іменем України
(заочне)
Справа №377/1045/25
Провадження №2/377/610/25
30 грудня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2025 року позивач ТОВ «Кошельок» через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на статті 526, 546, 549, 550, 610-611, 612, 629 ЦК України, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №3299610139-592357 від 22.01.2022 у розмірі 10 920,00 грн, що складається із: заборгованості за сумою кредиту -3 000,00 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 7 920,00 грн, а також судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що 22.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту https://koshelok.ua/ укладено кредитний договір №3299610139-592357, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Зазначений кредитний договір разом із Правилами надання кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до норм частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створений згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» вказаний електронний договір був підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора - 5987, який був направлений йому на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний позичальником під час реєстрації в особистому кабінеті. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 3 000,00 грн; початковий строк кредитування- 30 днів; дисконтна відсоткова ставка - 2,2 % на добу за початковий строк кредитування (лояльний період), визначений пунктами 3.6, 3.6 договору; базова процентна ставка - 2,2 % на добу за продовжений строк користування кредитом, визначений п. 3.5, 3.6, 3.7, 3.8 договору. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті. Згідно з п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 21.02.2022 до 21.05.2022, з процентною ставкою 2,2 % на добу. Відповідач порушив зобов'язання, у зв'язку з чим сума заборгованості за кредитним договором №3299610139-592357 від 22.01.2022 станом на дату подання позову до суду становить 10 920,00 грн, яка складається із: заборгованості за сумою кредиту - 3 000,00 грн; заборгованості за процентами за користування позикою - 7 920,00 грн, яка підлягає стягненню з урахуванням положень статей 525-526, 530, 610, 628, 1049-1050 ЦК України з відповідача на користь позивача (а. с. 3-7).
Ухвалою судді від 07 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 03 грудня 2025 року ( а.с.54-56).
03 грудня 2025 року цивільну справу знято з розгляду, судове засідання призначено на 16 грудня 2025 року.
Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року судовий розгляд справи відкладено на 30 грудня 2025 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.
Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом доставлення судової повістки та копії ухвали суду від 16.12.2025 до зареєстрованого Електронного кабінету позивача та представника ОСОБА_2 , що підтверджується довідками про доставку електронного документу ( а.с.80-83). У позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи ( а.с.7).
Відповідач ОСОБА_1 у призначене судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання, проте конверт із судовою повісткою та копією ухвали суду від 16.12.2025 повернуто до суду не врученим з поштовою відміткою причини повернення «адресат відсутній». У такому випадку ОСОБА_1 , якому адресовано судову повістку за зареєстрованим місцем проживання, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву відповідач не надіслав, причини неявки суду не повідомив.
За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 30 грудня 2025 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що узгоджується з положенням частини другої статті 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Суд встановив, що 22 січня 2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір №3299610139-592357 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту шляхом підписання сторонами електронними підписами (далі -договір №3299610139-592357), паперова копія якого додана до позовної заяви ( а.с. 11 зв.ст.- а.с.16).
Пунктом 1.1 договору №3299610139-592357 передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 3 000,00 грн на засадах строковості, зворотності. платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.
Проценти за користування кредитом 1 980,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом ( п. 1.3.2).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( п. 1.3.3).
Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду (п. 1.3.3.1).
Відповідно до п. 2.1 договору №3299610139-592357 кредит надається строком на 29 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.
Сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п. 2.2).
У п.3.5 договору №3299610139-592357 сторони дійшли згоди, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлений п. 2.1 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов'язання позичальника продовжуються на весь період користування кредитом , при цьому якщо у випадку, якщо встановлена у п. 3.4 договору процентна ставка менша ніж 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів визначені у п. 3.4 договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом а саме 2.2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дня укладення договору і до повного повернення кредиту. Таким чином, зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 2,2 % розповсюджується на весь період користування кредитом з моменту укладення договору при умові врахування в таких зобов'язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого у п. 2.1.
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначені в п.1.3.3. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування ( п.3.5.1).
У пункті 3.6 договору №3299610139-592357 сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після лояльного періоду користування кредитом, є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умовах.
Зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більш ніж на 90 днів лояльного періоду ( п. 3.7).
З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним ( п. 3.8).
Додатком № 1 до договору є графік розрахунків, з якого вбачається що дата видачі кредит - 22.01.2022; сума кредиту - 3 000,00 грн; дата платежу - 20.02.2022; сума платежу за розрахунковий період - 4 980,00 грн. (зв. ст. а. с. 16).
До вказано договору позивачем надано паспорт споживчого кредиту, що містить основні умови кредитування, які ідентичні викладеним умовам у договорі, та підписані сторонами з використанням електронного підпису (а.с. 10-11).
До позовної заяви позивачем додано Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок», затверджені наказом директора від 19.08.2021 № 07/14/07/21 ( а.с. 22-30).
Крім того, до позовної заяви долучено візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту №3299610139-592357 від 22.01.2022 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://koshelok.ua/ ( а.с.38).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 19 серпня 2017 року ( а.с. 31).
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» здійснює вид діяльності 64.92 Інші види кредитування (основний) ( а.с. 32-35).
Відповідно до повідомлення XPAY Group LLC, 22.01.2022 через платіжну систему XPAY Group LLC було проведено успішне зарахування на карту клієнта. Дані про транзакцію: дата проведення операції 22.01.2022; сума операції - 3 000,00грн.; номер карти НОМЕР_3 ; Order ID транзакції 52562216; опис замовлення - видача кредитних коштів , договір №3299610139-592357 ( а.с. 21).
Згідно з інформацією Центрального відділення ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві №09/605-09/60 від 15.09.2025, 22.01.2022 о 19:50:32 було успішно проведено операцію через систему XPAY на суму платежу 3 000,00 грн, ID транзакції НОМЕР_4 , на картку № НОМЕР_2 , ID кредит № НОМЕР_5 ( а.с. 20).
Відповідно до інформації № 20.1.0.0.0/7-251114/47025-БТ від 18.11.2025 АТ КБ «ПриватБанк», яка надійшла на адресу суду 01.12.2025 на виконання ухвали судді від 07.11.2025, на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 ) (а. с. 67).
З виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 ) ОСОБА_1 за період з 21.01.2022 по 23.01.2022 вбачається, що 22.01.2022 на картковий рахунок зараховано грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн (а. с. 68).
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша стаття 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію » відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За змістом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію » у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Відповідно достатті12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частинами першою, другою статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
Згідно п. 5 розділу VІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», чинної станом на час укладення договору про споживчий кредит №102225612 від 04.03.2021, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом наведених норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, на підтвердження своїх вимог позивач надав паперові копії: договору №3299610139-592357 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22.01.2022, паспорта споживчого кредиту, що містять особисті дані позичальника ОСОБА_1 : реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти, визначені умови видачі кредиту та погоджені умови кредитування, а також візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту №3299610139-592357 від 22.01.2022 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://koshelok.ua/ ( а.с.10-16).
Для підписання кредитного договору позичальник ОСОБА_1 використав електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Зазначені обставини свідчать про належне укладення договору №3299610139-592357 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22.01.2022, в тому числі погодження відповідача ОСОБА_1 з умовами вказаного договору шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Позивач свої зобов'язання за договором №3299610139-592357 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22.01.2022 виконав у повному обсязі, надав кредитні кошти позичальнику, що підтверджується: повідомленням XPAY Group LLC про проведення 22.01.2022 успішного зарахування коштів на карту клієнта та інформацією Центрального відділення ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві №09/605-09/60 від 15.09.2025 про успішне проведення 22.01.2022 операції через систему XPAY на суму платежу 3 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 ( а.с.20-21).
Належність відповідачеві ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 ) підтверджено інформацією АТ КБ « ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-251114/47025-БТ від 18.11.2025, з виписки про рух коштів по якому вбачається зарахування на вказаний картковий рахунок 22.01.2022 грошових коштів в розмірі 3 000,00 грн (а. с. 67-68).
Таким чином, встановлені судом обставини справи та надані позивачем на їх підтвердження докази є достатніми для висновку про належне укладення договору №3299610139-592357 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22.01.2022 позивачем ТОВ «Кошельок» з відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі та отримання останнім кредитних коштів на визначених вказаним договором умовах.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався та не надав жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора.
Згідно з розрахунком заборгованість за договором №3299610139-592357 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22.01.2022, станом на 21.05.2022 становить 10 920,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 3000,00 грн; заборгованості за процентами, нарахованими за період з 22.01.2022 по 21.05.2022 - 7 920,00 грн відповідно до пункту 3.6.-3.8. договору позики №3299610139-592357 від 22.01.2022 (а. с. 17-19).
Вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростований.
Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладеного договору №3299610139-592357 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22.01.2022, беручи до уваги, що позивачем надано достатні докази виникнення зобов'язання з укладеного договору та його неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 , суд вважає правильним задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №3299610139-592357 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22.01.2022 в сумі 10 920,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 3000,00 грн; заборгованості за процентами, нарахованими за період з 22.01.2022 по 21.05.2022 - 7 920,00 грн.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилом частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною першою статті 26 цього Закону визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові від 22 травня 2024 року у справі №754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на свій подібний висновок, викладений у її постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, зазначила, що у розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Також, посилаючись на близькі за змістом висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі №754/8750/19, вказала, що водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У позовній заяві ТОВ «Факторинг Партнерс» просило стягнути з відповідача на його користь судовий збір в сумі 2 422,40 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн. Розмір цих судових витрат позивач вказав у попередньому (орієнтованому) розрахунку судових витрат, наведеному у позовній заяві ( а.с. 4 зв.ст.-5).
Суд встановив, що адвокат Гурський Г.Ю. надавав позивачу ТОВ «Кошельок» професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року, укладеного між Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» і ТОВ «Кошельок» (а. с. 36).
Як вбачається з п. 1.1. договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати необхідну клієнту правничу (правову) допомогу, зокрема, але не виключно: представляти та захищати інтереси клієнта, зокрема, в місцевих та апеляційних (цивільних, господарських, адміністративних) судах, у справах позовного, окремого та наказного провадження.
Згідно з додатком до договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, підписаним 11 серпня 2025 між Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» і ТОВ «Кошельок», замовник доручає виконавцю стягнути з боржника ОСОБА_1 в судовому порядку суму боргу за кредитним договором №3299610139-592357 від 22.01.2022 (суму кредиту, нарахованих процентів, неустойки тощо), а також суму будь-яких витрат, що будуть понесені замовником та/або виконавцем і які є необхідними з метою стягнення суми боргу з боржника в примусовому порядку, для чого виконавець зобов'язується надати замовнику наступну правову (правничу) допомогу: оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги) - ціна 1 години - 2000,00 грн; тривалість - 30 хвилин; розмір гонорару - 1000,00 грн; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору; ціна 1 години - 2000,00 грн; тривалість - 2 години; розмір гонорару -4000,00 грн; складання позовної заяви - ціна 1 години - 2000,00 грн; тривалість - 2 години; розмір гонорару - 4000,00 грн; формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідачу) - ціна 1 години - 2000,00 грн; тривалість - 1 година; розмір гонорару - 2000,00 грн; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі - ціна 1 години - 2000,00 грн; тривалість - 30 хвилин; розмір гонорару - 1000,00 грн, всього 10 000,00 грн (а. с. 37).
Відповідач клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу не подав.
Разом із тим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд вважає, що стягнення заявленої вартості послуг на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не є розумно обґрунтованими та пропорційними до предмета спору у цій справі, враховуючи її суб'єктний склад ( з позовом у даному спорі звернулась юридична особа до фізичної особи); характер спірних правовідносин ( стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 920,00 грн); висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень частини третьої статті 141 ЦПК України; критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).
Отже, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.
За таких обставин, суд вважає, що обґрунтованим і таким, що відповідає наведеним критеріям, які мають враховуватися судом при вирішенні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, буде розмір таких витрат в сумі 6 000 грн.
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено ( див. постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за договором №3299610139-592357 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22.01.2022 в сумі 10 920,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 3000,00 грн; заборгованості за процентами -7 920,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 422 гривні 40 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 гривень.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», код ЄДРПОУ 40842831, юридична адреса: вулиця Антонова, 8-А, с. Чайки, Києво- Святошинський район, Київська область.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне заочне рішення суду складено 30 грудня 2025 року.
Суддя Н. С. Бабич