Справа № 567/2109/25
Провадження №3/567/912/25
23 грудня 2025 року м. Острог
Суддя Острозького районного суду Рівненської області Василевич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Острог матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.3 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП, -
встановив:
26.11.2025 р. о 10 год. 01 хв. ОСОБА_1 в м.Острог по вул.Лукаріса Рівненської області керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на предмет визначення стану алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора «Alcotest 6820 Drager», що підтверджується тестом № 115 від 26.11.2025р., результат огляду становить 1,3 проміле.
Окрім того, 26.11.2025 р. о 10 год. 01 хв. ОСОБА_1 в м.Острог по вул.Лукаріса Рівненської області керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи особою відносно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами згідно постанови головного державного виконавця Острозького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.12.2020 року.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Письмових пояснень з викладом своїх заперечень щодо суті правопорушення, вчинення якого ставиться ОСОБА_1 у провину, від нього до суду не надходило.
Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст.ст.126, 130 КУпАП не є обов'язковою, а відтак суд не вбачає перешкод та вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
При вирішенні питання про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності суд виходив з наступного.
ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. ОСОБА_1 мав достатньо часу для пошуку захисника для представництва своїх інтересів у суді, проте таким правом не скористався, як і не скористався правом викласти свої доводи або письмові заперечення та надати свої докази на спростування обставин правопорушення, вчинення яких йому ставиться у провину, заходів для особистої явки або явки обраного ним захисника з метою участі у судовому засіданні не вживав.
Окрім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п.41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N8371/02, п.27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
Беручи до уваги завдання КУпАП та з урахуванням невідворотності покарання за винні дії, доведені у встановленому законом порядку, суд приходить до переконання, що за відсутності в матеріалах справи будь-яких доводів ОСОБА_1 на заперечення обставин, викладених у складених відносно нього протоколах, та з урахуванням необов'язкової його участі при розгляді даної справи, суд не вбачає порушення його прав у разі розгляду справи у його відсутності. Разом з тим, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості скористатися послугами захисника для представництва у суді своїх інтересів, проте таким правом не скористався. Реалізація ОСОБА_1 свого права надати суду письмові пояснення із запереченнями по суті правопорушення є одним із способів реалізації свого права на захист, водночас про наявність будь-яких перешкод, які заважали йому реалізувати таке право впродовж усього часу після складання протоколу та до розгляду справи по суті, ОСОБА_1 суду не повідомив.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, за наведених вище обставин, суд не вбачає перешкод та вважає за можливе розгляд справи здійснювати на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв'язку, при вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності виходить з наступного.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у день та час, вказаний у складеному відносно нього протоколі від 26.11.2025 року підтверджується відеозаписом зі службового реєстратора поліцейського.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст.266 КУпАП, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015р. №1452/735 та «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103.
Відповідно до вказаних нормативно-правових актів оглядові на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння згідно з ознаками такого стану, встановленими у вищезгаданій Інструкції, затвердженій спільним наказом МВС України та МОЗ України.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, направлення на огляд водія до медичного закладу, ознаками алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 були запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя.
Тобто працівник поліції вказав підстави у зв'язку з якими він вважає, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння та останній погодився на проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу на визначення стану сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820» прилад № ARSM-0156.
З дослідженого судом відеозапису зі службового реєстратора поліцейського встановлено, що після зупинки транспортного засобу, керованого ОСОБА_1 , під час спілкування з останнім у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, про що водію було повідомлено та запропоновано пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 після певних вагань погодився. В подальшому водію було надано для огляду цілісність упаковки трубки до алкотестера, роз'яснено порядок застосування приладу, та після продування алкотестера показ приладу становив 1,3 проміле, проти якого ОСОБА_1 не заперечував та відмовився пройти повторний огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. При цьому ОСОБА_1 при спілкуванні з працівниками поліції підтвердив факт вживання напередодні алкогольних напоїв. В подальшому водію були роз'яснені його права та складені відповідні процесуальні документи, з якими ознайомили ОСОБА_1 .
З роздруківки тестування на алкоголь № 115 від 26.11.2025 р. встановлено, що при проведенні освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння результат тесту становить 1,3 проміле.
Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що поліцейським на ім'я ОСОБА_1 було складено направлення на огляд водія в медичному закладі з метою виявлення алкогольного сп'яніння, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився.
Відповідно до зобов'язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523940 від 26.11.2025 р. ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом протягом 24 годин.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 523940 від 26.11.2025 р., ОСОБА_1 цього дня о 10 год. 01 хв. в м.Острог по вул.Лукаріса Рівненської області керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на предмет визначення стану алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора «Alcotest 6820 Drager», що підтверджується тестом № 115 від 26.11.2025р., результат огляду становить 1,3 проміле, та вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» ПДР України.
ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення не навів будь-яких заперечень чи доводів, які б спростовували обставини, викладені у складеному відносно нього протоколі.
В ході судового розгляду не встановлено підстав вважати, що працівники поліції, перебуваючи при виконанні службових обов'язків, діяли упереджено по відношенню до ОСОБА_1 , переслідуючи інші цілі, а ніж передбачені законодавством у випадку виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 не навів суду будь-яких обґрунтованих доводів та не надав суду жодних доказів, які б спростовували обставини, встановлені поліцейськими та зафіксовані у процесуальних документах, зібраних у матеріалах справи, які було досліджено судом.
Згідно п.2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні у судовому засіданні, відповідають вимогам достатності, допустимості та належності та підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 «а» ПДР України.
Таким чином, факт скоєння вищевказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР, за якими водієві забороняється керувати транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а тому в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При вирішенні питання щодо правильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП чи за ч.2 ст.130 КУпАП суд виходить з наступного.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 523940 від 26.11.2025р. ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КпАП. Водночас згідно клопотання поліцейського офіцера громади СВГ ВП №5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Дубича А.О., останній вказує, що в протоколі було допущено помилку при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП та вірною слід вважати кваліфікацію за ч.1 ст.130 КУпАП.
Диспозицією ч.2 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Водночас в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак суд не вбачає підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП за обставин, викладених у складеному відносно нього протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 523940 від 26.11.2025 р.
При вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП суд виходить з наступного.
Згідно п.1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Відповідно до п.2.1 а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ст.15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523958 від 26.11.2025 р. та іншими матеріалами справи.
З постанови головного державного виконавця Острозького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 01.12.2020 р. ВП № 53090086 вбачається, що відносно ОСОБА_1 було встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
З довідки відділення поліції №5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 26.11.2025 р. та постанови Острозького районного суду Рівненської області від 03.04.2025 р. вбачається, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (дата події - 07.04.2024 р.), та за ч.3 ст.126 КУпАП (дата події - 07.04.2025 р.) провадження у справі було закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення, та згідно бази даних ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, яке підлягає вилученню.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
При вирішенні питання щодо можливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілем є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Так, згідно правового поля України (п.2.9 «а» ПДР України, ст.16 Закону України «Про дорожній рух») водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, та згідно ст.130 КУпАП у разі порушення встановлених заборон водій несе встановлену відповідальність.
Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП встановлено відповідальність у виді накладення стягнення - штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так і додатковий є безальтернативним.
Позбавляючи права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення позбавлена права керування транспортними засобами, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.30 та ч.1 ст.130 КУпАП.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та може бути спричинена відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність порушення ПДР в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення (постанова ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі №702/301/20).
Застосовуючи вид адміністративного стягнення враховується особа порушника, ступінь його вини, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, вчинене ОСОБА_1 правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху, допущене ним правопорушення є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку для учасників дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю.
Обставин, що пом'якшують відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень не встановлено. Обставиною, що обтяжує відповідальність є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. ОСОБА_1 за віком та станом здоров'я є працездатним, а томуз урахуванням положень ч.2 ст.36 КУпАП, та беручи до уваги, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, суд вбачає фактичні та правові підстави для застосування адміністративного стягнення згідно санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень та буде відповідати характеру вчинених правопорушень та меті адміністративного стягнення.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23, 24, ст.40-1, ч.3 ст.126, ч.1 ст.130, ст.ст.221, 276, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
Визнати ОСОБА_1 таким, що вчинив правопорушення, передбачені ч.3 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП та із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
У разі несплати штрафу в 15-ти денний термін, штраф підлягає примусовому стягненню в порядку ст.308 КУпАП у подвійному розмірі, а саме у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.
Реквізити для сплати штрафу:
Отримувач коштів: ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA218999980313020149000017001. Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДПРОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено протягом 29.12.2025 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.