17 листопада 2025 року м. ТернопільСправа № 921/446/24(607/19687/24)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21
до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості (ч. 2 ст. 625 ЦК України),
в межах справи №921/446/24 за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства
За участі учасників та їх представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
1. Суть та рух справи.
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/446/24 за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства
Ухвалою від 20.05.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області постановлено цивільну справу № 607/19687/24 передати до Господарського суду Тернопільської області, в провадженні якого перебуває господарська справа № 921/446/24 відносно боржника ОСОБА_1 , про його неплатоспроможність.
11.06.2025 до господарського суду надійшла справа №607/19687/24.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2025 вищевказану справу розподілено судді Гевко В.Л.
Ухвалою суду від 10.07.2025 прийнято до свого провадження матеріали справи №607/19687/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості (ч. 2 ст. 625 ЦК України), в межах справи №921/446/24 за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства. Призначити у справі підготовче засідання на 29.07.2025, яке було відкладено на 29.08.2025.
Ухвалою суду від 29.08.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.09.2025, який востаннє було відкладено на 17.11.2025.
В судовому засіданні 17.11.2025 судом ухвалено скорочену (вступну та резолютивну) частину.
2. Аргументи сторін.
2.1. Аргументи позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" у позовній заяві від 02.09.2024 (вх. № 387 від 11.06.2025) просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" суму 3 (трьох) відсотків річних та інфляційних втрат, понесених у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання у розмірі 880 366грн 12коп.
В обґрунтування позовних вимого, позивач зазначає, що 14 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (надалі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник або Відповідач) укладено кредитний договір у виді "Договір про іпотечний борг" № 03-2/243 (далі - Кредитний договір від 14 квітня 2008 року), відповідно до умов якого Первісний кредитор надає позичальнику кредит у суду 1 029 725 (один мільйон двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 08коп., а позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати кредит, проценти за користування кредитом і можливі штрафні санкції, та повністю повернути отримані кредитні кошти і сплатити відсотки за користування кредитними коштами не пізніше 18 грудня 2017 року.
У подальшому на виконання вимог діючого законодавства, первісний кредитор змінив своє найменування з акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
Первісний Кредитор виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши позичальнику грошові кошти у розмірі та порядку, визначеному Кредитним договором від 14.04.2008 року.
Натомість Позичальником взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором від 14.04.2008 року належним чином не виконані, у зв'язку з чим у нього сформувалась заборгованість за вищезазначеним договором.
14.03.2011 року Первісний кредитор, з метою захисту свого порушеного права, звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом про стягнення з позичальника заборгованості за Кредитним договором від 14.04.2008 року.
24.06.2011 року Рішенням Тернопільського міськрайонного суду, ухвалено позов задовольнити частково та стягнути з Позичальника на користь Первісного кредитора заборгованість по Кредитному договору від 14 квітня 2008 року в розмірі 2 585 798 (два мільйони п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн 57коп. та судових витрат в розмірі 1820(одна тисяча вісімсот двадцять) грн.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду набрало законної сили ще в 2011 році, проте станом на не виконано. Відтак грошове зобов'язання, визначене рішенням суду є простроченим.
17 грудня 2012 року між Первісним Кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого Первісний Кредитор передав (відступав), а ТОВ "Кредитні ініціативи" прийняв Кредитний портфель і набув усіх прав вимоги в тому числі і за Кредитним договором від 14 квітня 2008 року.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 липня 2015 року по справі № 2-2498/11 замінено сторону виконавчого провадження №44068253 за виконавчим листом № 2-2498/2011, виданим 21.11.2011 року Тернопільським міськрайонним судом з Первісного Кредитора на ТОВ "Кредитні ініціативи".
У зв'язку з цим, починаючи з 17 грудня 2017 року, новим кредитором у зобов'язанні, яке виникло на підставі Кредитного договору від 14 квітня 2008 року є ТОВ "Кредитні ініціативи".
З огляду на приписи статті 625 ЦК України, беручи до уваги розмір простроченого грошового зобов'язання, визначеного рішенням від 24 червня 2011 року та частковим виконанням своїх зобов'язань стороною Відповідача, станом на 23 лютого 2022 року розмір нарахованих 3% річних та інфляційних втрат від суми заборгованості складає 880 366грн 12коп., з яких: 3% річних - 229 925грн 26коп., інфляційні втрати - 650 440грн 87коп.
2.2. Аргументи відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву в порядку статті 165 ГПК України не надав.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
3. Фактичні обставини, встановлені судом. Норми права та судова практика, які застосував суд. Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи та обставин справи.
У проваджені Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/446/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1
ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося в порядку позовного провадження до ОСОБА_1 , про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Ухвалою від 20.05.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області цивільну справу № 607/19687/24 передано до Господарського суду Тернопільської області, в провадженні якого перебуває господарська справа № 921/446/24 відносно боржника ОСОБА_1 , про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 10.07.2025 прийнято до свого провадження матеріали справи №607/19687/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості (ч. 2 ст. 625 ЦК України), в межах справи №921/446/24 за заявою боржника ОСОБА_1 , про неплатоспроможність.
Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. (ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства).
Таким чином, розгляд справи № 607/19687/24 за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості (ч.2 ст. 625 ЦК України), розглядається в межах справи №921/446/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Як встановлено судом, 14 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (надалі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник або Відповідач) укладено кредитний договір у виді "Договір про іпотечний борг" № 03-2/243 (далі - Кредитний договір від 14 квітня 2008 року).
