Справа №761/2056/25Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5881/2025
15 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10
обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023000000000876, по обвинуваченню:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України,
за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинувачених ОСОБА_13 і ОСОБА_14 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 21 жовтня 2025 року,-
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 21 жовтня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на 60 днів, до 19 грудня 2025 року включно, з визначенням застави: ОСОБА_11 у розмірі 23000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 69 644 000 (шістдесят дев'ять мільйонів шістсот сорок чотири тисячі) гривень, ОСОБА_12 у розмірі 9500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 28 766 000 (двадцять вісім мільйонів сімсот шістдесят шість тисяч) гривень, ОСОБА_13 у розмірі 11000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 33 308 000 (тридцять три мільйони триста вісім тисяч) гривень та ОСОБА_14 у розмірі 6500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 19 682 000 (дев'ятнадцять мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі) гривень, з покладенням на обвинувачених відповідних процесуальних обов'язків.
В поданих апеляційних скаргах з доповненнями, які є ідентичні за своїм змістом, захисники просять скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування поданих апеляційних скарг захисники зазначають, що обвинувачені утримуються під вартою більше 1 року і 9 місяців, вказаний запобіжний захід неодноразово безпідставно продовжувався,
Вказують, що як прокурор, так і суд першої інстанції кожного разу, продовжуючи обвинуваченим строк тримання під вартою, наводять одні і ті ж підстави, без належного обґрунтування наявності ризиків, встановлених судом при первинному обранні запобіжного заходу.
За доводами апеляційних скарг, суд дійшов хибних висновків про існування двох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування від суду, та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки наведені ризики не відповідають фактичним обставинам провадження.
Також захисники стверджують, що суд фактично не надав належної оцінки доводам та сторони захисту щодо необґрунтованості та недоведеності висунутого ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 обвинувачення.
Твердження суду про те, що доводи захисників про необґрунтованість висунутого їх підзахисним обвинувачення та щодо відсутності існування ризиків, неодноразово перевірялися судом в ході підготовчого судового засідання та їм надавалася належна оцінка, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
На обґрунтування відсутності ризиків, на які посилається прокурор у поданому клопотанні, апелянти вказують, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження того, що обвинувачені, у випадку застосування до них більш м'якого запобіжного заходу, матимуть реальну можливість здійснити хоча б одну з перерахованих в ч.1 ст.177 КПК України дій.
Відтак, стверджують, що ризики, передбачені п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні відсутні, раніше не існували, а висновки суду першої інстанції спростовуються аргументами, доводами і наданими доказами сторони захисту, які не були враховані судом під час розгляду клопотання прокурора.
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, захисники зазначають, що до набрання обвинувальним вироком суду законної сили ризик того, що особа переховуватиметься від суду, є рівнозначним тому, що особа не переховуватиметься від суду, а тому для його доведення необхідно мати більш вагомі підстави, аніж відомості про покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то як вважають захисники, наявність вказаного ризику є припущенням як сторони обвинувачення, так і суду.
Також, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд всупереч вимогам закону, не розглянув можливості застосування до обвинувачених інших більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд першої інстанції також не врахував всі доводи сторони захисту, які підтверджені документально, щодо можливості перебування обвинувачених під домашнім арештом, для відбування якого на сьогоднішній день не існує жодних перешкод чи визначення застави у більш помірному розмірі.
Зазначають, що визначений судом розмір застави є завідомо непомірним для сплати обвинуваченими та їх родичами, та призводить до фактичного застосування безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що є порушенням положень от. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Просять врахувати, що ОСОБА_11 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, є співзасновником благодійної організації «Благодійний фонд «HOPEUA», має ряд відзнак та нагород, не має громадянства та підданства іншої країни, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.
ОСОБА_13 також має постійне місце проживання та реєстрації на території України, має у власності нерухоме майно, на його утриманні перебуває матір 1946 року народження та син, який є особою з інвалідність І групи.
ОСОБА_14 має на утриманні матір, яка має суттєві проблеми зі здоров'ям та потребує стороннього догляду та лікування.
ОСОБА_17 має постійне місце реєстрації та проживання на території України, нерухоме майно на праві власності, на його утриманні перебуває матір пенсійного віку, дружина та малолітня донька, має позитивні характеристики та ряд відзнак.
Крім того, захисники посилаються на загрози перебування обвинувачених в ДУ «Київський слідчий ізолятор» під час ракетних та інших обстрілів, неналежні умови тримання під вартою через перенаповнення камерних приміщень, відсутність належної вентиляції в деяких камерних приміщеннях, випадки незабезпечення продуктами харчування, порушення права на приватність, необладнання меблями, інвентарем та ряд інших порушень.
За результатами апеляційного перегляду просять оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 строків тримання під вартою.
Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18 подав заперечення на апеляційні скарги захисників, в яких просить подані апеляційні скарги залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисників на підтримку поданих апеляційних скарг, прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та вважали оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з представлених до апеляційного суду матеріалів сформованого контрольного провадження, на розгляді Солом'янського районного суду м.Києва перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 62023000000000876, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України,
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченимОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 строку тримання під вартою на 60 днів.
В обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою, щодо кожного з обвинувачених, прокурор послався на те, що обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень проти громадської безпеки та власності, вчинених в умовах воєнного стану у складі злочинної організації, за вчинення яких передбачено покарання до 12 років позбавлення волі.
Крім цього, за доводами прокурора, встановлені раніше під час застосування відносно обвинувачених запобіжних заходів ризики не зменшилися та продовжують існувати на даний час, тому перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході, обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 можуть переховуватися від суду та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у вчиненні яких вони обвинувачується, тому, на думку прокурора, на даний час також існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 21 жовтня 2025 року клопотання прокурора задоволено частково, продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 ,ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на 60 днів, до 19 грудня 2025 року включно, з визначенняи застави ОСОБА_11 у розмірі 23000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 69 644 000 (шістдесят дев'ять мільйонів шістсот сорок чотири тисячі) гривень, ОСОБА_12 у розмірі 9500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 28 766 000 (двадцять вісім мільйонів сімсот шістдесят шість тисяч) гривень, ОСОБА_13 у розмірі 11000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 33 308 000 (тридцять три мільйони триста вісім тисяч) гривень та ОСОБА_14 у розмірі 6500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 19 682 000 (дев'ятнадцять мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі) гривень з покладенням на обвинувачених відповідних процесуальних обов'язків.
Ухвалюючи рішення про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, суд визнав обґрунтованим доводи прокурора про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились і не зникли, зокрема те, що обвинуваченіз метою уникнення відповідальності за вчинене можуть переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.
За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про продовження існування ризиків того, що обвинувачені можуть переховуватись від суду,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, перевіряючи наведені у клопотанні доводи прокурора на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість кримінальних правопорушень, які ставляться у провину обвинуваченим, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у разі визнання їх винними у вчинених злочинах.
При цьому, як обґрунтовано визнав суд, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачені, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, можуть переховуватись від суду перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінюючи наявність ризику переховування обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від суду, судом враховано, що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень проти громадської безпеки та проти власності, вчинених ними в умовах воєнного стану у складі злочинної організації, за вчинення яких передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання у суді першої інстанції, під час якого судом не перевіряються та не досліджуються докази щодо винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм правопорушень, тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів, обвинувачені, перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході, можуть ухилятися від явки до суду.
Крім цього, суд вважає, що продовжує існувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході, матимуть можливість впливати на викривлення доказів та даних у кримінальному провадженні, а також впливати на осіб, які є відповідальними за схоронність доказів, шляхом підкупу, тиску на них, оскільки одним із обвинувачених вчинялися дії з метою підкупу службової особи у даному кримінальному провадженні.
Оскільки наведені у клопотанні прокурора ризики є реальними і вони на момент розгляду клопотання про продовження ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 строку тримання під вартою не зменшилися, суд обґрунтовано визнав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою суд також врахував дані, які характеризують особи обвинувачених, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Предметом судового розгляду були і ті обставини, на які посилаються захисники в поданих апеляційних скаргах, в тому числі щодо можливості застосування до обвинувачених інших, більш м'яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту.
Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 строку тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст.5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу. При цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Обґрунтованими є також висновки суду про те, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинувачених та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про наявність підстав для продовження щодо обвинувачених строку тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованих їм злочинів та суворість можливого покарання за вчинені злочини не дає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, з огляду на встановлені обставини, наявність ризиків, а також враховуючи, що ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень проти громадської безпеки та проти власності, вчинених ними в умовах воєнного стану у складі злочинної організації, за вчинення яких передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, колегія суддів вважає, що визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави у вказаних розмірах є достатнім та необхідним для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків та буде достатнім стримуючим фактором вчинення нових кримінальних правопорушень. Таким чином, обґрунтованих підстав вважати, що визначені розміри застави є непомірними для обвинувачених, як про це вказує сторона захисту, колегія суддів не вбачає.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 21 жовтня 2025 року, якою частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , на 60 днів, до 19 грудня 2025 року включно, з визначенням застави: ОСОБА_11 у розмірі 23000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 69 644 000 (шістдесят дев'ять мільйонів шістсот сорок чотири тисячі) гривень, ОСОБА_12 у розмірі 9500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 28 766 000 (двадцять вісім мільйонів сімсот шістдесят шість тисяч) гривень, ОСОБА_13 у розмірі 11000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 33 308 000 (тридцять три мільйони триста вісім тисяч) гривень та ОСОБА_14 у розмірі 6500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 19 682 000 (дев'ятнадцять мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі) гривень, з покладенням на обвинувачених відповідних процесуальних обов'язків, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4