16 грудня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1506/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Суднобудівний завод “Океан» (54050, Миколаївська область, м. Миколаїв, площа Заводська, 1; код ЄДРПОУ 42761765) до фізичної особи-підприємця Капацини Миколи Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 162313,58 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Суднобудівний завод “Океан» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Капацини Миколи Васильовича про стягнення коштів у розмірі 162313,58 грн., посилаючись на наступне.
Починаючи з 08.10.2021 року позивачу на праві власності належав транспортний засіб марки SCHMITZ, модель S 01 чорного кольору VIN НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 (надалі за текстом - транспортний засіб), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_4 .
В подальшому, 22.05.2024 року позивач уклав з Капациною Миколою Васильовичем, який є фізичною особою - підприємцем, договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8048/2024/4617918. Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язувався передати у власність відповідача транспортний засіб, а відповідач зобов'язався сплатити за нього 194 776,30 гривень.
Як зазначає позивач, транспортний засіб придбавався відповідачем з метою здійснення підприємницької діяльності - здача його в оренду, що відповідає його видам діяльності, зазначеним в ЄДРПОУ.
За ствердженнями позивача, транспортний засіб було передано відповідачу того ж дня (22.05.024 року), що підтверджується тим, що відповідачем було зареєстровано транспортний засіб на своє ім'я.
Отже, відповідно до п. 2.1 договору оплата за транспортний засіб мала відбутись 22.05.2024 року.
Наразі позивач зазначає, що відповідач свого обов'язку по розрахунку з позивачем в повному обсязі не виконав: 23.05.2024 року сплатив лише частину вартості транспортного засобу у розмірі 32462,72 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку за 23.05.2024 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вищезазначеним договором складає 162313,58 грн., що підтверджується підписаним позивачем та відповідачем актом звірки.
Щодо підстав звернення до суду з позовом до ФОП Капацини М.В. заявник зазначає, що транспортний засіб придбавався відповідачем з метою здійснення підприємницької діяльності - здача його в оренду, що відповідає його видам діяльності, зазначеним в ЄДРПОУ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Суднобудівний завод “Океан» (вх. № 14770/25 від 20.10.2025) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162 ГПК України не наведено належного обґрунтування щодо підстав звернення з позовом до відповідача саме як до фізичної особи-підприємця, зокрема, відсутні посилання на докази того, що Капациною М.В. придбавався відповідачем саме з метою здійснення підприємницької діяльності - здачі його в оренду. При цьому вказаною ухвалою суду позивачу встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
04.11.2025 від представника позивача - адвоката Гераніна О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. №15453/25), до якої заявником додано докази використання відповідачем вказаного у позовній заяві транспортного засобу для здійснення підприємницької діяльності, а саме копії адвокатського запиту №28/10/25-1 від 28.10.2025 року до відповідача, лист відповідача №31-1 від 31.10.2025 року з доданим до нього договором оренди №24/05-24 від 24.05.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2025 вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Суднобудівний завод “Океан» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1506/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01 грудня 2025 року о 09:30.
01.12.2025 від відповідача до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 16747/25), у якій відповідач просить суд розглядати справу № 915/1506/25 без участі відповідача та його представника за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні господарського суду 01 грудня 2025 року по справі № 915/1506/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 16.12.2025 року об 09 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 01.12.2025 в порядку ст. 120 ГПК України було повідомлено відповідача.
10.12.2025 від представника позивача - адвоката Гераніна О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. №17612/25), згідно з якою заявник просить суд провести судове засідання без участі позивача.
16.12.2025 від представника відповідача - адвоката Панченко С.В. надійшло клопотання (вх. №17834/25), в якому заявник просить суд розглядати справу без участі відповідача та його представника за наявними матеріалами, та вказує, що проти позову заперечує, посилаючись на відсутність у відповідача фактичної можливості розрахуватись за договором.
В судове засідання, призначене на 16.12.2025, представники сторін не з'явились.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо належного повідомлення сторін про судовий розгляд даної справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами з урахуванням заяв представників про розгляд справи без їх участі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Товариству з обмеженою відповідальністю “Суднобудівний завод “Океан» з 08.10.2021 року належав на праві власності транспортний засіб марки SCHMITZ, модель S 01 чорного кольору VIN НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_4 .
22.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Суднобудівний завод “Океан» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу 8048/2024/4617918 транспортного засобу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві транспортний засіб: марка SCHMITZ, модель S01 2005 року випуску, колір чорний, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію- НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрований за продавцем 08.10.2021 підрозділом МВС ТСЦ 4841 (п.1.1. договору).
Відповідно до умов п. 2.1., 2.2. даного договору передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної сплати вартості майна. Право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного договору.
