29 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1614/24
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - Мельник І.В.,
від відповідача - Бартошук В.О.,
від третьої особи - Бартошук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Амако Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство “Хлібороб Врадіївщини», про стягнення заборгованості в сумі 2453350,34 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Амако Україна» про визнання недійсним договору, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Амако Україна» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 2453350,34 грн., в т.ч. основного боргу у розмірі 2292251,19 грн., витрат по сплаті судового збору за позовом до ПП “Хлібороб Врадіївщини» в розмірі - 34570,28 грн., 3% річних у розмірі 55312,08 грн., пені у розмірі 71216,79 грн, обґрунтовуючи свою позицію наступним.
15.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» та Приватним підприємством «Хлібороб Врадіївщини» (позичальник, боржник) було укладено договір № 16502/360150 (надалі - основний договір), відповідно до умов якого ТОВ «Амако Україна» зобов'язувалося надати поворотну фінансову допомогу, а ПП «Хлібороб Врадіївщини» зобов'язувалося прийняти таку фінансову допомогу та повернути її у термін, визначений договором. В подальшому, як стверджує позивач, 15.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» та громадянином ОСОБА_1 (поручитель, відповідач) було укладено договір поруки №1п-16502/360150 (надалі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором за основним договором.
Позивач вказує, що на виконання основного договору позивачем перераховано на банківський рахунок ПП «Хлібороб Врадіївщини» фінансову допомогу в розмірі 2016141,20 грн., таким чином виконавши свої зобов'язання, згідно платіжних доручень на суму 1909483,98 грн. від 22.04.2020 року та на суму 106 657,22 грн. від 24.04.2020 року.
Так, позивач зазначає, що відповідно до умов п. 1.4 основного договору фінансова допомога надається на термін до 31.07.2020 року. Згідно з положеннями п. 1.4 основного договору по закінченні терміну, вказаному в п. 1.4 цього договору, позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу у розмірі, що становить гривневий еквівалент 64750,00 євро, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора. Гривневий еквівалент розміру фінансової допомоги, що підлягає поверненню, визначається за курсом перерахунку, зазначеному в п. 1.2 цього договору, при цьому гривневий еквівалент розміру фінансової допомоги, що підлягає поверненню, не може бути нижчим за гривневий еквівалент фінансової допомоги, що була надана позичальнику кредитором, відповідно до п. 1.2 цього договору.
Як стверджує позивач, порушуючи умови основного договору, ПП «Хлібороб Врадіївщини» не повернуло отриману поворотну фінансову допомогу в повному об'ємі, як у термін - до 31 липня 2020 року, так і станом на сьогоднішній день, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою про стягнення коштів з позичальника.
Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1348/20 від 25.02.2021 року стягнуто з ПП «Хлібороб Врадіївщини» на користь ТОВ «Амако Україна» 2292251,19 грн. - основного боргу, 12434,41 грн. - 3% річних, 34570,28 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Як вказує позивач, зазначене рішення суду відповідачем не виконано взагалі.
Позивач з посиланням на умови п. 1.1, 1.2., 1.5. договору поруки зазначає, що поручитель повинен виконати зобов'язання в тому ж порядку, який встановлено для боржника за основним договором. Поручитель також відповідає за всі можливі збитки, штрафні санкції та пеню за порушення зобов'язання боржником за основним договором. Цим договором забезпечується повне виконання зобов'язань боржника без обмеження відповідальності поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами».
Як вказує позивач, вказаним договором забезпечується повне виконання зобов'язань боржника ПП «Хлібороб Врадіївщини» без обмеження відповідальності поручителя. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора ТОВ «Амако Україна» вимагати виконання зобов'язання вказаного у п. 1.1. договору поруки у відповідній частині як від боржника ПП «Хлібороб Врадіївщини» та поручителя разом, так і від кожного окремо (п. 1.2 розд. 1 договору поруки).
Так, 03.02.2021 р. позивачем на адресу ОСОБА_1 цінним листом зі штрих-кодом 0830104666690 направлено повідомлення-вимогу про виконання зобов'язання за договором поруки № 1п-16502/360150 від 15.04.2020 р. з оплати заборгованості в сумі 2217911 грн. 42 коп., в якій зазначено про необхідність погашення заборгованості негайно, яка, як зазначає позивач, отримана ним, згідно трекінгу поштових відправлень Укрпошта, особисто 23.02.2021 р.
Позивач зазначає, що відповідальність поручителя встановлена розділом 3 договору поруки, а саме, що у випадку невиконання чи не належного виконання взятих на себе зобов'язань по договору поруки, поручитель виплачує кредитору пеню від суми невиконаного зобов'язання, що забезпечується договором поруки, у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення з дня виникнення зобов'язання поручителя погасити заборгованість боржника. У п. 5.3. розд. 5 договору поруки сторони погодили, що дія договору поруки закінчується належним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань по основному договору чи виконання поручителем своїх зобов'язань згідно умов договору поруки.
