Рішення від 20.10.2025 по справі 915/153/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/153/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від прокуратури - не з'явився,

від позивачів:

1) Адміністрації Державної прикордонної служби України - не з'явився,

2) Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис» про визнання недійсним пункту договору, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис», в якій просить суд:

- визнати недійсним п. 3.1. договору № 127-22 від 25.07.2022 р., укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис» в частині включення до ціни договору податку на додану вартість;

- визнати недійсним п. 3.1. договору № 102-23 від 12.06.2023 р., укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис» в частині включення до ціни договору податку на додану вартість;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис» на користь Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України 118626,96 грн., з яких безпідставно сплачені кошти як податок на додану вартість в сумі 97126,67 грн., інфляційні втрати в сумі 16018,30 грн., 3% річних в сумі 5492,99 грн.

Як вказує прокурор, після запровадження правового режиму воєнного стану в Україні, між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «ЮгМоторСервис» укладено договори про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України, а саме договір від 25.07.2023 №127-22 та від 12.06.2023 №102-23 про закупівлю товарів за державні кошти - апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації за кодом ДК 021-2015:35520000-5 - частини військових суден.

Прокурор зазначає, що згідно з п. 1.1. договорів від 25.07.2023 №127-22 та від 12.06.2023 №102-23 постачальник зобов'язується передати у власність покупця - Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації за кодом ДК 021-2015:35520000-5 - частини військових суден, кількість, назву та опис яких зазначено в Додатку №1 «Специфікація» до цих договорів, а покупець - прийняти та оплатити вказаний товар.

Пунктом 3.1. договору від 25.07.2023 №127-22 визначено, що загальна вартість товару складає 282810,00 грн. з ПДВ. Додатком №1 «Специфікація» до договору від 25.07.2023 визначено кількість та найменування товару, а також його загальну вартість, яка складає 282810,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 47135,00 грн.

Платіжними дорученнями від 19.09.2022 № 958 та від 11.08.2022 № 811 ВЧ НОМЕР_1 на виконання умов договору від 25.07.2022 перерахувала ТОВ “ЮгМоторСервис» загалом грошові кошти в сумі 282810,00 грн., у тому числі ПДВ - 47135,00 грн.

Пунктом 3.1. договору від 12.06.2023 №102-23 визначено, що загальна вартість товару складає 299950,00 грн. з ПДВ. Додатком №1 «Специфікація» до договору від 12.06.2023 визначено кількість та найменування товару, а також його загальну вартість, яка складає 299950,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 49991,67 грн.

Платіжними дорученнями від 11.07.2023 № 786 та від 01.08.2023 № 856 ВЧ НОМЕР_1 на виконання умов договору від 12.06.2023 перерахувала ТОВ “ЮгМоторСервис» загалом грошові кошти в сумі 299950,00 грн., у тому числі ПДВ - 49991,67 грн.

За ствердженням прокурора, вказані договори та складені на їх виконання первинні документи свідчать про включення до вартості постачання товару за цими договорами ПДВ за ставкою 20% на загальну суму 97126,67 грн.

Прокурор зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Зважаючи на викладене, Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до державного органу контролю у сфері оподаткування за індивідуальною податковою консультацією з листом від 22.05.2022 за вих. № 11-13381/0/6-22, відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з наданою індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України від 06.06.2022 № 697/ІК/99-00-21-03-02-05 нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені Постановою КМУ № 178.

Також прокурор зазначає, що державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов'язком, а не правом платника податку.

Крім цього, прокурор звертає увагу на те, що Державна податкова служба України наголосила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку. Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою КМУ № 178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Аналогічні висновки Державної податкової служби України з приводу застосування Постанови КМУ № 178 викладені в листі-роз'ясненні від 29.07.2022 № 8271/6/99-00-21-03-02-06.

За таких обставин, прокурор вважає, що договори № 127-22 та № 102-23 в частині включення до договірної ціни ПДВ за ставкою 20% у розмірі 97 126,67 грн. мають бути визнані судом недійсними, указані кошти повернуті військовій частині НОМЕР_1 із застосуванням наслідків, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Як вказує прокурор, операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою, визначено ст. 195 ПК України, згідно з пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 якої за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України у випадках, передбачених законодавством. При цьому пунктом 1 постанови КМУ № 178 (в редакції на дату укладення договору від 24.06.2022 №16) було встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою. Згідно з п. 2 постанови № 178 остання набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Прокурор зазначає, що безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Відповідно до ст. З Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні сили України організаційно складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, установ та організацій. Крім того, Міністерство оборони України згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України. Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже за рахунок держави.

За ствердженням прокурора, військова частина НОМЕР_1 є одним із структурних підрозділів Міністерства оборони України, що фінансуються за рахунок бюджету, отже збитки, які йому спричиняються, - це безпосередня шкода економічним інтересам держави. Фінансування договорів здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетної програми 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни».

Відтак, на думку прокурора, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними Міністерством оборони України і в тому числі військовою частиною НОМЕР_1 оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ у силу пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та відповідно до постанови № 178.

Натомість за ствердженням прокурора, п. 3.1. договорів містять положення щодо включення до операцій з постачання товару ПДВ в розмірі 20% на загальну суму 97126,67 грн. Тому прокурор вважає, що вказані положення договорів в частині включення до договірної ціни правочину ПДВ в розмірі 20% суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанові № 178.

Прокурор, із посиланням на ст. 217 ЦК України, зазначає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Указані приписи ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. За таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини. Відтак, прокурор вважає, що у випадку укладання договорів № 127-22 та № 102-23, можна припустити наявність цього правочину із включенням до його умов щодо ціни ПДВ за нульовою ставкою.

Як вказує прокурор, хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Аналогічні правові висновки щодо застосування ст.ст. 203, 215, 217, 627, 627 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України в подібних правовідносинах викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 10.02.2022 у справі №916/707/21 тощо.

На підставі вищевикладеного прокурор вважає, що п. 3.1. договорів № 127-22 та № 102-23 та специфікації до них в частині включення ПДВ за ставкою 20% до договірної ціни підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України.

Щодо підстав для стягнення коштів, безпідставно сплачених як ПДВ за господарськими операціями, зумовленими договорами № 127-22 та № 102-23 прокурор зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 на підставі платіжних документів перераховано на користь ТОВ “ЮгМоторСервис» як ПДВ грошові кошти в сумі 97126,67 грн.

Як вказує прокурор, згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Прокурор, із посланням на правові висновки щодо застосування ст.ст. 203, 215, 217, 627, 627 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, які викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 10.02.2022 у справі №916/707/21, про те, що, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку, вважає, що ТОВ “ЮгМоторСервис», як одна зі сторін договорів № 127-22 та № 102-23 набуло кошти в сумі 97126,67 грн. за рахунок військової частини НОМЕР_1 не в порядку виконання договірних зобов'язань, що виключає застосування до правовідносин норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими вказаними договорами, внаслідок їх перерахування на рахунок замовника понад вартість товарів, які було поставлено, тобто на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відтак, прокурор вважає, що грошові кошти в сумі 97126,67 грн. підлягають стягненню з ТОВ “ЮгМоторСервис» на користь військової частини НОМЕР_1 як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно зі ст. 1212 ЦК України.

Отже, прокурор стверджує, що враховуючи підстави цього позову, у ТОВ “ЮгМоторСервис» на підставі ст. 1212 ЦК України виник обов'язок із повернення військовій частині НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 97126,67 грн., а тому це зобов'язання є грошовим. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Як вказує прокурор, з огляду на юридичну природу кондикційних правовідносин, які склалися між ТОВ “ЮгМоторСервис» та військової частини НОМЕР_1 , до них підлягають застосуванню правила ст. 625 ЦК України.

Прокурор, із посиланням на постанову Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №904/5814/19, зазначає, що підставою для повернення коштів є лише факт їх отримання без достатньої правової підстави, а тому обов'язок з їх повернення виникає на наступний день після такого отримання.

Відтак, на думку прокурора, у ТОВ “ЮгМоторСервис» обов'язок щодо поновлення порушеного права військової частини НОМЕР_1 шляхом повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 97126,67 грн. за договорами № 127-22 та № 102-23 як ПДВ за ставкою 20% згідно платіжних доручень від 19.09.2022 № 958 та від 11.08.2022 № 811, від 11.07.2023 № 786 та від 01.08.2023 № 856, виник на наступний день після їх отримання, а саме: 13.08.2022 щодо повернення коштів в сумі 22308,35 грн., 27.09.2022 щодо повернення коштів в сумі 24826,65 грн., 13.07.2023 щодо повернення коштів в сумі 49392,27 грн., 02.08.2023 щодо повернення коштів в сумі 599,40 грн. Оскільки такий обов'язок з виконання грошового зобов'язання щодо повернення зазначених коштів виконавцем не виконано, що свідчить про його прострочення, повинні наставати наслідки, зумовлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а отже є підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за період, починаючи з наступного дня після отримання грошових коштів. Тому розмір інфляційних втрат від прострочення виконання кондикційного грошового зобов'язання з повернення 97126,67 грн. становить 16018,30 грн., а розмір 3 % річних - 5492,99 грн.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді заявник зазначає наступне.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом. Відповідно до ч.3 ст.23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною 3 ст.4, ч.4 ст.53 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, зокрема - прокурор. Так, у відповідності до ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. В силу ч.ч. 4, 5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, в рішенні Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3- рп/99 зазначено, що поняття «інтереси держави» є оціночним, тому в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, прокурор зауважує, що цей позов має на меті комплексний захист інтересів держави, які порушені внаслідок укладання та виконання спірних у частині договорів № 127-22 та № 102-23, на думку прокурора, обставини вчинення цього правочину та його наслідки для економіки держави вказують на їх невідповідність як правовій природі та меті встановлення податкових пільг в умовах воєнного стану, так і забезпеченню обороноздатності держави. Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання під час дії правового режиму воєнного стану, що не може визнаватися допустимим.

Прокурор зазначає, що Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», заява №42454/02, п. 35 та рішення від 01.04.2010 у справі «Корольов проти Росії», заява № 5447/03, п. 38).

Як вказує прокурор, відповідно до ст. 17 Конституції України оборона України, забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії. Основи організації оборони та повноваження державних органів з її забезпечення, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України «Про оборону України», статтею 3 якого передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами.

Відтак, прокурор вважає, що порушені інтереси держави в цьому випадку полягають, насамперед, у належному матеріально-технічному забезпеченні Збройних Сил України, у т.ч. Державної прикордонної служби України, з метою захисту суверенітету держави, її територіальної цілісності і недоторканності, зміцнення обороноздатності держави в умовах збройної агресії проти неї.