За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 194776,30 грн. (п. 3.1. договору).
Згідно п. 5.1., 6.1. договору покупець зобов'язаний: в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити продавцеві ціну транспортного засобу, зазначену у п. 3.1. договору; в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти транспортний засіб. Продавець зобов'язаний: в порядку та на умовах, визначених цим договором передати транспортний засіб.
Згідно п. 9.1 договору останній вважається украденим і набирає чинності з моменту його підписання.
Договір оформлений та підписаний сторонами в сервісному центрі ТСЦ 8048 РСЦ ГСЦ МВС м. Київ (філія).
Транспортний засіб було зареєстровано за Капациною Миколою Васильовичем 22.05.2024, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.07.2025 Капацина Микола Васильович зареєстрований 21.01.2005 як фізична особа - підприємець, одним з видів економічної діяльності якого є: надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів.
Крім того, обставини використання відповідачем вказаного транспортного засобу для здійснення підприємницької діяльності підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією адвокатського запиту №28/10/25-1 від 28.10.2025 року до відповідача, копією листа відповідача №31-1 від 31.10.2025 з доданим до нього договором оренди №24/05-24 від 24.05.2024.
Як вказує позивач, відповідачем зобов'язання за договором виконано частково, за придбаний транспортний засіб сплачено лише 32462,72 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ “СЗ Океан» за 23.05.2024.
Так, предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8048/2024/4617918 від 22.05.2024 у розмірі 162313,58 грн.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, укладений між сторонами у справі договір купівлі-продажу транспортного засобу №8048/2024/4617918 від 22.05.2024 є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст. 11, 202, 509 ЦК України та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
За положеннями ч. 2 ст. 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно зі ст. 689 ЦК покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу транспортного засобу №8048/2024/4617918 від 22.05.2024 позивачем відповідачеві було передано та зареєстровано за останнім транспортний засіб: марка SCHMITZ, модель S01 2005 року випуску, колір чорний, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію- НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8048/2024/4617918 від 22.05.2024.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу отримання покупцем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Слід зазначити, що умовами спірного договору не встановлено строку оплати вартості транспортного засобу покупцем, лише в п. 2.1. договору встановлено, що передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної сплати вартості майна.
Однак, ті обставини, що передача майна вже відбулась, не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість придбаного транспортного засобу.
Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, останнім лише частково виконані зобов'язання за договором, а саме за придбаний за договором транспортний засіб відповідачем сплачено покупцеві 32462,72 грн., про що свідчить надана позивачем виписка з особового рахунку позивача за 23.05.2024 року
Таким чином, заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8048/2024/4617918 від 22.05.2024 становить 162313,58 грн. (194776,30 грн. - 32462,72 грн.), яка також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період 01.10.2019-13.10.2025.
При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати покупцем вартості придбаного за договором транспортного засобу в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості придбаного за договором транспортного засобу відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8048/2024/4617918 від 22.05.2024 в сумі 162313,58 грн.
Посилання представника відповідача на відсутність у нього фактичної можливості розрахуватися на договором не звільняє останнього від виконання зобов'язань щодо повної сплати за умовами договору.
В ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 162313,58 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок відповідача.
Водночас, суд зауважує, що оскільки позивач звернувся до суду з майновою вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 162313,58 грн., відповідно ставка судового збору за подачу позову, який було подано до Господарського суду Миколаївської області за допомогою системи “Електронний суд», становила 2422,40 грн (3028,00 грн. х 0,8) із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», виходячи із мінімального розміру ставки судового збору, що підлягав сплаті при поданні даного позову.
Отже, суд вважає за необхідне покласти на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., виходячи із ставки судового збору, що підлягав сплаті при поданні даного позову.
Стосовно решти суми сплаченого позивачем судового збору суд зауважує, що у такому випадку з урахуванням внесення позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (ст. 7 Закону України “Про судовий збір»), надмірно сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн. (3028,00 грн. - 2422,40 грн.) може бути повернуто судом з державного бюджету за відповідним клопотанням позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Суднобудівний завод “Океан» (54050, Миколаївська область, м. Миколаїв, площа Заводська 1; код ЄДРПОУ 42761765) до фізичної особи-підприємця Капацини Миколи Васильовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 162313,58 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Суднобудівний завод “Океан» (54050, Миколаївська область, м. Миколаїв, площа Заводська 1; код ЄДРПОУ 42761765) до фізичної особи-підприємця Капацини Миколи Васильовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8048/2024/4617918 від 22.05.2024 в сумі 162313/сто шістдесят дві тисячі триста тринадцять/грн. 58 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 02.01.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці у період з 18.12.2025 по 24.12.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва