Справа № 320/37843/23 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
30 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнатіс" до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнатіс" звернувся до суду з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000625/1 від 18.09.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Державної митної служби України від 18.09.2023 №UA205050/2023/000625/1 про коригування митної вартості товарів.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Волинська митниця звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що саме під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності/
06 травня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнатіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Юнатіс", відповідно до умов контракту від 30.05.2023 року №300523 з компанією «Qingdao Exodus Trading Co" (Китай), згідно специфікації від 01.06.2023 року №2, яка є невід'ємною частиною контракту від 30.05.2023 року №300523, за інвойсом від 01.06.2023 року № EX23-099, отримало товар, який використовується при виробництві дієтичних добавок - глюкозамін (Glucosamine HCL) торговельної марки «Jiangsu", вагою 100 кг та вартістю 800 доларів США, або - 8 доларів США за 1 кг товару;
- хітозан (Chitosan) торговельної марки «Jiangsu", вагою 50 кг та вартістю 1400 доларів США, або - 28 доларів США за 1 кг товару;
- хондроїтин сульфат (Chondroitin Sulfate) торговельної марки «Jiangsu", вагою 150 кг та вартістю 9000 доларів США, або - 60 доларів США за 1 кг товару.
ТОВ "Юнатіс" здійснило 100% передоплату за товар відповідно до визначених умов, зазначених в специфікації від 01.06.2023 року №2, яка є невідємною частиною контракту від 30.05.2023 року №300523, в сумі 11200 доларів США, на банківський рахунок компанії «Qingdao Exodus Trading Co" (Китай) платіжною інструкцією в іноземній валюті від 08.06.2023 року №57 (копія додається - додаток 5). Сума оплати в розмірі 11200 доларів США за платіжною інструкцією в іноземній валюті від 08.06.2023 року №57, повністю співпадає із сумою в розмірі 11200 доларів США, зазначеною в специфікації від 01.06.2023 року №2, яка є невід'ємною частиною контракту від 30.05.2023 року №300523 та інвойсі від 01.06.2023 року № EX23-099.
Крім цього, відповідно до умов поставки, згідно Інкотермс - FOB Qingdao, які зазначені в специфікації від 01.06.2023 року №22, яка є невід'ємною частиною контракту від 30.05.2023 року №300523, для визначення митної вартості товару додаються транспортні витрати позивача по доставці товару до кордону України, які склали 16502,02 гривень, що підтверджується довідкою транспортно - експедиційної компанії від 12.09.2023 року №407148. В підсумку, митна вартість товару з урахуванням транспортних витрат по доставці товару до кордону України, яка була заявлена позивачем у митній декларації від 17.09.2023 року №23UA205050063012U7, склала 11651,26 доларів США.
Даний товар був заявлений позивачем відповідачу по митній декларації від 17.09.2023 року №23UA205050063012U7 в режимі імпорту. В графі 43 даної митної декларації було зазначено, що ним застосований основний - 1 метод визначення вартості, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Разом з тим, Волинською митницею 18.09.2023 року прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205050/2023/000625/1, відповідно до якого, митну вартість задекларованого товару скориговано та визначено на підставі ст. 64 МК України, тобто, резервним методом визначення митної вартості.
В оскаржуваному рішенні Волинською митницею зазначено, що ним для визначення митної вартості використані відомості:
- по товару глюкозамін (Glucosamine HCL) з митної декларації від 16.08.2023 року №UA100310/2023/779675 та збільшив рівень митної вартості з 8 до 13,3633 доларів США;
- по товару хітозан (Chitosan) з митної декларації від 07.07.2023 року №UA100310/2023/779010 та збільшив рівень митної вартості з 28 до 34,595 доларів США;
- по товару хондроїтин сульфат (Chondroitin Sulfate) з митної декларації від 01.08.2023 року №UA100310/2023/779455 та збільшив рівень митної вартості з 60 до 67,9244 доларів США.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої-п?ятої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В «Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 (далі за текстом - Правила №598), зокрема в правилах заповнення гр.33 Рішення, зазначено, що при визначенні митної вартості відповідно до положень статті 64 МКУ (за якою і винесено оскаржуване рішення) обов'язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що ним для визначення митної вартості використані відомості:
- по товару глюкозамін (Glucosamine HCL) з митної декларації від 16.08.2023 року №UA100310/2023/779675 та збільшив рівень митної вартості з 8 до 13,3633 доларів США;
- по товару хітозан (Chitosan) з митної декларації від 07.07.2023 року №UA100310/2023/779010 та збільшив рівень митної вартості з 28 до 34,595 доларів США;
- по товару хондроїтин сульфат (Chondroitin Sulfate) з митної декларації від 01.08.2023 року №UA100310/2023/779455 та збільшив рівень митної вартості з 60 до 67,9244 доларів США.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем раніше ввозився по цьому самому контракту з підприємством «Qingdao Exodus Trading Co" (Китай), але за іншою специфікацією та кожен товар окремо, ідентичний товар, проте, на відміну від поставки товару по оскаржуваному рішенню, він ввозився авіаційним транспортом до аеропорту м. Варшава на умовах поставки згідно Інкотермс СІР, які включають у вартість товару витрати продавця по доставці товару у визначений аеропорт, що значно дорожче на відміну від поставки товару по оскаржуваному рішенню.
Тобто, зниження митної вартості товару позивача в порівнянні з попередніми поставками, пов'язане виключно із зміною умов поставки та зменшенням витрат по доставці товару до митного кордону України.
Таким чином, якщо відповідач взяв за основу в оскаржуваному рішенні рівень митної вартості по раніше ввезеному товару позивача, він повинен у відповідності до вимог вищезазначених Правил №598 в оскаржуваному рішенні зробити пояснення щодо зроблених коригувань зважаючи на обсяг партії товару, умов поставки, комерційних умов тощо. Водночас відповідачем, в порушення вимог вищезазначених Правил №598, в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які пояснення щодо підстав коригування до таких рівнів митної вартості.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ціна на товар визначається продавцем («Qingdao Exodus Trading Co") та погоджується покупцем (Позивач) шляхом укладання специфікацій, які є невід'ємною частиною укладеного між ними контракту від 30.05.2023 року №300523.
Також, на підтвердження ціни на товар, позивачем при здійсненні митного оформлення митної декларації від 17.09.2023 року №23UA205050063012U7, надано відповідачу проформа - інвойс від 01.06.2023 року № EX23-099, в якій продавцем ("Qingdao Exodus Trading Co") були визначені ціни на товар на умовах поставки згідно Інкотермс - FOB Qingdao:
- глюкозамін (Glucosamine HCL) - 8 доларів США за 1 кг товару;
- хітозан (Chitosan) - 28 доларів США за 1 кг товару;
- хондроїтин сульфат (Chondroitin Sulfate) - 60 доларів США за 1 кг товару.
Згідно загально визначених понять у договірних відносинах, проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.
Разом з тим, відповідачем, всі вищезазначені докази не досліджені під час прийняття оскаржуваного рішення щодо підвищення митної вартості товарів.
Стосовно доводів апелянта щодо ненадання додаткових документів в повному обсязі для спростування розбіжностей, слід зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, і, даний перелік є вичерпним, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівліпродажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
ТОВ "Юнатіс", у відповідності до норм ч. 2 ст. 53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості, 17.09.2023 року разом з митною декларацією №23UA205050063012U7 були подані наступні документи, які містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари:
1. декларація митної вартості (наявна у відповідача);
2. зовнішньоекономічний контракт від 30.05.2023 року №300523;
3. специфікація від 01.06.2023 року №2, яка є невід'ємною частиною контракту від 30.05.2023 року №300523;
4. інвойс від 01.06.2023 року № EX23-099;
5. банківський платіжний документ про 100% передоплату від 08.06.2023 року №57;
6. довідка про транспортні витрати по доставці товару до кордону України від 12.09.2023 року №407148;
7. проформа - інвойс підприємства "Qingdao Exodus Trading Co" від 01.06.2023 року № EX23-099.
Таким чином, позивачем на підтвердження митної вартості товару були надані всі без виключення документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.
Крім цього, разом з митною декларацією №23UA205050063012U1, 17.09.2023 року позивачем була надана відповідачу митна декларація країни відправлення (Китай) №422720230000610003, в якій зазначено:
- Товар №1 - хондроїтин сульфат (Chondroitin Sulfate), вага 150 кг по 60 доларів США за 1 кг товару на суму 9000 доларів США;
- Товар №2 - хітозан (Chitosan) , вага 50 кг по 28 доларів США за 1 кг товару на суму 1400 доларів США;
- Товар №3 - глюкозамін (Glucosamine HCL), вага 100 кг по 8 доларів США за 1 кг товару на суму 800 доларів США.
Також, в митній декларації країни відправлення (Китай) №422720230000610003 зазначений отримувач товару - ТОВ «Юнатіс", зазначені умови поставки згідно Інкотермс - FOB, зазначений номер інвойсу - EX23-099, зазначена країна доставки - POL (Польща).
Зазначені кількість та вартість товару в загальній сумі 11200 доларів США, повністю співпадає з вартістю в розмірі 11200 доларів США, зазначеною в специфікації від 01.06.2023 року №2, яка є невід'ємною частиною контракту від 30.05.2023 року №300523, інвойсі від 01.06.2023 року № EX23-099, банківському платіжному документі про 100% передоплату від 08.06.2023 року №57 та проформі - інвойсі підприємства «Qingdao Exodus Trading Co" від 01.06.2023 року № EX23-099.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України, митна декларація країни відправлення є документом, який підтверджує дійсність митної вартості товару.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в вищезазначених документах, які були надані позивачем разом з митною декларацією №23UA205050063012U7, встановлено відсутність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Незважаючи на це, на вимогу відповідача, позивачем був додатково наданий прайс лист виробника товару.
Отже, відповідач всупереч вищезазначених вимог МК України, безпідставно відмовив позивачу у здійсненні митного оформлення товару за методом визначення митної вартості за ціною договору (основний метод) по митній декларації від 17.09.2023 року №23UA205050063012U7, що свідчить про необґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення.
Стосовно доводів апелянта про ненадання документів на підтвердження понесення витрат за послуги розвантаження товарів, а також недоліків довідки про транспортні витрати від 12.09.2023 р., слід зазначити наступне.
Згідно з п.п. 5 та 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
На підтвердження витрат, які, у відповідності до п.п. 5 та 6 ч. 10 ст. 58 МК України, повинні бути додані до ціни товару, позивачем 17.09.2023 року разом з митною декларацією №23UA205050063012U7 були надані відповідачу:
- довідка про транспортні витрати по доставці товару до кордону України від 12.09.2023 року №407148;
- коносамент (морський товаротранспортний документ) від 15.07.2023 року № MEDQ23073881;
- рахунок - фактура від 12.09.2023 року №4507258.
В довідці про транспортні витрати по доставці товару до кордону України від 12.09.2023 року №407148 зазначено, що вартість міжнародного морського перевезення вантажу в контейнері SUDU6245611 за маршрутом порт Qingdao (Китай) - порт Gdansk (Poland) становить 9419 грн. 70 коп..
Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України за маршрутом Прушкув (Польша) - пп «Ягодин" (Україна) становить 2187 грн..
Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України (включаючи навантажувально - розвантажувальні роботи) становить 4895 грн. 32 коп.
Такі самі суми, зазначені і в рахунку - фактурі від 12.09.2023 року №4507258 на загальну суму 19024,1 грн, який позивач оплатив, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.09.2023 року №735.
Таким чином, витрати, які для визначення митної вартості у відповідності до п.п. 5 та 6 ч.10 ст.58 МК України повинні бути додані до ціни товару, склали 16502,02 грн, які і були додані позивачем до ціни товару, що підтверджується графою 17 оскаржуваного рішення.
Водночас, відповідач не надав жодного доказу, який би спростував, що даний розмір витрат не відповідає дійсності.
Крім цього, в довідці від 12.09.2023 року №407148 вказано, що товар переміщувався в контейнері SUDU6245611. Цей же номер контейнера зазначений і в коносаменті від 15.07.2023 року № MEDQ23073881. Також, в даному коносаменті, зазначений товар, який перевозився, відправник, отримувач та інші необхідні відомості.
Таким чином, доводи апелянта щодо ненадання документів, які б підтверджували вартість витрат, та що довідка про транспортні витрати не містить жодних відомостей щодо вантажу, який транспортувався, є безпідставним.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.
Отже, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах є необгрунтованими.
Відповідач не довів належними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення №UA205050/2023/000625/1 від 18.09.2023 про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнатіс" та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Безименна Н.В.