05 січня 2026 року
м. Київ
справа № 460/2519/21
адміністративне провадження № К/990/52438/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської районної державної адміністрації, Костопільської районної державної адміністрації про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Рівненської районної державної адміністрації, Костопільської районної державної адміністрації, в якому просив скасувати наказ керівника апарату Костопільської райдержадміністрації від 25 лютого 2021 року № 17-к; поновити його на посаді начальника відділу юридичного забезпечення та організаційної роботи апарату Костопільської райдержадміністрації 26 лютого 2021 року; стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за вимушений прогул з 26 лютого 2021 року до дня поновлення на роботі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
13 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявникові.
11 грудня 2025 року засобами поштового зв'язку позивач повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанцій не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 червня 2023 року у справі №640/9900/19, щодо застосування частин третьої та четвертої статті 105 Цивільного кодексу України та частини п'ятої статті 111 Цивільного кодексу України. Також позивач в касаційній скарзі викладає доводи щодо подібності правовідносин у цій справі та у справі №640/9900/19.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Верховний Суд відхиляє викладені доводи позивача щодо подібності правовідносин цієї справи до справи №640/9900/19, оскільки у справі №640/9900/19 спірні правовідносини виникли з приводу стягнення з Верховного Суду України заборгованості із заробітної плати державного службовця за час вимушеного прогулу. Так, у справі №640/9900/19 Верховним Судом вирішувалося питання можливості врахування судом довідок про роботу та нараховану заробітну плату працівників Верховного Суду України, видані за підписом в.о. голови Верховного Суду України, а у справі, в якій подано цю касаційну скаргу, предметом спору є правомірність звільнення позивача з державної служби у зв'язку з реорганізацією державного органу, тобто судами у справі, в якій подано цю касаційну скаргу, вирішувалося питання правомірності звільнення позивача та дотримання самої процедури такого звільнення відповідно до Закону України «Про державну службу».
Отже, у наведені скаржником у справі №640/9900/19 та у справі, в якій подано цю касаційну скаргу, предмет та підстави позову, як і встановлені судами обставини є неподібними та відповідно відмінним є і нормативно-правове врегулювання спірних правовідносин, що своєю чергою свідчить про неподібність правовідносин.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської районної державної адміністрації, Костопільської районної державної адміністрації про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяС.А. Уханенко