вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/648/25
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, код ЄДРПОУ 35625014
до
1. Фізичної особи-підприємця Коника Сергія Романовича
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
2. ОСОБА_1
АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
про стягнення заборгованості
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №269/25 від 20.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до Фізичної особи-підприємця Коника Сергія Романовича та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 грошових зобов'язань за кредитним договором №001/7380/467379 від 22.10.2018, що був укладений між ним та Акціонерним товариством "Райфайзен Банк", зобов'язання за яким забезпечені порукою відповідача-2 за договором поруки від 22.10.2018 №011/7380/467379/П та відступлення прав вимоги до відповідачів за договором про відступлення права вимоги від 24.07.2024 № 114/2-72, що укладений між Акціонерним товариством "Райфайзен Банк" та позивачем.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 гривень.
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 45158,41 грн, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2025 прийнято позовну заяву (вх. №269/25 від 20.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до Фізичної особи-підприємця Коника Сергія Романовича та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відкрито провадження у справі №911/648/25, розгляд справи №911/648/25 призначно здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки подання заяв по суті справи.
Копія ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2025 направлялась судом сторонам справи: позивачу - через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" та доставлена до його електронного кабінету 24.02.2025, відповідачу-1 - 27.02.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта», на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулась на адресу суду з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання», відповідачу-2 - 27.02.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта», на адресу, вказану у позовній заяві, та повернулась на адресу суду з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
Суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Таким чином, суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідачів про розгляд справи.
З урахуванням належного повідомлення відповідачів про розгляд цієї справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав повне рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
За результатом з'ясування всіх фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічного та повного дослідження матеріалів справи, суд
встановив:
1. Правовідносини сторін
22.10.2018 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Коником Сергієм Романовичем (далі - позичальник) укладений кредитний договір №011/7380/467379 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 200000,00 грн (далі - ліміт), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів (далі - графік) та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором. Графік складається за формою згідно з додатком 1 до договору.
Під «не відновлювальною кредитною лінію» сторони розуміють форму видачі кредиту частинами (траншами), при якій після отримання позичальником повної суми кредитних коштів подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії договору.
Кінцевий термін надання кредиту - 22.12.2018 (останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з заявою про отримання траншу кредиту) (пункт 1.2 договору).
Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 22.10.2021, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, в який позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за договором) (пункт 1.3 договору).
Кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, окрім витрат на придбання послуг, сировини, матеріалів, які будуть використанні у виробництві продукції, внесків, до статутного фонду позичальника, благодійні внески, виплату дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги, надання кредитів, погашення інших кредитів (до відносин сторін не застосовується Закон України «Про споживче кредитування») (пункт 1.4 договору).
Грошові зобов'язання позичальника за договором є безумовними та безвідкладними, їх виконання має пріоритет над будь-якими поточними та майбутніми грошовими зобов'язаннями позичальника, якщо інше не встановлено законодавством України (пункт 1.5 договору).
Протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки розмірі 26% річних, в тому числі за користування кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору.
Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором (пункт 2.1 договору).
За надання кредиту за договором позичальник сплачує кредитору разову комісію в розмірі 1980,00 грн без ПДВ. Сума комісії підлягає сплаті одноразово у повному обсязі в день перерахування кредиту (першого траншу кредиту) на рахунок позичальника до надання позичальнику кредитних коштів (пункт 2.2 договору).
Нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяця та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (частини кредиту) та не враховується день погашення кредиту в повному обсязі (пункт 2.3 договору).
Згідно з пунктом 2.4. кредитного договору, розмір процентної ставки, за якою позичальник сплачує кредитору проценти за фактичне користування кредитом до настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначена пунктом 2.1. договору, збільшується на 200 базисних пунктів при кожному невиконанні або неналежному виконанні позичальником будь-якої з умов, передбачених пунктом 3.6. та/або пунктом 6.1. та/або пунктом 6.4. та/або пунктом 7.1.1. та/або відмови від виконання вимоги кредитора, передбаченої пунктом 8.1.4. договору.
Підпунктами 3.1.3. 3.1.4., пункту 3.1. кредитного договору передбачено, що обов'язковими умовами надання позичальнику кредиту або його частини (траншу) є зокрема:
- наявність поточного рахунку (пункт 3.1.3.);
- надання кредитору письмової заяви позичальника про надання кредиту (траншу) за формою, установленою кредитором (із зазначенням цільового використання, не пізніше кінцевого терміну надання кредиту та за умови, що сума запитаного кредиту, зазначена в заяві це перевищує розмір невикористаного ліміту (пункт 3.1.4.).
Виконання зобов'язань позичальника, що виникають (у тому числі виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечується порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладання договору, між кредитором і ОСОБА_1 (далі - поручитель). Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов'язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору. Забезпечення, зазначене в цьому пункті, оформлюється відповідним договором поруки, який за текстом договору згадується як «договір (ори) забезпечення» (пункт 4.1 договору).
Позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором. Під поняттям «погашення заборгованості» сторони розуміють повернення позичальником кредитору суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, пені, штрафу та інших платежів, якшо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків кредитора, пов'язаних з неналежним виконанням позичальником умов договору (пункт 5.1 договору).
Позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з графіком.
Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за договором * ((1+ Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс) * процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк користування (міс.) -1);
Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом * річна процентна ставка / кількість днів поточного року) + кількість днів в місяці, який передує даті сплати ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного повернення кредиту - сума щомісячного платежу за % (пункт 5.2 договору).
Позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 22 числа (далі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі. Якщо дата платежу, зазначена у графіку, не є банківським днем, позичальник зобов'язаний здійснити платіж не пізніше останнього банківського дня, що передує даті платежу, визначеній у графіку.
При простроченні погашення ануїтетного платежу, проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за період прострочення, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком (пункт 5.3. договору).
Підписанням договору позичальник надає право кредитору здійснювати договірне списання з рахунків позичальника (у тому числі з рахунків його структурних підрозділів), зокрема, з поточного рахунку № НОМЕР_3 , код банку 380805 (пункт 5.6 договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором (пункт 12.1. кредитного договору).
Згідно із Графіком погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів від 22.10.2018 (Додаток № 1 до кредитного договору № 011/7380/467379 від 22.10.2018), сторони визначили щомісячну суму погашення заборгованості за кредитом, щомісячний розмір сплати процентів за користування кредитом, загальну щомісячну суму, що підлягає погашення за договором (платіж) та кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів - 22.10.2021.
На виконання пункту 3.1. кредитного договору, Фізична особа-підприємець Коник Сергій Романович звернувся до АТ «Райффайзен Банк Аваль» із заявою про перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, а банком, 23.10.2018, перераховано позичальнику кредитні кошти в сумі 200000,00 грн. Факт отримання позичальником кредитних коштів в сумі 200000,00 грн підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між Акціонерним товариством «Райффазен Банк Аваль» (далі - кредитор) та громадянкою України Коник Іриною Михайлівною укладено договір поруки №011/7380/467379/П від 22.10.2018.
У розділі «Визначення термінів» сторонами погоджено, що позичальником (боржником) є Фізична особа-підприємець Коник Сергій Романович, а основний договір - кредитний договір № 011/7380/467379 від 22.10.2018, укладений між позичальником та кредитором, із змінами та доповненнями до нього, що внесені та будуть внесені у майбутньому.
Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов'язаний: повернути кредит в розмірі 200000,00 грн, в порядку, передбаченому кредитним договором, не пізніше 22.10.2021, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору, сплати процентів за користування кредитом в розмірі 26% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором, сплати комісії в розмірах, передбачених кредитним договором, сплати пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору (пункт 1.1 договору).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань (пункт 1.2 договору).
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 2.1 договору).
Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.
Кредитор має право направляти вимоги поручителю у будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань (пункт 2.2 договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов'язаннями становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпечення зобов'язання. Порука для відповідного забезпечення зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, обчисляється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов'язання.
Згідно із виконаним АТ «Райффайзен Банк» розрахунком заборгованості, станом на 29.07.2024, за Фізичною особою-підприємцем Коником Сергієм Романовичем обліковується 45158,41 грн заборгованості, з яких: 33263,34 грн заборгованості за кредитом та 11895,07 грн заборгованості за відсотками.
24.07.2024 між Акціонерним товариством «Райффазен банк» (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - новий кредитор) укладений договір відступлення права вимоги №114/2-72.
На умовах, встановлених цим договором та відповідно до статей 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані у реєстрі (ах) боржників (портфель заборгованості).
Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною (пункт 2.1 договору).
Відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників (додаток №1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором пункту 3.2 договору, та з моменту підписання сторонами реєстру (ів) боржників, складених за формою, наведеному в додатку №1 до договору. Сторони погодили, що реєстр (и) боржників підписується (ються) сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання договору та попереднього реєстру боржників (пункт 2.2 договору).
Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах та договорах забезпечення, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників та поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами та договором забезпечення (пункт 2.3 договору).
Пунктом 2.6. договору відступлення права вимоги визначено, що відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.
Протягом 10 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за цим договором первісний кредитор здійснює розсилку повідомлень боржникам та поручителям про відступлення новому кредитору прав вимоги згідно з чинним законодавством України (пункт 2.7. договору відступлення права вимоги).
Відповідно до витягу з реєстру боржників №2 від 26.07.2024 до договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до Фізичної особи-підприємця Коника Сергія Романовича на суму заборгованості за основною сумою боргу по кредиту в розмірі 33263,34 грн та сумою заборгованості за відсотками в розмірі 11895,07 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перерахувало АТ «Райффайзен Банк» оплату за відступлення прав вимоги згідно з договором відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 у розмірі 9954359,21 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 372 від 24.07.2024.
05.01.2024 позивачем на адресу відповідача-2 (поручителя) надіслано досудову вимогу № 008827558 від 05.01.2025 щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 011/7380/467379 від 22.10.2018 у десятидений термін з моменту отримання цієї вимоги в сумі 45158,41 грн, з яких: 33263,34 грн - заборгованість за основним боргом по кредиту; 11895,07 грн - заборгованість за відсотками. Вказана вимога другим відповідачем залишена без виконання та відповіді.
2. Аргументи позивача
Позивач зазначає про невиконання відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань за кредитним договором, право вимоги за яким перейшли до позивача за договором про відступлення права вимоги, зі сплати заборгованості за наданим кредитом та заборгованості за відсотками, у зв'язку з чим позивач заявляє про солідарне стягнення з боржника та поручителя цієї заборгованості: у розмірі 45158,41 грн, з яких: 33263,34 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11895,07 грн - заборгованість за відсотками.
3. Аргументи відповідачів
Відповідач-1 та відповідач-2 своїх аргументів та заяв по суті справи не надали, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.
4. Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статею 173 Господарського кодексу України (чинного, на час спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (чинного, на час спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1-2 статті 180 Господарського кодексу України (чинного, на час спірних правовідносин) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України (чинного, на час спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Згідно з частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України (чинного, на час спірних правовідносин) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з частиною 3 статті 346 Господарського кодексу України (чинного, на час спірних правовідносин) кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
У статті 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно із статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з приписами частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (чинного, на час спірних правовідносин) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно із статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі статею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з пунктом 7.1.2. статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно з пунктом 30.1. статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із статею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з виконання кредитного договору № 011/7380/467379 від 22.10.2018, предметом якого є права та обов'язки сторін щодо надання кредиту, його повернення, сплати процентів за користування кредитом, які мають здійснюватись відповідно до домовленостей сторін цього договору.
Укладений між банком та відповідачем-1 договір, який за своєю правовою природою відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником у визначений у кредитному договорі строк з відповідною платою за його користування.
Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Відповідач-1 заперечень щодо викладених у договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував, доказів протилежного суду не надано. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України), а в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
При цьому, як встановлено судом, задля забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 22.10.2018 укладено договір поруки №011/7380/467379/П, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором солідарно у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
Так, відповідачі заперечень щодо викладених у договорах умов не висловлювали, питання про зміну умов договорів не порушували. Сторони погодили умови договорів та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності означених договорів, суд вважає їх належною, у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України, підставою для виникнення та існування обумовлених таким договорами кореспондуючих прав і обов'язків сторін. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах справи відсутні та суду не надавались.
Отже, предметом спору у даній справі є заборгованість за кредитним договором, а предметом позову - її стягнення.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору банком перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 200000,00 грн із відповідним призначенням платежу, що відображено у доданих до позову банківських виписках по особовому рахунку Фізичної особи-підприємця Коника Сергія Романовича.
З урахуванням вимог статті 41 Закону України «Про Національний банк України», Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій. Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Таким чином, суд констатує, що банком належним чином виконані взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 011/7380/467379 від 22.10.2018 та надані відповідачу-1 кредитні кошти.
Зі змісту статті 530 Цивільного кодексу України слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним, що є порушенням умов договору.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 порушені взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту у погоджений між сторонам строк згідно із наведеним у договорі графіком, що мало наслідком виникнення кредитної заборгованості перед банком. Факт наявності заборгованості у розмірі 45158,41 грн. з яких: 33263,34 грн - заборгованість за кредитом та 11895,07 грн - заборгованість за відсотками, також підтверджений випискою по особовому рахунку Фізичної особи-підприємця Коника Сергія Романовича, станом на 29.07.2024.
Суд також бере до уваги правові позиції Верховного Суду, що викладені у постановах від 23.09.2019 у справі №910/10254/18 та від 04.05.2023 у справі №925/636/22, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
З огляду на це, виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) є належними доказами на підтвердження користування кредитом та заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором.
За результатом дослідження пояснень та розрахунку позивача, суд зазначає, що заборгованість за кредитом, що отриманий за кредитним договором - це сукупність усіх коштів, які позичальник повинен заплатити банку протягом періоду кредитування, а саме: тіло кредиту, відсотки за користування кредитом та інші нарахування, що передбачені відповідним договором та чинним законодавством.
Суд встановив, що згідно з пунктом 1.3. кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту - 22.10.2021, який сплинув до звернення позивача з позовом до суду (17.02.2025), а також до укладення банком договору про відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 з позивачем.
Відповідач-1 наявності заборгованості зі сплати кредитних коштів у строк та в сумі, що визначені договором, не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку заборгованості не надав.
Крім того, матеріали справи свідчать, що поручитель - ОСОБА_1 також не виконала зобов'язань за договором поруки № 011/7380/467379/П від 22.10.2018, що суперечить приписам статей 546, 553, 554 Цивільного кодексу України та умовам договору поруки, а тому відповідач-2 має нести солідарну відповідальність з відповідачем-1 за неналежне виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань за кредитним договором № 011/7380/467379 від 22.10.2018.
Жодної з підстав для припинення дії договору поруки №011/7380/467379/П від 22.10.2018, визначених статтею 559 Цивільного кодексу України, судом не встановлено.
У свою чергу, позов заявлено кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», який отримав право вимоги заборгованості за спірним кредитним договором від первісного кредитора - АТ «Райффайзен Банк Аваль», який надавав відповідачу-1 кредит.
Предметом вищевказаного договору про відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 є: на умовах та в порядку, встановленому цим договором та відповідно до статей 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах боржників.
У зв'язку з тим, що доказів нікчемності договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 або доказів визнання цього договору судом недійсним у встановленому порядку суду не надано, такий договір є дійсним на підставі статті 204 Цивільного кодексу України.
Визначаючи правову природу договору про відступлення права вимоги, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 висновувала таке:
- право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 «Поняття зобов'язання. Сторони зобов'язання» ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18);
- відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов'язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором.
- положення Цивільного кодексу України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія;
- відповідно до частини 3 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб'єктний склад зобов'язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов'язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 Цивільного кодексу України).
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути різні об'єкти - які належать покупцеві і ті, які йому не належать (майбутні об'єкти або товар, якого ще в продавця немає). Це слідує з консенсуальної природи договору купівлі-продажу, головним змістом якого є виконання продавцем свого обов'язку передати предмет договору покупцеві, а для покупця - вимагати його передання. Тобто для договору купівлі-продажу не важливо те, чи має продавець предмет договору, чи існує він і чи належить він продавцеві. Важливо те, що продавець зобов'язується виконати свій обов'язок відносно предмета договору.
Якщо продавець не виконує свій обов'язок, він має відповідати перед покупцем. Тобто для продавця негативні наслідки настають саме у вигляді його відповідальності перед покупцем за невиконання договору. Сам же договір існує як домовленість між сторонами з приводу виконання продавцем обов'язку передати покупцеві предмет договору - відступити право вимоги.
Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 (пункти 80-82).
Отже, судом наголошується, що в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав (наприклад, сума заборгованості, права на стягнення відсотків, штрафних санкцій тощо) та умови (наприклад, боржник може виконати зобов'язання тільки за умови надання певної інформації) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати, наприклад, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі, що існував на момент підписання договору цесії або переходу до нього прав кредитора іншим чином.
Разом з тим, зазначене положення є диспозитивним, отже інші правила можуть бути встановлені договором або законом. Суб'єкти зобов'язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора. Це є можливим в разі подільності права вимоги кредитора, наприклад, в грошових зобов'язаннях. В такому випадку зобов'язання перетвориться на зобов'язання з множинністю осіб на стороні кредитора.
Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що АТ «Райффайзен Банк» відступило право вимоги до відповідачів за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором №114/2-72 від 24.07.2024.
Оскільки відповідач-1 не виконав умови основного зобов'язання, чим порушив умови кредитного договору та вищезазначені норми матеріального права, то є правомірним звернення позивача з даним позовом до відповідачів.
При цьому, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Суд також зауважує, що до позовної заяви позивачем подані належні докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування у цій справі, зокрема, виникнення між сторонами кредитних правовідносин, видачі кредитних коштів, наявність солідарного обов'язку відповідачів, відсутність повернення кредитних коштів та відступлення права вимоги позивачу.
Отже, відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 1.3 кредитного договору у Фізичної особи-підприємця Коника Сергія Романовича виник обов'язок погасити заборгованість у строк до 22.10.2021, проте позичальник цього не зробив, на час розгляду справи ані позичальник, ані поручитель заборгованість перед кредитором не сплатили, доказів протилежного суду не надано, також ані відповідач-1, ані відповідач-2 не надали свого контррозрахунку суми заборгованості за кредитним договором №011/7380/467379 від 22.10.2018, що заявлена позивачем до стягнення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з Фізичної особи-підприємця Коника Сергія Романовича та ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 45158,41 грн, з яких 33263,34 грн - заборгованість за кредитом та 11895,07 грн - заборгованість за відсотками - підлягають задоволенню у повному обсязі.
6. Результати розгляду справи
6.1. Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
7. Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати зі сплати судового збору, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, підлягають покладенню на відповідачів повністю, в рівних частинах, по 1514,00 грн на кожного.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов (вх. №269/25 від 20.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до Фізичної особи-підприємця Коника Сергія Романовича та Коник Ірини Михайлівни про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Коника Сергія Романовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість, яка виникла з кредитного договору №011/7380/467379 від 22.10.2018, а саме: 33263,34 грн (тридцять три тисячі двісті шістдесят три гривні тридцять чотири копійки) основного боргу та 11895,07 грн (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень сім копійок) заборгованості за відсотками.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коника Сергія Романовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, код ЄДРПОУ 35625014) 1514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень) судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, код ЄДРПОУ 35625014) 1514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень) судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 30.12.2025.
Суддя С.О. Саванчук