Справа № 695/5870/25
номер провадження 2-о/695/172/25
31 грудня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення фізичної особи померлою,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 із заявою, в якій просить оголосити її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, внаслідок збройної агресії РФ проти України, днем смерті вважати день його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ проти України біля населеного пункту Волноваха Донецької області.
Вказана заява підписана та подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Макеєвим Валерієм Федоровичем, який діє на підставі ордеру Серія СА № 1141809 від 29.12.2025.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
При прийнятті до свого провадження заяви, поданої в порядку окремого провадження, суддя вирішує питання відповідності її вимогам розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України, а також загальним вимогам до заяви, передбаченим ст. 175, 177 ЦПК України.
З поданої заяви та доданих до неї документів вбачається, що дана заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст.175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частиною сьомою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 7 ст. 62 ЦПК України).
На підтвердження обсягу повноважень адвоката представником заявниці надано ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія СА № 1141809 від 29.12.2025, зі змісту якого вбачається, що обмеження повноважень адвоката згідно з договором про надання правової допомоги визначені договором. Однак вказаний в ордері на надання правничої (правової) допомоги Серія СА № 1141809 від 29.12.2025 договір № 495 від 23.04.2024 до заяви не надано.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.03.2018 у справі № 910/23346/16, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Як зазначено у вказаній постанові, у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю. При цьому ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.
Відповідно до п. 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція) ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Згідно з п. 12.8 вказаного Положення ордер містить реквізити щодо, зокрема обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.
Тобто, зазначення на ордері застереження «Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються», не передбачені нормами чинного законодавства, та не свідчать про право представника на підписання заяви від імені заявника.
Отже, повноваження адвоката, зокрема, у даному випадку щодо підписання заяви та звернення з заявою до суду, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги Серія СА № 1141809 від 29.12.2025, зазначено, що обмеження повноважень адвоката згідно з договором про надання правової допомоги визначені договором, однак вказаний в ордері на надання правничої (правової) допомоги Серія СА № 1141809 від 29.12.2025 договір № 495 від 23.04.2024 до заяви не надано, вбачається, що до заяви не надано доказів того, що адвокат Макеєв Валерій Федорович наділений повноваженнями, які надані законом заявниці та будь-яких обмежень повноважень у представництві заявниці не має, в тому числі щодо підписання та подання до суду заяви від її імені.
Відтак з метою підтвердження повноважень представника заявниці суду належить надати договір про надання правової допомоги, на підставі якого видано ордер Серія СА № 1141809 від 29.12.2025.
Крім того відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У частині п'ятій статті 177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Глава 4 розділу IV ЦПК України врегульовує розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Розгляд справ даної категорії проводиться на виконання положень ч.4 ст.293 ЦПК України у складі одного судді і двох присяжних.
Оголошення фізичної особи померлою слід відрізняти від встановлення факту смерті у певний час (п.5 ч.2 ст.293, пп. 8,9 ч.1 ст.315 ЦПК) та встановлення факту реєстрації смерті. Встановлення факту смерті у певний час здійснюється судом у разі неможливості реєстрації органом РАЦС факту смерті.
Про необхідність чіткого розмежування вказаних категорій справ вказано у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення». Вказані справи, хоча і розглядаються судом в порядку окремого провадження, тобто, процесуально схожі, однак відрізняються за предметом доказування в межах певної категорії.
При встановленні факту смерті час і місце смерті особи достовірно відомі, однак реєстрація смерті у відповідних органах не здійснена, документи, як підтверджують цю подію, втрачені, відповідно, унеможливлена державна реєстрація факту смерті.
Доведенню підлягають й ті обставини, що смерть не була і не може бути зареєстрована у зв'язку із відсутністю відповідних документів.
Істотно відрізняється коло обставин, які підлягають встановленню при оголошенні особи померлою. При розгляді справ даної категорії суд виходить не з факту смерті, а лише з її припущення. Відповідно, до предмета доказування входить не факт смерті фізичної особи, а обставини, вичерпно зазначені у ст.46 ЦК України - відсутність відомостей про місце перебування особи протягом встановленого часу тощо.
Виходячи зі змісту положень статтей 43, 46 ЦК України, статтей 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу, зокрема, незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об'єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України, а не визнання фізичної особи безвісно відсутньою (про яку немає відомостей про місце її перебування в місці її постійного проживання) на підставі частини першої статті 43 ЦК України.
За приписами п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справу про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
При обранні способу захисту прав заявниці задля усунення неузгоджень у її заяві, суддя вважає за необхідне звернути увагу, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним є звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч.2 ст.46 ЦК України).
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 25.09.2024 у справі №759/980/24, від 13.03.2024 у справі №204/7924/23, від 06.06.2024 у справі №188/56/24.
Разом з тим, у постановах від 26.04.2023 у справі №337/3725/22, від 29.03.2023 у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Звертаючись з даною заявою заявниця просить вважати датою смерті ОСОБА_2 день його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ проти України біля населеного пункту Волноваха Донецької області.
Водночас згідно з наявного у матеріалах заяви сповіщення командира військової частини НОМЕР_2 №1053 від 19.01.2024 ОСОБА_2 зник безвісти 12.03.2025, поблизу м. Волноваха Донецької області.
Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 27.04.2022 № 2505-VІІІ (далі - Закон № 2505-VІІІ), який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
У ст. 1 Закону від 27.04.2022 № 2505-VІІІ визначено, що особа, зникла безвісти, - фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук;
особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Згідно зі ст. 4 Закону від 27.04.2022 № 2505-VІІІ, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом. Надання особі статусу зниклої безвісти відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не встановлено, проведення розшуку такої особи в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.
Статтями 18, 19 Закону 27.04.2022 № 2505-VІІІ передбачено порядок подання заяви і розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Зокрема, заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України. Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, громадським об'єднанням або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення. Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана Уповноваженим, якщо зазначені в абзаці другому цієї частини особи звернулися до неї з повідомленням про зникнення особи. У заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зазначається інформація, що може сприяти розшуку такої особи. У разі отримання інформації про зникнення особи за особливих обставин або заяви про розшук такої особи Національна поліція України зобов'язана інформувати Уповноваженого протягом трьох днів з моменту отримання такої інформації або заяви. Відомості, зазначені у заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, підлягають внесенню до Реєстру в порядку, передбаченому цим Законом, протягом 24 годин після отримання Уповноваженим від Національної поліції України інформації про зникнення особи за особливих обставин або інформації про отримання заяви про розшук такої особи. З метою отримання інформації, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, Уповноважений надсилає запити на отримання інформації до органів державної влади (зокрема органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб, громадських об'єднань та міжнародних гуманітарних організацій, що можуть володіти необхідною інформацією. Керівники органів державної влади (зокрема органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), органів місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, а також керівники громадських об'єднань, до яких надійшов запит Уповноваженого на отримання інформації, зобов'язані повідомити Уповноваженого в письмовій формі про результати розгляду такого запиту в триденний строк з дня його одержання.
За приписами ст. 21 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», у разі наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам. Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти за особливих обставин. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом і що за наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам, які мають право звернутися до суду про встановлення факту смерті особи, що зникла безвісти.
Однак, доказів звернення до Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, заявницею до заяви не надано.
Не надано також до заяви і витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, заявниці та її представнику необхідно обґрунтувати заяву з посиланням на беззаперечні докази, які вірогідно свідчать про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - населений пункт Волноваха Донецької області, Україна.
Крім того, суддя зауважує, що відповідно до ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема, з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Заінтересованими особами є особи, які беруть участь у справі та які мають юридичну заінтересованість. Це коло визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права і обов'язки.
Залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва; відповідний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у справах про встановлення факту смерті чи народження.
За роз'ясненнями п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Однак, звертаючись з даною заявою, заявницею серед кола учасників справи не визначено заінтересованих осіб, якими у даних категоріях справ можуть бути інші родичі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (батьки, брати, сестри, діти), оскільки ухвалення рішення у даній справі стосуватиметься не тільки прав та інтересів цих осіб, а й породжуватиме для них відповідні правові наслідки (виникнення спадкових прав тощо).
Крім того в обґрунтування заяви зявниця посилається на наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023250310004006 від 08.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за фактом зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, актуальних відомостей про хід здійснення досудового розслідування, прийняття процесуального рішення до заяви не надано, що має значення для вирішення справи.
Абзацом першим частини першої статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, на підставі викладеного вище, суддя вважає за необхідне залишити заяву без руху та надати заявниці строк для усунення недоліків зазначених судом.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 293, 294, 297, 353 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення фізичної особи померлою - залишити без руху.
Надати заявниці десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, заява буде повернута заявниці.
Копію ухвали надіслати заявниці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська