Справа № 620/3352/25 Головуючий у 1 інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
30 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Безименної Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №253950006243 від 20.10.2023 про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії по-інвалідності на пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки Серія НОМЕР_1 , дата видачі 15.09.1981, а саме з 15.09.1981 по 22.10.1981, з 28.10.1981 по 28.11.1981; з 06.04.1982 по 01.07.1983; з 13.12.1983 по 15.11.1984; з 27.02.1985 по 10.07.1985; з 01.10.1985 по 04.01.1987; з 01.08.1988 по 26.06.1995; з 20.07.1995 по 01.07.1997; з 24.09.2002 по 18.09.2003, перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з дати звернення, а саме з 16.10.2023 року, а Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області виплати перераховану пенсію з дати перерахунку, а саме з 16.10.2023 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №253950006243 від 20.10.2023 про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії по-інвалідності на пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки Серія НОМЕР_1 , дата видачі 15.09.1981, а саме з 15.09.1981 по 22.10.1981, з 28.10.1981 по 28.11.1981; з 06.04.1982 по 01.07.1983; з 13.12.1983 по 15.11.1984; з 27.02.1985 по 10.07.1985; з 01.10.1985 по 04.01.1987; з 01.08.1988 по 26.06.1995; з 20.07.1995 по 01.07.1997; з 24.09.2002 по 18.09.2003, перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з дати звернення, а саме з 16.10.2023 року, а Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області виплати перераховану пенсію з дати перерахунку, а саме з 16.10.2023 року.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди роботи відповідно трудової книжки (серія НОМЕР_1 , дата видачі 15.09.1981), оскільки, запис про зміну прізвища на « ОСОБА_1 » завірено печаткою установи Латвійської республіки, що не містить переклад. В свідоцтві про зміну прізвища від 09.06.1988 сер. НОМЕР_2 печатка не ідентифікується. Крім того, апелянт зазначає, що за період з 01.08.1988 по 26.06.1995 та з 20.07.1995 по 01.07.1997 в трудовій книжці зазначена робота позивача в Латвійський Республіці (переклад відсутній). З огляду на викладене, апелянт вважає, що позивач не має права на перерахунок пенсії щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
10 вересня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію по-інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон України №1058- IV) з 19.07.2021 року.
У зв'язку з досягненням необхідного пенсійного віку, 16.10.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду та подала заяву про перехід на пенсію за віком згідно статті 26 Закону України №1058- IV.
При подачі заяви на призначення пенсії за віком, позивачем було надано оригінали всіх необхідних документів, а саме: посвідки на постійне місце проживання, ідентифікаційного коду, трудової книжки серія НОМЕР_1 , трудової книжки Серія НОМЕР_3 , довідки про навчання №122 від 19.07.2011, свідоцтва про шлюб.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 20.10.2023 №253950006243.
Згідно вказаного рішення, ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. При розгляді заяви від 16.10.2023 відповідачами не було взято до уваги трудову книжку ОСОБА_1 Серія НОМЕР_1 , дата видачі 15.09.1981 року.
Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162), та яка була чинна на момент початку заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 162 після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 вищенаведеної Інструкції).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Згідно з ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закону №1058-IV) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Згідно пунктів 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1(далі по тексту - Порядок № 22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до абз.1 ч.І, абз.1 ч.2 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 , дата видачі 15.09.1981), у спірні періоди, які не враховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до загального стажу, позивач працювала:
1) з 15.09.1981 (наказ №185 від 15.09.1981) по 22.10.1981 (наказ №134 від 22.10.1981) в Ніжинському СС ПТУ-13 на посаді лаборанта;
2) з 28.10.1981 (наказ №146 пар.5 від 30.10.1981) по 28.11.1981 (наказ №157 пар.5 від 27.11.1981) в Єйському районному управлінні освіти, ДЮСШ 1 на посаді тренера- викладача;
3) з 06.04.1982 (наказ №13 пар. 4 від 30.03.1982) по 01.07.1983 (наказ №22 пар. З від 28.06.1983) в Дитячому яслі-сад №9 на посаді няні;
4) з 13.12.1983 (наказ №648 від 12.12.1983) по 15.11.1984 (наказ №565 від 20.11.1984) в ВО «Завод «АРСЕНАЛ» на посаді розподільника робіт;
5) з 27.02.1985 (наказ №20-к від 27.02.1985) по 10.07.1985 (наказ №86-к від 10.07.1985) в Ніжинському МФСО на посаді техніка-лаборанта АБЗ;
6) з 01.10.1985 (наказ № 117 пар.1 від 30.09.1985) по 04.01.1987 (наказ №4 пар.1 від 04.01.1987) в Ніжинській станції швидкої та невідкладної медичної допомоги на посаді санітарки;
7) з 01.08.1988 (наказ №483-к від 01.08.1988) по 26.06.1995 (наказ №62-к пар.1 від 26.06.1995) на посаді медичної сестри в 16й Рижській міській поліклініці;
8) з 20.07.1995 (наказ №75к пар.2 від 20.07.1995) по 01.07.1997 (наказ №24к пар.1 від 01.07.1997);
9) з 27.05.1998 (наказ№301 від 27.05.1998) по 19.03.2002 (наказ№161 від 19.03.2002) в ПП «Рось» на посаді заступника директора;
10) з 24.09.2002 (наказ №181 від 24.09.2002) по 18.09.2003 (наказ №НТ 030919 від 19.09.2003) отримувала соціальну допомогу по безробіттю та перебувала на обліку в Ніжинському міському центрі зайнятості.
Періоди роботи з 27.05.1998 по 19.03.2003 частково зараховано згідно записів трудової книжки Серія НОМЕР_3 , дата видачі 27.05.1998.
Водночас, в оскаржуваній відмові відповідачем взагалі не зазначено про незарахування трудової книжки позивача та причини цього не зарахування.
Матеріали справи свідчать, всі записи в трудовій книжці вчинено вірно, присутні посилання на накази про прийом на роботу/звільнення, записи завірені підписами посадових осіб та печатками установ.
Разом з тим, апелянт зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди роботи відповідно трудової книжки (серія НОМЕР_1 , дата видачі 15.09.1981), оскільки, запис про зміну прізвища на « ОСОБА_1 » завірено печаткою установи Латвійської республіки, що не містить переклад. В свідоцтві про зміну прізвища від 09.06.1988 сер. НОМЕР_2 печатка не ідентифікується.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невизнання відповідачами періодів роботи позивача, зазначених у трудовій книжці Серія НОМЕР_1 , дата видачі 15.09.1981, є протиправним та порушує право позивача на соціальний захист та отримання пенсії відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку № 22-1).
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган.
Щодо посилання апелянта на те, що за період з 01.08.1988 по 26.06.1995 та з 20.07.1995 по 01.07.1997 в трудовій книжці зазначена робота позивача в Латвійський Республіці (переклад відсутній), слід зазначити наступне.
Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами). Питання врахування у страховий стаж часу роботи на підприємствах, установах та організаціях за часів СРСР врегульоване Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., дата набуття чинності 13.03.1992 р. (надалі - Угода).
Дана Угода підписана Україною як державою-учасницею Співдружності Незалежних Держав. Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Тобто, Україна та інші держави-учасниці Угоди взяли на себе зобов'язання враховувати трудовий та пільговий стаж, стаж за вислугу років набуті їх громадянами на території колишнього СРСР.
Оскільки Латвійська РСР входила до складу СРСР, тому страховий стаж позивача, набутий на території колишнього СРСР має бути зарахований до загального страхового стажу для нарахування відповідного розміру пенсії.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» №3674-ІХ від 25.04.2024, який набрав чинності 23.06.2024, було внесено зміни до Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме доповнено статтю 24 Закону України №1058-IV - періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у відповідача немає підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача з 01.08.1988 по 26.06.1995 та з 20.07.1995 по 01.07.1997 до її стажу, а тому дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки (серія НОМЕР_1 , дата видачі 15.09.1981) та відмові у перерахунку пенсії є неправомірними.
Згідно пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж нею набутий до ухвалення відповідних рішень.
Слід зазначити, що в Угоді відсутня норма, яка б вказувала на відсутність підстав не зараховувати стаж, набутий на території держав-учасниць даної угоди. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано скасоване спірне рішення та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати вищезазначені періоди роботи позивача до загального стажу та перерахувати пенсію.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Безименна Н.В.