Справа № 583/4/19 Номер провадження 11-кп/814/761/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
24 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017200060000770, за апеляційною скаргою із внесеними змінами адвоката ОСОБА_9 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2020 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Охтирка, Сумської області, що проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, одруженого, що не працює, раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 72 КК України призначене обвинуваченому ОСОБА_7 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки визначено виконувати окремо після відбуття засудженим ОСОБА_7 основного покарання у вигляді позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили обрано обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжній захід у вигляді особистого зобов'язання.
Скасовано накладений арешт на майно, вирішено порядок стягнення судових витрат та долю речових доказів.
Згідно з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 21.11.2017 близько 06.00 години, в темний час доби, керуючи за довіреністю автомобілем марки «DAEWOO» моделі «Lanos D4ММ550» ЗНГ, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, рухався з увімкненим ближнім світлом фар по правій смузі проїжджої частини по неосвітлювальній ділянці вул. Заозерна (стара назва вулиці «Кірова») в межах м. Охтирка, Сумської області, в напрямку вул. Київська зі швидкістю 60 км/год.
У цей час, у попутному для ОСОБА_7 напрямку, по правому краю проїжджої частини рухалися пішоходи ОСОБА_10 , 1961 р.н. та ОСОБА_11 , 1964 р.н.
Водій ОСОБА_7 , в порушення вимог п.п. 12.2; 12.3. Правил дорожнього руху України, в темний час доби, перевищуючи допустиму швидкість руху транспортного засобу за умов фактичної видимості дороги в напрямку руху, не стеживши за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагувавши на її зміну, при виникненні перешкоди для руху у вигляді пішоходів, яких він об'єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості руху автомобіля аж до його зупинки, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , чим вчинив дорожньо - транспортну подію.
У результаті ДТП потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, з приводу яких, того ж дня його було госпіталізовано до КЗ «Охтирська ЦРЛ». 29.11.2018 ОСОБА_10 переведений для подальшого лікування до КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня-Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» м. Харків, де 20.12.2017 від ускладнень внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він помер.
Встановлено, що в результаті вказаної дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_10 згідно з висновком судово-медичної експертизи №47 ОКБт/17 від 11.01.2018 отримав наступні тілесні ушкодження:
- забита рана лівої тім'яної області;
- поєднана травма грудей, хребта та спинномозкова травма у формі забою - деформації стінного мозку на рівні 5-го грудного хребця, компресійно-уламкового перелому тіла та дужок п'ятого грудного хребця, переломів перших ребер, 4-го праворуч та 3,4,5,6-го ліворуч по навколо хребтовим лініям, яка утворилася від ударної дії тупого твердого предмету по задній поверхні тіла з послідуючою ротацією та перерозгинанням грудного відділу хребта;
- травма правої гомілки у вигляді закритого уламкового перелому великогомілкової кістки на межі середньої та нижньої третини, закритого уламкового перелому малогомілкової кістки в верхній третині, - яка утворилася від ударної дії тупого твердого предмету по задній поверхні гомілки, індивідуальні властивості котрого не відобразилися в ушкодженнях;
- травма лівої гомілки у вигляді відкритого перелому великогомілкової та малогомілкової кісток з наявністю забито - рваної рани на передньо - внутрішній поверхні, на межі середньої та нижньої третини, - яка утворилася від ударної дії тупого твердого предмету по задньо - зовнішній поверхні гомілки, індивідуальні властивості котрого не відобразилися в ушкодженнях.
На підставі п. 4.8. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. №6, вказані поєднана травма груді, хребта та спинномозкова травма, а також травма лівої гомілки, як окремо так і сукупно, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (згідно п. 2.1.2 п. 2.1.3 вказаних правил); травма правої гомілки - тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я (згідно п.2.2.І.в., п.2.2.2. п. 4.11 зазначених правил); забита рана лівої тім'яної області легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я (згідно п. 2.3.3 зазначених правил).
Згідно з висновком вказаної судово-медичної експертизи причиною смерті ОСОБА_10 стала поліорганна недостатність (легенева, серцево-судинна, печінково - ниркова), як смертельне ускладнення сукупних патологічних розладів та стану, що є наслідками ускладнень вищевказаних поєднаних травм грудей, хребта і спинного мозку, та має причинний зв'язок між отриманими тілесними ушкодженнями та настанням смерті.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 19/119/9-1/312е від 25.09.2018 у дорожній ситуації, що виникла, водій транспортного засобу «DAEWOO» ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів. У діях водія ОСОБА_7 вбачаються порушення вимог наступних пунктів Правил дорожнього руху України:
- п. 12.2 «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;
- п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходиться в прямому причинному зв'язку з виниклою дорожньо транспортною подією та її наслідками у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, у результаті яких настала його смерть.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 - захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.
