Справа № 202/1969/22
Провадження № 2/202/25/2025
(з а о ч н е)
31 грудня 2025 року місто Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ?ович, про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи,
У 2022 році ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Шаровського С.А. відповідно до розпорядженням голови Верховного Суду від 14.03.2022 року за № 7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей)», яким було змінено територіальну підсудність судових справ Краснолиманського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська, звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (скорочена назва - АТ «СГ «ТАС» (приватне)) про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 травня 2021 року в раи?оні перехрестя вул. Пушкіна з вул. Донецькою в м. Лимані Донецькоі? області сталася дорожньо-транспортна пригода: водіи? ОСОБА_2 ?ович, керуючи автомобілем марки "VOLKSWAGEN CRAFTER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наі?зд на її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих травм помер.
Смертю сина їй спричинена моральна шкода.
Також нею були понесені витрати на поховання сина.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія за спричинену шкоду маи?ну, здоров'ю та/або життю третіх осіб була застрахована в АТ “Страхова група “ТАС» (приватне) за договором обов'язкового страхування цивільно-правовоі? відповідальності власників наземних транспортних засобів серіі? АР7423030.
21.05.2021 року за фактом цієї дорожньо-транспортної пригоди були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050000000416 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК Украі?ни, та розпочато досудове розслідування.
30.09.2021 року відповідачу було направлено повідомлення про ДТП та заяви про виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_4 страхового відшкодування, пов'язаного з моральною шкодою, в розмірі 36 000,00 грн кожному.
Від відповідача надіи?шли листи за № 1493, 1494 від 18.10.2021 про призупинення розгляду страховоі? справи через відсутність остаточного рішення у кримінальному провадженні.
Також на адресу відповідача були направлені заяви на виплату страхового відшкодування від 29.10.2021, пов'язаного з витратами на поховання в розмірі 10 200,00 грн та 6481,00 грн.
Відповідач не виплатив страхове відшкодування та, на її думку, прии?няв необґрунтоване рішення про зупинення врегулювання страхового випадку.
Пунктом 27.3. статті 27 Закону Украі?ни № 1961-IV від 01.07.2004 року передбачено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичноі? особи, і?і? чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).
Загальнии? розмір такого страхового відшкодування (регламентноі? виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Крім того, пунктом 27.4. статті 27 Закону Украі?ни № 1961-IV від 01.07.2004 року передбачено, що страховик (МТСБУ) здіи?снює відшкодування особі, яка здіи?снила витрати на поховання, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть.
Загальнии? розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно зі статтею 8 Закону Украі?ни “ Про Державнии? бюджет Украі?ни на 2021» від 15.12.2020 р. станом на дату настання ДТП встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 6000,00 грн.
Позивач звертає увагу, що граничнии? розмір страхового відшкодування за понесені витрати на поховання загиблого та на виготовлення та встановлення надгробного пам'ятника на місці поховання загиблого, що передбачении? п. 27.4 ст. 27 Закону Украі?ни № 1961-IV від 01.07.2004 року, становить 72 000,00 грн. (6 000,00х12).
Розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, в якості частковоі? грошовоі? компенсаціі? за спричинену моральну шкоду смертю близькоі? людини, що виявилася у глибоких душевних стражданнях, зміні звичного способу життя та інших негативних явищах, становить 72 000,00 грн.
Сума пред'явлених до відповідача вимог у досудовому порядку за спричинену ОСОБА_1 та ОСОБА_5 моральну шкоду становить по 36 000 грн. кожному.
Але ОСОБА_4 ?ович ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Надати свідоцтво про смерть не є можливим, оскільки на територіі? м. Лиман Донецькоі? області відбуваються активні бои?ові діі?, а працівники РАГС, місцевих органів влади, лікарі покинули м. Лиман з метою збереження свого життя.
Граничнии? розмір компенсаціі?, виходячи з лімітів, визначених п. 27.3 ст. 27 Закону Украі?ни № 1961-IV від 01.07.2004 року та кола осіб, які мають право на одержання страхового відшкодування за спричинену моральну шкоду, становить 72 000,00 грн.
Отже, загальний розмір несплаченого їй страхового відшкоудвання становить 88 681 грн.
За цих підстав позивач просила стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на свою користь страхове відшкодування - грошову компенсацію за понесені витрати на поховання загиблого та встановлення пам'ятника в розмірі 16 681 грн, страхове відшкодування за спричинену моральну шкоду в розмірі 72 000 грн, а також понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Одночасно з позовною заявою представником позивача була подана заява про продовження строку надання доказу про смерть ОСОБА_4 .
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13 травня 2022 року у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 22 серпня 2022 року було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ?овича.
Ухвалою суду від 16 січня 2023 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася.
Представником позивача - адвокатом Шаровським С.А. була подана заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, в якій зазначено про підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Судом був розпочатий розгляд справи по суті.
При цьому під час судового розгляду взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача - адвокат Лабик Р.Р., який пояснив, що йому невідомо щодо стану кримінального провадження, також відсутні документи щодо смерті ОСОБА_4 . В подальшому позов ОСОБА_1 просив залишити без розгляду, посилаючись на те, що позивачка знаходиться на тимчасово окупованій території, адвокатське об'єднання вирішило припинити надавати послуги позивачу.
11 лютого 2025 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Коневалика А.В. про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, посилаючись на те, що через бойові дії в м. Лимані з травня 2022 року зв'язок з клієнтом був втрачений. Клієнт не виходила на зв'язок до січня 2025 року. У січні 2025 року через месенджер повідомила, що виїхала з міста Лиману до міста Донецька і не знає коли повернеться і чи взагалі повернеться на підконтрольну територію України. Також повідомила, що її чоловік ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Лимані Донецької області, на підтвердження чого надала свідоцтво про смерть, видане Троїцьким відділом ЗАГС Управління ЗАГС Москви 24.11.2022. У зв'язку з перебуванням позивача в тимчасово окупованому м. Донецьку, адвокатське об'єднання не може отримати та належним чином засвідчити (перекласти на українську мову) свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Лимані Донецької області. Так як ЦПК України не передбачено підстав зупинення провадження у справі у зв'язку з неможливістю подання доказів через перебування позивача на тимчасово окупованих територіях, то іншого способу як просити залишити позовну заяву без розгляду в адвокатського об'єднання немає. Після повернення позивача на підконтрольну територію адвокатським об'єднанням буде подано позовну заяву до суду повторно з відповідними доказами.
Водночас суд ураховує, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Враховуючи, що у суду відсутні належні відомості щодо підтримання позивачем такої заяви, крім того позов був поданий до суду в 2022 році та судом вже був розпочатий судовий розгляд справи по суті, заяву про залишення позову без розгляду залишено без задоволення та продовжено розгляд справи.
При цьому суд звертає увагу, що згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні.
В матеріалах справи міститься копія довідки про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи, копія її паспорта громадянина України з відміткою про зареєстроване місце проживання з 24.09.2019 в м. Лимані Донецької області. Крім того, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі позивача, на підставі якої судом було розпочато розгляд справи по суті. Матеріали справи містять достатньо даних та доказів щодо правовідносин сторін, а тому суд вважав можливим завершити розгляд справи у відсутність позивача та її представника.
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» неодноразово повідомлялося про розгляд справи, відзив на позов не надало, явку свого представника в судове засідання не забезпечило, тому справу розглянуто у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів.
Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, повідомлявся про розгляд справи.
Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України).
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом установлено, що 21.05.2021 року в м. Лимані Донецької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який керував автомобілем марки «Volkswagen Crafter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Пушкіна, та неповнолітнього пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією лікарського свідоцтва про смерть, свідоцтва про смерть, виданого Лиманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі актового запису про смерть № 397 від 24.05.2021 року, висновком судово-медичної експертизи трупа № 61 від 30.06.2021.
За даним фактом було розпочате досудове розслідування за № 12021050000000416 від 21 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується відповідним витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 його батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Volkswagen Crafter», реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно з поліом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7423030 від 22.05.2020 р.
У вересні 2021 року мати загиблого ОСОБА_3 - позивач у справі ОСОБА_1 в особі свого представника звернулася до АТ «СГ «ТАС» (приватне) з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а також заявами про виплату страхового відшкодування від 30.09.2021, в яких просила виплатити їй страхове відшкодування, пов'язане з моральною шкодою, в розмірі 36 000 грн (1/2 частина як матері загиблого), а також страхове відшкодування, пов'язане з витратами на поховання в сумі 10 200 грн та 6481 грн.
Також до АТ «СГ «ТАС» (приватне) була подана заява про виплату страхового відшкодування від 30.09.2021 представником ОСОБА_4 , в якій він просив виплатити страхове відшкодування, пов'язане з моральною шкодою, в розмірі 36 000 (1/2 частина як батькові загиблого).
Листом АТ «СГ «ТАС» (приватне) від 18.10.2021 р за № 1493 ОСОБА_1 та її представнику повідомлено про призупинення розгляду її заяви, посилаючись на відсутність документального підтвердження завершення кримінального провадження та відомостей щодо набрання рішенням у такій справі законної сили. Також повідомлено, що при наданні вироку суду по кримінальній справі, який вступив у законну силу, розгляд справи страховим буде відновлено і по справі буде прийнято відповідне рішення.
Слід відзначити, що сторони не надали даних щодо результатів кримінального провадження № 12021050000000416 від 21 травня 2021 року на час розгляду і вирішення справи судом.
Поряді із цим, згідно з позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження 61-6892св23), суд вправі використовувати відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, зокрема, судові рішення у справах.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 червня 2024 року у справі № 236/297/22 (провадження № 2/202/1407/2024) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозхімсервіс», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, зі змісту якого вбачається, що постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспортного слідчого управління ГУНП в Донецькій області від 27.07.2022 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021050000000416 від 21 травня 2021 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях водія автомобіля «Volkswagen Crafter», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно з цією постановою в діях водія ОСОБА_2 немає порушень Правил дорожнього руху України, які б перебували у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та суспільно небезпечними наслідками у вигляді загибелі пішохода ОСОБА_3 .
