Головуючий у 1 інстанції - Фастовець В.М.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
20 грудня 2010 року справа №2а-96/07/1214
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Карпушової О.В.,
суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.,
при секретарі: Барбаш Л.О.,
за участю: представника відповідача: Прийменка І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 30 серпня 2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України про оскарження рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Міністерства надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України про визнання рішення комісії МНС України з визначення статусу «учасник бойових дій» особам рядового та начальницького складу МНС України від 31.01.2007 року недійсним та зобов'язання МНС України визнати за позивачем статус «учасник бойових дій» та видати посвідчення «учасник бойових дій».
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 30 серпня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено та визнано протиправним рішення Комісії з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу МНС України від 31 січня 2007 року про відмову позивачу у визначенні статусу «учасник бойових дій» відповідно до ст. 6 п. 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; визнано за позивачем статус «учасник бойових дій» відповідно до ст. 6 п. 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язано Міністерство надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України видати позивачу посвідчення «Учасник бойових дій».
Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просив скасувати постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 30 серпня 2007 року, як таку що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення за яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що на засіданні Комісії позивачем не було пред'явлено всіх документів, що мали бути прийняті до уваги при винесенні рішення про встановлення статусу. Крім того, судом першої інстанції було перевищено свої повноваження, оскільки до компетенції суду не належить визначення статусу «учасник бойових дій», а також суд не може зобов'язати видати посвідчення, так як зазначені дії належать виключно до компетенції Комісії з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу МНС України.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач в судове засідання за викликом не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга Міністерства надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що до 31 грудня 2004 року ОСОБА_3 проходив службу в військах Цивільної оборони, у військовій частині Д 0150. Під час проходження служби відповідно до наказів командира військової частини Д 0150 № 61 від 07.02.2002 року, № 310 від 14.06.2004 року, № 351 від 07.07.2004 року позивач виїжджав у складі групи піротехнічних робіт для виконання заявок військових комісаріатів для знешкодження і знищення авіаційних бомб, що не вибухнули, в населених пунктах.
У зв'язку з зазначеним позивач звернувся до Міністерства надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України щодо встановлення йому статусу «учасник бойових дій» відповідно до п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до витягу з протоколу № 4 засідання Комісії з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу МНС України від 31 січня 2007 року відмовлено у визначенні статусу «учасник бойових дій» відповідно до п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підполковнику запасу ОСОБА_3, колишньому начальнику штабу військової частини Д 0150, у зв'язку з тим, що в наданих на розгляд комісії документах немає підстав для виконанням ним робіт із знешкодження вибухонебезпечних предметів у складі піротехнічної групи і підтвердження його безпосередньої особистої участі у знешкодженні боєприпасів (арк. справи 13).
Так, пунктом 11 статі 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
Підпунктами 2, 3, 5 Інструкції про порядок видачі посвідчень, нагрудних знаків ветеранів війни - особам рядового і начальницького складу МНС України, яку затверджено наказом МНС № 331 від 30.05.2006 року, ветеранам війни - особам рядового і начальницького складу МНС України посвідчення, нагрудні знаки ветеранів війни видаються Департаментом кадрової політики МНС України.
Посвідчення ветеранів війни видаються на підставі рішення Комісії з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу МНС України.
Особам, які визнані учасниками бойових дій (пункт 11 статі 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), посвідчення видаються на підставі:
витягу з наказу начальників головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва і Севастополя, аварійно-рятувальних загонів, Спеціального морського загону Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін) та допущення особового складу до знищення вибухонебезпечних предметів у воєнний і повоєнний час;
При відсутності (з незалежних від особи рядового і начальницького складу МНС України обставин) необхідних архівних документів, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях, дозволяється брати до уваги:
показання свідків (не менше двох, нотаріально завірених), які в період, що потребує підтвердження, проходили службу чи працювали разом із заявником;
довідки відповідного періоду, завірені печаткою відповідної установи;
грамоти, фотографії (оригінали);
газетні матеріали;
історичні довідки, документи та інші архівні матеріали;
письмові інструкції потрібного періоду, де вказані прізвище, ім'я та по батькові заявника;
партійні документи, які підтверджують службу заявника у відповідний період;
інші документи, на підставі яких є можливість зробити висновок за заявою.
Також, пунктом 5 Інструкції про порядок видачі посвідчень, нагрудних знаків ветеранів війни та листів талонів на право одержання проїзних квитків безплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості ветеранам війни-військовослужбовцям, які проходять військову службу у Збройних Силах України., яку затверджено наказом Міністра оборони України від 31 березня 1996 року № 87, яка діяла під час участі позивача у розмінуванні, передбачено, що особам, які визнані учасниками бойових дій (п. 11 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 22 грудня 1995 р. N 488/95-ВР), посвідчення видаються на підставі:
витягу з наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін) та допущення особового складу до знищення вибухонебезпечних речовин у воєнний і повоєнний час.
