Справа №592/12179/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Онайко Р. А.
Номер провадження 33/816/493/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
12 грудня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2025 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік за те, що 14 липня 2024 року о 12 год. 44 хв. в м. Суми, по вул. Білопільський шлях поблизу буд. 11, керував ТЗ Volkswagen Pointer, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці, які не реагують на світло, порушення координації рухів. Від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку у медичному закладі відмовився. Від подальшого керування ТЗ водія відсторонено.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити, за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що в його поведінці та діях жодних ознак наркотичного сп'яніння не було, і працівники поліції, після огляду його автомобіля, перевірки документів, сплати ним штрафу за протермінований страховий поліс, повернули його водійське посвідчення без жодних зауважень. Однак, коли поліцейські перевірили його та автомобіль по базі даних, то виявили бажання направити його для огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при цьому ознаки, які зазначені у протоколі, а саме, «звужені зіниці, які не реагують на світло, порушення координації рухів», не відповідають дійсності, що вбачається з відеозапису.
На думку апелянта, як працівники поліції, так і суддя суду першої інстанції, ставились до нього упереджено. При цьому, він жодного разу до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався, на вимогу поліцейських проходив огляди в медустановах на стан наркотичного сп'яніння декілька раз за останні два роки, за результатом яких його перебування у такому стані жодного разу не підтвердилось, і в той день він не відмовлявся від проходження огляду на виявлення такого стану, а у зв'язку з тим, що дуже поспішав, пройти такий огляд не міг.
Апелянт зазначає, що він військовослужбовець ЗСУ, водій мінометного розрахунку, і водійське посвідчення йому потрібно для виконання військових обов'язків та бойових завдань, пов'язаних з повномасштабним вторгненням рф на територію України.
В судове засідання призначене на 11 год. 30 хв. 12 грудня 2025 року, особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повторно не з'явився, а в черговий раз звернувся до суду з клопотанням про відкладення судового засідання на іншу дату з посиланням на те, що при розгляді справи бути присутнім не має можливості, оскільки перебуває на військовій службі.
При вирішенні питання можливості розгляду даної справи за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує наступне.
Так, апеляційний суд зауважує, що у провадженні апеляційного суду дана справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 перебуває з 17 січня 2025 року і тривалий її не розгляд пов'язаний з тим, що на задоволення клопотань останнього, судові засідання неодноразово відкладались, тобто, апеляційним судом було вжито достатньо заходів для забезпечення його права на справедливий суд.
Проте, у ч.ч. 1-3 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
До клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату ОСОБА_1 надає довідку від 05 березня 2025 року, з якої вбачається, що він перебуває на військовій службі з 10 березня 2023 року у В/ НОМЕР_2 місце розташування якої зазначено - АДРЕСА_2 , однак, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення підтверджується те, що усі судові повістки про виклик у призначені судові засідання останній отримував за місцем свого проживання - Сумський район с. Северинівка.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не бажає приймати участь в апеляційному розгляді.
З огляду на вищезазначене, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також те, що дана справа про адміністративне правопорушення перебуває на розгляду в апеляційному суді вже тривалий час, з метою її розгляду у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для подальшого відкладення та вважає за можливе здійснити розгляд поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2025 року, у відсутність останнього і у даному випадку його права на доступ до правосуддя не є порушеними.
А тому, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали даної справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та зазначив, що має низький гемоглобін і кілька разів на рік проходить огляд з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння на пропозицію поліцейських, проте 14 липня 2024 року відмовився від проходження такого огляду, оскільки поспішав.
Однак, незважаючи на таку позицію ОСОБА_1 , факт вчинення ним вказаного правопорушення суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №808055 від 14 липня 2024 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння бо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 липня 2024 року, в якому зазначено, що такий огляд не проводився, розписки ОСОБА_1 від 14 липня 2024 року, згідно якої останній зобов'язувався не керувати ТЗ Volkswagen Pointer, д.н.з. НОМЕР_1 , а передати своєму знайомому, який доставить автомобіль за місцем реєстрації, рапорту інспектора взводу №2 роти №1БУПП в Сумській області від 14 липня 2024 року, постанови серії ЕНА №2604534 від 14 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, довідки від 16 липня 2024 року про те, що ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не притягувався, та відповідно до облікових даних ОСОБА_1 має посвідчення водія НОМЕР_3 від 12 червня 2012 року та відеозапису, який було долучено працівниками поліції до складеного адміністративного матеріалу.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.
При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було проглянуто і апеляційним судом, і саме його даними, підтверджується те, що при виявлених ознаках наркотичного сп'яніння у водія автомобіля Volkswagen Pointer, д.н.з. НОМЕР_1 , яким, як було встановлено, керував ОСОБА_1 , на пропозицію працівників поліції пройти огляд на виявлення такого стану у найближчому медичному закладі, останній відповів відмовою.
При цьому, жодних порушень з боку поліцейських апеляційним судом встановлено не було, після складання протоколу, ОСОБА_1 було оголошено його зміст, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено про час, день та місце розгляду справи, запропоновано останньому підписати вказаний протокол та скласти в ньому свої пояснення чи заперечення. ОСОБА_1 підписав вказаний протокол власноручно і жодних заперечень чи зауважень щодо зазначених в ньому обставин, не склав.
Що стосується доводів апелянта про те, що фактично у нього ознаки наркотичного сп'яніння були відсутні і з боку працівників поліції до нього було упереджене ставлення, то на їх спростування апеляційний суд зауважує, що у даному випадку для визнання винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП ключовим є те, що згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху він, як водій, був зобов'язаний, а не мав право, на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння, однак, відмовився від цього, що свідчить про наявність в його діях ознак вказаного адміністративного правопорушення, що було вірно встановлено суддею суду першої інстанції.
Що стосується доводів апелянта про те, він військовослужбовцем ЗСУ, водієм мінометного розрахунку і водійське посвідчення йому потрібно для виконання військових обов'язків та бойових завдань, пов'язаних з повномасштабним вторгненням рф на територію України, то апеляційний суд зауважує, що на даний час до діючого законодавства України не внесено змін, за яких військовослужбовців, які виконують певні завдання, було б звільнено від адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та не піддано адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу та незаконність притягнення останнього до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено і під час апеляційного перегляду даної справи таких обставин встановлено не було.
Таким чином, всупереч доводів апелянта, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення судді суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстави для його скасування відсутні, а тому, оскаржувану постанову слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.