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 61 від 30.06.2021, яка проведена у Лиманському відділенні судово-медичної експертизи, при дослідження трупа ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження, які могли утворитися від дії тупих предметів, чим могли бути виступаючи частини автомобіля при ДТП, а також від удару о дорожнє покриття при подальшому падінні постраждалого після наїзду автомобілем, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя та знаходяться у прямому причинному зв'язку з його смертю.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивачем заявлені позовні вимоги про відшкодування страховиком витрат на поховання та моральної шкоди.
При вирішенні цього спору суд керується наступним.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2 частини 2 статті 23 ЦК України).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих; надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.
Статтею 2 зазначеного Закону визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, а предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування».
До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Правовідносини між сторонами регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, який був чинним на час завдання шкоди.
Так, згідно з п. 22.1. статті 22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 27.1. статті 27 вказаного Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 27.3. статті 27 цього Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Крім того, відповідно до пункту 27.4. статті 27 Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (пункт 27.5 статті 27 Закону).
При цьому відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на день настання страхового випадку мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 6000 грн.
Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону № 1961-ІV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону № 1961-ІV.
Слід відзначити, що положення статті 35 Закону не містять вимог щодо подання разом із заявою про виплату страхового відшкодування доказів на підтвердження вини страхувальника у вчиненні ДТП.
Крім того, законом прийняття відповідачем рішення про зупинення розгляду щодо виплати страхового відшкодування через відсутність постанови/вироку суду, не передбачено та порушує право потерпілих на отримання страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норма права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21, наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні.
Крім того, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц Верховний Суд зробив наступний висновок:
«Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Стаття 27 вказаного Закону до поняття «шкода, пов'язана зі смертю потерпілого» включає, зокрема, моральну шкоду, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція завдавача шкоди.
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Верховний Суд вважав, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження стосовно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а тому в страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за завдану забезпеченим транспортним засобом шкоду, яка пов'язана зі смертю потерпілого».
Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно призупинив розгляд заяви ОСОБА_1 з підстав відсутності остаточного рішення, прийнятого у кримінальному провадженні, яке було розпочате за фактом події 21.05.2021 року, внаслідок якої загинув її син ОСОБА_3 .
Суд ураховує, що після загибелі сина позивачка звернулася до страховика - АТ «Страхова група «ТАС» з повідомленням про настання стразового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування, до яких додала, зокрема, нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , оригінали товарних чеків та видаткової накладної, інші документи, необхідні для призначення страхового відшкодування.
Згідно з товарним чеком № 48 від 21.05.2021 року були здійснені витрати на поховання в розмірі 6481 грн, згідно з товарним чеком № 11 від 19.06.2021 року та видатковою накладною № 3 від 19.06.2021 були здійснені витрати, пов'язані з облаштуванням місця поховання, на суму 10 200 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача як страховика витрат на поховання та облаштування місця поховання в загальному розмірі 16 681 грн. підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди позивачу, то суд вважає, що такі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню:
Суд звертає увагу, що згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає доведеним, що смертю сина, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, позивачу була заподіяна моральна шкода.
Водночас, заявивши позовні вимоги про відшкодування страховиком моральної шкоди в максимальному розмірі, визначеному в пункті 27.3. статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме в сумі 72 000 грн, позивач не надала належних доказів на підтвердження таких позовних вимог.
Суд звертає увагу, що згідно з матеріалами справи після загибелі ОСОБА_3 у вересні 2021 року до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування (відшкодування моральної шкоди) звернулася не лише позивач, а й батько загиблого - ОСОБА_4 .
Як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_4 помер у квітні 2022 року, не отримавши відшкодування моральної шкоди.
Разом із тим, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_4 та наявності правових підстав для виплати позивачу всієї суми страхового відшкодування за завдану моральну шкоду з урахуванням частки страхової виплати, що припадала на батька загиблого.
Отже, з урахуванням всіх обстави справи, характеру порушення та глибини душевних страждань, завданих позивачу смертю сина, а також засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що моральна шкода має бути відшкодована позивачу відповідно до пункту 27.3. статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в розмірі 36 000 грн (/6000 грн х 12/ : 2).
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди необхідно задовольнити частково, так як в іншій частині її позовні вимоги є недоведеними.
При розподілі судових витрат суд виходить із положень статті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що позивач відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання цього позову, суд присуджує стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1179,17 грн (2481 грн х 0,8 х 59,41%).
Докази понесення інших витрат, зокрема на правничу допомогу, на час ухвалення судом рішення позивачем не надані, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243, юридична адреса: 03117, м. Київ, просп. Берестейський, 65), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ?ович, про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи,задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16 681 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 36 000 (тридцять шість тисяч) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в дохід держави судовий збір у розмірі 1179 (одна тисяча сто сімдесят дев'ять) грн 17 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 31 грудня 2025 року.
Суддя Наталія Марченко