Як стверджує позивач, він звертався до відповідача з вимогою №01-03/02/21 від 03.02.2021 року виконати зобов'язання за договором поруки №1п-16502/360150 від 15.04.2020 року та сплатити на користь позивача заборгованість в сумі 2217911,42 грн., що виникла у зв'язку з порушенням терміну повернення поворотної фінансової допомоги ПП «Хлібороб Врадіївщини», але вимоги позивача залишились незадоволеними. Так, позивач зазначає, що станом на день складання цієї позовної заяви відповідачем зазначені вимоги не виконані (боржником зобов'язання також не виконано). У зв'язку з ци, на переконання позивача, відповідачем порушені умови договору поруки та вимоги статей 553 та 554 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, позивач зазначає, що 31.05.2021 року ТОВ «Амако Україна» звернулось до Врадіївського районного суду Миколаївської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу - 2292251,19 грн., витрат по сплаті судового збору за позовом до ПП «Хлібороб Врадіївщини» - 34570,28 грн., суми 3% річних у розмірі 55312,08, пені у розмірі 71216,79 грн., а всього 2453350,34 грн. Ухвалою суду від 20.11.2024 року провадження у справі № 474/388/21 /провадження № 2/474/6/24/ за позовом ТОВ «Амако Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ПП «Хлібороб Врадіївщини» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Амако Україна» про визнання недійсним договору поруки закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Крім того, позивач зазначає, що на підставі ухвали Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22.12.2021 р. проведено судово-почеркознавчу експертизу. Відповідно до висновку експерта №22-657 від 03.04.2024 р. визнано справжність підпису відповідача - ОСОБА_1 у наданому на експертизу документі - примірнику договору поруки № 1п-16502/360150 від 15.07.2020 р. який розміщений на першому аркуші в нижньому правому куті та в розділі підписи сторін - поручитель.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2025 (суддя ОСОБА_2 ) позовну заяву ТОВ “Амако Україна» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1614/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11.02.2025 р. о 13:20; залучено до участі у справі Приватне підприємство “Хлібороб Врадіївщини» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; встановлено для учасників процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
10.02.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Амако Україна» надійшла заява б/н від 10.02.2025 про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. № 1979/25), в якій позивач просить суд провести підготовче засідання без участі представника позивача та призначити справу до судового розгляду по суті, при цьому позивач зазначає, що від відповідача жодних заперечень, листів, інформації, документів та коштів не надходило, тому у позивача відсутні додаткові пояснення.
10.02.2025 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 10.02.2025 (вх. № 2049/25) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
11.02.2025 до суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. № 2072/25), в якому відповідач просив суд продовжити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву в даній справі на 7 днів; відкласти підготовче засідання в даній справі на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2025 було продовжено ОСОБА_1 строк для надання суду відзиву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, до 17.02.2025 включно; відкладено підготовче засідання у справі № 915/1614/24 на 11.03.2025 р. о 10:00.
18.02.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 2441/25), в якій заявник просить суд визнати недійсним договір поруки від 15.04.2020 № 1п-1 6502/360150, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ “Амако Україна».
У зустрічній позовній заяві відповідач зазначає, що підстави для задоволення первісного позову - відсутні, оскільки договір поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150, на підставі якого ТОВ “Амако Україна» вважає підлягаючими до стягнення з ОСОБА_1 кошти фінансової допомоги ? відповідачем ніколи не укладався.
Так, відповідач вказує, що про укладення договору поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 йому стало відомо лише 06.09.2021 безпосередньо від його представника, який ознайомився у Врадіївському районному суді Миколаївської області з матеріалами справи № 474/388/21 за позовом ТОВ “Амако Україна» про стягнення з ОСОБА_1 основного боргу в розмірі 2292251,19 грн., витрат по сплаті судового збору за позовом до ПП “Хлібороб Врадіївщини» у сумі 34570,28 грн., 3% річних у сумі 55312,08 грн., пеню у розмірі 71 216 грн. 79 коп., а всього грошових коштів у сумі 2453350,34 грн.
Як зазначає відповідач, ухвалою від 20.11.2024 провадження у справі № 474/388/21 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оцінка наявним в матеріалах справи доказам судом надана не була.
Так, відповідач з посиланням на приписи ст. 215 ЦК України та матеріали судової практики зазначає, що договір від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 є сфальсифікованим та таким, що не відповідає волевиявленню ОСОБА_1 щодо його укладення та прийняття на себе будь-яких зобов'язань, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме у зв'язку з відсутністю волевиявлення ОСОБА_1 на укладення такого договору.
Відповідач вважає, що в даному випадку має місце підроблення його підписів, або ж підроблення договору в цілому іншим шляхом. Так, на думку відповідача, може мати місце ймовірність підробки не лише підпису, але і печатки, а також про ймовірність додрукування тексту на аркуші, який вже містив підпис ОСОБА_1 , як керівника ПП “ Хлібороб Врадіївщини », та був скріпленим печаткою підприємства.
У зв'язку з наведеними обставинами відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) заявлено клопотання про призначення у справі № 915/1614/24 судової комплексної (почеркознавчої та технічної) експертизи документа, а саме договору поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 між ОСОБА_1 та ТОВ “Амако Україна». Проведення експертизи заявник просив доручити експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, а на вирішення судової комплексної (почеркознавчої та технічної) експертизи у справі № 915/1614/24 позивач просить винести наступні питання:
1) чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 на договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 самим ОСОБА_1 , чи іншою особою?
