Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4690/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/963/25
Категорія ч.2 ст.121 КК України Доповідач ОСОБА_2
30 грудня 2025 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальне провадження №12025060480000430 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Гришківці Бердичівського району Житомирської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
- за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.
Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 29.04.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_6 залишено попередній - тримання під вартою, але не довше ніж на два місяця з дня ухвалення вироку, тобто до 20.11.2025.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 87850 (вісімдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 12 коп. процесуальних витрат на залучення експертів при проведенні Житомирським НДЕКЦ біологічних експертиз.
Питання про речові докази судом вирішено відповідно до ст. 100 КПК України та у апеляційній скарзі не оспорюється.
Як встановив суд, 29.04.2025 приблизно о 7:00 годині ОСОБА_6 прийшов до будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_9 , з метою тимчасово взяти у останнього в користування зарядний пристрій до мобільного телефону.
В подальшому, пройшовши до приміщення кімнати, де на ліжку спав ОСОБА_9 , обвинувачений побачив раніше знайому йому ОСОБА_10 , що лежала на ліжку поряд із ОСОБА_9 та була частково оголена. В цей момент та в цьому місці у ОСОБА_6 виник словесний конфлікт з ОСОБА_10 щодо відносин між останньою та ОСОБА_9 .
В ході конфлікту у ОСОБА_6 , який перебував у вказаному місці та у вказаний час, виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, а також усвідомлюючи, що своїми умисними діями спричинить тілесні ушкодження, підійшов до ОСОБА_10 , яка лежала на ліжку та наніс два удари кулаком однієї руки в обличчя, після чого руками стягнув її з ліжка на підлогу, після чого залишив приміщення кімнати.
В результаті нанесених ударів ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді переломів кісток носа, верхньої щелепи, решітчастої кістки рани на лобі зліва, крововиливів в ділянці обличчя, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння та спричинили смерть ОСОБА_10 . Причиною смерті став травматичний перелом кісток лицевого черепа з переходом на основу черепа.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачуються у тому, що 04.12.2022 року був призваний на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 , вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я, а саме умисне вбивство за наступних обставин.
Так, 29.04.2025 приблизно о 7:00 годині ОСОБА_6 прийшов до будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_9 , з метою тимчасово взяти у останнього в користування зарядний пристрій до мобільного телефону.
В подальшому пройшовши до приміщення кімнати, де на ліжку спав ОСОБА_9 він побачив раніше знайому йому ОСОБА_10 , що лежала на ліжку поряд із ОСОБА_9 та була оголена. В цей момент та в цьому місці у ОСОБА_6 виник словесний конфлікт з ОСОБА_10 щодо відносин між останньою та ОСОБА_9 .
В ході конфлікту у ОСОБА_6 , який перебував у вказаному місці та у вказаний час, виникає злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, а також усвідомлюючи, що своїми умисними діями спричинить тілесні ушкодження, з мотиву показати свою перевагу у конфлікті, з метою заподіяння смерті ОСОБА_10 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті, будучи в стані алкогольного сп'яніння, підійшов до ліжка де перебувала остання та знаходилась в положенні лежачи та наніс два удари кулаком однієї руки в обличчя. Після цього, руками обох рук стягнув ОСОБА_10 з ліжка на підлогу.
Внаслідок спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_10 померла на місці. Причиною смерті є травматичний перелом кісток лицевого черепа з переходом на основу черепа.
Суд першої інстанції з обвинуваченням в частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст.115 КК України не погодився та перекваліфікував його дії на ч.2 ст. 121 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
Стверджує, що позиція обвинуваченого спрямована на уникнення відповідальності.
На переконання сторони обвинувачення, характер спричинення тілесних ушкоджень, сила заподіяних ударів та наслідки у вигляді травматичного перелому кісток лицевого черепа з переходом на основу черепа від двох нанесених ударів кулаком і короткий часовий проміжок після нанесення ударів до настання смерті свідчить про дії ОСОБА_6 , які були спрямовані на заподіяння смерті особі, а не заподіяння тілесних ушкоджень.
Вказує, що ОСОБА_6 спричинив кулаком однієї руки в обличчя 2 удари жінці, яка перебувала в явному стані сильного алкогольного сп'яніння та фізично не могла і не чинила опір. Більше того, травматичний перелом кісток лицевого черепа з переходом на основу черепа потребує значної сили удару з прискоренням, що також свідчить про умисел саме на умисне вбивство.