Також прокурор зазначає, що видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом. Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. На думку прокурора, практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету в умовах воєнного стану досягається завдяки комплексу податкових пільг, зокрема й тих, які встановлені пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та Постановою № 178. Проте порушення зазначених положень податкового законодавства суб'єктами господарювання нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг. Тому пред'явлення позову прокурором у цьому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах.

Щодо органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій; тощо.

Фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством (ст. 27 Закону). Згідно ст. 28 цього Закону забезпечення діяльності органів Державної прикордонної служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Відповідно до п.1 «Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533, Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Адміністрація Держприкордонслужби відповідно до покладених на неї завдань, організовує охорону державного кордону на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, забезпечує дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; організовує в установленому законодавством порядку здійснення прикордонного контролю та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів і вантажів, здійснює управління органами Держприкордонслужби, забезпечує їх бойову та мобілізаційну готовність; забезпечує оснащення органів Держприкордонслужби озброєнням і технікою; здійснює інші повноваження, визначені законом (п.4 Положення).

Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності, поміж іншого, організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління, забезпечує в установленому порядку само представництво Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, зокрема через посадових (службових) осіб юридичної служби апарату Адміністрації Держприкордонслужби, органів Держприкордонслужби, підприємств та установ, що належать до сфери її управління, або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через представників (п.5 Положення).

Відповідно до п.14 Положення Адміністрація Держприкордонслужби є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Крім того, прокурор зазначає, що закупівля військовою частиною НОМЕР_1 товарів за вказаними договорами здійснювалась з метою забезпечення сил і засобів підрозділу з охорони та оборони «Південноукраїнської атомної електростанції». При цьому, відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.

Таким чином, за ствердженнями прокурора, саме Адміністрація Держприкордонслужби як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням нових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільове використання бюджетних коштів у органах Держприкордонслужби, а також військова частина НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Крім того, за певних обставин прокурор може звертатися до суду інтересах держави і в особі органу державної влади, зокрема тоді, коли цей є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем.

Подібна за змістом правова позиція щодо застосування ст. 23 Закону та ст.53 ГПК України викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.п. 77-83) та від 15.09.2020 у справі 469/1044/17 (п. 38), постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі 922/708/19 та від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19 тощо.

Ураховуючи викладене, прокурор вважає, що Адміністрація ДПС України та військова частина НОМЕР_1 є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також зазначає, що Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у сфері оборони проінформувала військову частину НОМЕР_1 ДПС України про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах. Водночас витребувано інформацію щодо вжитих і запланованих заходів на захист інтересів держави від указаних порушень. З листа військової частини НОМЕР_1 ДПС України № 10/124-25-Вих від 08.01.2025 отриманого у відповідь, не встановлені наміри органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, на самостійне звернення до суду. Крім того, листом від 25.12.2024 Nє35-5-6-2147Вих-24 Білгород-Дністровською СПСО ПР повідомлено Адміністрацію ДПС України та військову частину НОМЕР_1 ДПС України про порушення інтересів держави внаслідок укладання із ТОВ «ЮгМоторСервис» договорів № 127-22 та № 102-23, у частині включення ПДВ до договірної ціни, що суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанові № 178 та витребувано інформацію щодо вжитих і запланованих заходів на захист інтересів держави від указаних порушень. З листа Адміністрації ДПС України від 22.01.2025 № 02.4/5501-25-Вих, отриманого у відповідь, не встановлені наміри органів, уповноважених державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, на самостійне звернення до суду. В Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному порталі «Судова влада України» відомостей про пред?явлення замовниками позову до виконавця немає.

Наразі прокурор посилається на висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, згідно з яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Таким чином, прокурор вважає, що незалежно від причин не звернення до суду Адміністрацією ДПС України та військовою частиною НОМЕР_1 ДПС України факт такого незвернення до суду свідчить про те, що вказаний орган державної влади не виконує своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

З огляду на зміст листа від 08.01.2025 № 10/124-25-Вих, прокурор зауважує, що причинами незвернення ВЧ до суду з метою захисту інтересів держави є безпосереднє задіяння у проведенні заходів правового режиму воєнного стану в України. Причини незвернення Адміністрацією ДПС України до суду із захистом порушених прав не відомі, разом з тим, останні не заперечують та підтримують наміри прокурора у поданні позовної заяви.

Отже, на думку прокурора, у цьому випадку з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Адміністрацією ДПС України та військовою частиною НОМЕР_1 ДПС України), допущено нездійснення такого захисту - не пред?явлено до суду позов про визнання недійсним в частині договорів № 127-22 та № 102-23 та стягнення з ТОВ «ЮгМоторСервис» коштів, безпідставно сплачених як ПДВ, а також інфляційних втрат і 3 % річних. Унаслідок нездійснення замовником захисту інтереси держави залишаються незахищеними. Також наявність у прокурора підстав для представництва інтересів в особі Адміністрації ДПС України та військової частини НОМЕР_1 ДПС України шляхом пред?явлення цього позову обґрунтовується наявним порушенням інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах, адже укладання оспорюваних у частині договорів № 127-22 та № 102-23 та безпідставна сплата коштів як ПДВ не спрямовані на забезпечення обороноздатності України в умовах воєнного стану з максимальною економією, ефективністю та із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього. Водночас вказаний орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, а саме - Адміністрація ДПС і військова частина НОМЕР_1 ДПС України, будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснює захисту інтересів держави.

Відтак, прокурор вважає, що саме нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою визнання недійсним договору в частині, повернення зайво сплаченої суми податку на додану вартість, 3% річних та інфляційних втрат надає Білгород-Дністровській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону право звернення з позовом до суду на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2025 р. по справі № 915/153/25 повернуто позовну заяву керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис» про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення заборгованості в загальній сумі 118626,96 грн. на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. Так, під час постановлення судом вказаної ухвали про повернення позовної заяви від 04.02.2025 року суд дійшов висновку про порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог з огляду на те, що заявлені в позовній заяві прокурором вимоги за двома правочинами (договір про закупівлю № 127-22 від 25.07.2022 р. і договір про закупівлю товару за державні кошти № 102-23 від 12.06.2023 р.,укладені між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис» у різні періоди часу) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними) та не співвідносяться між собою як основна та похідна (задоволення однієї вимоги не залежить від задоволення іншої позовної вимоги).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 р. у справі № 915/153/25 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2025 року про повернення позовної заяви скасовано, матеріали позовної заяви керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 30.01.2025 р. (вх. №1411/25) передано на розгляд Господарському суду Миколаївської області. У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.04.20205 року матеріали вищевказаної позовної заяви передані на розгляд судді Ільєвої Л.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2025 р. по справі № 915/153/25 вказану позовну заяву керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162, ч. 1 ст. 164 ГПК України невірно визначено загальну ціну позову та не надано належних доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі. Також вказаною ухвалою заявнику встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання вірного розрахунку сум, заявлених до стягнення за кожним договором, і зазначення дійсної ціни позову та надання доказів доплати судового збору в сумі 3028,00 грн.

Так, 29.05.2025 р. від керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до господарського суду поштою надійшла заява про усунення недоліків (вх. №8150/25) та уточнена позовна заява (вх. № 8151/25), до якої заявником надано платіжну інструкцію № 569 від 22.05.2025 року про доплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. Згідно з уточненою позовною заявою прокурор просить:

- визнати недійсним п. 3.1. договору № 127-22 від 25.07.2022 р., укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис», в частині включення до ціни договору податку на додану вартість;

- визнати недійсним п. 3.1. договору № 102-23 від 12.06.2023 р., укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис», в частині включення до ціни договору податку на додану вартість;

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2025 р. вказану позовну заяву керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/153/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 03.07.2025 о 15:00.

13.06.2025 р. від представника відповідача - Кіреєва М.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8875/25). Так, відповідач стверджує що ним, в позасудовому порядку за платіжною інструкцією №4 від 11.06.2025 було повернуто безпідставно отриманні грошові кошти зі сплати ПДВ за договорами від 25.07.2022 № 127-22 та від 12.06.2023 № 102-23 та сплачено нараховані три відсотки річних і інфляційні втрати. Відтак, відповідач вважає, що провадження у справі частині позовних вимог про повернення безпідставно отриманих грошових коштів зі сплати ПДВ за договорами поставки та сплати трьох відсотків річних з інфляційними втратами підлягають закриттю у відповідності до пункту другого частини першої статті 231 ГПК України - за відсутністю предмету спору. Відповідач вважає, що інші позовні вимоги в частині визнання недійсними пунктів договорів поставки не підлягають задоволенню, оскільки не можуть привести до відновлення порушеного права.

01.07.2025 р. від представника позивача-1 Адміністрації Державної прикордонної служби України - Рибака І.І. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 9833/25), згідно з якою позивач-1 зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу за відсутності представника Адміністрації Держприкордонслужби.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.07.2025 р. у справі № 915/153/25 підготовче засідання відкладено на 28.07.2025 р. о 10:30, з огляду на неявку прокурора і сторін в підготовче засідання.

03.07.2025 р. від керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. № 9984/25), в якому прокурор зазначив, що 18.06.2025 на адресу Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури від позивача 2 - військової частини НОМЕР_1 ДПС України надійшов лист, з якого вбачається, що відповідачем 11.06.2025 добровільно відшкодовано суму грошових коштів, про стягнення якої заявлено позовні вимоги. За ствердженням прокурора, 27.06.2025 Білгород-Дністровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону на адреси учасників по справі скеровано поштовим зв'язком клопотання про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Як вказує прокурор, моніторингом трек-номерів поштових відправлень встановлено, що на дату проведення підготовчого судового засідання не всі учасники отримали вказане клопотання, що позбавляє їх процесуальної можливості подати на нього заперечення, у разі незгоди з ним. Відтак, враховуючи викладене, з метою недопущення порушення процесуальних прав учасників провадження та раціонального використання процесуального часу, прокурор просив відкласти судове засідання на іншу дату.

07.07.2025 р. від Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до господарського суду поштою надійшло клопотання про закриття провадження у справі та повернення судового збору (вх. № 10095/25). Так, прокурор зазначає, що 11.06.2025 відповідачем повернуто кошти, що були сплачені як ПДВ, а також сплачено 3% річних та інфляційні втрати в загальній сумі 118626,96 грн., стягнення яких є предметом спору, тому станом на теперішній час право позивача є таким, що не порушено. Відтак, прокурор просить суд закрити провадження у справі № 915/153/25 на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з поверненням Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис» на користь військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України коштів, сплачених як ПДВ, та відшкодування 3% річних та інфляційних втрат (у загальному розмірі 118626,96 грн.) за відсутністю предмету спору та повернути Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2025 р. у справі № 915/153/25 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 03.09.2025 р. о 12:15, з огляду на неявку прокурора і сторін в підготовче засідання. Також вказаною ухвалою зобов'язано прокурора надати обґрунтування щодо наявності підстав для закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору в частині вимог про визнання недійсними пунктів договорів.