витягу з наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін);
акта на виконання робіт по розчистці місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних речовин (бойових мін) у воєнний і повоєнний час.
При відсутності (з незалежних від військовослужбовця обставин) необхідних архівних документів, що підтверджують безпосередню участь в бойових діях, дозволяється брати до уваги:
показання свідків (не менше двох, нотаріально завірених), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником;
довідки відповідного періоду, завірені печаткою військової частини;
грамоти, фотографії (оригінали);
газетні матеріали;
історичні довідки, документи та інші архівні матеріали;
письмові інструкції потрібного періоду, де вказані прізвище, ім'я та по батькові заявника;
партійні документи, які підтверджують службу заявника у відповідний період;
інші документи, на підставі яких є можливість зробити достовірний висновок за заявою.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось представником відповідача в ході слухання справи у суді апеляційної інстанції, на розгляд Комісії позивачем були надані передбачені нормативно-правовими актами, що діяли на час розмінування, такі документи:
витяги з наказів про допуск до проведення підривних робіт по знищенню вибухонебезпечних предметів № 459 від 15.08.2002 року, № 724 від 29.12.2003 року, № 317 від 21.06.2004 року (арк. справи 17, 18, 29, 30, 39, 40);
витяги з наказів про призначення та виїзд піротехнічного розрахунку № 61 від 07.02.2002 року, № 310 від 14.06.2004 року, № 351 від 07.07.2004 року (арк. справи 24-25, 28, 42);
акти на виконання робіт з очищення місцевості № 5 від 08.02.2002 року, № 72 від 15.06.2004 року, № 79 від 07.07.2004 року (арк. справи 26, 32, 43).
Також, ОСОБА_3 відповідачу надавалися і інші документи, які свідчать про участь позивача у розмінуванні, а саме: журнали обліку виконаних робіт з очищення закріпленої території від вибухонебезпечних предметів (арк. справи 21, 22, 36, 37, 47, 48), фотографії (акр справи 50), газетна стаття (арк. справи 49).
Колегія суддів вважає, що відсутність наказів начальника ГУ МНС області або командира аварійно-рятувального загону, не є підставою для відмови у визнанні статусу учасника бойових дій, оскільки ці документи передбачені наказом МНС, який прийнято через півтора роки після звільнення позивача. Також, різниця у назвах посаді особи, яка повинна видати відповідний наказ, обумовлена зміною у законодавстві, тому не може впливати на визнання за позивачем відповідного статусу.
В ході слухання справи в суді апеляційної інстанції, відповідачу надсилався судовий запит щодо надання повного тексту протоколу № 4 засідання Комісії з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу МНС України від 31.01.2007 року, для огляду судовою колегією та встановлення підстав відмови позивачу у визначенні статусу «учасник бойових дій». Проте, відповідачам було надано лише витяг з даного протоколу, з якого не вбачаються підстави для відмови щодо встановлення позивачу статусу «учасник бойових дій». Суд вважає, що відповідач відповідно до вимог ст.ст.70, 71 КАС України не довів обґрунтованість прийнятого ним рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують виконання ОСОБА_3 робіт із знешкодження вибухонебезпечних предметів у складі піротехнічної групи та його безпосередню особисту участь у знешкодженні боєприпасів. Тобто, позовні вимоги позивача стосовно визнання протиправним рішення Комісії з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу МНС України від 31 січня 2007 року про відмову позивачу у визначенні статусу «учасник бойових дій» відповідно до ст. 6 п. 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів вважає за потрібне застосувати норму частини 2 статті 11 КАС України, відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін про захист яких вони просять.
Отже, для повного захисту прав позивача, колегія суддів прийшла до висновку щодо необхідності зобов'язання Комісії з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу МНС України вирішити питання про встановлення ОСОБА_3 статусу «учасник бойових дій», відповідно до 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання МНС України визнати за позивачем статус «учасник бойових дій» та видати посвідчення «учасник бойових дій» колегія суддів вважає, що вони є такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що вирішення питання щодо встановлення статусу «учасник бойових дій» належить виключно до компетенції Комісії з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу МНС України, яка приймає такі рішення на засіданнях, що передбачено законодавством. Суд такими повноваженнями не наділений.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з винесенням нового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2010 року.
Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 30 серпня 2007 року в адміністративній справі № 2а-96/07/1214 задовольнити частково.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 30 серпня 2007 року в адміністративній справі № 2а-96/07/1214 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України про оскарження рішення та зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Міністерства надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України про оскарження рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Комісії з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу МНС України від 31 січня 2007 року про відмову ОСОБА_3 у визначенні статусу «учасник бойових дій» відповідно до п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Комісії з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни особам рядового і начальницького складу МНС України вирішити питання про встановлення ОСОБА_3 статусу «учасник бойових дій», відповідно до п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Постанову суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення її в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон