Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
21 грудня 2010 року справа №2а-22268/10/0570 < приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенко Л.А., суддів Ханової Р.Ф., Гімона М.М.,
при секретареві судового засідання Солодько О.І.,
з участю представника позивача Тернової В.О., представника відповідача Склярової Н.С. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року у справі № 2а-22268/10/0570 за позовом Приватного підприємства «Славагротранс» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
Позивач - приватне підприємство «Славагротранс» (далі ПП «Славагротранс») звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі за текстом Слов'янська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення ( арк. справи раховані штрафні санкції в розмірі 16784,06 грн., а всього нараховано 50352,17 грн. арк. справи 4 - 7, 39).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року вказаний позов задоволений: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0037561542/0 від 31 серпня 2010 року Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області, яким встановлено порушення Приватним підприємством «Славагротранс» підпункту 7.4.5, 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ у зв'язку з чим, визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість 33568 грн. 11 коп., нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16784 грн. 06 коп., всього 50352 грн. 17 коп. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуті витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (арк. справи 82 - 84).
Слов'янською ОДПІ на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що в податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 р. позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 33568,11 грн. за взаєморозрахунками з ТОВ «Авто-сплінт», яка не підтверджена податковими накладними, що привело до порушення п.п. 7.4.5 п.7.4; п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. Дана обставина стала підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. А наданий позивачем уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ до декларації за квітень 2010 р. з додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в якому він змінив лише іпн. продавця - ТОВ «Авто-сплінт» на ТОВ «БРФ», не був прийнятий податковим органом, оскільки уточнюючий розрахунок приймається за наявності помилки у показниках декларації, а не помилки у відомостях (арк. справи 86, 87).
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги в повному обсязі.
Представник позивача при апеляційному розгляді справи заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала їх неспроможними, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи за апеляційною скаргою та доповненнями до неї, письмові заперечення на апеляційну скаргу і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини у справі.
Приватне підприємство «Славагротранс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36569286, перебуває на податковому обліку в Слов'янскій об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області, що не є предметом спору та визнається сторонами.
31 серпня 2010 року відповідачем здійснена документальна невиїзна перевірка позивача за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (операції 2 категорії) за період з 1 квітня 2010 р. до 30 квітня 2010 р. (декларація з ПДВ за квітень 2010 року), наслідки якої викладені в акті перевірки від 31 серпня 2010 року № 6001/15-210/36569286 (а. с. 10 -13).
За результатами перевірки керівником податкового органу 31 серпня 2010 року згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийняте податкове повідомлення-рішення № 0037561542/0, яким позивачеві донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 33568,11 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 16784,06 грн. на підставі підпункту 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а. с. 9).
З Акту перевірки вбачається, що за результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, в податковій декларації за квітень 2010 року встановлено завищення платником податку податкового кредиту по взаєморозрахункам з контрагентом ТОВ «Авто-сплінт» (і.п.н. 360610405640) в сумі ПДЛВ 33568,11 грн. В порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач включив до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень 2010 року суму ПДВ 33568,11 грн., яка не підтверджена податковими накладними, що призвело до порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
18 травня 2010 року позивач надав до додаткового органу декларацію з ПДВ за квітень 2010 року з додатками (а. с. 14 - 17). В рядку 16 зазначено декларації позивач відобразив скоригований податковий кредит за попередні звітні періоди в сумі 1667,00 грн.
В рядку 16 зазначеної декларації позивач відобразив скоригований податковий кредит за попередні звітні періоди в сумі 1667,00 грн.
Згідно з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту (додаток 5 до декларації) до податкового кредиту увійшла сума 33568,11 грн. по платнику, який має і.п.н. 360610405640 - ТОВ «Авто-сплінт» (а. с. 16).
Загальна сума податкового кредиту, з урахуванням зазначеного контрагента становить 141049,00 грн. Зазначена сума податкового кредиту міститься у рядку 10 декларації (розділі «Податковий кредит»).
До податкової декларації позивач додав Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації за квітень 2010 року (а. с. 17) в якому відкоригував і.п.н. ТОВ «Авто-сплінт» на і.п.н. ТОВ «БРФ» - 2197369012.
16 червня 2010 р. позивач надіслав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ до декларації за квітень 2010 року, в додатку 5 до якого відобразив таке ж коригування і.п.н. (а. с. 18 - 20). Уточнюючий розрахунок отриманий відповідачем, що підтверджено у судовому засіданні.
Спірне податкове повідомлення-рішення № 0037561542/0 прийнято відповідачем за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок невірного визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Позивачем був укладений договір купівлі-продажу № 05/04-1 від 5 квітня 2010 року з ТОВ «БРФ», предметом якого є закупівлю позивачем у ТОВ «БРФ» товарів, згідно специфікації (а. с. 21, 23, 26, 29, 33).
ТОВ «БРФ» були виставлені позивачеві рахунки-фактури для сплати поставленої продукції: рахунок № 07014 від 7 квітня 2010 року на суму 60542,52 грн. з ПДВ, рахунок №09041 від 9 квітня 2010 року на суму 60542,52 грн. з ПДВ, рахунок № 13041 від13 квітня 2010 року на суму 60542,52 грн. з ПДВ, рахунок № 14041 від 14 квітня 2010 року на суму 60542,52 грн. (а. с. 24, 27, 30, 33).
ТОВ «БРФ» видані позивачеві податкові накладні № 07041 від 7 квітня 2010 р. на суму 60542,52 грн., в т.ч. ПДВ - 10090,42 грн., № 09041 від 9 квітня 2010 р. на суму 38413,66грн., в т.ч. 6402,28 грн., № 13041 від 13 квітня 2010 року на суму 55712,50 грн., в. т.ч. ПДВ - 9285,42 грн., № 14041 від 14 квітня 2010 року на суму 46740,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7790,00 грн. (а. с. 22, 25, 28, 31).
На підставі зазначених податкових накладних позивач сформував податковий кредит.
Відповідно п.п. 7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно п.п. 7.4.4 цієї статті, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно першого абзацу п.п. 7.4.5 цієї статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно п.п. 7.5.1 цієї статті, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При проведенні перевірки податковим органом не досліджувались податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит позивача. Фактично перевірка проведена за результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача.
При апеляційному розгляді справи позивачем надані документи, що підтверджують правомірність подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ по декларації за квітень 2010 року та підтверджують здійснення господарських операції підприємства позивача з ТОВ «БРФ».
Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підстави податкового кредиту підтверджені податковими накладними.
Відповідно п.п. 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що операція з коригуванням і.п.н. не призвела до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2010 року.
Відповідно п. 4.4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.
Відповідно п.п. 4.4.1 цього Наказу, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що податковим органом не доведена правомірність дій щодо прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, судом першої інстанції спір вирішений правильно, підстави для скасування постанови суду відсутні.
Ухвала в повному обсязі виготовлена 24 грудня 2010 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 1, ст. 200, ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Донецькій області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Славагротранс» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Головуючий Л.А.Василенко
Судді Р.Ф. Ханова
М.М. Гімон