Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
23 грудня 2010 року справа №2а-21428/10/0570 < приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Василенко Л.А., суддів Гімона Н.М., Карпушової О.В., розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року у справі №2а-21428/10/0570 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плат, і
7 вересня 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області з не нарахування та невиплаті їй у період з грудня 2007 року до 1 вересня 2010 року заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плату відповідності до Законів України «Про Державний бюджет» на відповідні роки; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації Донецькій області виплатити недотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2007р. до 31.12.2010р. у розмірі 80133,25 грн. та з 01.01.2010р. до 01.09.2010 р.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року позов Жукової Ольги Євгенівни до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плат задоволений частково: визнана неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо неприйняття заходів по повному фінансуванню заробітної плати судді Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області ОСОБА_2 з 19.08.2009р. з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України Про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді;
зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України для Теріторіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на бюджетну програму «Виконання судових рішень судів на користь суддів» для здійснення виплат недоплаченої заробітної плати позивачеві з 19.08.2009 року;
зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області виділити Калінінському районному суду м.Горлівки Донецької області додаткове фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплат позивачеві недоплаченої заробітної плати з 19.08.2009 року з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України Про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді;
в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю( арк. справи 31-36).
Відповідачем - Міністерством фінансів України також на зазначене судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування позову посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано, що законом про Державний бюджет України щорічно затверджуються бюджетні призначення головним розпорядником коштів. Виплата матеріального забезпечення суддів потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом (арк. справи 46-48)
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи за доводами апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи.
ОСОБА_2 з 19 липня 2008 року працює суддею Калінінського районного суду м.Горлівки, що підтверджено копією наказу від 31.07.2007 року (арк. справи 14)
Заробітна плата позивачеві обчислювалися, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332,0 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007-2010 роки, що призвело до недоотримання нею заробітної плати, відповідно розрахунку ТУ ДСА в Донецькій області (арк. справи 9).
Законом України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року визначено статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, що діяла станом на 01.01.2006) - заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
З урахуванням статусу позивача - судді районного у місті суду, як професійного судді, якому гарантовано належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення (ч. 1 ст. 130 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про статус суддів» ), держава має забезпечити реалізацію цих гарантій, а тому вони не можуть бути звужені або скасовані іншими нормативними актами.
Складовою основою конституційної гарантії незалежності і недоторканості суддів є їх матеріальне і соціальне забезпечення, які не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами держави, оскільки держава, виконуючи свій обов'язок, забезпечує відповідне фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.
Відповідно до абзацу другого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» - посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01.06.2005 року визначено у 15 розмірів мінімальної заробітної плати.
Таким чином, виходячи з норми ч.2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» - на законодавчому рівні підлягали закріпленню й посадові оклади решти суддів судів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці суддів» - затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1 - 6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Відповідно до п. 5 Постанова КМУ № 865 від 03.09.2005 року набрала законної сили з 1 січня 2006 року.
Розміри посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів викладено у додатку 6 вказаної Постанови та залежать від груп міст.
Таким чином, відповідно до додатку 6 до Постанови КМУ № 865 з 01.01.2006 року - посадовий оклад судді Калінінського районного суду м.Горлівки становить 7,5 розмірів мінімальних заробітних плат.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 року затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а саме постанову доповнено п. 4-1 наступного змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року встановлено, що Кабінет Міністрів України, в порушення п. 14 ст. 92 Конституції України, вийшов за межі своєї компетенції виконавши функцію законодавця щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів, поставивши в залежність виплату заробітної плати суддям від розмірів мінімальної заробітної плати, з одночасною забороною їх перерахування, чим допустився обмеження гарантій незалежності і недоторканості суддів.
Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечують особливий порядок фінансування та організаційне забезпечення діяльності судів, встановлених законом (пункт 7 ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002р. № 3018-ІІІ, частина 3 ст.3 Закону № 2862-ХІІ). Реалізація належного фінансового забезпечення судів та виплати суддям гарантованої державою заробітної плати влади: Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Державною судовою адміністрацією України, Державним казначейством України та судом в якому працює суддя, пов'язана з діяльністю центральних органів виконавчої
Положення ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі закону, тобто у своїй діяльності повинні приймати такі рішення, які не суперечать чинному законодавству, а їх управлінські функції не повинні виходити за межі закону. Конституція України встановлює для суб'єкта владних повноважень спосіб діяльності, передбачений Конституцією та законами України, а також визначає сферу його компетенції.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що реалізація державою певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, в особі суб'єктів владних повноважень є "гарантією стабільності суспільних відносин", що також узгоджується з правовою позицією, викладеною в Рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.
Постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 набрала законної сили 19 серпня 2009 року після її перегляду в апеляційному порядку, та є обов'язковою для виконання.
Наслідком визнання незаконним нормативно-правового акту є втрата ним чинності з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року не вирішено питання щодо повороту виконання судового рішення, тобто Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005р. № 865» та пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» втратили чинність з 19 серпня 2009 року.
З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що з моменту втрати чинності пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яке мало місце 19 серпня 2009 року, відповідачі Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України та апеляційний суд Луганської області зобов'язані були застосовувати Постанову КМУ № 865 в первісній редакції.
Статтею 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 № 835-VI передбачено розміри мінімальних заробітних плат на 2009 рік. Так, станом на 1 липня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становив 630 грн., з 1 жовтня 2009 року - 650 грн.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2009 року № 1646-VI "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» - розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 року становить 744 грн., а з 1 січня 2010 року встановлено на рівні 869 гривень.
Таким чином, виходячи саме з таких розмірів мінімальної заробітної плати повинен був розраховуватись посадовий оклад позивача починаючи з 19 серпня 2009 року, та становити у серпні 2009 року 3384,0 грн. (з 1 по 18 серпня 332 грн. х 7,5/20 робочих днів місяця х 12 робочих днів до 18 серпня + 630 грн. х 7,5/20 х 8 робочих днів з 19 до 31 серпня = 4286,40 грн.), у вересні 2009 року 4725,0 грн. (630 грн. х 7,5 мінімальних заробітних плат), у жовтні 2009 року - 4875,0 грн., з 1 листопада 2009 року - 5580,0 грн. тощо.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів зазначає, що невиплата позивачеві заробітної плати, розрахованої з посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, починаючи з 19 серпня 2009 року - є звуженням її права на отримання належної заробітної плати від держави як конституційної гарантії, пов'язаного з одночасним порушенням державою конституційної гарантії недоторканості судді, втручанням виконавчої влади у виключну сферу судової влади.
На підставі п. 5 ст. 116 Закону України «Про судоустрій в Україні» - Рада суддів України, розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів, розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань, здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб державної судової адміністрації про їх діяльність, та виконує інші функції.
Рішенням Ради суддів України від 27.06.2008 № 105 - зобов'язано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005 року до 31.12.2005року та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
Відповідно до ст. ст. 32-37 Бюджетного кодексу України - на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.
Згідно ст. 111 Бюджетного кодексу України - Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.
Відповідно до п.1 Положення про Міністерство фінансів, затвердженого Указом Президента № 1081/99 від 26 серпня 1999 року - Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України. Міністерство фінансів забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.
Таким чином, визнання незаконним пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865» та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні - є підставою для збільшення фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.
Відповідно до Указу Президента № 182 від 03.03.2003 року - Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно якого Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації (далі - територіальні управління) та ДСА; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.
Статтею 126 Закону України «Про судоустрій України» встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
Аналізуючи наведені норми закону, судова колегія приходить до висновку, що саме Державна судова адміністрація України мала внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України.
Відповідно до наказу ДСА України від 09.06.2004 року № 82/04 «Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів» - обов'язок подавати штатні розписи (за поданням голів місцевих судів) до ДСА із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено на Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, який і здійснює фактичну виплату заробітної плати позивачу. Однак, з матеріалів справи вбачається, що зміни до штатних розписів не вносилися.
Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області до Державної судової адміністрації України з даними про коригування заробітної плати позивача, виходячи з посадового окладу, розрахованого з посадового окладу, у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні на відповідний період не зверталося, цей факт сторонами у справі не оспорював ся..
Таким чином, судова колегія вважає, що Територіальне управління державної судової адміністрації в Донецькій області, як суб'єкт владних повноважень, на який законодавством покладено обов'язок проінформувати Державну судову адміністрацію України - головного розпорядника бюджетних коштів на утримання судової системи, щодо необхідності здійснення перерахунку заробітної плати позивача з нового розміру посадового окладу, не прийняв заходи щодо корегування посадового окладу позивача та кошторису суду з урахуванням визнання не чинним п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865» та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, від 21.12.2005 року № 1232, якою затверджено "Положення про Державне казначейство України" - Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Відповідно до пункту 3. Основними завданнями Державного казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.
Згідно зі статтею 9.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007, № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.
З огляду на зазначене, колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції в частині того, що не здійснення перерахунку коштів позивачеві фактично є відмовою державного органу у реалізації позивачу його права, яка обумовлена юридичною значущістю та негативними наслідками для заявника, оскільки не надає і не визнає за собою суб'єктивного права позивача на реалізацію конституційної гарантії та охоронюваних правовідносин з приводу отримання від держави соціальних послуг, а також реалізації особою свого абсолютного права.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині визнання неправомірною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, починаючи з 19.08.2009 року та зобов'язання провести перерахунок заробітної плати позивача з 19.08.2009 року у розмірі 15 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Доводи апелянта щодо відсутності коштів, необхідних для виплати позивачеві посадового окладу та грошового забезпечення, виходячи з 7,5 розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на день проведення виплати, судова колегія до уваги не приймає оскільки зазначеними відповідачами не виконувались покладені нормативними актами обов'язки щодо належного фінансування професійного судді, як складової частини його незалежності.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір за суттю, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування ухвали та постанови суду першої інстанції відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плат залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушова