Справа № 752/27033/24
Провадження №: 2/752/3315/25
30 грудня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 32375554, місцезнаходження: проспект Голосіївський, 17-б, м. Київ, 03039) на р/р: НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/01 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) по АДРЕСА_1 заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) станом на 01 листопада 2024 року, основного боргу у розмірі 40 842, 54 грн; інфляційних втрат 18 850, 88 грн; 3 % річних в розмірі 6 310, 26 грн, а загалом: 66 003, 68 грн (шістдесят шість тисяч три грн. 68 коп.).
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі рішень Київської міської ради та Голосіївської районної у місті Києві ради на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» покладено обов'язок здійснювати управління та утримання житлових будинків і прибудинкових територій, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва. Позивач вказує, що відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону № 2189-VIII та Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідач як власник квартири у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язаний сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг.
Позивач наголошує, що ним укладено численні договори з підрядними організаціями через систему Prozorro на виконання робіт з технічного обслуговування, дератизації, вивезення сміття, утримання ліфтів, обслуговування диспетчерських систем, що підтверджує фактичне здійснення витрат на утримання житлового фонду. Таким чином, відповідач як співвласник багатоквартирного будинку повинен брати участь у фінансуванні таких витрат, незалежно від того, чи укладав він особисто письмовий договір з позивачем.
Крім того, позивач посилається на інформацію з Державного реєстру речових прав, яка підтверджує право власності відповідача на квартиру, а також на норми ст. 625 ЦК України, обґрунтовуючи право на стягнення не лише основної суми боргу, але й інфляційних втрат та 3% річних. Позивач зазначає, що станом на 01 листопада 2024 року за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 40 842, 54 грн, інфляційні втрати - 18 850, 88 грн, три відсотки річних - 6 310, 26 грн, що в сукупності становить 66 003,68 грн.
Також позивач підкреслює, що органи місцевого самоврядування не мають повноважень щодо встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, у зв'язку з чим він має право самостійно формувати обґрунтований розрахунок витрат та визначати їхню собівартість. Отже, несплата відповідачем виставлених рахунків є порушенням його зобов'язань, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2024 року для розгляду цивільної справи № 752/27033/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
ОСОБА_1 подав письмові пояснення, в яких зазначив, що став власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , лише 30 вересня 2022 року на підставі свідоцтва про право на спадщину. До цього часу через відсутність визначеного спадкоємця комунальні послуги не сплачувались, унаслідок чого утворилась значна заборгованість. Відповідач наголосив, що після вступу у спадщину почав поступово погашати борг та оплачувати поточні нарахування, однак не має фінансової можливості сплатити всю суму одномоментно.
Крім того, він вказав, що офіційного договору між ним чи його родичами та позивачем на момент виникнення боргу не було укладено, а копію договору з управителем він отримав лише у 2025 році. Посилаючись на положення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відповідач зазначив, що управління будинком має здійснюватися на підставі рішення співвласників та відповідного договору, відсутність якого ставить під сумнів правомірність нарахувань.
Також відповідач обґрунтовує необхідність врахування його матеріального стану: він є батьком двох малолітніх дітей, працює водієм великовантажного транспорту, у зв'язку з чим не має стабільного доходу та постійно несе значні витрати. З огляду на це ОСОБА_1 просив суд врахувати обставини воєнного стану, його обмежені фінансові можливості та надати можливість погашення заборгованості шляхом реструктуризації протягом одного року.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, що рішенням Голосіївської районної у місті Києві ради від 19 грудня 2010 року №41/10 майно територіальної громади Голосіївського району м. Києва було передано з балансу Голосіївської районної у м. Києві ради на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».
Згідно з рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» зазначене підприємство було перейменовано у Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та віднесено до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації.
Відповідно до пункту 2.1 Статуту КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» підприємство створено з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, прибудинкових територій та отримання прибутку. На виконання покладених функцій позивачем укладаються договори з суб'єктами господарювання щодо закупівлі електроенергії, надання послуг з дератизації та дезінсекції, обслуговування вентиляційних каналів, технічного обслуговування ліфтів, вивезення побутових відходів та інших робіт, що забезпечують утримання житлового фонду та прибудинкових територій.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 серпня 2024 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, виданим після смерті його батьків.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, протягом тривалого часу до моменту відкриття спадщини комунальні платежі за зазначену квартиру не здійснювались, унаслідок чого виникла значна заборгованість. Після отримання спадкового майна у вересні 2022 року відповідач частково здійснював оплату, однак борг у повному обсязі не погашався.
Позивач надав розрахунок заборгованості за послуги з утримання будинку і прибудинкової території станом на 01 листопада 2024 року, відповідно до якого загальна сума боргу складає 66 003, 68 грн, у тому числі: 40 842, 54 грн - основний борг, 18 850, 88 грн - інфляційні втрати, 6 310,26 грн - три відсотки річних.
Відповідач у своїх поясненнях підтвердив факт вступу у спадщину та зазначив, що борг утворився до цього моменту, а після оформлення спадкових прав він почав сплачувати поточні платежі. Крім того, відповідач послався на відсутність належного договору з управителем на час виникнення заборгованості та просив суд врахувати його матеріальний стан, наявність на утриманні двох малолітніх дітей та обставини воєнного стану, у зв'язку з чим просив надати можливість погасити заборгованість у розстрочку.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини третьої статті 68 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартплату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до вимог частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно із вимогами пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження №61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Статтею 66 ЖК України визначено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу. Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що з січня 2018 року по жовтень 2024 року по особовому рахунку НОМЕР_3 за адресою - АДРЕСА_1 , у відповідача виникла заборгованість щодо оплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, яка складається з основного боргу у розмірі 40 842, 54 грн, інфляційні втрати - 18 850, 88 грн, три відсотки річних - 6 310, 26 грн, що в сукупності становить 66 003,68 грн.
При цьому, за змістом наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що позивач згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року за № 206 у період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року, коли у місті Київ велися бойові дії згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не нараховував відповідачу 3% річних та інфляційну складову боргу.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з вимогами частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи убачається, що відповідач тривалий час не виконує належним чином зобов'язання щодо оплати спожитих комунальних послуг, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем. Доказів того, що відповідач звертався до позивача з повідомленнями щодо того, що він не користується наданими позивачем послугами або щодо проведення звірки розрахунків матеріали справи не містять.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за особовим рахунком № НОМЕР_3 квартири АДРЕСА_1 за період з січня 2018 року по жовтень 2024 року у загальному розмірі 40 842, 54 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 18 850, 88 грн та 3 % річних у розмірі 6 310, 26 грн.
Посилання відповідача на те, що заборгованість виникла до моменту прийняття ним спадщини, не звільняє його від обов'язку з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином, разом із правом власності на квартиру до відповідача перейшов і обов'язок нести витрати, пов'язані з її утриманням, у тому числі обов'язок сплати наявної заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Аналогічний висновок неодноразово викладений у судовій практиці. Так, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц суд вказав, що спадкоємець, прийнявши спадщину, набуває не лише права на майно, але й обов'язки спадкодавця, зокрема щодо сплати боргів за комунальні послуги. У постанові Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 підтверджено, що після прийняття спадщини на спадкоємця покладається обов'язок погасити заборгованість за житлово-комунальні послуги у межах вартості одержаного спадкового майна. Цю ж позицію підтримано й у Огляді практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у спорах у сфері житлово-комунальних послуг (2020 рік), де зазначено, що відсутність укладеного письмового договору не звільняє споживача (у тому числі спадкоємця) від обов'язку оплатити фактично надані послуги.
Отже, факт вступу відповідача у право власності на квартиру у 2022 році не впливає на його обов'язок здійснити повний розрахунок із позивачем за спожиті житлово-комунальні послуги.
Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 листопада 2024 року у розмірі 40 842, 54 грн, інфляційні втрати - 18 850, 88 грн, три відсотки річних - 6 310, 26 грн, що в сукупності становить 66 003,68 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028, 00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О. Митрофанова