28.08.2025 р. від представника позивача відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України - Осіпова С.Г. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судових засіданнях по справі № 915/153/25 в режимі відеоконференцзвязку (вх. № 12360/25).

Також 28.08.2025 р. від представника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону - Копанської А.А. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про участь у судовому засіданні по справі № 915/153/25, що призначено на 12 год. 15 хв. 03 вересня 2025 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням програмного комплексу ВКЗ (вх. № 12398/25).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2025 р. у справі № 915/153/25 в задоволенні клопотання Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 915/153/25, яке призначене на 03.09.2025 р. о 12:15, відмовлено, з огляду на порушення заявником ч. 2 ст. 197 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2025 р. у справі № 915/153/25 подану від імені Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України Осіповим С.Г. заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №12360/25 від 28.08.2025) повернуто без розгляду, з огляду на ненадання Осіповим С.Г. доказів наявності повноважень представляти інтереси військової частини.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2025 провадження у справі № 915/153/25 в частині позовних вимог керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис» про стягнення заборгованості в загальній сумі 118626,96 грн. закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору. Також вказаною ухвалою суду роз'єднано позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис» про визнання недійсним п. 3.1. договору № 127-22 від 25.07.2022 р. та п. 3.1. договору № 102-23 від 12.06.2023 р., виділивши позовні вимоги про визнання недійсним пункту договору за кожним правочином окремо. При цьому судом постановлено позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис» про визнання недійсним п. 3.1. договору № 127-22 від 25.07.2022 р. розглядати у справі № 915/153/25, а позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис» про визнання недійсним п. 3.1. договору № 102-23 від 12.06.2023 р. виділити в самостійне провадження.

05.09.2025 р. від представника позивача відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України - Осіпова С.Г. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 12726/25), згідно з яким заявник просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача - військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з неможливістю приймати участь в засіданні суду через участь у забезпеченні здійснення заходів з відсічі збройній агресії рф. При цьому заявник зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

18.09.2025 р. від представника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону - Швидкого Є.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 13281/25), згідно з якою прокурор в повному обсязі підтримує позовну вимогу про визнання недійсним пункту 3.1 договору № 127-22 від 25.07.2022, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис», у частині включення до ціни договору податку на додану вартість.

25.09.2025 р. від представника позивача Адміністрації Державної прикордонної служби України - Шелудька В.А. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні 29.09.2025 о 12:30 по справі № 915/153/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 13637/25).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2025 р. у справі № 915/153/25 подану від імені Адміністрації Державної прикордонної служби України Шелудьком В.А. заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №13637/25 від 25.09.2025) повернуто без розгляду з огляду на її подання особою, яка не має належних повноважень на підписання та подання від імені вказаного заявника письмових заяв та клопотань до суду.

Під час підготовчого засідання 29.09.2025 року судом з'ясовано, що подане 05.09.2025 р. від імені позивача - Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України представником Осіповим С.Г. клопотання про розгляд справи без участі позивача (вх. № 12726/25) підписано неповноважною особою, оскільки Осіпов С.Г. при поданні вказаного клопотання діяв на підставі довіреності у порядку передоручення, яка сформована в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС, тоді як інтереси позивача в даній справі, яка розглядається в порядку загального позовного провадження, може представляти особа виключно адвокат або особа у порядку самопредставництва, виходячи зі змісту положень ст.ст. 56, 58, 60 ГПК України. Однак, відповідних доказів наявності у Осіпова С.Г. повноважень представляти інтереси Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України у цій справі в порядку самопредставництва суду не надано. Таким чином, вказана заява подана та підписана неповноважною особою, чим порушено приписи ч. 2 ст. 170 ГПК України. З огляду на вказане, судом залишено без розгляду зазначену заяву, подану від імені позивача Осіповим С.Г.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2024 р. у справі № 915/153/24 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 20 жовтня 2025 року о 13:00.

17.10.2025 р. від прокурора-стажиста Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Була Р.Б. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява про участь у підготовчому засіданні та судового розгляду (на усіх стадіях) у справі №915/153/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №14666/25).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2025 р. у справі № 915/153/25 у задоволенні заяви Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про участь представника в судових засіданнях у справі № 915/153/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІКС (ВКЗ) відмовлено.

В судове засідання, призначене на 20.10.2025 р., прокурор та сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом надсилання ухвал суду до наявних електронних кабінетів, зареєстрованих в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо належного повідомлення прокурора та сторін про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розгляд справи здійснити без участі учасників справи, оскільки їх неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

25 липня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЮгМоторСервис» (виконавець, продавець) укладено договір на закупівлю № 127-22, відповідно до п. 1.1 якого відповідач як продавець зобов'язується поставити покупцеві товари, зазначені в специфікації (додаток 1) ДК: 021:2015-42910000-8 (Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації), 35520000-5 (Частини військових суден), покупець, - прийняти і оплатити такі товари. Дана закупівля проводиться відповідно до ПКМУ №169 від 28 лютого 2022 року "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів робіт і послуг в умовах воєнного стану.

Згідно з п. 1.2. договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені, залежно від реального фінансування видатків. В цьому випадку сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору товари повинні бути 2022 року виготовлення, а їх якість відповідати вимогам діючих державних стандартів на вид товарів, зазначений у специфікації до цього договору. Продавець гарантує якість товару, яка повинна відповідати найвищому рівню технологій і стандартів, існуючих в Україні.

