Справа № 161/17188/25 Провадження №33/802/890/25 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р. М.
Доповідач: Гапончук В. В.
29 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
з участю особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності, - ОСОБА_1 ,
потерпілої - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , приватного підприємця, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 (одна тисяча двадцять) грн.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 17.08.2025 року о 12.30 год. в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: погрожував вигнати останню з будинку. При цьому, вчинив правопорушення повторно, протягом року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Звертає увагу, що суд першої інстанції неповно та невсебічно з'ясував обставини справи, при цьому, залишив поза увагою, що пояснення його малолітньої доньки сфабриковане, він домашнього насильства не вчиняв. Просить скасувати оскаржену постанову, а провадження у справі стосовно нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КпАП України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та потерпілу ОСОБА_2 , суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Вимоги ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України передбачають, що суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КпАП України, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Так, диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КпАП України, встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Крім того, згідно з Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Судом першої інстанції ці вимоги закону, при винесенні постанови, враховано та дотримано в повному обсязі.
Так, незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні домашнього насильства, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом, заявою, письмовими поясненнями, відеозаписом з місця вчинення правопорушення та іншими матеріалами справи.
При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В своїй сукупності наведені вище докази узгоджуються з письмовими поясненнями потерпілої та підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: погрози вигнати останню з будинку.
Сумніви щодо достовірності зазначених доказів у суду відсутні.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення також є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надано належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
При цьому, якщо особа, яка притягається до відповідальності вчинила дії, передбачені ч. 3 ст. 173-2 КпАП України, а шкода не настала, але могла бути заподіяна, то жодним чином не можна робити висновок про недоведеність вчинення домашнього насильства.
Враховуючи актуальність запобігання та протидію домашньому насильству, відсутність у дружини та малолітньої доньки ОСОБА_1 підстав його оговорювати, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КпАП України, є обґрунтованими.
Обставини, які зазначені в апеляційній скарзі, та на думку апелянта, слугують підставами для закриття провадження у справі, є необґрунтованими і недостатніми, тому суд їх не бере до уваги.
При цьому, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КпАП України апелянтом не надано ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи.
Таким чином усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду справи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, шляхом закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, - тобто у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В. В. Гапончук