Справа № 201/48/26
Провадження № 1-кс/201/8/2026
6 січня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого 3 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях майора юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000138 від 05.03.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000138 від 05.03.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покаранняа саме:
- рахунки в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», а саме рахунки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;
- рахунок в АТ «Державний ощадний банк України» НОМЕР_4 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що у період часу з грудня 2023 року, але не пізніше 27 грудня 2023 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої збройної російської агресії проти України, маючи умисел на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України, отримав від невстановлених під час досудового розслідування осіб з числа представників т.зв. «лнр», підконтрольних державі-агресору - РФ, пропозицію зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме: в т.зв. «Луганской таможне» (мовою оригіналу), яка розташована за адресою: Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. 26 Бакинських Комісарів, буд. 155, та є структурним підрозділом «Южного таможенного управления» (мовою оригіналу), яке у свою чергу є «региональным таможенным управлением федеральной таможенной службы РФ» (мовою оригіналу), а саме: посаду т.зв. «головного митного інспектора мобілізаційного відділення Луганської митниці, голови первинної профспілкової організації Луганської митниці» (мовою оригіналу: «главного таможенного инспектора мобилизационного отделения Луганской таможни, председателя первичной профсоюзной организации Луганской таможни»), діючи в порушення вимог Конституції та Законів України, умисно, добровільно погодився на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період часу з грудня 2023 року, але не пізніше 27 грудня 2023 року, більш точну дату під час досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Луганської області, а саме: в т.зв. «Луганской таможне» (мовою оригіналу), яка розташована за адресою: Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. 26 Бакинських Комісарів, буд. 155, та є структурним підрозділом «Южного таможенного управления» (мовою оригіналу), яке у свою чергу є «региональным таможенным управлением федеральной таможенной службы РФ» (мовою оригіналу), погоджуючись на вищезазначену пропозицію, умисно, добровільно зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України, а саме: посаду т.зв. «головного митного інспектора мобілізаційного відділення Луганської митниці, голови первинної профспілкової організації Луганської митниці» (мовою оригіналу: «главного таможенного инспектора мобилизационного отделения Луганской таможни, председателя первичной профсоюзной организации Луганской таможни»), створеному на тимчасово окупованій території України.
31 липня 2025 року слідчим за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Таким чином, матеріали кримінального провадження містять достатні відомості, які дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого злочину, який, відповідно до ч. 7 ст. 111-1 КК України, карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Згідно відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на запит № 20.1.0.0.0/7-250723/39077-БТ від 24.07.2025, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 має відкриті рахунки в зазначеній банківській установі, а саме рахунки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Згідно відповіді на запит АТ «Державний ощадний банк України» № 46/10/11/100865/2025-БТ від 04.08.2025, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 має відкритий рахунок в зазначеній банківській установі, а саме рахунок НОМЕР_4 .
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Крім того, згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Санкція ч. 7 ст. 111-1 КК України, передбачає застосування до особи, що вчинила вказаний злочин, конфіскації майна як виду покарання.
Незастосування у даному випадку арешту майна, може призвести до відчуження вказаного майна ОСОБА_5 , тобто особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.
При цьому, згідно з положенням ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
На підставі викладеного, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а також запобігання можливості приховування чи знищення майна, керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 170-172 КПК України, слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий у судове засідання для розгляду клопотання не з'явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, на задоволенні наполягав, неприбуття прокурора в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2025 року слідчим за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Також було встановлено, що згідно відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на запит № 20.1.0.0.0/7-250723/39077-БТ від 24.07.2025, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має відкриті рахунки в зазначеній банківській установі, а саме рахунки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Згідно відповіді на запит АТ «Державний ощадний банк України» № 46/10/11/100865/2025-БТ від 04.08.2025, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має відкритий рахунок в зазначеній банківській установі, а саме рахунок НОМЕР_4 .
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до вимог ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, санкція якої передбачає у тому числі конфіскацію майна.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у якому йому повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, знаходиться у власності підозрюваного, а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на вказане майно, що належить підозрюваному та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
А тому клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170,171,173,309,376,404,405,407,418,422 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого 3 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях майора юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000138 від 05.03.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 22025130000000138 від 05.03.2025 на майно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , а саме на:
- рахунки в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», а саме рахунки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;
- рахунок в АТ «Державний ощадний банк України» НОМЕР_4 .
Заборонити розпоряджатися та користуватися рахунками громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які відкриті АТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) на час досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Заборонити розпоряджатися та користуватися рахунками громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які відкриті АТ «Державний ощадний банк України» (МФО 300465, ЄДРПОУ 00032129) на час досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1