Дата документу 30.12.2025Справа № 554/11702/25
Провадження № 2/554/4555/2025
30 грудня 2025 року м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Черняєвої Т.М.,
за участю секретаря - Звігольської О.Ю.,
представника позивача - адвоката Литовченка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 дізналася, що відповідачка ОСОБА_2 , 2003 року народження, в мережі Інстаграм на своїй сторінці (за посиланням: https://www.instagram.com.lizzy_gn?igsh=YmZjbDBnMGU1cnZm) 14 липня 2025 року розмістила публікацію з наклепами адресу позивачки (недостовірною інформацією) наступного змісту (посилання на публікацію ІНФОРМАЦІЯ_1 ):
«Увага!! 12 листопада 2025 року на одному із сайтів знайомств (zhovta.poltava.ua) було розміщено декілька оголошень про надання мною послуг сексуального характеру. Особа, що розмістила фейкову інформацію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що працює ріелтором ОСОБА_3 та проживає на вулиці Соборності біля Франика. Також ОСОБА_4 займається благодійністю для допомоги тваринам. Максимальний репост!!!!!!».
Зазначена публікація також містить допис наступного змісту: «Обережно: шахрайка в мережі!! Хочу попередити всіх про небезпечну особу, яка створює фейкові анкети на сайтах знайомств, використовуючи чужі дані. В результаті цього люди стають жертвами обману та приниження. Ім'я: ОСОБА_1 . Місто: Полтава. Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проживає неподалік закладу «Франик» на вул. Соборності, Полтава. Ця особа створила фейкову анкету з моїм ім'ям, розміщену на сайтах інтимного характеру.».
Вказану інформацію, розміщену та опубліковану відповідачкою ОСОБА_2 , позивачка вважає недостовірною, такою, що порушує її право на повагу до честі, гідності та ділової репутації.
Після публікації ОСОБА_1 вимушена перед рідними, близькими, колегами виправдовуватися та доводити, що зазначена інформація є недостовірною. Дана публікація суттєво вплинула на її емоційний стан, значно погіршила його, позивачка втратила спокій, нормальний сон; також це знизило її матеріальний заробіток, оскільки їй соромно виходити на роботу, бачити людей. Помітила, що люди стали її сторонитися.
Зазначеними діями відповідачка ОСОБА_2 здійснила поширення серед необмеженого кола осіб недостовірної інформації у формі фактичних тверджень про позивачку, чим було порушено принцип презумпції невинуватості, що також ганьбить честь, гідність та ділову репутацію останньої.
Зазначає, що у діях відповідачки юридичний склад правопорушення наявний, оскільки: а) інформація поширена в мережі Інтернет, в мережі Інстаграм, тобто доведена до відома невизначеного кола осіб; б) поширена інформація стосується мене, так як було використано мої прізвище та ім?я, по батькові, дата народження, місто та район мого проживання, вид діяльності, що виключає будь-які сумніви щодо того, що розповсюджена інформація стосується саме мене, в) було поширено недостовірну інформацію, оскільки я не маю відношення до створення будь-яких фейкових анкет як щодо відповідачки, так й щодо інших осіб; г) поширена інформації прямо порушує мої особисті немайнові права, тобто завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації.
Неправомірними діями відповідачки ОСОБА_1 була також заподіяна моральна шкода, а саме: публікації та розповсюдження недостовірної інформації із зазначенням її персональних даних, у позивачки, по-перше: втратились нормальні життєві зв?язки та зіпсовано стосунки з оточуючими людьми, оскільки її друзі та знайомі не бажають спілкуватися, так як, внаслідок прочитаної у зазначеній публікації інформації, у них сформувалась хибна та негативна думка про неї, також через це незнайомі люди осуджують її за дії, які вона вчиняла. По-друге, було завдано шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача. Шкода честі полягає у тому, що відповідачем, шляхом опублікування і розповсюдження недостовірної інформації, була сформована негативна соціальна оцінка дій, яких позивачка в вчиняла, і яка була доведена до невизначеного кола осіб, що призвело до поширення у суспільстві неправдивих відомостей стосовно неї.
Дії відповідачки принизили гідність позивачки, оскільки її було висвітлено особою, яка створює фейкові принизливі акаунти про інших людей, що значно знижує у її очах свою цінність як особистості, це негативно вплинуло на її самодостатність як унікальної біопсихосоціальної особи.
Також, було завдано шкоди діловій репутації позивачки, оскільки суспільні оцінка її ділових та професійних якостей буде здійснюватися через призму хибного уявлення, сформованого відповідачкою, про те. що позивачка вчинила певні антисоціальні дії, а тому, не будуть належним чином взяті до уваги її здібності.
Внаслідок вищевикладеного, у позивачки змінився нормальний образ життя, порушився нормальний режим сну. виникли розлади у сім'ї та у стосунках із друзями, ОСОБА_1 зазнала значних душевних страждань. Більше того, такі страждання є триваючими. Усі зазначені наслідки знаходяться у прямому причинному зв'язку з діяннями відповідачки, вина якої у розповсюдженні недостовірної інформації, яка принижує мою честь, гідність та ділову репутацію, наявна.
Протиправними діяннями відповідачки, що виявилися у розповсюдженні недостовірної інформації, позивачка вважає, що їй було заподіяно моральної шкоди, яка проявляється у душевних страждань, яку вона оцінює у 100 000 грн та яку прохає стягнути на свою користь із відповідачки.
Просила визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію відносно ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_2 ,2003 року народження, шляхом публікації у мережі Інстаграм на сторінці за посиланням ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 - (посилання на публікацію ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Зобов'язати ОСОБА_2 протягом 5-ти календарних днів з моменту набрання рішенням сили, вилучити із загального доступу недостовірну інформацію у мережі Інстаграм на сторінці ( за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 14 липня 2025 року, посилання на публікацію ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Спростувати розповсюджену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом публікації в мережі Інстаграм на своїй сторінці (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ) повідомлення про ухвалене у даній справі судове рішення та публікації вступної та резолютивної частини рішення у цій справі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Ухвалою судді від 11.08.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження.
21.08.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , у якому відповідачка позовні вимоги не визнає , вважає їх необгрунтованими з наступних підстав.
Так, відповідачка зазначила, що з позивачкою не знайома та ніколи особисто не спілкувалася. Жодних публікацій у мережі Інстаграм на власній сторінці стосовно позивачки нею не розміщувалися, у тому числі і ту, яка відображена за змістом позову.
На письмових доказах, які долучені до позовної заяви, дійсно її фото, які вона розміщувала у соціальних мережах за різні роки, проте сам профіль (сторінка) у Інстаграм їй не належить і ніколи не належала.
Відповідачка не визнає, що особисто обмінювалася повідомленнями з позивачкою, які зображені у вигляді скріншотів переписок на доданих до позову доказах.
Вважає надані докази неналежними, недопустимими, недостовірними та недостатніми.
Зазначає, що загальновизнаним є факт, що для створення сторінки в Інстаграм юридичні та фізичні особи не проходять процес ідентифікації, що дозволяє будь-кому створювати, у тому числі, фейкові профілі, використовуючи чужі фото та видавати власника профілю за іншу людину. Доступ до сайту є вільним, отже створити сторінку може невизначене коло людей. Фальшивих облікових записів дуже багато у відомих людей та компаній, що також є загальновідомим фактом.
Крім того, зазначає, що позовна заява з додатками не містить жодного доказу, який би доводив: що спірна публікація дійсно була розміщена та поширена у мережі; що така публікація була розміщена та поширена у мережі саме відповідачкою на сторінці, що їй належить; що поширена інформація була недостовірною; поширення такої інформації порушує особисті немайнові права; факт завдання моральної шкоди поширенням публікації; обґрунтованість стягнення 100 000 грн для відшкодування моральної шкоди.
Вважає, що позивачкою належним чином не обґрунтовано спричинення моральної шкоди. Розмір моральної шкоди вважає надмірним та таким, що спрямований на збагачення позивачки.
Також зазначає, що у якості співвідповідача мав бути залученим власник вебсайту, чого не було зроблено, що є окремою підставою для відмови у позові.
Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
29.08.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивачка вважає інформацію, викладену відповідачкою у відзиві недостовірною з наступних підстав.
Так, позивачка зазначає, що належним відповідачем у разі поширення інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Власники вебсайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, зобов'язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та(або) в публічних базах даних записів про доменні імена достовірну інформацію про себе. Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на вебсайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена контакту інформацію власника вебсайту, передбачену п. «в» цієї частини( частина 11 ст. 52-1 ЗУ « Про авторське право та суміжні права»). Власник вебсайту не є власником вебсторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника вебсайту, розміщувати інформацію на вебсторінці та управляти нею. Автором публікації і дописів на персональній вебсторінці у соціальній мережі Інстаграм є власник вебсторінки, який незалежно від власника вебсайту розміщує інформацію на вебсторінці та управляє нею.
Власник соціальної мережі Інстаграм не бере безпосередньої участі у розміщенні інформації власником вебсайту, недостовірність якої доводить позивач.
Тобто саме ОСОБА_2 є належним відповідачем у даній справі.
Дії відповідачки сильно принизили гідність позивача, негативно вплинули на самодостатність останньої, завдали шкоди діловій репутації позивачки. Такі страждання є триваючими. Тому саме у 100000 грн. позивач оцінює розмір моральної шкоди.
Прохала позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та прохав їх задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, суд про причину своєї неявки не повідомила. Про дату та час слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи міститься підтвердження про доставку електронного документу
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дізналася, що відповідачка ОСОБА_2 , 2003 року народження, в мережі Інстаграм на своїй сторінці (за посиланням: https://www.instagram.com.lizzy_gn?igsh=YmZjbDBnMGU1cnZm) 14 липня 2025 року розмістила публікацію з наклепами адресу позивачки (недостовірною інформацією) наступного змісту (посилання на публікацію ІНФОРМАЦІЯ_1 ):
«Увага!! 12 листопада 2025 року на одному із сайтів знайомств (zhovta.poltava.ua) було розміщено декілька оголошень про надання мною послуг сексуального характеру. Особа, що розмістила фейкову інформацію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що працює ріелтором ОСОБА_3 та проживає на вулиці Соборності біля Франика. Також ОСОБА_4 займається благодійністю для допомоги тваринам. Максимальний репост!!!!!!».
Зазначена публікація також містить допис наступного змісту: «Обережно: шахрайка в мережі!! Хочу попередити всіх про небезпечну особу, яка створює фейкові анкети на сайтах знайомств, використовуючи чужі дані. В результаті цього люди стають жертвами обману та приниження. Ім'я: ОСОБА_1 . Місто: Полтава. Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проживає неподалік закладу «Франик» на вул. Соборності, Полтава. Ця особа створила фейкову анкету з моїм ім'ям, розміщену на сайтах інтимного характеру.».
Вказану інформацію, розміщену та опубліковану відповідачкою ОСОБА_2 , позивачка вважає недостовірною, такою, що порушує її право на повагу до честі, гідності та ділової репутації.
Після публікації ОСОБА_1 вимушена перед рідними, близькими, колегами виправдовуватися та доводити, що зазначена інформація є недостовірною.
Дана публікація суттєво вплинула на емоційний стан ОСОБА_1 , значно погіршила його, позивачка втратила спокій, нормальний сон; також це знизило її матеріальний заробіток, оскільки їй соромно виходити на роботу, бачити людей. Помітила, що люди стали її сторонитися.
Відповідачка в свою чергу заперечує факт поширення інформації про позивачку в мережі Інтернет. Вказує, що з позивачкою незнайома. Заперечує факт переписки між позивачкою та відповідачкою у месенджері.
Проте судом встановлено, що відповідачкою не надано належних доказів, які б підтверджували, що поширення такої інформації було здійснено кимось іншим, а не нею.
Відповідачкою також не спростований належними доказами факт переписки у месенджері між сторонами, а лише заперечується цей факт. Доказів того, що абонентський номер телефону, з якого відбувалася переписка між сторонами належить не ОСОБА_2 , а комусь іншому, відповідачкою суду надано не було.
Крім того, зі змісту повідомлень вбачається, що позивачка та відповідачка знайомі. Між ними виникли неприязні відносини з приводу ситуації, зміст якої відображений у публікації, яка була поширена і мережі Інтернет та яку позивачка прохає відповідачку вилучити із загального доступу та спростувати її як таку, що не відповідає дійсності.
Саме заперечення відповідачкою проти позову не є належним доказом на підтвердження відсутності протиправних дій ОСОБА_2 у вчиненні вказаного діяння по відношенню до ОСОБА_1 .
У подальшому, представником позивача було надано пояснення, що відповідачкою було вилучено із мережі інтернет акаунт з якого було поширено неправдиву інформацію щодо позивачки, що в свою чергу свідчить про бажання відповідачки уникнути відповідальності за вчинене.
Поширенням недостовірної інформації серед необмеженого кола осіб відносно ОСОБА_1 діями відповідачки ОСОБА_2 було порушено честь, гідність та ділову репутацію позивачки.
У позасудовому порядку відповідачка відмовилася врегулювати дану ситуацію, вилучити недостовірну інформацію відносно позивачки та спростувати такий факт відмовилася.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, у якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.
Частиною першою статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
У рішенні від 22 жовтня 2007 року в справі «Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з пунктом 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження поглядів пов'язана з «обов'язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов'язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб».
Дії відповідачки шляхом публікування та поширення неправдивої інформації в мережі Інтернет через Інстаграм вплинули на репутацію позивачки, порушили її звичайний спосіб життя.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 742/286/17 (провадження № 61-14303св19) вказано, що: «відповідачами у справі про захист честі, гідності чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації.
Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 439/1469/15-ц, провадження № 61-5189св18). Ураховуючи наведене, відповідачами у справі мають бути автор та власник веб-сайта відповідного інформаційного матеріалу.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову».
Судом було встановлено, що ОСОБА_2 є автором публікації про яку вказує позивачка, тому є належним відповідачем у даній справі. Публікація відносно позивачки була поширена з акаунту відповідачки. Доказів на спростування того, що такий акаунт належить комусь іншому чи доказів того, що таким акаунтом користується якась інша особа, відповідачкою суду надано не було.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/13556/18 зазначено, що: «у зв'язку із внесенням з 27 березня 2014 року змін до ЦК України, зокрема до статті 277, принцип презумпції добропорядності (частину третю) було виключено, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачем та її недостовірності, має відбуватися у загальному порядку. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості».
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд надавши правову оцінку наявним у справі доказам дійшов висновку, що позивач належними, допустимими доказами довела факт поширення неправдивої інформації відносно себе відповідачкою.
ОСОБА_2 поширила інформацію відносно ОСОБА_1 у мережі інтернет через Інстаграм.
Інформація , поширена ОСОБА_2 в мережі Інтернет, на своїй сторінці (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_1 , публікація за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає дійсності, є недостовірною.
Така інформація є негативною, порушує принципи моралі, етичні норми та завдає шкоди позивачці.
У даній публікації висловлені не судження відповідачки відносно позивачки, а саме констатується неправдива інформація - факт поширення ОСОБА_1 відомостей про надання іншою особою послуг сексуального характеру.
Така інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачки, оскільки не відповідає дійсності.
Відповідачка заперечує факт приниження честі, гідності позивачки такою публікацією. Проте, клопотання про призначення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертиза на спростування своїх протиправних дій, а також для оцінки ступеня приниження честі, гідності в контексті заперечення факту завдання шкоди позивачці відповідачкою заявлено не було.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію відносно ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_2 ,2003 року народження, шляхом публікації у мережі Інстаграм на сторінці за посиланням ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 - (посилання на публікацію https://www.instagram.соv/р/DМGаbаnоnН9/?igsh=МW4zNjE4Мmw5OHdzdA==); зобов'язання ОСОБА_2 протягом 5-ти календарних днів з моменту набрання рішенням сили, вилучити із загального доступу недостовірну інформацію у мережі Інстаграм на сторінці ( за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 14 липня 2025 року, посилання на публікацію https://www.instagram.соv/р/DМGаbаnоnН9/?igsh=МW4zNjE4Мmw5OHdzdA==); спростування розповсюдженої відносно ОСОБА_1 недостовірної інформації шляхом публікації в мережі Інстаграм на своїй сторінці ( за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ) повідомлення про ухвалене у даній справі судове рішення та публікації вступної та резолютивної частини рішення у цій справі підлягають до задоволення.
Щодо стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.
ОСОБА_1 також прохала стягнути із відповідачки моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання моральної шкоди іншій особі.
Тлумачення статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Тлумачення частини п'ятої статті 23 ЦК України свідчить, що за загальним правилом компенсація моральної шкоди відбувається одноразово. Виключення щодо одноразової компенсації моральної шкоди може бути передбачено таким універсальним регулятором як договір або ж нормою закону.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 210/5096/19 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд бере до уваги, що в національному та міжнародному законодавстві відсутні чітко визначені критерії для обчислення розміру компенсації моральної шкоди у грошову еквіваленті.
З урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин, характеру спричиненої їй моральної шкоди, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги, що поширенням недостовірної інформації серед необмеженого колі осіб відносно ОСОБА_1 діями відповідачки ОСОБА_2 , позивачка втратила спокій, нормальний сон, оскільки було порушено її честь, гідність та ділову репутацію, втратила звичайний заробіток через таку публікацію, тому суд приходить до висновку, що відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 10 000 грн. із відповідачки на користь позивачки відповідатиме засадам розумності, виваженості і справедливості.
Визначений позивачем розмір грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 100000 грн. є значно завищеним та не відповідає засадам справедливості та розумності.
Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог .
Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, тому із відповідачки у відповідності до вимог п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 3633,60 грн. Оскільки, при подачі позову, позивачкою сплачено судовий збір у сумі 5450,40 грн, різниця у сумі 1816,80 грн, підлягає поверненню із державного бюджету як надмірно сплачений судовий збір.
На підставі вищевикладеного, керуючись статями 10, 12, 81, 141 , 263-265, 354 ЦПК України , суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,- задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію відносно ОСОБА_1 поширену ОСОБА_2 ,2003 року народження, шляхом публікації у мережі Інстаграм на сторінці за посиланням ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 - (посилання на публікацію ІНФОРМАЦІЯ_5 ):
«Увага!! 12 листопада 2025 року на одному із сайтів знайомств (zhovta.poltava.ua) було розміщено декілька оголошень про надання мною послуг сексуального характеру. Особа, що розмістила фейкову інформацію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що працює ріелтором ОСОБА_3 та проживає на вулиці Соборності біля Франика. Також ОСОБА_4 займається благодійністю для допомоги тваринам. Максимальний репост!!!!!!»; «Обережно: шахрайка в мережі!! Хочу попередити всіх про небезпечну особу, яка створює фейкові анкети на сайтах знайомств, використовуючи чужі дані. В результаті цього люди стають жертвами обману та приниження. Ім'я: ОСОБА_1 . Місто: Полтава. Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проживає неподалік закладу «Франик» на вул. Соборності, Полтава. Ця особа створила фейкову анкету з моїм ім'ям, розміщену на сайтах інтимного характеру.».
Зобов'язати ОСОБА_2 протягом 5-ти календарних днів з моменту набрання рішенням сили, вилучити із загального доступу недостовірну інформацію у мережі Інстаграм на сторінці (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 14 липня 2025 року, посилання на публікацію ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та cпростувати розповсюджену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом публікації в мережі Інстаграм на своїй сторінці (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ) повідомлення про ухвалене у даній справі судове рішення та публікації вступної та резолютивної частини рішення у цій справі.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3633,60 грн.
Повернути ОСОБА_1 із Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 1816,80 грн.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП- НОМЕР_1 , адреса- АДРЕСА_1 ,
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації- АДРЕСА_2 .
Суддя Т.М.Черняєва