Крім того, не варто залишати поза увагою і факультативну ознаку, зокрема час настання смерті після отриманих тілесних ушкоджень, а він є коротким, тобто миттєвим.
Наголошує, що суд прийшов до помилкового висновку, що про наявність пом'якшуючих обставин -щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений після вчинення злочину продовжував вживати алкоголь та поліцію викликав свідок.
Також обвинувачений не відшкодував збитків.
Вказує, що суд залишив поза увагою наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Усі ці обставини на думку прокурора свідчать про відсутність підстав для застосування положень ст. 69-1 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення обвинуваченого та його захисника на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, частково дослідивши докази у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_10 обґрунтувавши це належним чином у вироку з посиланням на докази та надавши їм відповідну оцінку з такими висновками погоджується і апеляційний суд.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вбивстві ОСОБА_10 визнав частково. При цьому, він не заперечував фактичних обставин обвинувачення, викладених в обвинувальному акті, заперечував лише наявність умислу на позбавлення життя ОСОБА_10 . Додатково обвинувачений пояснив, що 29.04.2025 року близько 07.00 год. він прийшов за місцем проживання ОСОБА_9 , аби взяти в нього зарядний пристрій до телефону. Коли зайшов в будинок, то ОСОБА_9 був в кімнаті та спав, накритий ковдрою. Він поворушив його і з-під ковдри піднялась «Даша», яку під ковдрою спочатку не було видно, та сіла на ліжко. Дівчина була частково оголена. До цього він чув, що « ОСОБА_11 » була хвора різними «ВІЛ-інфекціями», у зв'язку з чим він запитав її навіщо та хоче заразити хлопця, маючи на увазі ОСОБА_9 «Даша», у відповідь, сказала, щоб він краще за своє дружиною слідкував, назвала його дружину повією, після чого почався конфлікт. В ході конфлікту він штовхнув « ОСОБА_12 » і та опинилась в положенні лежачи на ліжку, після чого сказала: «Ну і що ти мені зробиш?». Він хотів дати їй ляпас, щоб привести до тями та заспокоїти, але вийшло так, що двічі вдарив кулаком правої руки в обличчя та стягнув з ліжка на підлогу. Далі прокинувся ОСОБА_9 , якого він витягнув на кухню та попередив, що він може заразитися від «Даші» різними хворобами, на що той відповів: «Це ж не твоя дружина». Далі він вдарив ОСОБА_9 , після чого вони разом сіли випити горілки, випив десь чотири чарки. Після цього він попросив ОСОБА_13 , який теж був вдома у ОСОБА_9 , подивитися як там « ОСОБА_11 ». Той зазирнув в кімнату і висловив припущення, що дівчина мертва. Коли мали викликати поліцію, то виявили, що мобільні телефони у всіх були розряджені. Далі ОСОБА_13 з якогось маленького телефону, все ж таки, викликав поліцію. Він не вірив, що « ОСОБА_11 » мертва, сподівався, що це не правда, йому стало погано і він пішов додому, щоб випити пігулки. Там він і чекав на приїзд поліції. Заперечив факт того, що він вчиняв злочин в стані алкогольного сп'яніння, оскільки він прийшов до ОСОБА_9 абсолютно тверезим, а вживав алкоголь вже після події через шок. Також зауважив, що вдома в ОСОБА_9 була сокира та молоток і якби він хотів вбити «Дашу», він скористався б якимось підручним засобом, але він не мав наміру позбавити її життя. Заявив, що розкаюється в скоєному, але не хотів її вбивати.
Потерпілий ОСОБА_9 (визнаний потерпілим по ч.1 ст. 125 КК України, провадження закрито) пояснив, що події відбувалися за місцем його проживання по АДРЕСА_2 . Коли він прокинувся зранку, то « ОСОБА_11 » лежала на підлозі, а біля неї був обвинувачений. До цього він не чув нічого, оскільки спав. З просоння він не зрозумів, що сталося. Він витягнув обвинуваченого на кухню, за що отримав удари табуреткою. Намагався з'ясувати в обвинуваченого, що він накоїв, але зрозумілої відповіді не отримав.
