Справа № 163/2593/25 Провадження №33/802/895/25 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.
Доповідач: Гапончук В. В.
29 грудня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Бохонковича В.Є., представника Волинської митниці Кунєвої З.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Волинської митниці Кунєвої З.Ю. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 04 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та на підставі ст. 22 КпАП України - звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Провадження в справі закрито.
У постанові суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 не задекларував у митній декларації №25UA205140062574U2 від 08.10.2025, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей про Товари №4, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, а саме наявність у складовій товару «Лазерного зварювального апарату» високоточного водяного охолоджувача Hanli/Teyu (Hanli/Teyu high-precision water chiller) з речовиною R32, яка відноситься до переліку контрольованих речовин (озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів), експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, чим вчинив правопорушення передбачене ст.472 МК України.
Не погодившись із таким судовим рішенням представник Волинської митниці подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність оскарженої постанови просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України та накласти на нього стягнення в межах санкції цієї статті, стягнути витрати митного органу у вказаній справі. Представник митниці зазначає про те, що ОСОБА_1 не було проаналізовано товаросупровідні документи з метою встановлення необхідних відомостей про імпортовані товари з метою належного виконання свого обов'язку - заявити точні та достовірні відомості про товари.
Крім того, судом безпідставно залишено поза увагою, що ОСОБА_1 не визнав своєї винуватості, не розкаявся, просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях ознак правопорушення, а тому безпідставно вчинене останнім правопорушення визнано малозначним та застосовано усне зауваження.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце судового засідання, що згідно вимог ст. 294 КпАП України, не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без його участі.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши представника митниці, яка апеляційну скаргу підтримала з підстав викладених у ній та просила задовольнити, думку захисника, який заперечив проти задоволення апеляційних вимог, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Частиною першою статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Порядок провадження у справах про порушення митних правил встановлений розділом ХІХ Митного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Як вбачається зі статті 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, статті 489 МК України, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Суд першої інстанції в ході розгляду справи дійшов висновку про визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, на підставі ст. 22 КпАП України - звільнив його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Провадження в справі закрито та з вказаним висновком суду погоджується апеляційний суд.
При цьому, факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення в апеляційній скарзі не оспорюється, апелянтом фактично оскаржується правильність звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 22 КпАП України від адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.
Проте, доводи апеляційної скарги до уваги судом не приймається з огляду на таке.
Малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.
Разом з тим суд, за наявності підстав, повинен обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення на підставі ст. 22 КпАП України, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.
Аналізуючи матеріали даної справи, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції при звільнені ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КпАП України не було допущено порушень вимог Закону та правильно враховано, фактичні обставини справи, особу ОСОБА_1 , який вперше притягається до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, те, що він здійснив декларування товарів відповідно до наявних у нього товаросупровідних документів, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, характер правопорушення, те що його вчинення не заподіяло істотної шкоди суспільним інтересам та державі, певної економічної чи іншої вигоди не відслідковується. Також після складання протоколу, ОСОБА_1 було отримано ліцензію на імпорт лазерного зварювального апарату.
Водночас, апеляційний суд враховує і практику ЄСПЛ щодо співмірності покарання, застосованого до особи, що передбачає обов'язкове застосування штрафу та конфіскація товару, як санкції за порушення митних правил, встановлених ст. 483 МК України («Краєва проти України» (заява № 72858/13)).
У вказаній справі ЄСПЛ зазначив, що у питанні встановлення критерію справедливого балансу між інтересами суспільства та правами людини, високі судді не сприйняли аргументів представника України. Вони зазначили, що національний суд лише формально послався на характер правопорушення, дав інформацію про заявницю та її фінансове становище. Проте у тексті рішення не було дано оцінку обставинам поведінки особи, зв'язку між поведінкою та правопорушенням. І оскільки обсяг перевірки був надмірно вузьким, критерій справедливого балансу не дотримано. Крім того, згідно зі ст. 483 МК штраф у розмірі вартості товару та конфіскація товару були обов'язковими санкціями. Відсутність дискреції для судів не залишала можливості враховувати індивідуальні обставини. Це позбавляє сенсу будь-яку оцінку. ЄСПЛ раніше зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити необхідний справедливий баланс між спільним інтересом та захистом права власності окремо взятої особи. З огляду на це суд у Страсбурзі дійшов висновку, що в даній справі мало місце неспіврозмірне втручання у майнові права заявника. Тому ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції була порушена.
Означену позицію і висловив у своєму Рішенні Конституційний Суд України від 05.07.2023 № 5-р(II)/2023.
Отже, судом першої інстанції правильно виснувано, що враховуючи наведені вище положення митного законодавства, позицію Конституційного Суду України в схожих правових ситуаціях та фактичні обставини справи, за яких не встановлено розумного і логічного пояснення практичної економічної вигоди (доцільності) увезення товару з порушенням митним правил, вбачаються підстави для висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний лише формальний склад порушення митних правил та останній підставно звільнений від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КпАП України.
На думку суду апеляційної інстанції, застосування такого заходу, як усне зауваження, є достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КпАП України мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень і в даному випадку буде враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на наведене, оскаржена постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 294 КпАП України,
Апеляційну скаргу представника Волинської митниці Кунєвої З.Ю. залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 04 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.В. Гапончук