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. договору ціна договору становить 282810,00 грн., у тому числі ПДВ 47135,00 грн. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 4.1. договору оплата здійснюється покупцем впродовж 30 робочих днів після доставки товарів, та пред?явлення продавцю рахунка на оплату товарів (далі - рахунок) та після підписання сторонами накладної (акта приймання - передачі товарів). В разі постачання товару частинами оплата здійснюється покупцем впродовж 10 робочих днів з дати поставки кожної частини на підставі рахунку постачальника.

За умовами п. 4.2. договору у разі затримки фінансування покупцем оплата товарів здійснюється протягом 30 робочих днів після надходження коштів на рахунок покупця.

Відповідно до п. 11.1. договору останній набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 01 грудня 2022 року.

Додатком № 1 до договору № 127-22 від 25.07.2022 є специфікація, в якій сторонами погоджено товар - фільтр масляний до Sole Diesel 20 GS у кількості 20 шт., фільтр паливний тонкої очистки до Sole Diesel 20 GS у кількості 10 шт., фільтр-сепаратора паливний до Sole Diesel 20 GS у кількості 10 шт., фільтруючий елемент фільтру до Sole Diesel G-25M-3 та G-25 T-3 у кількості 20 шт., фільтр масляний гідравлічного блоку SCU у кількості 8 шт., фільтр масляний до Sole Diesel 35 GT у кількості 7 шт., фільтр паливний тонкої очистки до Sole Diesel 35 GT у кількості 5 шт., фільтр-сепаратор паливний Sole Diesel 35 GT у кількості 5 шт., фільтр повітряний до Sole Diesel 35 GT у кількості 4 шт., фільтр грубої очистки палива до двигуна Caterpillar 3196 у кількості 4 шт., фільтр вентиляції картерних газів до двигуна Caterpillar 3196 у кількості 4 шт., фільтр тонкої очистки палива до двигуна Caterpillar 3196 у кількості 4 шт., імпелер водяного насосу охолодження до двигуна Caterpillar 3196 у кількості 2 шт., фільтр масляний до двигуна Volvo Penta TAMD 122D у кількості 4 шт., фільтр паливний до двигуна Volvo Penta TAMD 122D у кількості 4 шт., фільтр вентиляції картерних газів до двигуна Volvo Penta TAMD 122D у кількості 2 шт., фільтр повітряний до двигуна Volvo Penta TAMD 122D у кількості 2 шт., загальна вартість товару з ПДВ - 282810 грн. 00 коп., крім того, ПДВ - 47135 грн. 00 коп.

Так, судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору № 127-22 від 25.07.2022 відповідачем було здійснено поставку обумовленої договором продукції на адресу, погоджену в договорі, що підтверджується видатковими накладними від 11.08.2022 № РН-0000006 на загальну суму 133850,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 22308,35 грн.), від 08.09.2022 №РН-0000009 на загальну суму 148960,00 грн ( в т.ч. ПДВ - 24826,65 грн.).

При цьому на виконання умов договору військовою частиною НОМЕР_1 було сплачено ТОВ «ЮгМоторСервис» вартість поставленого товару, що підтверджується платіжними інструкціями № 811 від 11.08.2022 р. на суму 133850,00 грн. із призначення платежу: “1002030;2260; за запаси спец.признач., зг.дог. № 127-22 від 25.07.2022, накл. №РН-0000006 від 11.08.2022, в т.ч. ПДВ 22308,35 грн.», № 958 від 19.09.2022 на суму 148960,00 грн. із призначення платежу: “1002030;2260; за запаси спец.признач., зг.дог. № 127-22 від 25.07.2022, накл. №РН-0000009 від 08.09.2022, в т.ч. ПДВ 24826,65 грн.»

При цьому з урахуванням поставки ТОВ «ЮгМоторСервис» товару та проведення розрахунків за нього Військовою частиною НОМЕР_1 договір № 127-22 від 25.07.2022 р. вважається таким, що повністю виконаний сторонами.

Однак, як було виявлено, 25.07.2022 військовою частиною НОМЕР_1 ДПС України при укладанні з ТОВ «ЮгМоторСервис» договору № 127-22 від 25.07.2022 не були застосовані норми постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі Постанова №178) та пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо застосування нульової ставки ПДВ.

Водночас, на переконання керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, операція з постачання запчастина за договором № 127-22 від 25.07.2022 звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 3.1 договору, суми податку на додану вартість, чим порушено підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України. Про виявлені порушення вимог податкового законодавства Білгород-Дністровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону проінформовано військову частину НОМЕР_1 листом від 19.07.2023 вих.23.

Листом №14/2066-23-вих. від 31.08.2023 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено керівника Білгород- Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про те, щодо операції з постачання послуг застосування нульової ставки податку на додану вартість підпунктом «г» підпункту 195.1.2. п.195.1 ст. 195 р. V Податкового кодексу та Постановою № 178 не передбачено. Нормами підпункту 195.1.2. п.195.1 ст. 195 р. V Кодексу та Постановою № 178 не визначено ні переліку товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, ні переліку кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 чи кодів УКТ ЗЕД. У листі вказує, що при закупівлі товару «частини військових суден», з урахуванням підпункту «г» підпункту 195.1.2. п.195.1 ст. 195 р. V Податкового кодексу, не обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою, що не підпадає під дію Постанови КМУ від 02.03.2022 № 178. Вказує, що військова частина НОМЕР_1 діяла в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством України.

Листом від 25.12.2024 № 35-5-6-2147вих-24 Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомила Адміністрацію Державної прикордонної служби України та військову частину НОМЕР_1 про те, що прокуратура подає позовну заяву в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України та військової частини НОМЕР_1 ДПС України до ТОВ «ЮгМоторСервис» про стягнення зайво перерахованих грошових коштів у сумі 97126,67 грн.

Як вбачається з листа Адміністрації Державної прикордонної служби України № 02.4/5501-25 вих. 22.01.2025, адресованого Білгород- Дністровській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону, адміністрація підтримує подання позовної заяви Білгород- Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах військової частини НОМЕР_1 ДПС України до ТОВ «ЮгМоторСервис».

Листом військової частини НОМЕР_1 № 10/124-25 вих. від 08.01.2025 військова частина повідомила прокуратуру, що військовою частиною НОМЕР_1 , яка здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, не вживались заходи представницького характеру відносно ТОВ «ЮгМоторСервис» у зв'язку з відсутністю державних асигнувань на залучення потреб забезпеченням оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. У листі військова частина не заперечує щодо пред'явлення позовної заяви прокуратури в інтересах військової частини НОМЕР_1 ДПС України до ТОВ «ЮгМоторСервис».

Вказані обставини щодо порушення норм чинного законодавства при укладенні спірного договору, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, що стало підставою для звернення прокурора до суду із заявленим позовом.

Наразі слід зазначити, що з урахуванням спірних правовідносин та викладених у позові підстав представництва прокурором інтересів держави в суді, на думку суду, наданими прокурором доказами підтверджено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави у спірних правовідносинах в особі позивачів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч.ч. 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України цей кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У підпункті 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктами “а» і “б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на, додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктами 30.1 - 30.4, 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України унормовано, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Згідно з пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель:

- прокату плоского з інших легованих сталей завширшки 600 мм або більше, що класифікується у товарній підкатегорії 7225 40 60 00 згідно з УКТ ЗЕД;

- скла безпечного, включаючи скло зміцнене (загартоване) або багатошарове, що класифікується у товарній позиції 7007 згідно з УКТ ЗЕД;

- оптичних приладів для слідкування, що класифікуються у товарних підкатегоріях 9013 10 90 00, 9005 10 00 00, 9005 80 00 00 згідно з УКТ ЗЕД;

- апаратури для передачі та приймання голосу, зображень та іншої інформації, включаючи апаратуру для комунікації в мережі дротового або бездротового зв'язку, апаратури прослуховування направленої дії, радіостанцій ультракороткохвильового і короткохвильового діапазону військового призначення, розвідувально-сигнальної апаратури, їх частин і приладдя, що класифікуються у товарній підпозиції 8517 69 та у товарних підкатегоріях 8525 60 00 00, 8529 90 20 00, 8524 11 00 90, 8524 12 00 90, 8524 19 00 90, 8524 91 00 90, 8524 92 00 90, 8524 99 00 90 згідно з УКТ ЗЕД;

- безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД;

- метеостанцій, що класифікуються у товарній підкатегорії 9015 80 20 00 згідно з УКТ ЗЕД;

- тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД;

- далекоміри, що класифікуються у товарній позиції 9015 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД;

- радіоелектронні засоби виявлення та протидії безпілотним літальним апаратам, що класифікуються у товарній позиції 8543 згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі антидронові рушниці;

- радіолокаційних приладів, що класифікуються у товарній підкатегорії 8526 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД;

- броньованих автомобілів, що класифікуються за кодами 8702 10 19 90, 8702 90 11 00, 8703, 8705 90 80 90, 8710 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.

У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Тобто, наведеною правовою нормою чітко визначено перелік суб'єктів (отримувачів), товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, із зазначених вище положень Податкового кодексу України вбачається, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товару - Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації (частини військових суден) для забезпечення, в т.ч. потреб Міністерства оборони України, Збройних Сил України, підрозділів територіальної оборони та інших військових формувань, які здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, відносяться до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ.

При цьому суд зауважує, що п.п. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» визначено, що з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильних матеріалів Збройним Силам, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, розвідувальним органам, Міністерству оборони, Державній прикордонній службі, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерству внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони, закладам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Так, в п. 1.1 оспорюваного договору № 127-22 сторонами передбачено, що продавець зобов'язується поставити покупцеві товари, зазначені в специфікації (додаток 1) ДК: 021:2015-42910000-8 (Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації), 35520000-5 (Частини військових суден), покупець - прийняти і оплатити такі товари. Дана закупівля проводиться відповідно до ПКМУ №169 від 28 лютого 2022 року "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів робіт і послуг в умовах воєнного стану.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що листом від 22.05.2022 року №11-13381/0/6-22 Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулась до Державного органу контролю у сфері оподаткування за індивідуальною податковою консультацією відповідно до вимог п.52.1 ст. 52 Податкового кодексу України.

Згідно з наданою індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України від 06.06.2022 № 697/ІПК/99-00-21-03-02-05 нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб?єктів, що визначені Постановою КМУ № 178. Також, державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов'язком, а не правом платника податку. Державна податкова служба України в листі вказала, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку. Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою КМУ № 178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Аналогічні висновки Державної податкової служби України з приводу застосування Постанови КМУ №178 викладені в листі від 06.10.2023 № 7581/5/15-32-04-03-05.

Як зазначено судом вище, в оспорюваному договорі № 127-22 сторони передбачили, що продавець зобов'язується поставити покупцеві товари зазначені в специфікації (додаток 1) ДК: 021:2015-42910000-8 (Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації), 35520000-5 (Частини військових суден).

Так, Закон України “Про оборону України» встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.

Статтею 1 даного Закону визначено, що оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних,інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту; військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні сили України організаційно складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, установ та організацій.

Крім того, Міністерство оборони України згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже за рахунок держави.

Військова частина НОМЕР_1 є одним із структурних підрозділів Міністерства оборони України, що фінансуються за рахунок бюджету. Збитки, які йому спричиняються, - це безпосередня шкода економічним інтересам держави.

Як з'ясовано судом, фінансування оспорюваного договору № 127-22 здійснювалося за рахунок державних коштів.

Вказані норми законодавства свідчать про те, що позивач - військова частина НОМЕР_1 відноситься до суб'єктів, передбачених постановою № 178, у зв'язку із чим у період воєнного стану при придбанні апаратів для дистилювання, фільтрування чи ректифікації (частини військових суден) користується пільгами щодо сплати ПДВ.

Положеннями п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про оборонні закупівлі» визначено, що товарами оборонного призначення є озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв'язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп'ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями зправоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування податком на додану вартість, оскільки застосування встановленої діючим законодавством норми Закону є обов'язком, а не правом платника податку.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, операція з постачання апаратів для дистилювання, фільтрування чи ректифікації (частини військових суден) для військової частини НОМЕР_1 за договором № 127-22 від 25.07.2022 р. звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 3.1 договору, суми податку на додану вартість, чим порушено положення підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України, а сплачені кошти у сумі 47135,00 грн. були безпідставно отримані ТОВ «ЮгМоторСервис».

Слід зазначити, що отримані відповідачем кошти були повернуті ним військовій частині НОМЕР_1 ДПС України зі сплатою річних та інфляційних втрат, нарахованих за час їх безпідставного користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.03.2018 по справі № 910/22319/16).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, приписи ст. 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

Так, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Згідно з правовим висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Зокрема, зміст оспорюваного правочину у цій частині суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним у частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, господарський суд доходить висновку, що визначення сторонами у п. 3.1. договору про закупівлю товару № 127-22 від 25.07.2022 року ціни товару з урахуванням ПДВ у розмірі 47135,00 грн. здійснено в порушення пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України, що свідчить про недодержання при укладенні пункту договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання договору недійсним п. 3.1 договору в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та військової частини НОМЕР_1 ДПС України до ТОВ «ЮгМоторСервис» про визнання частково недійсним договору про закупівлю підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

У зв'язку з тим, що рішення суду відбулось на користь позивача, від імені якого прокурором пред'явлено позов в інтересах держави, у відповідності зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою під час звернення до суду з даним позовом в розмірі 6056 грн., покладаються на відповідача з урахуванням заявлених вимог про стягнення коштів на день відкриття провадження у справі, оскільки сплата відповідачем стягуваної суми відбулась після подання прокурором заявленого позову, і провадження у справі в частині вимог про стягнення коштів було закрито за відсутності предмета спору у зв'язку зі сплатою відповідачем стягуваної суми коштів. Так, у випадку закриття провадження у справі внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред'явлення позову, тобто коли предмет спору відсутній, обов'язок відшкодування судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору, покладено законодавцем в ч. 3 ст. 130 ГПК України на відповідача.

Зазначена норма частини третьої статті 130 ГПК України застосовується як підстава для відшкодування судових витрат лише в разі, коли позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 199/9188/16-ц.

До того ж вказані висновки суду щодо покладення на відповідача судових витрат по сплаті судового збору, незважаючи на закриття провадження у справі в частині вимог, відповідають позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 01.07.2024 під час розгляду справи № 910/290/24.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮгМоторСервис» про визнання недійсним пункту договору задовольнити.

2. Визнати недійсним п. 3.1. договору № 127-22 від 25 липня 2022 року, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮгМоторСервис» (вул. Спаська, 52, кв. 42, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54030; код ЄДРПОУ 31707234), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

3. СТЯГНУТИ з Товариства обмеженою відповідальністю «ЮгМоторСервис» (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 52, кв. 42; код ЄДРПОУ 31707234) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 38296363, р/р UA208201720343170001000082762 в ГУДКСУ в Одеській області) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056/шість тисяч п'ятдесят шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 29.12.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці у період з 18.12.2025 по 24.12.2025 року.

Суддя Л.М. Ільєва

Попередній документ

133047297

Наступний документ

133047299

Інформація про рішення:

№ рішення:	133047298
№ справи:	915/153/25
Дата рішення:	20.10.2025
Дата публікації:	01.01.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; купівлі-продажу, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (20.10.2025)
Дата надходження:	30.04.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

15.04.2025 00:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
03.07.2025 15:00	Господарський суд Миколаївської області
28.07.2025 10:30	Господарський суд Миколаївської області
03.09.2025 12:15	Господарський суд Миколаївської області
29.09.2025 12:30	Господарський суд Миколаївської області
20.10.2025 13:00	Господарський суд Миколаївської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ПОЛІЩУК Л В

суддя-доповідач:

ІЛЬЄВА Л М

ПОЛІЩУК Л В

суддя-учасник колегії:

БОГАТИР К В

ТАРАН С В