25 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13594/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
участю:
секретаря судового засідання - Проскурні Я.О.
представника відповідача - Гайдар І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними, скасування податкової вимоги та рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Полтавській області від 04.08.2025 № 0009850-1305-1631;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Полтавській області про опис майна в податкову заставу від 04.08.2025 №986/13-05.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ГУ ДПС у Полтавській області визначило ОСОБА_1 податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, станом на 31.07.2025 в сумі 297120,66 грн згідно податкової вимоги від 04.08.2025 №0009850-1305-1631. 04.08.2025 ГУ ДПС у Полтавській області складена податкова вимога №0009850-1305-1631 форми «Ф» про наявність станом на 31.07.2025 податкового боргу ОСОБА_1 в сумі 297120,66 грн. 04.08.2025 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу №986/13-05. Зазначає, що контролюючим органом безпідставно нараховано суми податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкти нежитлової нерухомості), оскільки ОСОБА_1 є сільськогосподарським виробником, а нежитлова будівля, а належить будівля, яка належить йому на праві власності, відноситься до будівель (споруд), призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому в силу приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є суб'єктом оподаткування.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
27.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що за ОСОБА_1 обліковувався борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є об'єктами нежитлової нерухомості в сумі 297120,66 грн. Податковий борг виник внаслідок проведення нарахування податку на нерухоме майно, відмінне віз земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нерухомості, а саме: нежитлове приміщення площею 646,7 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_1 . . ГУ ДПС були сформовані ОСОБА_1 податкові повідомлення рішення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, які направлені на адресу позивача. У зв'язку з заборгованістю ОСОБА_1 була направлена податкова вимог №0009850-1305-1631 від 04.08.2025 та рішення про опис майна №986/13-05 від 04.08.2025, які отримані позивачем особисто 12.08.2025. Зазначає, що ГУ ДПС у Полтавській області діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
04.12.2025 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 25.12.2025 / а.с.56/.
25 грудня 2025 року позивач та представник позивача до суду не з'явилися, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши учасників справи, які з'явилися у судове засідання, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
16.12.2015 ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: АЗС (В-!) площею 8,0 кв.м; складу ГСМ (Г-1) площею 68,3 кв.м; гаражів на 13 боксів (Е-1) площею 570,4 кв.м.
ГУ ДПС у Полтавській області були прийняті податкові повідомлення-рішення за песплату податкового боргу на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а саме:
за 2024 рік:
- від 12.04.2025 №0035716-2408-1601- НОМЕР_2 на суму 68873,55 грн;
за 2023 рік:
- від 14.04.2025 №0036759-2408-1601- НОМЕР_2 на суму 64993,35 грн;
за 2022 рік:
- від 14.04.2025 №0036758-2408-1601- НОМЕР_2 на суму 63053,25 грн;
за 2021 рік:
- від 14.04.2025 №0036757-2408-1601- НОМЕР_2 на суму 58203,00 грн;
за 2020 рік:
- від 14.04.2025 №0036756-2408-1601- НОМЕР_2 на суму 41997,51 грн.
Податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 08.05.2025 / а.с. 35/.
У зв'язку з несплатою заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Полтавській області сформована податкова вимога №0009850-1305-1631 від 04.08.2025 та рішення про опис майна №986/13-05 від 04.08.2025, які отримані позивачем 12.08.2025 / а.с.32/.
Позивач вважаючи протиправними податкову вимогу №0009850-1305-1631 від 04.08.2025 та рішення про опис майна №986/13-05 від 04.08.2025,з вернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Згідно з підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Згідно п.п. 89.1-89.3 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає:
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 89.8 статті 89 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
З викладеного слідує, що опис майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, є заходом з погашення податкового боргу такого платника податків та належить до повноважень податкового керуючого. У свою чергу податковий керуючий здійснює опис майна на підставі рішення керівника контролюючого органу, що є виконанням його обов'язку, а не реалізацією права.
Згідно даних АІС «Податковий блок» за позивачем рахується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 297120,66 грн.
До податкової вимоги увійшов податковий борг по коду платежу 18010300 податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 297120,66 грн, згідно податкових повідомлень-рішень від 12.04.2025 №0035716-2408-1601- НОМЕР_2 на суму 68873,55 грн; від 14.04.2025 №0036759-2408-1601- НОМЕР_2 на суму 64993,35 грн; від 14.04.2025 №0036758-2408-1601- НОМЕР_2 на суму 63053,25 грн; від 14.04.2025 №0036757-2408-1601- НОМЕР_2 на суму 58203,00 грн; від 14.04.2025 №0036756-2408-1601- НОМЕР_2 на суму 41997,51 грн, які позивач отримав 08.05.2025 .
Вище вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались позивачем в адміністративному чи судовому порядках, тому є узгодженими, не перебувають на оскарженні та не скасовані.
Разом з цим, предметом позовних вимог у цій справі є правомірність прийнятої податкової вимоги, застосування податкової застави, а не винесення ГУ ДПС у Полтавській області податкових повідомлень -рішень щодо заборгованості за податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що він не є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за яким йому нараховано заборгованість на суму 297120,66 грн. оскільки він не використовував належний йому на праві власності об'єкт нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності, так як це є предметом дослідження при оскарженні повідомлень-рішень щодо заборгованості за податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Окрім цього, суд констатує, що позивачем не надано суду доказів використання цього об'єкту нежитлової нерухомості для виготовлення сільськогосподарської продукції.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Кодексу контролюючими органами є органи державної податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Згідно зі статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом України або законами з питань митної справи.
Отже невиконання платником податку обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
За своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.
Відповідно до норм статті 59 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Полтавській області, з метою погашення податкового боргу платника податків, на адресу позивача сформовано та направлено податкову вимогу від 0009850-1305-1631 від 04.08.2025 на суму 297120,66 грн.
Отже, податкова вимога 0009850-1305-1631 від 04.08.2025 є правомірною, борг на цей час позивачем не погашено, докази сплати боргу узгодженого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 297120,66 грн в матеріалах справи відсутні.
Стосовно правомірності винесення рішення про опис майна у податкову заставу, суд зазначає наступне.
Відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС України «Податковий блок», користувачами якої є територіальні підрозділи ДПС, станом на дату складання акта опису майна №986/13-05 від 04.08.4045 за платником ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів на загальну суму 297120,66 грн.
Відповідно до пункту 155 частини 1 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до вимог статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає:
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього України, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.
Враховуючи наявність податкового боргу у ОСОБА_1 в сумі 297130,66 грн, ГУ ДПС у Полтавській області правомірно на підставі статей 88, 89 Податкового кодексу України, складено акт опису майна у податкову заставу №986/13-05 від 04.08.2025, яким було описано майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання протиправними та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС в Полтавській області від 04.08.2025 № 0009850-1305-1631 та рішення Головного управління ДПС в Полтавській області про опис майна в податкову заставу від 04.08.2025 №986/13-05 відсутні, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська,4, м. Полтава, 36000, код ЄРДПОУ ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.01.2026.
Суддя С.С. Бойко