Іменем України
21 грудня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-3616/10/2470
12:30
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Чернівці ради до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-
22.10.2010 року Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Чернівці ради звернулося в Шевченківський районний суд м. Чернівці з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернівецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області ВП № 19713529 від 10.09.2010 року про стягнення виконавчого збору. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.11.2010 року передано справу за підсудністю до Чернівецького окружного адміністративного суду.
Позивач на обґрунтування позову зазначив, що відповідачем 10.09.2010 року винесено постанову про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Чернівці ради (далі -Управління) виконавчого збору у розмірі 850,00 грн. за невиконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці по справі №2-а-269, виданого 02.05.2010 року про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Чернівці ради нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_2 за 2009 рік щорічну допомогу на оздоровлення, виходячи з розміру законодавчо-встановленої суми 4-ох мінімальних заробітних плат.
Управління вважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, оскільки така постанова виноситься після повного виконання судового рішення. Виходячи з того, що примусове виконання судового рішення державним виконавцем не було здійснене, тому відсутні підстави для винесення даної постанови.
Також позивач просив поновити строк звернення до адміністративного суду через те, що Управлінню про наявність даної постанови стало відомо 14.10.2010 року, що підтверджується супровідним листом підрозділу примусового виконання рішень від 11.10.2010 р. №1253/08-10 р. та відміткою на постанові.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження
Відповідач в судове засідання не з'явився, явку представника в судове засідання не забезпечив, причину неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання. Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін по справі на підставі наявних в ній матеріалів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам п. 10 ч. 1 ст. 3 , ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
На виконанні в підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області знаходився виконавчий лист №2-а-296, виданий 02.05.2010 року Шевченківським районним судом м. Чернівці про зобов'язання Управління здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 за 2009 р. щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, передбачених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Чернівецькій області винесено постанову від 11.06.2010 року про відкриття виконавчого провадження та надано добровільний строк для виконання рішення суду.
10.09.2010 року головним державним виконавцем Рибаком О.С. підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 850 грн. за невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці (а.с. 4).
Стосовно поновлення строків звернення до суду, судом встановлено наступне.
Листом Головного управління юстиції у Чернівецькій області від 11.10.2010 року № 1253/08-10 надіслано копії постанов про накладення штрафу та стягнення з Управління виконавчого збору (а.с. 6). Даний лист отримано Управлінням 14.10.2010 року, а 22.10.2010 року подано позов до Шевченківського районного суду м. Чернівці.
У зв'язку з цим, позивач не пропустив, передбачений ст. 181 КАС України, 10-ти денний строк на оскарження постанови Головного управління юстиції.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження»№ 606-XIV (далі Закон № 606-XIV).
Згідно ст. 7 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 606-XIV державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Частиною 1 статті 46 Закону № 606-XIV визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
В п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»зазначено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-ХІV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Таким чином, невиконання в добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк рішення суду є підставою для стягнення з боржника виконавчого збору після повного його виконання.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці в справі за №2а-269 про зобов'язання Управління нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_2 за 2009 рік щорічну допомогу на оздоровлення ні в добровільному, ні в примусовому порядку не виконано.
Відповідачем не надано доказів того, що рішення суду було виконано, тому постанову від 10.09.2010 року серії ВП № 19713529 про стягнення з Управління виконавчого збору в сумі 850 грн., належить скасувати у зв'язку з тим, що були відсутні правові підстави для прийняття даної постанови.
Таким чином, суд вважає доведеними обставини на які посилається позивач, відповідач всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірність свого рішення, тому адміністративний позов, як обґрунтований, підлягає задоволенню.
Суд не присуджує судові витрати з відповідача, відповідно до вимог ст. 94 КАС України з урахуванням того, що позивач згідно рішення Чернівецької міської ради від 25.05.2006 року № 15 звільнений від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 71, 79, 86, 94, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області ВП №19713529 від 10.09.2010 р. про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Чернівці ради виконавчого збору у розмірі 850 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої, статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення у разі прийняття судом постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Т.М. Брезіна