Згідно умов Договору, Банк надав Позичальнику кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в сумі 2 000 000,00грн (два міліона грн.) на умовах, передбачених цим Договором. За користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі - 18% річних у валюті кредиту. (п.2.1. 22. Договору).
Кінцевий термін повернення кредиту та відсотків за ним - не пізніше 18 грудня 2017 року (п. 2.3. Договору).
У подальшому на виконання вимог діючого законодавства, первісний кредитор змінив своє найменування з акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
Первісний Кредитор виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши позичальнику грошові кошти у розмірі та порядку, визначеному Кредитним договором від 14.04.2008 року.
Натомість Позичальником взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором від 14.04.2008 року належним чином не виконані, у зв'язку з чим у нього сформувалась заборгованість за вищезазначеним договором.
У березні 2011 року Первісний кредитор, з метою захисту свого порушеного права, звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом про стягнення з позичальника заборгованості за Кредитним договором № 03-2/243 від 14.04.2008 року.
24.06.2011 року Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, ухвалено позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно, в користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "заборгованість за кредитним № 03-2/243 від 14 квітня 2008 року в розмірі 2 585 798 (два мільйони п"ятсот вісімдесят п"ять тисяч сімсот дев"яносто вісім ) гривень 57 копійок й понесені судові витрати в розмірі 1 820 гривень.
17 грудня 2012 року між Первісним Кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого Первісний Кредитор передав (відступав), а ТОВ "Кредитні ініціативи" прийняв Кредитний портфель і набув усіх прав вимоги в тому числі і за Кредитним договором від 14 квітня 2008 року.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 липня 2015 року по справі № 2-2498/11 замінено сторону виконавчого провадження №44068253 за виконавчим листом № 2-2498/2011, виданим 21.11.2011 року Тернопільським міськрайонним судом на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24.06.2011 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованості за кредитним договором №03-2-243 від 14 квітня 2008 року в розмірі 2585798,57грн та понесених судових витрат в розмірі 1820грн, а саме: замінити стягувача з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ТОВ "Кредитні ініціативи".
Рішення Тернопільського міськрайонного суду набрало законної сили ще в 2011 році, проте, не виконано.
У зв'язку з цим, новим кредитором у зобов'язанні, яке виникло на підставі Кредитного договору № 03-2/243 від 14 квітня 2008 року є ТОВ "Кредитні ініціативи".
З огляду на невиконання ОСОБА_1 простроченого грошового зобов'язання, визначеного рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 червня 2011 року, станом на 23 лютого 2022 року позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 880 366 (вісімсот вісімдесят тисяч триста шістдесят шість) грн. 12коп, з яких: сума заборгованості за ставкою 3% річних на прострочену кредитну заборгованість - 229 925 (двісті двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 26 коп; сума заборгованості за інфляційними втратами на прострочену кредитну заборгованість - 650 440 (шістсот п'ятдесят тисяч чотириста сорок) грн. 87коп.
Як слідує з матеріалів справи 16.05.2024 ТОВ "Кредитні ініціативи" на адресу ОСОБА_1 надіслано досудову вимогу, у якій повідомлено боржницю про те, що у разі несплати кредитної заборгованості, товариство звертатиметься до суду про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в сумі 880 366грн 12коп.
19 червня 2024 року ОСОБА_1 у відповіді на досудову вимогу про сплату штрафних санкцій, зазначила, що їй відсутні відомості про перехід права вимоги за кредитним договором №03-2/243 від банку до товариства.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах прав та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує насліди прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 03-2/243 від 14 квітня 2008 року не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 2 585 798,57грн, яка підтверджена рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.06.2011 у справі № 2-2498/11.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, то наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 ЦК України.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 19.06.2019 №703/2718/16-ц, від 19.06.2019 №646/14523/15
Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, від 10.04.2018 та 27.04.2018 у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16.11.2018 у справі №918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, від 11.03.2020 у справі № 910/5587/19.
Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, який набув чинності 17.03.2022 року Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259 (позовна давність) цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином Позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом вимагати сплати Відповідачем відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати основного боргу, погашення якої не було здійснено Відповідачем до теперішнього часу, за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.
Разом з тим Позивачем долучено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року.
Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою, наведеною також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц: 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Верховний суд у своїй постанові від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 зазначив наступне: «з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічний висновок міститься і у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18.
З огляду на встановлені судом обставини справи з відповідача підлягає стягненню три відсотка річних за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 в сумі 229 925грн 26коп та інфляційні втрати за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 у розмірі 650 440грн 87коп.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши надані докази, в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Крім того у пунктах 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відтак, за наслідками розгляду справи № 921/446/24(60719687/24), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та відповідно задоволення позову.
4. Судові витрати.
Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви, позивачем, згідно платіжної інструкції № 46055 від 21.06.2024, сплачено 13 205грн 49коп. судового збору.
З огляду на задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" - 880 366 (вісімсот вісімдесят тисяч триста шістдесят шість) грн. 12коп., з яких: 229 925(двісті двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) - 3% річних та 650 440 (шістсот п'ятдесят тисяч чотириста сорок) грн 87 коп. інфляційних витрат.
3. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" - 13 205 грн 49 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, (код ЄДРПОУ 35326253);
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.
Повне рішення складено 02.01.2026.
Повний текст рішення надіслати учасникам справи до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко