Справа № 320/19793/24 Головуючий у 1 інстанції: Жукова Є.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
30 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Безименної Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, які полягають у відмові ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком з 06.03.2024 року та врахуванням всіх періодів пільгової роботи до страхового стажу відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.03.2024 та з урахуванням періодів пільгової роботи до страхового стажу з 18.06.1984 по 31.12.1998, а також довідки № 6 від 21.03.2013 року відповідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.03.2024 №262940013394 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу (Список №1) ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 114 Закону №1058-IV період роботи з 18.06.1984 по 31.12.1998. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.03.2013 №6, виданої Державною акціонерною компанією «ДОНБАСВУГЛЕАВТОМАТИКА» з 01.03.2024, враховуючи раніше проведені виплати. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що надана ОСОБА_1 довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону №1058. У зв'язку з непідтвердженням довідки про заробітну плату первинними документами, непідтвердженням пільгового стажу з 18.06.1984, рішенням Головного управління від 12.03.2024 №262940013394 відмовлено у перерахунку пенсії.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , виданий Ворошиловським РВ УМВС України в м. України 22 серпня 2001 року.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в м. Києві та отримує пенсію за віком.
06 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням періодів роботи за Списком №1 до страхового стажу з 18.06.1984 року по 31.12.1998 року, а також довідки № 6 від 21.03.2013, виданої Державною акціонерною компанією «ДОНБАСВУГЛЕАВТОМАТИКА» про заробітну плату за період з 1987 року по 1991 рік.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №262940013394 від 12.03.2024 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, оскільки, довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону №1058 та не підтвердженням довідки про заробітну плату первинними документами, не підтвердженням пільгового стажу з 18.06.1984.
Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою щодо зміни періоду 60 місяців заробітної плати).
Статтею 40 Закону №1058-IV визначено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
За змістом частини 1 цієї статті для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Пунктом 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Порядок №22-1), визначено перелік документів, які подаються для призначення (перерахунку) пенсії.
Зокрема, за змістом пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
У свою чергу, згідно пункту 2.10 Розділу ІІ Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.03.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення від 12.03.2024 №262940013394 про відмову в перерахунку пенсії, в якому визначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (зі змінами) ДАК «ДОНБАСВУГЛЕАВТОМАТИКА» розташована на тимчасово окупованій території України. Документи установи залишились на тимчасово окупованій території України, доступ до якої відсутній. У свою чергу, позивачем не надано копії первинних документів, на підставі яких була видана довідка про заробітну плату від 21.03.2013 №6.
У зв'язку з непідтвердженням довідки про заробітну плату первинними документами, непідтвердженням пільгового стажу з 18.06.1984 по 31.12.1998 прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до частини першої статті 40 Закону по заробітній платі та стажу.
Тобто, органом Пенсійного фонду фактично не враховано надану позивачем довідку з огляду на те, що така довідка не підтверджена первинним документами.
В свою чергу, слід зазначити, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі №527/1655/17, від 23.12.2020 року у справі № 520/7125/17 та від 17.01.2024 року у справі № 300/1516/21.
Також, у постанові від 17.05.2023 року у справі №400/2297/19 Верховним Судом зроблено висновок про те, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
У постанові від 23.12.2020 у справі №520/7125/17 Верховний Суд визнав безпідставними посилання Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати, в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана.
З матеріалів справи вбачається, що факт роботи позивача у спірні періоди підтверджено як записами в трудовій книжці так довідками про заробітну плату.
При цьому, посилання відповідача в обґрунтування оскаржуваного рішення на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості їх видачі є безпідставним, оскільки надані позивачем довідки містять посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вони видані, а тому підстави для проведення перевірки поданих довідок у відповідача були відсутні.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, перевірка достовірності виданих документів покладається на саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі №341/1132/17, від 21.02.2020 року у справі №291/99/17, від 12.04.2021 року у справі №219/4550/17, від 03.06.2021 року у справі №127/8001/17.
У даному випадку, позивачем надано усі документи, необхідні для розрахунку пенсії із урахуванням заробітної плати за період до 01.07.2000 згідно поданої ним довідки, тому під час обчислення пенсії позивача підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід) за вказані періоди роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем у рішенні про відмову в перерахунку пенсії зазначено, що до пільгового стажу не враховано період роботи з 18.06.1984 по 31.12.1998, оскільки, ДАК «ДОНБАСВУГЛЕАВТОМАТИКА» припинило свою діяльність. Позитивне рішення Комісії не надано.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, що спірні періоди роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , засвідчені підписами уповноваженої особи та містять відповідні печатки, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працював у вказані періоди.
Водночас, віднесення професій, за якими працював позивач у спірні періоди, до списку №1 пенсійним органом в оскаржуваному рішенні, не оспорюється.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за №1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 383, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 9, 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (надалі також - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку № 442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, з 21.08.1992 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено вищевказаним Порядком №442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Посаду, яку займав позивач у спірні періоди передбачено у відповідному Списку №1, що відповідачем не заперечується.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким «…особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.
Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до вказаного Порядку, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Водночас на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці…».
Таким чином, відсутність відомостей щодо атестації робочих місць за умовами праці позивача за період роботи з 18.06.1984 по 31.12.1998 не може бути підставою для неврахування вказаного періоду роботи до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1 в цьому випадку.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо не врахування при розгляді заяви позивача поданих ним довідки про заробітну плату та періоду роботи з 18.06.1984 по 31.12.1998 за Списком №1, а тому рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо дати з якої має бути проведений перерахунок пенсії, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.
Згідно із частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як вбачається з матеріалів справи, з заявою щодо перерахунку пенсії позивач звернувся 06.03.2024. Отже, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.03.2024.
Таким чином, позовні вимоги щодо перерахунку пенсії з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Безименна Н.В.