Справа № 201/50/26
Провадження № 1-кс/201/9/2026
6 січня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 3 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях капітана юстиції ОСОБА_3 погоджене прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000041 від 17.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 111-2 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000041 від 17.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 111-2 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покаранняа саме на:
- на банківські рахунки, які відкриті в АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909), а саме: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування № 22025130000000041 від 17.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 111-2 КК України та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1 та ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України
Досудове розслідування здійснюється зокрема за фактом пособництва ОСОБА_5 у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора та добровільного збору, підготовки та передачі активів (теплової енергії) представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, а також за фактом пособництва останньою у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, тобто за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
21.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 111-2 КК України. 15.12.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 21.01.2026.
Згідно з санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України, зазначене кримінальне правопорушення карається штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна, а також згідно з санкцією ч. 1 ст. 111-2 КК України, зазначене кримінальне правопорушення карається позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
На підставі того, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 111-2 КК України, санкціями яких передбачене покарання у вигляді конфіскації майна, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_5 .
Так, згідно інформації з АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909) від 11.12.2025 підозрювана ОСОБА_5 має банківські рахунки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи те, що існує реальна загроза зміни та приховування вказаного майна шляхом видання довіреностей на розпорядження майном, зняття та перерахування наявних грошових коштів з банківських рахунків, в т.ч. через систему веб - банкінгу, тощо, розгляд даного клопотання необхідно здійснити без участі володільця цього майна - підозрюваної у кримінальному провадженні ОСОБА_5 та її представників, задля забезпечення накладення арешту на майно.
На підставі викладеного, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні, керуючись ст. ст. 40, 131-132, 170-171 КПК України, слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий у судове засідання для розгляду клопотання не з'явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, на задоволенні наполягав, неприбуття прокурора в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Згідно з санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України, зазначене кримінальне правопорушення карається штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна, а також згідно з санкцією ч. 1 ст. 111-2 КК України, зазначене кримінальне правопорушення карається позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Також було встановлено, що , згідно інформації з АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909) від 11.12.2025 підозрювана ОСОБА_5 має банківські рахунки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до вимог ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 111-2 КК України, санкція якої передбачає у тому числі конфіскацію майна.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, знаходиться у власності підозрюваної, а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на вказане майно, що належить підозрюваній та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
А тому клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170,171,173,309,376,404,405,407,418,422 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 3 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях капітана юстиції ОСОБА_3 погоджене прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000041 від 17.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 111-2 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , а саме на банківські рахунки, які відкриті в АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909), а саме: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3
Заборонити розпоряджатися та відчужувати вказане майно на час досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1