Свідок ОСОБА_13 вказав, що дати, коли відбувались події, він не пам'ятає, але з вечора він прийшов в гості до ОСОБА_9 , який проживає по АДРЕСА_2 , щоб подивитися телевізор, оскільки в його будинку відсутнє електропостачання. В гостях у ОСОБА_9 була дівчина на ім'я « ОСОБА_11 ». Всі вони разом відпочивали та вживали алкогольні напої. Трохи згодом ОСОБА_9 та « ОСОБА_11 » пішли в спальню, а він дивився телевізор до 2-3 години ночі, після чого ліг спати. Коли він прокинувся зранку та вийшов на кухню, то там сиділи обвинувачений ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які розмовляли на підвищених тонах. Він не втручався в їх спілкування, а вийшов на вулицю покурити. Коли повернувся до будинку, то хтось з присутніх (або обвинувачений або ОСОБА_9 ) попросили його зазирнути в спальню. Коли він це зробив, то побачив там « ОСОБА_12 », яка лежала на підлозі біля ліжка, головою до вікна, обличчям доверху. На голові «Даші» та на стінах спальні була кров. Після цього він викликав поліцію. Вже після того, як він виявив тіло «Даши», вони з обвинуваченим випили по дві чарки горілки. Він не пам'ятає, що пояснював обвинувачений після події, оскільки був шокований.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 29.04.2025 з фототаблицею до нього, під час якого зафіксовано місце скоєння злочину - оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Під час огляду зафіксовано обстановку в кімнатах будинку, в приміщенні кімнати № 1 виявлено нашарування речовини бурого кольору у вигляді мазків. Також на вказаній ділянці наявні сліди ніг, які утворилися від нашарування речовини бурого кольору. В приміщенні кімнати № 2 між диван-ліжком та протилежною стіною на підлозі виявлено труп ОСОБА_10 , 1990 року народження, в положенні на спині, ноги направлені до входу в кімнату, голова знаходиться біля лівої стіни до входу, зафіксовано видимі тілесні ушкодження на трупі. Труп направлений до моргу Бердичівського відділення СМЕ. Вилучені речові докази та змиви були упаковані та вилучені до Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області (а.п. 50 - 78).
Згідно з протоколом огляду трупа від 29.04.2025 з додатком у вигляді фототаблиці, в ході проведення якого в приміщенні моргу КПН «Бердичівська міська лікарня» за адресою: вул. Здоров?я, 1, м. Бердичів, оглянуто труп ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зафіксовано тілесні ушкодження. Під час огляду було відібрано зрізи нігтьових пластин, зроблено змиви з рук, відібрано зразки відбитків пальців рук (а.п. 79 - 83).
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть № 20250406030000162 від 29.04.2025, відповідно до якого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті: перелом кісток лицьового черепа з переходом на основу черепа (а.п. 84 - 85).
Згідно висновку експерта № 162 від 18.06.2025, відповідно до якого на підставі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 , даних додаткових методів досліджень, приймаючи до уваги обставини справи, експерт дійшов до наступних підсумків: смерть ОСОБА_10 настала в результаті травматичного перелому кісток лицьового черепа з переходом на кістки основи черепа, що підтверджують результати розтину трупа: перелом кісток носа, верхньої щелепи та решітчастої кістки, наявність крововиливу під м'які оболонки головного мозку, темно-червоної рідкої крові в порожнинах серця та великих судинах, набряку мозкових оболонок, набряку легень, малокрів'я внутрішніх органів, даними судово - гістологічної експертизи: крововиливи під м'які оболонки головного мозку - без клітинної реакції. На трупі виявлені тілесні ушкодження у вигляді переломів кісток носа, верхньої щелепи, решітчастої кістки, рани на лобі зліва, крововиливів та саден на спинці носа, в навколоочних ділянках, множинних крововиливів на тілі, верхніх та нижніх кінцівках. Тілесні ушкодження в вигляді переломів кісток носа, верхньої щелепи, решітчастої кістки рани на лобі зліва, крововиливів в ділянці обличчя спричинені від дії тупого твердого предмету (кулак, нога, тощо), відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Мають прямий причинний зв'язок зі смертю. Враховуючи локалізацію та характер виявлених тілесних ушкоджень, експерт вважає, що всі вони спричинені прижиттєво в короткий проміжок часу до настання смерті.
Тілесні ушкодження в вигляді крововиливів на тілі та кінцівках потерпілої відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, спричинені від дії тупих твердих предметів, термін спричинення їх в межах 4-діб до початку дослідження трупа в секційній залі та будь- якого зв'язку зі смертю не мають. В крові від трупа ОСОБА_10 виявлений етиловий спирт концентрації 3,84%, що за життя відповідало б тяжкому алкогольному сп'янінню (а.п. 88 - 89).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 01.05.2025, в ході якого ОСОБА_6 розповів про обставини вчинення злочину та відтворив події, які мали місце 29.04.2025 року, які узгоджуються з показаннями, які він надав у суді. Хід та результати слідчої дії були зафіксовані на відеокамеру та збережені на DVD-R диску (а.п. 164).