2) чи відповідає час виконання підписів від імені ОСОБА_1 на договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 даті, вказаній в договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 (15.04.2020)? Якщо ні - в який проміжок часу були виконані підписи від імені ОСОБА_1 на договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150?
3) яким чином, методом, способом виконані підписи від імені ОСОБА_1 на договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150?
4) яким чином, методом, способом нанесено зображення відтиску печатки ПП “Хлібороб Врадіївщини» в договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150?
5) чи відповідає час нанесення відтиску печатки ПП “Хлібороб Врадіївщини» в договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 даті, вказаній в договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 (15.04.2020)? Якщо ні - в який проміжок часу було нанесено відтиск печатки ПП “Хлібороб Врадіївщини» в договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150?
6) чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)?
7) чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 навмисно зміненим почерком?
8) чи нанесено відтиск печатки ПП “Хлібороб Врадіївщини» в договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?
9) чи нанесено відтиск печатки ПП “Хлібороб Врадіївщини» в договорі поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 печаткою, відтиск якої міститься в договорі від 15.04.2020 №16502/360150 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги?
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, об'єднано зустрічний позов в одне провадження зі справою № 915/1614/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Амако Україна» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Приватного підприємства “Хлібороб Врадіївщини», про стягнення 2453350,34 грн; постановлено розгляд зустрічної позовної заяви здійснювати одночасно із первісним позовом; зазначено, що підготовче засідання у справі № 915/1614/24 відбудеться 11.03.2025 р. о 10:00.
06.03.2025 до суду від ТОВ “Амако Україна» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 3458/25), в якому відповідач за зустрічним позовом вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню. Товариство зазначає, що в первісній позовній заяві чітко визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, а також позовні вимоги первісного позову. Зі свого боку, відповідач не спростував існування описаних в позовній заяві правовідносин, існування боргу в результаті несплати коштів. Крім того, доводи ОСОБА_1 за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки є хибними та повністю спростовані висновком експерта за №22-657, за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи. Крім того, товариство вважає, що повторне призначення судової почеркознавчої експертизи є недоцільним, оскільки попередня експертиза була проведена на вимогу відповідача, експертна установа була обрана за клопотанням відповідача, вирішення питання про призначення експертизи проводилось при цьому самому складі учасників.
10.03.2025 від ТОВ “Амако Україна» до господарського суду надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. № 3667/25), яка мотивована тим, що позивач виконав вимоги суду відповідно до ухвали від 24.02.2025, таким чином у нього за первісним позовом немає додаткових пояснень, і враховуючи вищенаведене, а також введений в державі режим воєнного стану та загрози ракетних обстрілів об'єктів інфраструктури, заявник просить провести підготовче засідання без участі представника позивача за первісним позовом.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2025 р. по справі № 915/1614/24 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 15.04.2025 р. о 10:00.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 31 від 07.04.2025 проведено повторний автоматизований розподіл судових справ, зокрема, судової справи № 915/1614/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 справу № 915/1614/24 передано на розгляд судді Ільєвій Л.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2025 р. вказану справу № 915/1614/24 прийнято до провадження судді Ільєвої Л.М., постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 15.05.2025 р. о 10:40.
14.05.2025 від представника позивача ТОВ “Амако Україна» - Бородія Д.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. № 7319/25), в якій позивач зазначає, що він виконав вимоги суду відповідно до ухвал господарського суду, а тому з огляду на відсутність у нього додаткових пояснень і введений в державі режим воєнного стану та загрози ракетних обстрілів об'єктів інфраструктури заявник просить провести підготовче засідання без участі представника.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2025 р. по справі № 915/1614/24 відкладено підготовче засідання на 05.06.2025 р. о 13:30. Також вказаною ухвалою суду зобов'язано позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Амако Україна» надати суду деталізований обґрунтований розрахунок стягуваної суми боргу, докази пред'явлення до виконання рішення Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/1348/20 та докази неможливості його виконання.
22.05.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бартошук В.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 7760/25) про призначення в даній справі комплексної (почеркознавчої та технічної) експертизи документа, а саме, договору поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150.
28.05.2025 від представника позивача ТОВ “Амако Україна» - Бородія Д.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про виконання ухвали суду (вх. № 8065/25), згідно з якою позивач надав до суду розрахунок сум, заявлених до стягнення.
Так, ТОВ “Амако Україна» вказано, що заявлені до стягнення суми 3% річних та пені були розраховані станом на момент подачі позову до Господарського суду Миколаївської області, тобто станом на 06.10.2020 року. Пеню розраховано позивачем з 01.03.2021 року, ? оскільки відповідач отримав вимогу про виконання зобов'язання за Договором поруки 23.02.2021 року, а у розділі 2 договору поруки сторони погодили, що кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із основного договору при умові, якщо у встановлений основним договором строк виконання боржником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю письмового повідомлення рекомендованим або цінним листом з вимогою виконати зобов'язання боржника у відповідній частині. Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по договору поруки не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання боржником зобов'язань і необхідності їх виконання поручителем.
29.05.2025 від представника позивача ТОВ “Амако Україна» - Бородія Д.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення на заяву про призначення судової експертизи (вх. № 8158/25).
Також 29.05.2025 р. від представника позивача ТОВ “Амако Україна» - Мельника І.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі № 915/1614/24, яке призначено на 05.06.2025 о 13:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача (вх. № 8168/25).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2025 р. по справі № 915/1614/24 заяву представника позивача ТОВ “Амако Україна» про участь у судовому засіданні у справі № 915/1614/24, яке призначено на 05.06.2025 о 13:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2025 р.у справі № 915/1614/24 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів.
Також у підготовчому засіданні господарського суду 05 червня 2025 року по справі №915/1614/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 03 липня 2025 року о 15 год. 45 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.
25.06.2025 р. від представника позивача ТОВ “Амако Україна» - Мельника І.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі № 915/1614/24, яке призначено на 03.07.2025 о 15:45, в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу EASYCON (вх. № 9498/25).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2025 р. по справі № 915/1614/24 заяву представника позивача ТОВ “Амако Україна» про участь у судовому засіданні у справі № 915/1614/24, яке призначено на 03.07.2025 о 15:45, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Під час підготовчого засідання 03.07.2025 р. суд дійшов висновку про необхідність з'ясування позиції третьої особи щодо позову.
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 03 липня 2025 року по справі №915/1614/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 16 липня 2025 року о 16 год. 10 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України від 03.07.2025 року повідомлено третю особу, в якій запропоновано останній надати пояснення по справі та повідомлено їй про обов'язковість здійснення реєстрації електронного кабінету в ЄСІКС і про процесуальні наслідки, передбачені ч. 4 ст. 170 ГПК України, щодо подання до суду відповідних заяв (клопотань) як особою, що зобов'язана відповідно до положень цього Кодексу зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
04.07.2025 від представника Приватного підприємства “Хлібороб Врадіївщини» - Бартошук В.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 9992/25), в якому представник третьої особи просить надати доступ до електронної справи № 915/1614/24 для забезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та для можливості реалізації моїх прав та обов'язків.
08.07.2025 р. від представника позивача ТОВ “Амако Україна» - Мельника І.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 10151/25), в якій заявник просив дозволити йому брати участь у всіх подальших судових засіданнях, включаючи судове засідання, яке відбудеться 16 липня 2025 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу EASYCON.
Між тим підготовче засідання у даній справі 16.07.2025 р. не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.07.2025 р. у справі № 915/1614/24 призначено підготовче засідання на 25.07.2025 о 14:30, задоволено заяву представника ТОВ “Амако Україна» про участь у всіх засіданнях по справі № 915/1614/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) (вх. 10151/25 від 08.07.2025 р.).
18.07.2025 від представника Приватного підприємства “Хлібороб Врадіївщини» - Бартошук В.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли пояснення третьої особи щодо позову (вх. № 10632/25), згідно з якими третя особа зазначає, що їй стало відомо, що на розгляді суду перебуває клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі № 915/1614/24 судової комплексної (почеркознавчої та технічної) експертизи документа, а саме договору поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 між Топало М.В. та ТОВ “Амако Україна». Клопотання мотивоване тим, що Топало М.В. категорично заперечує укладення між ним та ТОВ “Амако Україна» договору поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150 та вважає, що в даному випадку має місце підроблення його підписів, або ж підроблення договору в цілому іншим шляхом, який необхідно встановити. Щодо зазначеного клопотання третя особа зауважує, що вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, виходячи з того, що підприємству невідомо про укладення будь-яких договорів на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором від 15.04.2020 № 16502/360150 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
На думку третьої особи, укладення такого договору є вкрай сумнівним, оскільки це:
- не передбачалося умовами основного зобов'язання (договору від 15.04.2020 № 16502/360150 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги);
- про таке не повідомлялося ПП “ Хлібороб Врадіївщини» (з огляду на що підлягають обов'язковому з'ясуванню обставини щодо появи на начебто укладеному договорі поруки відбитку печатки ПП “ Хлібороб Врадіївщини»);
- про такі обставини жодного разу не зазначалося позичальником ТОВ “ Амако Україна» під час розгляду Господарським судом Миколаївської області справи № 915/1348/20.
Під час підготовчого засідання 25.07.2025 р. представник відповідача та третьої особи підтримав клопотання щодо призначення по справі судової комплексної (почеркознавчої та технічної) експертизи документа, натомість представник позивача проти задоволення клопотання заперечував.
У підготовчому засіданні 25.07.2025 р. судом розглянуто клопотання відповідача про призначення по справі судової комплексної (почеркознавчої та технічної) експертизи документа (№ 7760/25 від 22.05.2025 р.), за результатами чого судом протокольною ухвалою відмовлено в його задоволенні з підстав недоведеності заявником підстав для призначення такої експертизи та враховуючи наявність висновку експерта за №22-657 за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, яка була призначена під час спору між тими ж сторонами, що розглядався районним судом.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2025 р. у справі № 915/1614/24 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 08.09.2025 р. о 13:00.
Під час розгляду справи по суті представник позивача наполягав на задоволенні первісного позову та заперечував проти зустрічного позову, натомість представник відповідача заперечував проти первісного позову і наполягав на задоволенні зустрічного позову. Представник третьої особи підтримав позицію відповідача.
У судовому засіданні господарського суду 08.09.2025 р. судом за участю представників сторін та третьої особи протокольно оголошено перерву до 06 жовтня 2025 року о 14 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
У судовому засіданні господарського суду 06.10.2025 р. судом за участю представників сторін та третьої особи судом досліджені наявні в матеріалах справи докази, після чого протокольно оголошено перерву до 20 жовтня 2025 року о 12 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
У судовому засіданні господарського суду 20.10.2025 року по справі № 915/1614/24 за участю представників сторін судом було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, при цьому судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 29.10.2025 р. об 09:50 в порядку абз. 2 ч. 1 ст. 219 ГПК України, про що в судовому засіданні господарського суду повідомлено представників сторін.
В судовому засіданні 29.10.2025 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення в даній справі.
Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
15.04.2020 року між ТОВ “Амако Україна» (кредитор) та ПП “Хлібороб Врадіївщини» (позичальник) укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 16502/360150, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, передбачених чинним договором, кредитор зобов'язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (в подальшому - фінансова допомога), а позичальник зобов'язується використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений даним договором строк (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору фінансова допомога надається у розмірі, що становить гривневий еквівалент 64 750, 00 Євро 00 Євроцентів, для поповнення обігових коштів позичальника. Гривневий еквівалент розміру фінансової допомоги визначається за курсом перерахунку*.
*Курс перерахунку - це курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню перерахування коштів по даному договору.
Сторони погодили використовувати в якості довідкової інформації про курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України дані, опубліковані на сайті http://minfіn.com.ua/eurreney/mb/.
Фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника. Перерахування грошових коштів за ним договором здійснюються в національній валюті України - гривні.
Відповідно до п. 1.3 договору відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим договором не нараховуються.
Відповідно до п. 1.4 договору фінансова допомога надається на термін до 31.07.2020 року. Вказаний в ньому пункті термін може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою, до цього договору.
Відповідно до п. 1.5 договору по закінченні терміну, вказаного в п. 1.4. цього договору, позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу у розмірі, що становить гривневий еквівалент 64750,00 євро, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора. Гривневий еквівалент розміру фінансової допомоги, що підлягає поверненню, визначається за курсом перерахунку, зазначеному в п. 1.2, цього договору, при цьому гривневий еквівалент розміру фінансової допомоги, що підлягає поверненню, не може бути нижчим за гривневий еквівалент фінансової допомоги, що була надана позичальнику кредитором, відповідно до п. 1.2. цього договору.
Відповідно до п. 2.3 договору позичальник зобов'язаний:
- повернути фінансову допомогу в строки, що встановлені договором;
- повернути фінансову допомогу достроково, у випадку запланованої ліквідації або реорганізації.
Умовами п. 2.4 договору сторони погодили, що фінансова допомога надається на термін до 31.07.2020 року. Вказаний в цьому пункті термін може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою, до нього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору перераховано ПП “Хлібороб Врадіївщини» кошти в загальній сумі 2016141,20 грн., що в еквіваленті на дату надання позики становило 68427,86 Євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, із зазначенням призначення платежу “оплата фінансової допомоги згідно договору фін. допомоги № 16502/360150 від 15.04.2020р.», а саме:
- платіжне доручення № 1833948559 від 22.04.2020 року на суму 1909483,98 грн., що в еквіваленті становило 64785,37 Євро;
- платіжне доручення № 1834290542 від 24.04.2020 року на суму 106657,22 грн., що в еквіваленті становило 3642, 49 Євро.
Як вбачається з позовної заяви, оскільки ПП “Хлібороб Врадіївщини» зобов'язання з повернення поворотної фінансової допомоги не виконано, ТОВ “Амако Україна» звернулось за захистом своїх порушених прав до суду, і рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2021 у справі № 915/1348/20 стягнуто з ПП “Хлібороб Врадіївщини» на користь ТОВ “Амако Україна» заборгованість у сумі 2292251,19 грн., 3% річних у сумі 12434,41 грн., а також витрати по оплаті судового збору у сумі 34570,28 грн.
Зазначеним вище рішенням суду, яке набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством, та є преюдиційним при вирішенні спору в даній справі з огляду на положення ч. 4 ст. 75 ГПК України, встановлено також, що заборгованість ПП “Хлібороб Врадіївщини» перед ТОВ “Амако Україна» станом на 06.10.2020 (дата звернення до суду із позовом) становила 2292251,19 грн. (68427, 86 Євро х 33,4988). При цьому, як випливає зі змісту вказаного судового рішення, розрахунок 3% річних у справі № 915/1348/20 ТОВ “Амако Україна» було здійснено на суму основного боргу 68427,86 євро за період прострочення з 01.08.2020 по 05.10.2020 (66 днів), що складало 371,19 євро та за курсом перерахунку (33,4988 грн. 1 євро згідно даних сайту http://minfіn.com.ua/eurreney/mb/ курс продажу євро на момент закриття торгів 05.10.2020) становило 12434,41 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного судового рішення від 25.01.2021 у справі № 915/1348/20 Господарським судом Миколаївської області було видано відповідний наказ від 29.03.2021, який ТОВ “Амако Україна» пред'явлено до виконання, і постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. від 22.04.2021 відкрито відповідне виконавче провадження (ВП) № 65235752.
Разом із тим, листом від 20.05.2025 року за № 14325 приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В. повідомив ТОВ “Амако Україна», що при проведенні виконавчих дій встановлено відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження № 65235752.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ТОВ “Амако Україна» зазначає, що 15.04.2020 року між ТОВ “Амако Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №1п-16502/360150, яким забезпечено повне виконання зобов'язань ПП “Хлібороб Врадіївщини» без обмеження відповідальності поручителя.
До матеріалів справи долучено копію зазначеного вище договору поруки, умовами якого передбачено, зокрема, наступне.
У відповідності до цього договору ОСОБА_1 (поручитель) поручається перед ТОВ “Амако Україна» (кредитором) за виконання ПП “Хлібороб Врадіївщини» (код ЄДРПОУ 39223579, місцезнаходження 56301, Миколаївська область, Врадіївський район, смт, Врадіївка, вул. Героїв Врадіївшини, 78, надалі іменується "боржник») своїх грошових зобов'язань перед кредитором згідно п. 1.5. договору 16502/360150 від “15» квітня 2020 року, укладеного між боржником та кредитором (надалі - основний договір), шо полягають у наступному.
Боржник зобов'язується здійснити оплату кредитору в наступному порядку: гривневий еквівалент 64750,00 євро 00 євроцентів, що підлягають сплаті по курсу перерахунку, до « 31» липня 2020 року включно (надалі по тексту «зобов'язання»);
*Курс перерахунку - це курс пролажу (ASK курс) євро на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України на день, шо передує дню перерахування коштів по основному договору. Сторони погодили використовувати в якості довідкової інформації про курс продажу (ASK курс) євро на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України дані, опубліковані на сайті http://minfіn.com.ua/eurreney/mb/.
Поручитель повинен виконати зобов'язання в тому ж порядку, який встановлено для боржника основним договором.
Поручитель також відповідає за всі можливі збитки, штрафні санкції та пеню за порушення зобов'язань боржником за основним договором (п. 1.1 договору поруки).
Цим договором забезпечуються повне виконання зобов'язань боржника без обмеження відповідальності поручителя. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора ТОВ «Амако Україна» вимагати виконання зобов'язання вказаного у п. 1.1. договору поруки у відповідній частині як від боржника ПП «Хлібороб Врадіївщини» та поручителя разом, так і від кожного окремо (п. 1.2 розд. 1 договору поруки).
У разі порушення боржником зобов'язань за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.3 договору поруки).
Відповідальність поручителя виникає яку випадку невиконання боржником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні боржником зобов'язань а цілому (п. 1.4 договору поруки).
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (п. 1.5 договору поруки).
Поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами основного договору (п. 1.6 договору поруки).
Кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із основного договору при умові, якщо в установлений основним договором строк виконання боржником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконанні, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання боржника у відповідній частині (п. 2.1 договору поруки).
Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання боржником зобов'язань і необхідності їх виконання поручителем (п. 2.2 договору поруки).
У повідомленні повинно бути визначено розмір невиконаних боржником зобов'язань (п. 2.3 договору поруки).
Повідомлення, шо направляється кредитором поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у договорі) чи надано особисто поручителю (п. 2.4 договору поруки).
Поручитель зобов'язаний своєчасно сповістити кредитора про зміну своєї адреси. У випадку не надання інформації щодо зміни адреси, вказаної у цьому договорі, направлення на таку адресу повідомлення кредитора буде вважатися зробленим належним чином (п. 2.5 договору поруки).
Зобов'язання буде вважатися виконаним належним чином з моменту зарахування на рахунок кредитора грошової суми, вказаної у повідомленні (п. 2.6 договору поруки).
Сторони встановлюють, шо поручитель, у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору, виплачує кредитору пеню від суми невиконаного зобов'язання, шо забезпечується цим договором, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення з дня виникнення зобов'язання поручителя погасити заборгованість боржника (п. 3.1 договору поруки).
Пунктами 5.1-5.3 договору поруки визначено, що сторони визначають, шо цей договір підписаний на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов'язань. Цей договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами. Дія цього договору закінчується належним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань по основному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору.
Позивачем за первісним позовом 03.02.2021 р. було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимогу, цінним листом зі штрих-кодом 0830104666690, про виконання зобов'язання за договором поруки № 1п-16502/360150 від 15.04.2020 р. з оплати заборгованості в сумі 2217911 грн. 42 коп., в якій зазначено про необхідність негайного погашення заборгованості за договором від 15.04.2020 № 16502/360150 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
Вимогу отримано ОСОБА_1 23.02.2021, проте залишено без реагування та виконання, у зв'язку з чим ТОВ “Амако Україна» дійшло висновку про наявність підстав для звернення до суду із заявленим позовом за захистом своїх прав.
Так, з матеріалів справи випливає, що ТОВ “Амако Україна» звернулось до Врадіївського районного суду Миколаївської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу - 2292251,19 грн., витрат но сплаті судового збору за позовом до ПП «Хлібороб Врадіївщини» - 34570,28 грн., суми 3% річних у розмірі 55312,08, пені у розмірі 71216,79 грн., всього суми 2453350,34 грн.
Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 04.08.2021 зазначений вище позов ТОВ “Амако Україна» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 474/388/21.
Оскільки під час розгляду справи № 474/388/21 до суду від відповідача надійшов зустрічний позов, в якому він просив визнати недійсним договір поруки від 15.04.2020р. № 1п-16502/360150, ухвалою від 21.09.2021 у справі № 474/388/21 зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Крім того, ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22.12.2021 було частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи та призначено у справі № 474/388/21 судову почеркознавчу експертизу. На вирішення експертизи поставлено питання: “Чи виконано підписи на першій сторінці та у розділі Підписи сторін на договору поруки № 1п-16502/360150 від 15 квітня 2020 року між ТОВ «Амако Україна» та ОСОБА_1 , який написаний прописом ОСОБА_3 , чи іншою особою?
18.04.2024р. на адресу Врадіївського районного суду Миколаївської області від Одеського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта № 22-657 за результатами проведення почеркознавчої експертизи, згідно якого підписи від імені ОСОБА_1 у наданому на експертизу документі - примірнику договору поруки № 1п- 16502/360150 від 15.07.2020р. що укладений між ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ “Амако Україна» (кредитор) розміщені на першому аркуші в нижньому правому куті та на даному аркушу в розділі підписи сторін, поручитель в графі / ОСОБА_1 / виконані самим ОСОБА_1 .
Разом із тим, після отримання указаного вище висновку експертизи та переходу до розгляду справи по суті Врадіївський районний суд Миколаївської області дійшов висновку про те, що справа № 474/388/21 належить до компетенції судів господарської юрисдикції (п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України), а відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства). У зв'язку з цим ухвалою вказаного суду від 20.11.2024 провадження у справі № 474/388/21 було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, та роз'яснено ТОВ “Амако Україна» та ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Викладеним зумовлене звернення ТОВ “Амако Україна» до Господарського суду Миколаївської області з позовом у даній справі.
Між тим враховуючи заявлені відповідачем зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору поруки, в контексті заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача коштів на підставі вказаного договору поруки, суд вважає визначальним встановити обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування зустрічного позову, зокрема наявність підстав, визначених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, із якими закон пов'язує можливість визнання правочину недійсним.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину наведені в ст. 203 Цивільного кодексу України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В ст. 205 Цивільного кодексу України вказані способи волевиявлення при вчиненні правочину. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 Цивільного кодексу України (у редакції чинній, на момент укладення оспорюваного правочину) встановлено вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.
Отже, для договору поруки передбачена обов'язкова письмова форма, яка вважається дотриманою, якщо він підписаний його сторонами.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що договір поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150, на підставі якого ТОВ “Амако Україна» заявлено до стягнення з ОСОБА_1 кошти фінансової допомоги, відповідачем ніколи не укладався; ОСОБА_1 категорично заперечує укладення між ним та ТОВ “Амако Україна» договору поруки від 15.04.2020 № 1п-16502/360150, оскільки такий договір він не підписував і нікого на його підписання від свого імені не уповноважував, документ вважає підробленим. Відтак, відповідач у зустрічній позовній заяві просить суд визнати договір поруки недійсним в порядку ст. 215 ЦК України у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме у зв'язку з відсутністю волевиявлення ОСОБА_1 на укладення такого договору.
Разом із тим, як зазначалося вище, обставини щодо недійсності договору поруки у зв'язку з відсутністю волевиявлення ОСОБА_1 на його укладення вже були предметом судового розгляду в межах справи Врадіївського районного суду Миколаївської області № 474/388/21. У вказаній справі судом було призначено судову почеркознавчу експертизу, а висновком судового експерта Одеського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 22-657 було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у наданому на експертизу документі - примірнику договору поруки № 1п- 16502/360150 від 15.07.2020р. між ОСОБА_1 та ТОВ “Амако Україна», виконані самим ОСОБА_1 . Заперечень проти вказаного експертного висновку ОСОБА_1 не висловлено, також не надано пояснень щодо його невідповідності положенням законодавства.
За такого суд критично ставиться до тверджень ОСОБА_1 про відсутність його волі на укладення спірного правочину. Інших підстав для визнання недійсним оспорюваного договору поруки відповідачем в обґрунтування зустрічного позову не наведено.
При цьому за змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, з огляду на викладене, судом відхиляються доводи відповідача про те, що оспорюваний договір поруки має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 та ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог за первісною позовною заявою, суд приходить до такого.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Наразі слід зазначити, що умовами договору від 15.04.2020 № 16502/360150 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги не передбачалося забезпечення виконання зобов'язань за цим договором.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц пояснила особливості визначення строків для пред'явлення вимог кредиторів до поручителя.
Так, Велика Палата звернула увагу на такі особливості визначення строків пред'явлення вимог кредиторів до поручителя:
1) умова договорів поруки про їхню дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та договором комісії не є строком, встановленим у договорі поруки, оскільки останній визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами;
2) з огляду на цей висновок слід застосувати припис, викладений у реченні 2 частини 4 статті 559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя;
3) зазначений шестимісячний строк є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові до поручителя. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.
Таким чином, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов'язання, застосоване у реченні 2 частини 4 статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника. Однак і в такому разі кредитор може звернутися із зазначеною вимогою до суду лише протягом встановленого законом строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
У постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року в справі № 522/908/16 (провадження № 61-6720св19), від 23 січня 2019 року в справі № 372/3/16-ц (провадження № 61-9064св18), від 21 листопада 2018 року в справі № 524/5254/14-ц (провадження № 61-19432св18) зазначено, що у законі передбачено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги). Зважаючи на наведене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців (в даному випадку - трьох років, з огляду на редакцію ст. 559 ЦК України, чинну на момент укладення договору) від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак й в такому разі кредитор може звернутися з названою вимогою до суду протягом шести місяців (трьох років) від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом трьох років з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Відповідні правові висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 537/2060/22.
В даному випадку у договорі поруки, копія якого наявна в матеріалах справи, визначено, що він вступає у силу з моменту його підписання сторонами і його дія закінчується належним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань по основному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору (п.п. 5.2-5.3 договору поруки).
Таким чином, у договорі чітко не визначено строку його дії, тому застосуванню підлягають положення частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), за якою строк звернення до поручителя становить три роки з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 2-1268/11 звернуто увагу, що умови договору про дію поруки до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов'язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання. Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може (такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19).
Оскільки в даному випадку строк виконання основного зобов'язання за договором від 15.04.2020 № 16502/360150 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги настав 31.07.2020, з наступного дня почався перебіг трирічного строку на звернення ТОВ “Амако Україна» з позовною вимогою до ОСОБА_1 про виконання забезпеченого порукою зобов'язання, і сплив 31.07.2023.
Разом із тим, ТОВ “Амако Україна» звернулось до господарського суду з позовом у даній справі лише 25.12.2024, тобто поза межами строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору поруки), ? а отже, вже після припинення відповідного суб'єктивного права кредитора.
Щодо обставин звернення позивача у 2021 році до Врадіївського районного суду Миколаївської області в межах справи № 474/388/21 з відповідним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід зазначити, що ні стаття 559, ні будь-які інші норми ЦК України не містять положень про можливість поновлення, зупинення чи переривання строку звернення з вимогами до поручителя.
Судова практика про застосування частини четвертої статі 559 ЦК України є послідовною та сталою, і Велика Палата Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 2-1268/11 не знайшла підстав для відступу від зазначених вище правових позицій. При цьому у вказаній постанові ВП ВС, виходячи з обставин тієї справи, вказала, що звернення банку у серпні 2009 року з позовом спочатку в один суд першої інстанції (Ленінський районний суд міста Вінниці), а потім направлення справи за підсудністю в інший суд не може бути підставою для переривання строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, який, як уже зазначено, є преклюзивним, оскільки провадження у вказаній справі закінчене постановленням ухвали про повернення позовної заяви позивачу. І таке звернення не є вимогою до поручителя у цій справі у розумінні частини четвертої статті 559 ЦК України.
Інтерполюючи вказані висновки на спірні правовідносини, суд зауважує, що пред'явлення позивачем у 2021 році позову до відповідача - поручителя до Врадіївського районного суду Миколаївської області (справа № 474/388/21) не може бути підставою для переривання строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, який є преклюзивним, оскільки провадження у вказаній справі закрито через непідвідомчість спору вказаному суду. Тому вказане звернення не є вимогою до поручителя у цій справі у розумінні частини четвертої статті 559 ЦК України.
Таким чином, оскільки право ТОВ “Амако Україна» як кредитора та обов'язок відповідача як поручителя припинились внаслідок закінчення строку, передбаченого застосування частини четвертої статі 559 ЦК України, відповідно позивач як кредитор позбавлений права на застосування примусових заходів захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача як поручителя заборгованості, що виникла у боржника - третьої особи перед позивачем за договором від 15.04.2020 № 16502/360150 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність на даний час правових підстав для стягнення з відповідача як поручителя на користь позивача будь-якої заборгованості за договором від 15.04.2020 № 16502/360150 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, зокрема спірної заборгованості в загальному розмірі 2453350,34 грн., у т.ч. основного боргу у розмірі 2292251,19 грн., витрат по сплаті судового збору за позовом до ПП “Хлібороб Врадіївщини» в розмірі - 34570,28 грн., 3% річних у розмірі 55312,08 грн., пені у розмірі 71216,79 грн.
При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.
Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводів сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог як за первісним позовом, так зустрічних позовних вимог.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача за первісним позовом відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі первісного позову, відносяться за його рахунок. Також враховуючи відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2; код ЄДРПОУ 21665011) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватне підприємство «Хлібороб Врадіївщини» (56301, Миколаївська область, Врадіївський район, смт. Врадіївка, вул. Героїв Врадіївщини, 129; код ЄДРПОУ 39223579), про стягнення заборгованості в сумі 2453350,34 грн. відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подачу первісного позову покласти на позивача за первісним позовом.
3. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2; код ЄДРПОУ 21665011) про визнання недійсним договору поруки від 15.04.2020 № 1п-1 6502/360150 відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 02.01.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці у період з 18.12.2025 по 24.12.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва