головуючий суддя у першій інстанції: Щербаков В.В.
05 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/12062/25 пров. № А/857/41913/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 460/12062/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
16.07.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії щодо відмови у проведенні розрахунку пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV;
-зобов'язати провести розрахунок та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в економіці України, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки з моменту звернення до відповідача за її призначенням - 10.06.25.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.09.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.09.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області, з 13.03.2020р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
10.06.2025р. позивача переведено з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" без застосування середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки
ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення з 10.06.2025р. пенсії за віком, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
08.07.2025р. Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області в листі повідомив про відсутність підстав для задоволення даної заяви, покликаючись на те, що 10.06.2025р. позивача переведено з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Оскільки ОСОБА_1 реалізував своє право на призначення пенсії за віком та з 13.03.2020р. обрав отримання пенсії згідно Законом України "Про пенсійне забезпечення". Тому, підстави для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, відсутні.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
ч.1 ст.9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
ч.3 ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Тобто, ч.3 ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, колегія суддів звертає увагу апелянта, на те, що ОСОБА_1 раніше призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV позивач звернувся вперше 10.06.2025р.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при обчислені пенсії позивача необхідно застосувати розмір середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, як того вимагає ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наведений правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена Верховним Судом України у Постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17, у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 265/7301/16-а, від 09 грудня 2019 року у справі № 265/5293/17, від 02 березня 2020 року у справі № 175/4084/16-а(2-а/175/86/16).
Таким чином показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком (у спірному випадку - пенсії за вислугу років), не є правильними, тому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про здійснення призначення одного й того самого виду пенсії в межах одного Закону відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Тотожний підхід до правозастосування наведений Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року в справі № 500/1216/23.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату відповідачем пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022 - 2024 роки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 460/12062/25- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель