року, однак відклав його останній раз на 05.01.2026 року.
Позивач просив розглянути справу без його участі, а відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволені позовних вимог.
Стислі позиції учасників у справі.
Аргументи позивача. 07 травня 2025 року його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_2 як особи, що порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звертає увагу суду на те, що його фактичне місце проживання не збігається з місцем реєстрації. Так станом на момент уточнення облікових даних 15 липня 2024 року, у військово-облікових документах, зокрема в мобільному додатку «Резерв+», ним було зазначено актуальне фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 . Водночас, зареєстрованим місцем його проживання, що відображено у витягу з П'ядицької територіальної громади № 2023/003300505, є: АДРЕСА_2 . Під час винесення оскаржуваної постанови представники ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомили, що повістка була централізовано сформована та нібито направлена з Києва, імовірно, на зареєстровану адресу його проживання, тобто за адресою: АДРЕСА_2 . Проте він вважає це порушення процедури належного повідомлення особи, оскільки в актуалізованих облікових даних, наданих ним особисто чітко вказано іншу адресу. Відтак надсилання повістки не за фактичною, а за зареєстрованою адресою призвело б до неналежного інформування його про необхідність з'явитись за повісткою, що у свою чергу позбавило б його можливості реалізувати сої права у встановлені строки.
У встановлені законом строки, а саме 15 липня 2024 року ним на виконання вимог закону , уточнено персональні дані як військовозобов'язаного зокрема уточнено адресу проживання, номер мобільного телефону та електронну адресу. Зокрема, він знаходиться на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов'язаним, гідроакустиком гідроакустичних станцій мінного пошуку, обліковується за номером у реєстрі «Оберіг» 260720239309623200013. Вказане підтверджується даними військово-облікового документа із мобільного за стосунку «Резерв+», сформованого 15.07.2024 року. У зв'язку із чим просив скасувати постанову № 664/25 по справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі.
Аргументи відповідача. Повістка була надіслана рекомендованим листом № 0610207230343 ОСОБА_1 за адресою його місця проживання 14.11.2024 року. Так громадянин ОСОБА_1 будучи належним чином оповіщеним, не прибув по повістці № 1200365 на 27.11.2024 року о 09 годині для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 . І оскільки він був належним чином оповіщений про необхідність явки в ТЦК але не з'явився, його було правомірно піддано штрафу за порушення правил військового обліку.
Оцінка суду щодо фактів.
14.11.2024 року ОСОБА_1 була направлена повістка на адресу його проживання шляхом її здачі у поштове відділення, згідно з якою йому потрібно було прибути 27.11.2024 року о 09 год. в АДРЕСА_1 , для уточнення даних (а.с.47). Однак вказаний лист був повернутий з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, яка була проставлена тільки 29.11.2024 (а.с.64).
07.05.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 винесено постанову № 664/25, з якої вбачається, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 27 листопада 2024 року об 09 годині з метою уточнення даних по повістці, яка була 14.11.2024 року сформована та надіслана засобами поштового зв'язку. У зв'язку із чим своїми діями вказаний громадянин порушив абзац 1 частини 1 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підпункт 2 пункту 1 правил військового обліку. Разом з цим, цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000 грн. за те, що той не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом у день, вказаний у повістці (а.с.17).
Зміст спірних правовідносин сторін.
Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли публічні правовідносини, в межах яких між ними виник спір, у якому позивач не погодився із рішенням суб'єкта владних повноважень в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідача, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Оцінка суду щодо права.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами другою і третьою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Положення частини 1 статті 284 та частини 1 статті 283 КУпАП передбачають, що постанова у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення виноситься органом (посадовою особою) тільки після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
А в силу положень частини 1 статті 280 цього ж кодексу, при розгляді такої справи орган (посадова особа), у першу чергу, зобов'язана з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення. При цьому встановлення такої обставини, з огляду на зміст статей 251 та 252 КУпАП, здійснюється тільки на підставі оцінки органом (посадовою особою) доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, але керуючись законом і правосвідомістю.
А тут суд враховує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено статтею 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. І ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
І, з урахуванням правової природи такого акту як постанова у справі про адміністративне правопорушення, що описана у статтях 283-284 КУпАП, ні орган (чи посадова особа), що розглядали справу про адміністративне правопорушення), ні суд не можуть розглядати і приймати постанову у справі про адміністративне правопорушення, саму по собі, як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки в силу вже вказаних вище положень статті 251 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення до доказів у такій справі не відноситься, а є актом правозастосовчої діяльності.
Разом з цим суд враховує, що в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Таким чином, у цій справі, в якій позивач оскаржує постанову відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності, докази правомірності свого рішення повинен надати суду саме відповідач. І зокрема докази того, що позивачем дійсно було вчинено те адміністративне правопорушення, за яке на нього було накладено адміністративне стягнення постановою, яку оскаржує позивач.
Як вже було встановлено судом, відповідач прийняв оскаржувану позивачем постанову, оскільки вважав, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП та наклав штраф у розмірі 17000 гривень.
Положеннями частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію яке вчинено в особливий період, є адміністративним правопорушенням.
Також згідно з ч.3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, є:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Як вже вказувалось вище, ОСОБА_1 дійсно направлялась повістка з вимогою з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами поштового зв'язку, однак відповідно до документів, які надані суду поштове відправлення щодо ОСОБА_1 з відміткою про його відсутність було повернуто відповідачу тільки 29.11.2024 року, тобто датою, що настала вже після необхідної дати явки позивача до відповідача (27.11.2024 року). А копії самого поштового повідомлення з будь-якою відміткою, яка передбачена постановою КМУ і з датою, яка була би раніше ніж день явки до ТЦК, відповідач суду не надав.
А тому, не можна вважати, що ОСОБА_1 був належно оповіщений про дату явки до ТЦК. І як наслідок, в його діянні щодо неявки в ТЦК, відсутня така ознака складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, з урахуванням ст.9 КУпАП, як вина. Отже відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів перед судом правомірність свого рішення та висновку про те, що позивач вчинив діяння, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
В силу положень частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, суд погоджується із вимогами позову про необхідність скасування постанови, яку оскаржує позивач, а провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити.
Оцінка і висновок суду щодо судового збору.
Враховуючи, що рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, зокрема на користь позивача, то саме на його користь слід присудити здійснені ним документально підтверджені витрати у виді судового збору в розмірі 1211 гривень 20 копійок (а.с.7), за рахунок ІНФОРМАЦІЯ_4 , як це визначено частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, керуючись положеннями статей 1,2,7,9,12,23,33,217,210,222,245-252,254-256,268,276-280,283,284,287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, положеннями статей 2,4,6,12,32,72-90,241-243,255,257-263,286,292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Скасувати постанову (серії № 664/25) від 07 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, що передбачена частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
За рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок за подачу позовної заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів, з дня проголошення рішення, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: Коваленко Д. С.