Номер провадження 2/754/4929/25
Справа №754/6557/25
Іменем України
30 грудня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 10 332,01 грн,
Стислий виклад позиції Позивача
У цій справі Позивач (Новий кредитор) подав позов, у якому просить стягнути з Відповідача (Позичальника) заборгованість за кредитним договором № 8688185 від 28.01.2024, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Первісний кредитор), право вимоги за яким було набуто Позивачем на підставі договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024.
Позивач стверджує, що Відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн та не виконав свої зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка складається з основного боргу (3 182,20 грн), відсотків (6899,81 грн) та комісії (250,00 грн).
Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідач відзив на позов не подав.
Суд в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводитися.
Відповідач з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, з наведенням відповідних підстав, що передбачені частинами п'ятою - сьомою статті 279 ЦПК України, не звертався.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається […] через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).
Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді.
Суд надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що є належним повідомленням врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться (частина перша статті 131 ЦПК України).
З метою належного інформування про розгляд справи Відповідача, який не має електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, крім ухвали про відкриття провадження у справі, що надсилалась Відповідачу за адресою його місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, відповідна ухвала була доведена до відома Відповідача через Портал Дія.
Додатково, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи, Суд надсилав копію ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу cernisenko61@gmail.com, що вказана в позовній заяві та кредитному договорі.
У зв'язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).
Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1 , абзац четвертий частини другої статті 8).
Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
28.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір про споживчий кредит № 8688185 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з умовами цього договору (Анкета-заява, Графік платежів), сторони домовилися про надання кредиту в розмірі 5 000,00 грн загальним строком на 105 днів, який складається з пільгового періоду (15 днів та закінчується 12.02.2024) й поточного періоду (90 днів та закінчується 12.05.2024). Кінцевим терміном повернення кредиту є 12.05.2024.
28.01.2024 Первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі (платіжне доручення № 121481290 від 28.01.2024).
Відповідач порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк.
Відповідно до Відомостей про щоденні нарахування та погашення Відповідач 11.02.2024 та 22.02.2024 сплатив заборгованість за тілом кредиту у розмірі 700, 00 грн (два платежі по 350,00 грн), а також 13.03.2024 сплатив 1117,80 грн (сплата тіла нестандартного кредиту), тому заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною та становить 3 182,20 грн (5 000,00 грн - 700,00 грн - 1117,80 грн). В цій частині позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо нарахування відсотків та комісії
Відповідач за умовами кредитного договору мав обов'язок сплатити комісію за надання кредиту: 250,00 грн, яка нараховується за ставкою 5,00 % від суми кредиту (пункт 1.5.1), проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 600,00 грн у грошовому виразі, які нараховуються за ставкою 0,80 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2), а також проценти за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду у розмірі 10 350,00 грн (пункт 1.5.3).
Суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).
Відповідно до висновку припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19)). Велика Палата Верховного Суду, уточняючи у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
Відповідно до розрахунку Кредитодавця (відомості про щоденні нарахування та погашення) позивач просить стягнути 6899,81 грн заборгованість за сумою відсотків, що нараховані за період з 29.01.2024 по 12.02.2024 на підставі пункту 1.5.2 Договору; з 13.02.2024 по 19.02.2024 та з 23.02.2024 по 29.02.2024 на підставі пункту 1.5.2, 2.3.1.1 Договору; з 20.02.2024 по 22.02.2024 та з 01.03.2024 по 26.05.2024 нараховані на підставі пункту 1.6, 2.3.1.2 Договору.
11.02.2024 та 22.02.2024 Відповідач сплатив відсотки за кредитом у розмірі 700, 00 грн (два платежі по 350,00 грн), а також комісію за пролонгацію у розмірі 600,00 грн (два платежі по 300,00 грн).
Суд здійснивши аналіз відомостей про щоденні нарахування та погашення, з'ясував, що крім процентів в межах строку кредитування (пункт 1.3, 1.4 до 12.05.2024) Кредитодавець також нарахував проценти за користування кредитом до 26.05.2024, що передбачено пунктами 1.6 та 2.3.1.2 Договору.
Суд дослідив кредитний договір і встановив, що пункт 1.6 цього Договору визначає, що тип процентної ставки є фіксований; особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2, 2.3 Договору.
У пункті 2.2.1 Договору, зокрема, вказано, якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний у пункті 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною пунктом 1.5.2., в сумі та на умовах визначених пунктом 2.3 Договору.
Суд також встановив, що у пункті 2.3.1 кредитного договору сторони домовилися, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 3, 7, 15 днів шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Якщо Позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною пунктом 1.5.2 Договору.
Відповідач кредит повністю не повернув, продовжував користуватися кредитними коштами після 12.05.2024, а шляхом часткової оплати тіла кредиту та процентів вчинив дії для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування.
За таких обставин, Первісний кредитор (ТОВ "Мілоан") відповідно до умов Договору, з якими погодився Відповідач, правомірно продовжив нарахування процентів за користування кредитом за пільговою ставкою 0,80% у період з 29.01.2024 по 12.02.2024, з 13.02.2024 по 19.02.2024 на підставі пункту 1.5.2 Договору у розмірі 1098,40 грн. З урахуванням внесених оплат відсотків за кредитом у цей період в розмірі 700,00 грн, Суд дійшов висновку щодо задоволення стягнення відсотків у цій частині у розмірі 398,40 грн (1098,40 грн - 700,00 грн).
Щодо нарахування відсотків за стандартною ставкою у період з 20.02.2024 по 22.02.2024 та з 01.03.2024 по 26.05.2024, то Суд виходить з того, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", якими встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1%. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) - 2,5%; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5%.
Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якої дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування") поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір був укладений між сторонами 28.01.2024, тобто після набрання чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", тому пункт 17 Перехідних положень не може бути застосований до правовідносин, що склалися між ними.
У такому разі застосовується частина п'ята статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Отже, за розрахунком суду, за період з 20.02.2024 по 22.02.2024 та з 01.03.2024 по 26.05.2024 належний розмір процентів, розрахований за ставкою 1% на день, становить 3 096,18 грн ((4 650,00 грн х 1% х 3 дні) + (4300,00 грн х 1% х 14 днів) + (3 182,20 грн х 1% х 74 дні)), а з урахуванням внесеної відповідачем оплати відсотків за кредитом у цей період 13.03.2024 у розмірі 521,20 грн підлягає стягненню у розмірі 2 574,98 грн. З цих підстав позов у цій частині підлягає задоволенню частково.
Також підлягає стягненню передбачена Договором комісія, у розмірі 250,00 грн, яка не була сплачена Відповідачем.
Суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту, оскільки Закон України "Про споживче кредитування" після внесення відповідних змін передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, пункт 43 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у cправі № 910/1274/24, пункт 61 постанови Верховного Суду від 01 липня 2025 року у cправі № 910/2578/24).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зробив висновок про те, що "якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Натомість у цій справі погоджені сторонами умови кредитного договору, в яких зазначено перелік послуг, за які передбачено сплату комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, не є нікчемними, відповідають вимогам чинного Закону України "Про споживче кредитування", оскільки перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця наведено у договорі.
Суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 01 липня 2025 року у cправі № 910/2578/24, розглядаючи у подібних правовідносинах питання щодо стягнення комісії за типовим договором укладеним з первісним кредитором ТОВ "Манівео", яка оплачується разово відповідно до п. 1.5.1., і в разі пролонгації, комісія за сплату та обслуговування кредиту, в сумах визначених в п. 2.3.1.1, погодився з висновками судів щодо наявності правових підстав для стягнення комісії (пункт 91 постанови).
Підсумовуючи викладене, Суд вирішив, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в 3 182,20 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 973,38 грн 0 заборгованість за сумою відсотків та 250,00 грн - заборгованість за комісією.
Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги
Позивач має право вимагати сплату заборгованості, оскільки кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
У цій справі Позивач набув права вимоги до Відповідача за договором споживчого кредиту, що є предметом спору, на підставі договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024, що був укладений з Первісним кредитором.
Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).
Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Загальна ціна позову становила 10 332,01 грн. Суд задовольнив вимоги на суму 6 405,58 грн. Пропорція задоволених вимог становить 61,98% (6 405,58/10 332,01 х 100). Отже, з Відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 501,40 грн (2 422,40 х 61,98%).
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль- Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614) суму заборгованості за кредитним договором № 8688185 від 28.01.2024 в сумі 6 405,58 грн (з яких: 3 182,20 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 973,38 грн заборгованість за сумою відсотків та 250,00 грн заборгованість за комісією), а також судовий збір у сумі 1 501,40 грн. Загальна сума до сплати становить 7 906,98 грн (сім тисяч дев'ятсот шість гривень дев'яносто вісім копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано 30.12.2025
Суддя Інна КОВАЛЕНКО