Згідно з протоколом огляду предмету від 18.06.2025 з додатком у вигляді DVD-R диску, в ході проведення якого в приміщенні кабінету № 41 Бердичівського РВП ГУ НП в Житомирській області було оглянуто відеозапис слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , під час якого останній розповів та показав обставини, за яких він наносив тілесні ушкодження ОСОБА_10 . Зокрема, показав місце вчинення злочину, механізм нанесення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень (а.п. 165 - 169, 170).
Відповідно до висновку експерта від 19.06.2025 № 208, відповідно до якого, враховуючи локалізацію та характер виявлених тілесних ушкоджень, експерт прийшов до висновку, що спричинення їх за обставин, на які вказує ОСОБА_6 при проведенні слідчого експерименту від 01.05.2025 за його участі, не виключається можливим (а.п. 171 - 172);
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 19.06.2025 з додатком у вигляді фототаблиці, в ході проведення якого потерпілий ОСОБА_9 розповів про відомі йому обставини та показав будинок, в якому відбувалися події, кімнату, в якій вони з ОСОБА_10 відпочивали, за допомогою манекена показав в якому положенні лежала ОСОБА_10 на підлозі після того як він прокинувся та вказав на місце, де стояв ОСОБА_6 (а.п. 175 - 183).
Згідно з даними висновку експерта від 27.06.2025 № СЕ-19/106-25/8806-БД, відповідно до якого в результаті проведеного дослідження на зовнішній поверхні сумки (об'єкти №№ 1,2), виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки, які можуть походити від ОСОБА_10 . Ймовірність даної події становить не менше ніж 99,99999999%. Проходження крові від ОСОБА_6 (а.п. 186 - 195).
Відповідно до висновку експерта від 26.06.2025 № СЕ-19/106-25/8805-БД, відповідно до якого в результаті проведеного дослідження на зовнішніх поверхнях кофти (на передній поверхні, лівому та правому рукавах, об'єкти №№1-6), виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки. На внутрішній поверхні кофти (у місцях найбільш імовірного контакту з тілом, об'єкт № 7), виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки (ДНК-профіль). Генетичні ознаки крові, виявленої на зовнішній поверхнях кофти (об'єкти №№1-6), можуть походити від ОСОБА_10 . Ймовірність даної події становить не менше ніж 99,99999999 %. Походження встановлених генетичних ознак від ОСОБА_6 виключається. Генетичні ознаки клітин з ядрами встановлені зі змиву з внутрішній поверхні кофти (об'єкт № 7) можуть походити від ОСОБА_6 . Ймовірність даної події становить не менше ніж 99,99999999%. Походження встановлених генетичних ознак від ОСОБА_10 виключається (а.п. 197-207).
Згідно акту спеціальної медичної комісії з проведення медичних оглядів для направлення на примусове лікування Д-37 від 27.05.2025 у ОСОБА_6 виявлено психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Лікування не потребує (а.п. 160).
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 27.05.2025 № 235-2025, ОСОБА_6 , на період вчинення злочину, виявляв клінічні ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю (F10.71 МКХ-10). В тимчасовому розладі психічної діяльності не перебував. На даний час ОСОБА_6 виявляє клінічні ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю, стан компенсації (F10.71 МКХ-10). Обвинувачений здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру не потребує (а.п. 161 - 162).
На переконання апеляційного суду, аналіз цих доказів в їх сукупності вказує, що у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_10 , а не смерті, про що вказує сторона обвинувачення.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 прийшов до будинку ОСОБА_9 , де побачив у ліжку раніше знайому ОСОБА_10 .
В цей момент у ОСОБА_6 виник словесний конфлікт з ОСОБА_10 , в ході якого у обвинувачений наніс ОСОБА_10 два удари кулаком руки в обличчя, потім стягну з ліжка, там і залишив її.
Після чого ОСОБА_6 пішов на кухню з ОСОБА_9 та сів пити горілку.
Потім попросив ОСОБА_13 піти в кімнату та подивитись що там ОСОБА_10 , вважаючи, що вона жива.
Повернувшись ОСОБА_13 повідомив, що ОСОБА_10 мертва та викликав поліцію, а ОСОБА_6 пішов до себе додому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_10 .
При цьому суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи прокурора про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 умислу саме на вбивство потерпілої ОСОБА_10 , тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.115 КК України.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 07.02.2003 №2, визначальним є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю.
