Справа № 640/36042/21
02 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправним ненадання інформації,
встановив:
У грудні 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому позивач просить суд визнати противоправним ненадання інформації Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією в повному обсязі на запит ОСОБА_1 № 03/08/21-3.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що 03.08.2021 він звернувся до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з письмовим запитом № 03/08/21-3 та на запит отримав відповідь №106-5738 від 09.08.2021, проте у ній не надано відповіді на пункти 3-6 запиту.
Позивач вважає, що на запит відповідачем не була надана інформація у повному обсязі.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову; відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; зобов'язано відповідача у встановлений судом строк надати всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ними до уваги при прийняті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов.
На виконання положень Закону України №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва наказом ДСА України від 16.09.2024, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 №399, дану справу передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2025, для розгляду цієї адміністративної справи визначена суддя Хлімоненкова М.В
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року прийнято до провадження справу №640/36042/21 за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправним ненадання інформації. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав відзив на позов, у якому вказуючи на необґрунтованість вимог позивача, просить відмовити у задоволенні позову, та зазначає, що в межах повноважень Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією було надано відповідь №106-5738 від 09.08.2021 року.
Також, посилаючись на положення Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» відповідач вказує на те, що Позивач не є власником квартири АДРЕСА_1 . Доручення від власника квартири також в матеріалах справи не значиться. Отже, Позивачем не доведено законних підстав його звернення.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, у якому заперечує проти доводів Відповідача та зазначає про невірне посилання відповідача на положення Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», та зауважує, що розпорядником запитуваної інформації був і залишається відповідач.
Щодо тверджень відповідача, що позивач не є власником квартири АДРЕСА_1 і ним не доведено законних підстав для звернення, позивач зазначає, що він має право звертатись на підставі норм ст. 34 і ст. 40 Конституції України, а Відповідач зобов'язаний прийняти звернення, розглянути та надавати відповідь. Вважає, що йому не потрібно доводити законність підстави, бо це його Конституційне право, якому кореспондує обов'язок Відповідача надати на нього відповідь.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 03.08.2021 звернувся до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом №03/08/21-3, у якому просив повідомити наступну інформацію: 1) звертався до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_1 в період з 10.01.2021 року по 01.07.2021 р. з приводу перепланування першого поверху у першому парадному будинку АДРЕСА_2 , яке ліквідувало пожежний вихід: 2) яким чином була перевірена інформація; 3) чи перевірялось це посадовими особами Подільської районної в м. Києві державної адміністрації (хто саме посада, прізвище, ім'я); 4) чи здійснювалась перевірка на відповідність проектній документації наявне становище приміщення; 5) чи створювалась комісія для фіксації (хто саме входив в комісію); 6) чи перевірялась наявність погоджень перепланування; 7) яку відповідь надіслали ОСОБА_1 ; 8) чи були вжиті заходи.
У відповідь Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією надано листа №106-5738 від 09.08.2021, у якому, зокрема, повідомлено, що у квітні місяці 2021 року, від ОСОБА_1 надійшло звернення до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з питання, що в під'їзді № 1 житлового будинку на АДРЕСА_2 закладено пожежний прохід, на що надано письмову відповідь від 06.05.2021 №106-106/ПР/З-329-957. Житловий будинок на АДРЕСА_2 знаходиться в управлінні та на обслуговуванні ОСББ «Данченка 30». За інформацією голови правління ОСББ «Данченка 30», 13.02.2021 року за участі співвласниці будинку ОСОБА_2 відбулися загальні збори співвласників житлового будинку на АДРЕСА_2 де розглядалося у тому числі питання, щодо влаштування приміщення для потреб об'єднання в інтересах співвласників.
Враховуючи викладене, для отримання більш детальної інформації щодо рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Данченка 30» стосовно використання місць загального користування у зазначеному будинку, рекомендовано позивачу звернутися до голови правління ОСББ «Данченка 30».
Вважаючи таку відповідь неповною щодо запитуваної інформації, а дії щодо ненадання інформації протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено ч. 2 ст. 34, 40 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII).
Згідно ст.1 Закону № 2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
У відповідності до приписів ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Статтею 5 Закону № 2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ст.12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону.