У змінених доводах апеляційної скарги обвинувачений та його захисник просили вирок суду змінити, призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі та звільнити від його відбування з іспитовим строком на 3 роки.
На обґрунтування таких вимог вказали, що через помилкову позицію попереднього захисника, ОСОБА_7 не долучив до матеріалів кримінального провадження розписки потерпілої про отримання нею коштів на лікування свого чоловіка, ще коли останній був живий. Через що суд не врахував цю обставину у вироку суду та дійшов помилкового висновку про відсутність в діях обвинуваченого обставини, що пом'якшує покарання - щирого каяття. Також судом не враховано його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування він визнавав свою вину, надавав медичну допомогу ОСОБА_10 та особисто викликав працівників поліції та швидку медичну допомогу.
ОСОБА_7 просить суд апеляційної інстанції врахувати, що наразі він вину визнає, з моменту ДТП до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, здійснив перерахування коштів потерпілій в сумі 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, за місцем проживання характеризується позитивно, має інвалідність ІІІ групи, має міцні соціальні зв'язки, проживає з матір'ю ОСОБА_12 , 1952 р.н. У 2024 році обвинувачений знятий з обліку, де перебував під динамічним наглядом лікаря-нарколога. Також суд не встановив обставини, що обтяжують покарання. Також просить врахувати висновок досудової доповіді інспектора «Центру пробації» відповідно до якого ОСОБА_7 не становить високої небезпеки для суспільства.
Крім того, у своїй заяві до суду апеляційної інстанції повідомив, що після проведення ним конфіденційного спілкування із своїми захисниками ОСОБА_9 та ОСОБА_13 ОСОБА_7 виявив бажання змінити захисника та просив суд зафіксувати заміну вказаних адвокатів на захисника ОСОБА_8 , з яким він уклав угоду про надання правової допомоги та останній буде брати участь у захисті ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений та його захисник підтримали змінені доводи апеляційної скарги та просили задовольнити їх. Також відмовилися від розгляду клопотань про дослідження доказів, які були заявлені у перших редакціях апеляційної скарги.
ОСОБА_7 підтримав свою заяву про заміну захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_13 на захисника ОСОБА_8 та долучив її до матеріалів кримінального провадження. Вказана заява була оголошена у судовому засіданні та долучена до матеріалів кримінального провадження, що зафіксовано технічним записом.
Прокурор висловив свою позицію про можливість пом'якшення покарання, однак заперечив проти застосування положень ст. 75 КК України до ОСОБА_7 .
Потерпіла ОСОБА_14 до суду апеляційної інстанції не з'явилася, звернулася із заявою про розгляд апеляційної скарги у її відсутність. Просила вирок суду залишити без змін, з тих підстав, що вважає щире каяття обвинуваченого надто запізнілим (8 років поспіль), відсутність з його боку матеріальної допомоги тоді, коли це було потрібно, а саме для рятування її чоловіка під час перебування останнього у лікарні. Зазначила, що на час ДТП в листопаді 2017 року вона була безробітня та не мала змоги придбавати ліки, яких потребував її чоловік. Наразі вона відмовляється від отримання коштів, які перераховує їй ОСОБА_7 .
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у повній мірі дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого - є правильним, оскільки ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування та перевірених у суді належних та допустимих доказах, аналіз та оцінка яких наведений у вироку, як того вимагає ст. 370 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2015 року з діагнозом опійна наркоманія, перебуває на обліку у лікаря психіатра з 2012 року з діагнозом тривожний розлад особистості, за місцем проживання характеризується позитивно, враховує стан його здоров'я, вік, сімейний стан, є інвалідом 3 групи по зору, має на утриманні неповнолітню дитину.
Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_7 обставин суд не встановив.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості апеляційних вимог в частині застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 69, 75 КК України, колегія суддів враховує наступне.
За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, для застосування положень ст. 69 КК України, необхідно встановити декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, при цьому підлягає врахуванню і особа обвинуваченого. В іншому випадку застосування таких положень неможливе.
Загальною підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням є результат об'єктивної можливості досягнення мети покарання без його реального виконання. Наявність цієї підстави підтверджується сукупністю обставин кримінального провадження, що передусім характеризують вчинений злочин і особу винного.
Ознаками, які характеризують особу винного та впливають на визначення загальної підстави звільнення від відбування покарання з випробуванням, є: вік; соціальний та професійний статус, робота або навчання; сімейний стан, діти; стан здоров'я, зловживання алкогольними напоями; щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, визнання вини; поведінка у побуті і на роботі чи за місцем навчання; відносини винного із потерпілим. також до вказаних обставин провадження, що зумовлюють рішення суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, належить: примирення з потерпілим, відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, тощо.
Додатково дослідженими у суді апеляційної інстанції доказами - розписками потерпілої ОСОБА_14 , встановлено, що ОСОБА_7 частково відшкодував їй збитки 28 листопада 2017 році відразу після ДТП в сумі 10000 грн. Із розписки потерпілої від 05.12.2017 вбачається, що мати ОСОБА_7 надала кошти на лікування постраждалого в сумі 5000 грн. Також колегії суддів була надана квитанція від 15.09.2025 про здійснений переказ від ОСОБА_7 ОСОБА_14 в сумі 50000 грн. та квитанція від 03.11.2025 року про здійснення повторного переказу 50000 грн., оскільки потерпіла відмовляється приймати кошти.
Відповідно до довідки з місця проживання ОСОБА_7 проживає із своєю матір'ю ОСОБА_12 , 1952 р.н.
Згідно довідки №595 від 29.09.2025 КНП «Охтирська ЦРЛ» ОСОБА_7 , 1976 р.н., знятий з обліку у лікаря-нарколога у 2024 році.
У відповіді начальника Охтирського РВП вказано, що 21.11.2017 о 6:12 до служби «102» надійшло анонімне повідомлення, в якому заявник повідомлям, що на автомобілі збив невідомого за адресою м. Охтирка, вул. Кірова, 142. В ході опрацювання вказаного повідомлення працівниками поліції було встановлено, що заявником є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються, у тому числі, і активне сприяння розкриттю злочину.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» визначено поняття «активне сприяння розкриттю злочину» під яким вважається надання особою органам досудового розслідування будь-якої допомоги у встановленні невідомих їм обставин (далі - Постанова Пленуму №12)
Відповідно до обвинувального акту щодо ОСОБА_7 слідчий вказав що обставин, які пом'якшують покарання не встановлено.
Оскільки встановлення обставини «активне сприяння розкриттю злочину», згідно наведених роз'яснень Пленуму, можливе лише під час досудового розслідування і слідчий у обвинувального акті, погодженому прокурором, не зазначає про наявність такої обставини, по-суті вказавши на відсутність надання ОСОБА_7 допомоги у встановленні обставин, що мали значення для розслідування злочину і не були відомі органу досудового розслідування, - суд першої інстанції правильно вказав про відсутність такої обставини.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму №12 щирим каяттям визнається суб'єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Про щире каяття особи свідчить і відшкодування нею заподіяної потерпілому шкоди та примирення з останнім.
Всупереч доводам сторони захисту, ОСОБА_7 під час досудового та судового слідства не висловив будь-якого щиросердного розкаяння та жалю з приводу своїх злочинних дій. Часткове, незначне відшкодування шкоди в перші дні після ДТП та послідуюча відмова у наданні потерпілій допомоги для лікування її чоловіка від отриманих травм, тривале невизнання своєї вини не свідчить про його щире каяття, на що суд правильно вказав у своєму вироку.
Послідуюча зміна позиції обвинуваченого, яка полягала у здійсненні перерахунку коштів потерпілій в сумі 50000 грн. та визнання своєї вини через більше ніж 8 років, є не щира, а свідчить про намагання уникнути справедливого покарання.
Суд апеляційної інстанції враховує часткове відшкодування ОСОБА_7 матеріальної шкоди потерпілій в сумі 15000 грн., проте на правильність судового рішення ця обставина не впливає.
Нових обставин, які б переконали колегію суддів у протилежному висновку ніж той, якого дійшов суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому, в ході апеляційного розгляду колегії суддів наведено не було.
З огляду на викладене вище, підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_7 , як про це ставиться питання в апеляційній скарзі із внесеними змінами сторони захисту, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу із внесеними змінами адвоката ОСОБА_9 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2020 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
У зв'язку із набранням вироком законної сили, взяти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 24.12.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту отримання її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3