Відповідно до постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 25 травня 2021 року в справі№ 428/11944/19, слідує, що питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.
Згідно з правовою позицією колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, наведеною у постановах від 21 травня 2020 року (справа № 604/546/16-к), та від 28 січня 2021 року (справа № 766/1458/16-к), де зазначено, що склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, оскільки за своєю суттю, природою речей, заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень. Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини. Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження і як встановлено судом першої інстанції, до події злочину стосунки між обвинуваченим та потерпілою ОСОБА_10 не були неприязними, в ході раптового конфлікту обвинувачений не використовував будь-яких підручних засобів, а кулаком руки наніс лише два удари в обличчя, після чого одразу припинив свої дії та вважав, що ОСОБА_10 жива.
В послідуючому обвинувачений ОСОБА_6 одразу не покинув будинок ОСОБА_9 , а пішов вживати алкогольні напої, не намагався приховати сліди злочину, а просто пішов до свого будинку.
Тому, виходячи з встановлених обставин, можна зробити висновок, що ОСОБА_6 діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а до настання смерті потерпілої від таких ушкоджень - ставилась необережно.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та правильно перекваліфікував його дії з ч.1 ст.115 КК України.
Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про відсутність пом'якшуючих обставин, а саме щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення та необґрунтованого застосування ст. 69-1 КК України, з таких підстав.
Відповідно до висновку викладеного у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховний Суд справі № 199/6365/19 щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Однак з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений свою вину визнав частково, вказував на тяжку образу потерпілої, вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 пішов вживати алкоголь, поліцію викликав свідок ОСОБА_13 , а обвинувачений пішов до себе додому, де його затримали працівники поліції. Як і суді першої інстанції так і в апеляційному суді намагався применшити свою вину вказуючи на аморальний спосіб життя потерпілої, нерозбірливі зв'язки, венеричні захворювання виправдовуючи свою поведінку та применшуючи свою вину, що апеляційний суд не може розцінювати, як щирий жаль та осуд своєї поведінки.
Така поведінка обвинуваченого, не свідчить про його щире каяття, а направлена на пом'якшення своєї відповідальності, а тому судом при призначенні покарання помилково врахував вказану обставину.
Не може апеляційний суд погодитися і з висновки суду про наявність активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки злочин вчинено в умовах очевидності, в присутності свідків, які викликали поліцію та повідомили про обставини спричинення смерті потерпілій, натомість ОСОБА_6 , залишив місце вчинення злочину та до затримання проводив час на власний розсуд, а не надавав своїми активними діями допомогу у його розкритті, а вину визнав лише під тиском неспростованих доказів.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 не надав доказів добровільного відшкодування завданого збитку чи усунення заподіяної шкоди, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України є злочином з матеріальним складом, має підвищену суспільну небезпеку, посягає на життя та здоров'я людини, внаслідок його дій загинула молода жінка.
Відповідно до ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Наведені обставини, на переконання апеляційного суду свідчать про відсутність підстав для застосування положень ст. 69-1 КК України, оскільки відсутні обставини, які пом'якшують покарання, передбачені п.1 та 2 частини першої статті 66 КК України та повне визнання обвинуваченим своєї вини.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора, що суд не врахував таку обтяжуючу обставину, як вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованими, оскільки доказів, що ОСОБА_6 прийшов до ОСОБА_9 , в стані алкогольного сп'яніння, вживав алкоголь до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 сторона обвинувачення не надала.
Натомість вживання алкоголю ОСОБА_6 вже після нанесення тілесних ушкоджень підтвердили потерпілий ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_13 , які були безпосередньо очевидцями події.
За таких обставин підстав для врахування при призначенні покарання ОСОБА_6 обтяжуючої покарання обставини вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння апеляційний суд не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції, в частині призначеного покарання підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України, апеляційний суд врахувавши обставини, які характеризують обвинуваченого та тяжкість злочину, обставини його вчинення та непоправні наслідки, відсутність пом'якшуючих покарання обставин та обставин, що обтяжують покарання, вважає за необхідне призначити йому покарання, в межах санкції ч. 2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі, ближче до мінімальної межі санкції, яке буде достатнім та зможе забезпечити виправлення обвинуваченого та попередити вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню в частині призначення покарання з підстав, передбачених ст.413, 414 КПК України з ухваленням в цій частині нового вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 , в частині призначеного покарання - скасувати.
Постановити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді :