Іменем України
13 травня 2025 року м. Кропивницький
справа № 396/663/24
провадження № 22-ц/4809/758/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,
за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
1)Новоукраїнська районна військова адміністрація,
2)Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Новий час»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник -адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович, на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області (суддя Цисельська О. С.) від 22.02.2025,
1.Короткий зміст позовних вимог
12.04.2024 ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Єльнікову Наталія Олександрівна, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 й просив суд про таке:
1)визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом 15.12.2009;
2)скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27770220 від 06.01.2016, на підставі якого було зроблено запис про реєстрацію речового права на земельну ділянку площею 7,0486 га кадастровий номер: 35240870000:02:000:0155;
3)скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27770408 від 06.01.2016, на підставі якого було внесено запис про реєстрацію іншого речового права (права оренди).
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , по смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку з кадастровим номер: 35240870000:02:000:0155 площею 7,0487 га на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.
21.11.2008 державний нотаріус Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Шевченко Н. Г. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 7,05 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку від 15.12.2009 серія ЯИ № 017080.
16.01.2026 державний реєстратор Новоукраїнського РУЮ Кіровоградської області зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером: 35240870000:02:000:0155, яке виникло на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 15.12.2009.
Того ж дня державний реєстратор Новоукраїнського РУЮ Кіровоградської області зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди СТОВ «Новий час» на спірну земельну ділянку.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2022 у справі № 396/1210/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 21.11.2008 державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Шевченко Н. Г. на земельну ділянку площею 7,05 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Позивач вважає, що ОСОБА_2 незаконно отримала Державний акт на право приватної власності на землю від 15.12.2009, виданий на підставі визнаного пізніше судом недійсного свідоцтва про право на спадщину за законом, а також було незаконно здійснено державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку.
Він також стверджує, що за вказаних ним обставин позбавлений можливості оформити успадковане ним право на земельну ділянку.
2.Короткий зміст рішення суду
22.02.2025 Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Суд визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 017080 від 30.04.2010, виданий ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.11.2008, реєстр. № 3820, ВМВ № 002435, Новоукраїнською районною державною нотаріальною конторою Кіровоградської області, а в іншій частині позову відмовив. Крім того, у порядку розподілу судових витрат стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн витрат по сплаті судового збору та 6327,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення суду мотивоване тим, що порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання недійсним та скасування помилково виданого державного акту на право власності на земельну ділянку.
Натомість вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав задоволенню не підлягають через те, що клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідачів юридичних осіб, які уповноважені здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, позивач не заявляв.
3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Відповідачка ОСОБА_2 , від імені якої діє представник -адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович, звернулася до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2025 у справі № 396/663/24, просить скасувати це рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 017080 від 30.04.2010, виданого ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.11.2008 року, реєстр. № 3820, ВМВ № 002435, Новоукраїнською районною державною нотаріальною конторою Кіровоградської області та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн витрат по сплаті судового збору та 6327,00 грн витрат на правову допомогу, ухвалити у відповідній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт вказав, що рішення суду, в оскаржуваній його частині, є незаконним та необґрунтованим через порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, в апеляційній скарзі вказано про те, що позивач не довів факт набуття ним права на спірне майно шляхом прийняття ним спадщини, яка відкрилася по смерті їх спільного батька ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановлені ст. 1270 ЦК України строки. Перебуваючи на той час у місцях позбавлення волі, позивач все ж не був позбавлений можливості прийняти спадщину у встановлений для цього строк.
Крім того, надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту права - визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16 про те, що коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.
Суд не врахував, що позивач не пред'явив свої вимоги до ТОВ «Новий час», який є орендарем земельної ділянки, а тому рішення суду впливає на його права.
4.Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України)
5.Позиції учасників справи, висловлених у судовому засіданні 13.05.2025
Апелянт ОСОБА_2 особисто в судове засідання не з'явилася, про те її представник - адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович підтримав апеляційну скаргу.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Єльнікова Наталія Олександрівна повідомлені належним чином про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (судової повістки-повідомлення) в електронний кабінет адвоката Єльнікової Н. О. в ЄСІТС (а. с. 245), проте вони в судове засідання не з'явилися.
Представник третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю «Новий час» Дейкун Олена Іванівна апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення.
Третя особа Новоукраїнська районна військова адміністрація повідомлені належним чином про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (судової повістки-повідомлення) до її електронного кабінету в ЄСІТС (а. с. 246), проте в судове засідання представник не з'явився.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вимоги й доводи апеляційної скарги відповідачка оскаржує рішення суду першої інстанції лише в тій частині, в якій позов задоволено - визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду.
Переглянувши справу в вказаних межах, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2022 у справі № 396/1210/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Наталія Георгіївна, ОСОБА_8 , визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.11.2008 державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 7,05 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, виключене з Спадкового реєстру як недійсне. (а. с. 17 - 20).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, з огляду на те, що у цивільній справі № 396/663/24 та у справі № 396/1210/20 тими самими є сторони, тому обставини, встановлені рішення у справі № 396/1210/20, не доказуються при розгляді справи, яка переглядається в апеляційному порядку.
Зокрема, рішенням у справі № 396/1210/20 встановлено:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є спадкоємцями першої черги за законом, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_4 .
До складу спадщини, яка відкрилася, увійшло належне ОСОБА_4 право на земельну ділянку з кадастровим номер: 35240870000:02:000:0155 площею 7,0487 га на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яке посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії КР №35085, виданим Фурманівською сільською радою 17.09.1998, зареєстрованим в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 100.
21.11.2008 державний нотаріус Новоукраїнської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Шевченко Наталія Григорівна видала ОСОБА_2 , спадкоємцю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 7,05 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належної спадкодавцеві на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії КР №35085, виданого Фурманівською сільською радою 17.09.1998, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів за № 100.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.11.2008 Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області видала ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 017080 від 30.04.2010 на земельну ділянку площею 7,0486 га (а. с. 14).
05.01.2016 державний реєстратор реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградсько області Гайдученко Наталі Леонідівна здійснила державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на в цілому земельну ділянку за кадастровим номером: 3524087000:02:000:0155 площею 7,0486 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 017080 від 30.04.2010, виданого Новоукраїнською районною державною адміністрацією (а. с. 23).
Крім того, 05.01.2016 державний реєстратор реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградсько області Гайдученко Наталі Леонідівна здійснила державну реєстрацію права оренди земельну ділянку за кадастровим номером: 3524087000:02:000:0155. Орендодавець - ОСОБА_2 , орендар - СТОВ «Новий час», строк дії - до 05.11.2044 (а. с. 24).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 10.04.2023 на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2022 № 396/1210/20 визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину № 3820, спадкоємець ОСОБА_2 , спадкодавець ОСОБА_4 недійсним - № у Спадковому реєстрі 45880866 (а. с. 22).
8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, між сторонами виник спір щодо правомірності отримання відповідачкою державного акту на право власності на земельну ділянку та державної реєстрації цього права.
Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що вони з відповідачкою успадкували право власності на спірну земельну ділянку після смерті їх батька, одна позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину на всю земельну ділянку, а потім отримала державний акт та зареєструвала право власності на це майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що порушує його право, як спадкоємця тієї ж черги, що й відповідачка та перешкоджає в оформленні його спадкового права.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку видано відповідачці на всю земельну ділянку помилково, з порушенням прав позивача.
Відповідачка в апеляційні скарзі не погоджується з висновком місцевого суду, зокрема, з тієї підстави, що, на її переконання, позивач не прийняв спадщину, які відкрилася внаслідок смерті їх батька, а тому не має права на спірну земельну ділянку.
Проте, спір між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про спадкування після смерті їх батька ОСОБА_4 був предметом розгляду у цивільній справі № 396/1210/20.
Рішенням за позовом Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2022 у справі № 396/1210/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.11.2008 державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 7,05 га.
Вказаним рішенням встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкування здійснювалося за законом. Спадкоємцями першої черги за законом були діти померлого: ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
При цьому, як встановив суд, ОСОБА_8 спадщину не прийняла, ОСОБА_2 спадщину прийняла шляхом подання до нотаріальної контори відповідної заяви, а ОСОБА_1 , місце проживання якого на час відкриття спадщини було зареєстроване зі спадкодавцем, від спадщини не відмовився.
Також суд встановив, що постановою нотаріуса від 24.02.2020 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 саме з тієї підстави, що раніше свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно (земельну ділянку) видано ОСОБА_2 .
Суд також встановив, що ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку з порушенням прав ОСОБА_1 .
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2022 у справі № 396/1210/20 не було оскаржене, а тому набрало законної сили 14.01.2023.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє викладені в апеляційній скарзі доводи відповідачки про те, що позивач не має права на позов у зв'язку із тим, що він не вважається таким, що згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину.
Питання спадкування прав та обов'язків померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 було предметом розгляду у справі № 396/1210/20, зокрема щодо кола спадкоємців та прийняття ними спадщини, а також питання правомірності видачі нотаріусом ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на всю земельну ділянку.
У тій справі суд встановив, що нотаріус видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку з порушенням прав на спадкування іншого спадкоємця за законом - ОСОБА_1 , а тому визнав це свідоцтво недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України у чинній на 30.04.2010 редакції право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно п. «б» ч. 2 ст. 126 ЗК України у тій же редакції право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується свідоцтвом про право на спадщину.
З цього можна зробити висновок про те, що скільки за п. «б» ч. 2 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, набуту в порядку спадкування, підтверджувалося свідоцтвом про право на спадщину, то питання правомірності набуття права власності ОСОБА_2 на всю земельну ділянку вирішено у справі № 396/1210/20.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Натомість у справі № 396/663/24 оспорюється правомірність отримання відповідачкою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом іншого документу - державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого відповідачці 30.04.2010.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що за змістом ч. 1 ст. 126 ЗК України державний акт - це документ, який засвідчує, що особа, якій його видано, є повноправним власником земельної ділянки.
Подальші зміни у законодавстві, зокрема внесення змін до ст. 126 ЗК України, не має наслідком втрату правопідтверджуючого значення раніше виданого державного акту на право власності на земельну ділянку.
З огляду на це наявність виданого відповідачці державного акту на право власності на земельну ділянку, право на яку увійшло до складу спадщини, яка відкрилася в результаті смерті ОСОБА_4 , вочевидь створює перешкоди позивачу в завершенні нотаріального оформлення спадщини.
Встановивши, що оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий відповідачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке пізніше рішенням суду визнане недійсним, суд першої інстанції дійшов логічного і правильного висновку про недійсність оспорюваного державного акту, адже право відповідачки на всю земельну ділянку належним чином не підтверджене.
Колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим твердження апелянта про те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту і що з урахуванням правовідносин, які складися між сторонами, належним способом захисту права міг бути віндикаційний позов.
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 тощо.
Колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим твердження апелянта про належність віндикаційного позову до правовідносин сторін.
Способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Дійсно, метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Проте, у справі яка переглядається в апеляційному порядку, позивач не стверджує і не доводить відсутність прав відповідачки на земельну ділянку.
Натомість він вказав, що права його і відповідачки на це майно є рівними, а отримання відповідачкою державного акту, який підтверджує її одноосібне право на земельну ділянку, суперечить його праву.
Отже, позивач не може витребувати у відповідачки всю земельну ділянку так, як прийнявши спадщину, вона не може вважатися її незаконним володільцем.
Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.05.2023 у справі № 707/2462/17, не є релевантним з огляду на відмінність обставин тієї справи в порівнянні зі справою № 396/663/24, яка переглядається апеляційним судом.
Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку з відповідачкою усуне існуючу перешкоду для позивача у оформленні ним спадщини та забезпечить повернення сторін у той стан, який існував до встановленого рішенням суду у справі № 396/1210/20 порушення.
Колегія суддів апеляційного суду також відхиляє доводи апелянта про неналежний склад сторін у цій справі, а саме - незалучення до участі у справі як відповідача СТОВ «Новий час».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц тощо.
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
У справі, що переглядається, суд першої інстанцій правильно виходив з того, що СТОВ «Новий час» не є учасником правовідносин спадкування, а також власності, стосовно яких між сторонами у цій справі виник спір, а тому очевидних підстав для його залучення до справи про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку як відповідача, або відмову в цьому позові через незалучення позивачем цього відповідача, немає.
При цьому, СТОВ «Новий час» є у цій справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, але рішення суду не оскаржило, до апеляційної скарги відповідачки не приєдналося.
Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації речових прав, зокрема права оренди, в частині яких рішення не оскаржується, то колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні цих вимог позивача саме з підстави не залучення ним до справи як відповідача СТОВ «Новий час».
Проте це не впливає на правильність вирішення позову в частині недійсності державного акту на право власності на землю.
9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи апеляційної скарги відповідачки не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, яка стосується оскаржувано частини рішення.
Оскільки у відповідній частині суд ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
10.Про судові витрати
Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу, яку подала відповідачка, без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, які понесли сторони у зв'язку із її розглядом в суді першої інстанції немає.
З цієї ж підстави судові витрати відповідачки, пов'язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір в сумі 1816,80 грн за подання апеляційної скарги, Т. 1, а. с. 205) компенсації не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє представник -адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович, залишити без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2025 в оскаржуваній його частині - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 26.12.2025.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: С. І. Мурашко
О. І. Чельник