03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/12919/2025
12 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 752/4762/25
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року, постановлену у складі судді Слободянюк А.В.,
у справі за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Державного підприємства «Сетам» Борискевич Максим Ігорович, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду,
встановив:
У лютому 2025 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява від першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Державного підприємства «Сетам» Борискевич Максим Ігорович, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду.
07 квітня 2025 року від ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог державний реєстратор Державного підприємства «Сетам» Борискевич М.І., в якому відповідач просив: визнати незаконними та скасувати пункти 2, 3 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва» від 26 січня 2012 року № 69/7406 у частині земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 723,69 га; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки ; припинити всі речові права, їх обтяження, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті зустрічного позову та об'єднанні в одне провадження з первісним позовом.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вважає помилковим висновок суду про те, що задоволення зустрічного позову не може повністю або частково виключити задоволення первісного позову, оскільки у разі скасування пунктів 2, 3 рішення Київради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва» від 26.01.2012 № 69/7406, з подальшим скасуванням державної реєстрації, спірна земельна ділянка однаково залишиться у власності територіальної громади.
Стверджує, що земельні ділянки, що надані Парку рішенням КМР від 26.01.2012 № 69/7406, є частинами єдиного майнового комплексу державної установи, яка визнається нерухомістю, відтак перебування ділянки з кадастровим №8000000000:79:304:0007, як частини єдиного майнового комплексу державної установи, у державній власності встановлено п. 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». А відтак висновок суду, що спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади, є передчасним.
Також зазначає, що задоволення зустрічного позову виключить можливість задоволення первісного позову, оскільки земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 припинить своє існування як об'єкт цивільного права, а отже вищенаведений висновок суду зроблено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Щодо суб'єктного складу учасників справи за зустрічним позовом вказує, що він відповідає суб'єктному складу первісного позову, оскільки основна вимога заявлена лише до Київради - позивача за первісним позовом, а отже Київрада за будь-яких обставин є належним відповідачем за зустрічним позовом.
У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Київської міської прокуратури - Рябенко М.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду - залишити без змін. Погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зустрічні позовні вимоги не є взаємопов'язаними з вимогами за первісним позовом, а задоволення зустрічного позову не виключить повністю або частково задоволення первісних вимог. Вважає, що вказані висновки суду апелянтом не спростовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V (перегляд судових рішень) ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції посилався на те, що у цій справі предметом спору між державою в особі Київської міської ради та ОСОБА_1 є захист права власності територіальної громади міста Києва на земельну ділянку природно-заповідного фонду, тоді як за зустрічним позовом відповідач не погоджується з передачею спірної земельної ділянки на праві постійного користування НПП «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування природного парку.
Вимоги первісного позову за своїм характером є негаторними, тобто спрямованими на усунення перешкод державі в особі Київської міської ради здійснювати права власника спірної земельної ділянки, тоді як вимоги зустрічного позову спрямовані на скасування передачі спірної земельної ділянки в постійне користування НПП «Голосіївський». При цьому, у разі скасування пунктів 2,3 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва» від 26 січня 2012 року № 69/7406,з подальшим скасуванням державної реєстрації, спірна земельна ділянка однаково залишиться у власності територіальної громади.
Отже, судом встановлено, що позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню, а задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, а їх спільний розгляд може затягнути та ускладнити вирішення справи.
Крім того, суд констатує, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного (або одного зі співпозивачів).
Як вбачається зі змісту первісного позову, позивачем у первісному позові є держава в особі Київської міської ради, в інтересах якої заявлено вимоги про усунення їй, як власнику, перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Поряд з цим, в зустрічному позові визначено два відповідачі: Київську міську раду та Національний природний парк «Голосіївський».
Отже, в порушення норм процесуального закону, відповідачем в зустрічному позові визначено інше коло відповідачів, зокрема пред'явлено позов до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національного природного парку «Голосіївський».
Таким чином, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за первісним позовом, у зустрічному позові набула статусу відповідача.
Отже, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги не є взаємопов'язаними з вимогами за первісним позовом, а задоволення зустрічного позову не виключить повністю або частково задоволення первісних вимог.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом (п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України).
Відповідно до ч. ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року в справі № 459/1490/21 вказано, що: «відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
Умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред'явлення зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним; взаємопов'язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483 цс 19).
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (ч. 3 ст. 194 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2025 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява від першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Державного підприємства «Сетам» Борискевич М.І., про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, в якому прокурор просив:
- залучити у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Національний природний парк «Голосіївський» та державного реєстратора ДП «Сетам» Борискевича Максима Ігоровича.
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом скасування державного реєстратора Державного підприємства «Сетам» Борискевича Максима Ігоровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 30059589 від 15.06.2016 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта 948390280000, номер запису про право власності 149772430), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього.
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести об'єкти самочинного будівництва - садовий-дачний будинок загальною площею 16,7 кв.м та господарську споруду, розташовані по АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан та хвіртку, якими огороджена земельна ділянка навколо садового-дачного будинку за вказаною адресою (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.3766060, 30.5211615).
Як на підставу своїх вимог посилався на порушення відповідачем прав Київської міської ради, як власника земельної ділянки. Тобто вимоги первісного позову виникли з питання усунення перешкод у реалізації права власності шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача Національний природний парк «Голосіївський» та державного реєстратора ДП «Сетам» Борискевича М.І.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_1 просив:
- визнати незаконними та скасувати пункти 2, 3 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва» від 26 січня 2012 року № 69/7406 у частині земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30.12.2016 у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, площею 723,6941 га, що зареєстрована в Державному земельному кадастрі 30 грудня 2016 року;
- припинити всі речові права, їх обтяження, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11533016800000); відмовити у задоволенні первісного позову.
Зустрічна позовна заява мотивована порушенням порядку державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 в Державному земельному кадастрі. Позивач за зустрічним позовом вважав, що проектом відведення земельних ділянок НПП «Голосіївський», затвердженого рішенням КМР № 69/7406 від 26 січня 2012 року, в межі земельної ділянки № 1 незаконно включено міські землі, не надані у власність чи користування площею 13,79 га та незаконно надано парку у постійне користування земельну ділянку № 1 у зазначеній частині, а отже рішення КМР № 69/7406 від 26 січня 2012 року в оскаржуваній частині, державна реєстрація земельної ділянки та державна реєстрація речових прав на цю земельну ділянку робить неможливим реалізацію позивачем за зустрічним позовом права на оформлення у власність (користування) земельну ділянку, на якій розташований належний йому на праві власності садовий будинок.
Тобто, у зустрічному позові зазначено, що при його розгляді мають бути встановлені обставини, пов'язані з державною реєстрацією земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Таким чином, встановленню та доведенню за зустрічним позовом підлягають обставини, які не пов'язані із спором за позовом прокурора, оскільки останній в своїй позовній заяві доводить обставини порушення прав Київської міської ради, як власника земельної ділянки, та фактично вимагає від відповідача усунення перешкод в реалізації такого права власності шляхом знесення самочинного будівництва.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спільний розгляд первісного позову та зустрічного є недоцільним, оскільки задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що позивачем у первісному позові є держава в особі Київської міської ради, в інтересах якої заявлено вимоги про усунення їй, як власнику, перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. При цьому, в зустрічному позові визначено два відповідачі Київську міську раду та Національний природний парк «Голосіївський». Однак, відповідач має право подати зустрічний позов саме до позивача за первісним позовом для їх спільного розгляду. Проте, представником відповідача цю вимогу не дотримано, та визначено інше коло відповідачів, з яких Національний природний парк «Голосіївський» у первісному позові є третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної не бере їх до уваги.
Крім того, суд колегія суддів враховує, що вирішення питання про прийняття в провадження зустрічного позову є правом суду, а відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви не позбавляє права заявника звернутись до суду із зазначеним позовом у загальному порядку.
Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 15 квітня 2025 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі з аналогічних правовідносин № 752/8409/24 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, «Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що задоволення зустрічного позову повністю або частково не виключить можливість задоволення первісного позову, оскільки власником земельної ділянки залишиться Київська міська рада, належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності визначається законом і не залежить від факту реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.»
Відповідно до висновку Верховного Суду в ухвалі від 31 липня 2025 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі з аналогічних правовідносин № 752/21620/24 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, встановленню та доведенню за зустрічним позовом підлягають обставини, які не пов'язані із спором за позовом прокурора, оскільки останній в своїй позовній заяві доводить обставини порушення прав Київської міської ради, як власника земельної ділянки, та фактично вимагає від відповідача усунення перешкод в реалізації такого права власності шляхом знесення самочинного будівництва. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спільний розгляд первісного позову та зустрічного є недоцільним, обидва позови не взаємопов'язані, зокрема, вони не виникають з одних правовідносин, а задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 ,- залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.