Згідно ч.1 ст.13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
У ч. 1 - 5 ст. 19 Закону № 2939-VI визначено, що «запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20 Закону № 2939-VI).
Відповідно до ч.1, 4, 5 ст.22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Частиною першою статті 23 Закону № 2939-VI гарантовано право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Згідно ч.2 ст.23 Закону № 2939-VI запитувач має право оскаржити, зокрема, надання недостовірної або неповної інформації.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач 03.08.2021 звернувся до відповідача із запитом №03/08/21-3, у якому просив повідомити наступну інформацію: 1) звертався до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_1 в період з 10.01.2021 року по 01.07.2021 р. з приводу перепланування першого поверху у першому парадному будинку АДРЕСА_2 , яке ліквідувало пожежний вихід: 2) яким чином була перевірена інформація; 3) чи перевірялось це посадовими особами Подільської районної в м. Києві державної адміністрації (хто саме посада, прізвище, ім'я); 4) чи здійснювалась перевірка на відповідність проектній документації наявне становище приміщення; 5) чи створювалась комісія для фіксації (хто саме входив в комісію); 6) чи перевірялась наявність погоджень перепланування; 7) яку відповідь надіслали ОСОБА_1 ; 8) чи були вжиті заходи.
У відповіді, яка була надана в листі №106-5738 від 09.08.2021, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація зазначила, що у квітні місяці 2021 року, від ОСОБА_1 надійшло звернення до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з питання, що в під'їзді № 1 житлового будинку на АДРЕСА_2 закладено пожежний прохід, на що надано письмову відповідь від 06.05.2021 № 106-106/ПР/З-329-957. Житловий будинок на АДРЕСА_2 знаходиться в управлінні та на обслуговуванні ОСББ «Данченка 30». За інформацією голови правління ОСББ «Данченка 30», 13.02.2021 року за участі співвласниці будинку ОСОБА_2 відбулися загальні збори співвласників житлового будинку на АДРЕСА_2 де розглядалося у тому числі питання, щодо влаштування приміщення для потреб об'єднання в інтересах співвласників. А також зазначено, що для отримання більш детальної інформації щодо рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Данченка 30» стосовно використання місць загального користування у зазначеному будинку, рекомендовано позивачу звернутися до голови правління ОСББ «Данченка 30».
Таким чином, із відповіді відповідача вбачається, що у квітні 2021 року позивач звертався до Подільської районної в місті Києві державна адміністрація із зверненням, яке було розглянуте в межах повноважень вказаного суб'єкта владних повноважень та на нього була надана відповідь 06.05.2021 № 106-106/ПР/З-329-957.
Надалі, у серпні 2021 року, позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію, яка стосувалася порядку та результатів розгляду звернення, з яким позивач звертався у квітні 2021 року.
При цьому, листом №106-5738 від 09.08.2021, наданим у відповідь на запит, відповідач повідомив, що позивач звертався із питанням закладення пожежного проходу в під'їзд № 1 житлового будинку на вул. С. Данченка, 30, та із відповіді вбачається, що перевірка по його заяві була проведена, та відповідь йому було надано.
Проте, відповідь на іншу запитувану інформацію, зокрема, чи здійснювалась перевірка на відповідність проектній документації перепланового приміщення, чи створювалась комісія для фіксації (хто саме входив в комісію), чи перевірялась наявність погоджень перепланування, - відповідачем надано не було.
Відповідачем не було надано відповіді ні по суті запитуваної інформації, ні мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у вказаній частині, із підстав визначених у ст. 22 Закону №2939-VI.
Аналізуючи норми Закону №2939-VI, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на запит запитувача інформації, при цьому, такий повинен бути повним, достовірним та точним, або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Суд зауважує, що відповідно до ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
В той же час, однією із підстав для відмови у задоволенні запиту є те, що розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Відтак, відповідач у відповідь на запит повинен був надати інформацію, яка була отримана або створена в процесі виконання ним, як суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків по розгляду попереднього звернення (за квітень 2021 року щодо перепланування першого поверху будинку АДРЕСА_2 ) або ж надати обгрунтовану відмову у надані такої інформації, зокрема, із тієї підстави що він як розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти такою інформацією, або ж з інших підстав, визначених ст.22 Закону № 2939-VI.
Відповідь Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, що надана у листі №106-5738 від 09.08.2021 не є повною та не може свідчити про виконання відповідачем обов'язку, визначеного ст. 20 Закону № 2939-VI, у повному обсязі.
За наведених обставин, суд вважає, що відповідачем у спірному випадку не доведено правомірності своєї бездіяльності у спірних правовідносин.
Посилання відповідача на положення Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», зокрема, і щодо повноважень Загальних зборів ОСББ вирішувати питання про використання спільного майна та прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку, суд вважає невірними та наданими не по суті запитуваної інформації. Адже запит позивача №03/08/21-3 від 03.08.2021 не стосувався правових підстав для перепланування приміщень, що належать до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч.1,2 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1, 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі № 757/30991/18-а зазначив наступне: «Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов'язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.
Адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття. (пункти 54, 60)».
Суд зауважує, що позивачем заявлено позовну вимогу про визнання протиправним ненадання інформації на запит, та не заявлено вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії для відновлення порушеного права.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача слід вийти за межі заявленої позивачем позовної вимоги та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду запиту позивача №03/08/21-3 від 03.08.2021 у повному обсязі та зобов'язати відповідача повторно розглянути вказаний запит з урахуванням висновків, наданих судом у рішенні.
Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1,3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин, сторона, яка клопоче про розподіл таких витрат, подає до суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), акт приймання-передачі виконаних робіт, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії:
- Договору про надання правової допомоги від 07.06.2021 р. № 0706/21, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Володимир Бондар та партнери», за умовами якого Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову (правнику) допомогу в судах, господарських судах, адміністративних судах, судах загальної юрисдикції, судах апеляційної та касаційної інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, в органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, Міністерстві юстиції України, будь- яких установах і організаціях незалежно від форм власності, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокатському об'єднанню гонорар за надану правову (правничу) допомогу, яка полягає в представленні інтересів Клієнта, надання адвокатської та юридичної допомоги, у вигляді представництво Клієнта в судах всіх інстанцій як сторони по справі, а також представництво інтересів Клієнта у виконавчих провадженних як боржника та стягувача, але не виключно, відповідно до повноважень, наданих в додатку до договору №2 та тарифами, затвердженими додатком №1,
- додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 07.06.2021 р. № 0706/21, яким визначено тарифи на надання правової допомоги та адвокатських послуг,
- актом №23/11/21-1 від 23.11.2021 про прийняття-передачу наданої правової (правничої) допомоги, згідно якого виконавець з « 28» серпня 2021 року по « 23» листопада 2021 року у справі щодо захисту інтересів в адміністративній справі надав Клієнту правову (правничу) допомогу відповідно до Договору № 0706/21 ПРО НАДАННЯ ПРАВПВПЇ (ПРАВНИЧОЇ) ДОПОМОГИ від 07.06.2021 року, а Клієнт прийняв надану правову (правничу) допомогу наступного обсягу та вартості: консультація - 500 грн, підготовка клопотання - 2700 грн, підготовка позовної заяви до суду - 3600. Загальна вартість наданої правової (правничої) допомоги та загальний розмір гонорару який підлягає сплаті за цим Актом становлять Шість тисяч вісімсот гривень.
Згодом, у відповіді на відзив, поданому до суду 25.01.2022 позивач зазначив, що вартість послуг із підготовки відповіді на відзив складає 3000 грн., тому загальна вартість послуг складає 9800 грн. Позивачем додатково було надано наступні документи:
- Договір про надання правової допомоги від 04.01.2022 р. № 0401/22, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Зозулею Володимиром Миколайовичем, за умовами якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову (правнику) допомогу в судах, господарських судах, адміністративних судах, судах загальної юрисдикції, судах апеляційної та касаційної інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, в будь- яких установах і організаціях незалежно від форм власності, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокатському об'єднанню гонорар за надану правову (правничу) допомогу, яка полягає в представленні інтересів Клієнта, надання адвокатської та юридичної допомоги, у вигляді представництво Клієнта в судах всіх інстанцій як сторони по справі, але не виключно, відповідно до повноважень, за тарифами, затвердженими додатком №1,
- додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 04.01.2022 р. № 0401/22, яким визначено тарифи на надання правової допомоги та адвокатських послуг,
- додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 04.01.2022 р. №0401/22 про відстрочку платежів за надану правову (правничу) допомогу та незастосування штрафних санкцій за прострочку платежів,
- акт про прийняття-передачу наданої правової (правничої) допомоги, згідно якого виконавець з 23 січня 2022 року по « 25» січня 2022 року у справі щодо захисту інтересів в адміністративній справі №640/36042/21 надав Клієнту правову (правничу) допомогу відповідно до Договору № 0401/22 від 04.01.2022р. про надання правової допомоги, а Клієнт прийняв надану правову (правничу) допомогу наступного обсягу та вартості: підготовка відповіді на відзив - 3000. Загальна вартість наданої правової (правничої) допомоги та загальний розмір гонорару який підлягає сплаті за цим Актом становлять три тисячі гривень.
Проаналізувавши наведені приписи чинного законодавства та надані позивачем документи на підтвердження витрат на правничу допомогу суд дійшов висновку, що договір про надання правової допомоги від 07.06.2021 р. № 0706/21, додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 07.06.2021 р. № 0706/21 та акт №23/11/21-1 від 23.11.2021 про прийняття-передачу наданої правової (правничої) допомоги не підтверджують надання Адвокатським об'єднанням «Володимир Бондар та партнери» Ніколаєнку О.В. правової допомоги саме у даній адміністративній справі, що розглядається.
Зі змісту вказаних документів не вбачається понесення позивачем витрат, чи обов'язку їх понесення в майбутньому, які пов'язані із підготовкою до розгляду чи розглядом адміністративної справи №640/36042/21. При цьому суд враховує, що позивач неодноразово звертався до суду із позовами як до відповідача так і до інших суб'єктів владних повноважень, та правова допомога могла надаватися адвокатським об'єднанням «Володимир Бондар та партнери» у інших справах.
Відтак, позивачем не доведено, поза розумним сумнівом, понесення витрат на правничу допомогу чи обов'язку здійснення відповідних витрат у розмірі 6800 грн, що пов'язані із розглядом даної справи.
В той же час, суд вважає доведеним позивачем наявність у нього обов'язку сплати правничої допомоги щодо підготовки відповіді на відзив у даній справі у розмірі 3000 грн.
Відповідач заперечив щодо розподілу витрат на правничу допомогу та зазначив, що позивачем не надано квитанцію до прибуткового касового ордеру або платіжне доручення про передачу коштів адвокату. Тобто, витрати позивача на послуги адвоката не підтверджені належними фінансовими документами.
З даного приводу суд зауважує, що частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, враховуючи приписи даної норми, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Відсутність документів про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №922/2503/20, в рамках якої суд виклав правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічним чином висловився Верховний Суд і у постановах від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19), в яких зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того у, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, оцінюючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв, суд відзначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Суд враховує, що вказана справа не є складною, її розгляд проводився у письмовому провадженні без участі представників сторін. Коло актів права, норми яких поширюються на спірні правовідносини, є незначним. Тлумачення змісту цих норм права не потребує докладання значних зусиль. Окрім того, за висновком суду, зміст відповіді на відзив та обсяг наданих документів не свідчать, що адвокатом було докладено значних зусиль для його складання. Предмет доказування у цьому спорі не зумовлює виникнення потреби у дослідженні значного обсягу фактичних обставин.
Тобто, стягнення повної вартості, заявлених позивачем, витрат на правничу допомогу не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що їх розмір погоджений сторонами.
З урахуванням викладеного у сукупності, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та вартості правничої допомог, суд доходить висновку, що сума 3000 грн не є співмірною із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, також враховуючи предмет позову, виходячи з критерію пропорційності відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 1000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо розгляду у повному обсязі запиту ОСОБА_1 №03/08/21-3 від 03.08.2021.
Зобов'язати Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути запит ОСОБА_1 №03/08/21-3 від 03.08.2021, за результатами розгляду якого надати відповідь у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків, наданих судом у рішенні.
Стягнути з Подільської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 1000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідачі: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 37333608, адреса: вул. Контрактова площа,2, м. Київ, 04070.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА