іменем України
30 грудня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/7588/24
Головуючий у першій інстанції - Олійник В. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/999/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
сторони:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю
»Фінансова компанія »Європейська агенція з повернення боргів»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Олійника В.П. від 08 квітня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Ніжин, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року ТОВ »Фінансова компанія »Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просив стягнути із відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 7478203 від 06.08.2023 року, у розмірі 31 512 грн., з яких: 8 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23 112 грн. - сума заборгованості за відсотками, 400 грн. - сума заборгованості за комісією. Позивач також ставив питання про стягнення із відповідача на свою користь понесені судові витрати. В обґрунтування вимог заявленого позову ТОВ »Фінансова компанія »Європейська агенція з повернення боргів» вказувало, що 06.08.2023 року між ТОВ »Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №7478203, за яким: сума кредиту - 8 000 грн., строк кредитування - 120 днів, пільговий період - 30 днів, поточний період - 90 днів, дата погашення кредиту - 04.12.2023 року. Вказані грошові кошти було перераховано на платіжну картку відповідача, зазначену нею у кредитному договорі. 26.12.2023 року між позикодавцем та позивачем ТОВ »ФК »ЄАПБ» було укладено договір факторингу №26122023, відповідно до якого, ТОВ »Мілоан» відступило ТОВ »ФК »ЄАПБ» право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 . За доводами позивача, з моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідач ОСОБА_1 , в порушення умов укладеного договору, не виконує своїх зобов'язань по поверненню коштів та відсотків за користування ними, у зв'язку з чим, у неї утворилась заборгованість у розмірі 31 512 грн., з яких: 8 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23 112 грн. - сума заборгованості за відсотками, 400 грн. - сума заборгованості за комісією. Враховуючи викладене вище, позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.04.2025 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит №7478203 від 06.08.2023 року: 8 000 грн. - заборгованості за основною суму боргу, 23 112 грн. - заборгованості за відсотками, 400 грн. - заборгованості за комісією, а всього: 31 512 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 3 028 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції від 08.04.2025 року у справі № 733/2126/24, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, а також стягнути з позивача на користь відповідача суму понесених судових витрат, в тому числі, зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 08.04.2025 року є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. В доводах апеляційної скарги апелянт ОСОБА_1 вказує, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт укладення саме ОСОБА_1 вказаного електронного договору. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази того, що електронний договір був підписаний відповідачем шляхом використання електронного цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису, що відповідає вимогам Закону України »Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України »Про електронну комерцію». Апелянт вказує, що відсутні докази того, нею було здійснено акцепт оферти у спосіб, що дозволяє однозначно ідентифікувати волю відповідача на укладення договору саме на запропонованих умовах, а також відсутні докази того, що надані позивачем скріншоти або роздруківки електронних документів є належними доказами, які підтверджують їх достовірність та цілісність, та факт їх підписання у встановленому законом порядку. За доводами апелянта, суд першої інстанції не звернув належної уваги на заперечення відповідача щодо недоведеності факту укладення кредитного договору та не дослідив належним чином надані позивачем докази щодо їх відповідності вимогам законодавства про електронний документообіг та електронний підпис. В доводах апеляційної скарги апелянт вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на інформацію АТ »Універсал Банк» від 30.01.2025 року, надану на запит суду, як на доказ перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 8 000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 . За доводами апелянта, сама по собі інформація банку про рух коштів по рахунку не є беззаперечним доказом того, що відповідно ці кошти були перераховані їй саме на виконання умов спірного кредитного договору. Апелянт стверджує, що позивачем не надано жодних документів, які б пов'язували цей платіж саме із кредитним договором № 7478203 від 06.08.2023 року. Доводи апеляційної скарги вказують, що договір факторингу, укладений між ТОВ »Мілоан» та ТОВ »ФК »ЄАПБ» 26.12.2023 року, не може бути безумовною підставою для переходу до позивача прав кредитора за спірним кредитним договором, без належного підтвердження дійсності самого кредитного договору та належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем письмового повідомлення від первісного кредитора або фактора про відступлення права грошової вимоги та про особу нового кредитора, якому необхідно здійснювати платіж. За доводами апелянта, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними доказами. Апелянт стверджує, що у випадку відсутності належним чином укладеного кредитного договору, нарахування відсотків та комісії є безпідставним. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 не погоджується із розміром нарахованих відсотків та комісії, оскільки позивачем не доведено правомірність їх нарахування, з огляду на її заперечення щодо самого факту укладення кредитного договору.
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.04.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору належним чином повідомлені про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 06.08.2023 року між ТОВ »Мілоан» та ОСОБА_1 було укладений електронний договір про надання споживчого кредиту №7478203, за яким: сума кредиту - 8 000 грн., строк кредитування - 120 днів, пільговий період - 30 днів, поточний період - 90 днів, дата погашення кредиту - 04.12.2023 року, комісія за надання кредиту - 400 грн., проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 0,63% від фактичного залишку кредиту, проценти за користування протягом поточного періоду - 3% від фактичного залишку кредиту.
Грошові кошти у сумі 8 000 грн. було зараховано на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією АТ »Універсал Банк» від 30.01.2025 року, випискою по рахунку, які були надані суду першої інстанції на виконання ухвали суду про витребування доказів.
Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 31 512 грн., з яких: 8 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 23 112 грн. - заборгованість за відсотками, 400 грн. - заборгованість за комісією.
26.12.2023 року між ТОВ »Мілоан» та ТОВ »Фінансова компанія »Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №26122023, відповідно до якого, ТОВ »Мілоан» відступило ТОВ »ФК »ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, вказаних у реєстрі боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту) плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, зокрема право грошової вимоги щодо сум основного боргу, нарахованих та несплачених боржниками відсотків, по кредитному договору №7478203 від 06.08.2023 року, позичальником по якому є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується також реєстром боржників №1 від 26.12.2023 року.
Відповідно до реєстру боржників № 1 від 26.12.2023 року, до договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023 року, ТОВ »ФК »ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 31 512 грн., з яких: 8 000 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 23 112 грн. - заборгованість за відсотками, 400 грн. - заборгованість за комісією.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме, з 28.11.2023 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Як вбачається із рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.04.2025 року, задовольняючи позов ТОВ »Фінансова компанія »Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, суд першої інстанції, із врахуванням приписів ЦК України, Закону України »Про електронну комерцію» та встановлених обставин справи дійшов висновку про доведеність позовних вимог. Суд першої інстанції зазначив, що докази на підтвердження недійсності кредитного договору від 06.08.2023 року та договору факторингу від 26.12.2023 року, станом на час розгляду справи, відсутні. За даних обставин, позивач відповідно до статті 514 ЦК України, набув права кредитора за кредитним договором від 06.08.2023 року. Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку відповідачем ОСОБА_1 суду не надано, як і не надано доказів щодо посилань відповідача на відсутність у відповідача документів на підтвердження підписання договору та отримання коштів. Суд першої інстанції констатував, що за поданими суду доказами попередній кредитор виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, відповідно до умов укладеного договору, а відповідач свої зобов'язання за договором належно не виконала ні щодо первинного кредитора, ні щодо позивача, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором, яка згідно із наданим позивачем розрахунком становить - 31 512 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що за встановлених обставин, укладений 06.08.2023 року договір підписаний відповідачем, що свідчить про її обізнаність із умовами кредиту, обставинами сплати процентів, процентних ставок, умов, за яких вони застосовуються. Суд першої інстанції вказав, що відповідачем у встановленому порядку не спростовано факт отримання нею 8 000 грн., як кредитних коштів, та наявності заборгованості та її складових, згідно із позовом ТОВ »ФК »ЄАПБ». В ході розгляду даної справи, відповідачем не надано суду відповідного контррозрахунку боргу, також не заявлено клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи, з метою з'ясування питання наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором. При вирішенні даного спору по суті, судом першої інстанції враховано, що сторонами, із врахуванням свободи визначення умов договору, відповідно до статей: 6, 627 ЦК України, погоджено умови сплати відповідачем комісії та процентів (процентна ставка протягом поточного періоду - 3% за кожен день користування кредитом) за кредитним договором від 06.08.2023 року, при цьому, відповідач, як позичальник, отримала грошові кошти, власником яких вона не була, і отримала можливість певний час правомірно не повертати надані їй грошові кошти, натомість у неї виникло зобов'язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Судом першої інстанції також було враховано, що на час укладання кредитного договору, відповідач була ознайомлена із його умовами, а тому, у разі, якщо вона вважала їх для себе неприйнятними та несправедливими, відповідач мала можливість відмовитися від вказаної угоди та укласти правочин із іншим контрагентом на інших умовах. Як зазначено судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 08.04.2025 року, при розгляді даної справи, суд першої інстанції виходив виключно із тих доказів, які були надані сторонами під час судового розгляду, із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 08.04.2025 року є незаконним та необґрунтованим, і таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 08.04.2025 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В доводах апеляційної скарги апелянт ОСОБА_1 вказує, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт укладення саме ОСОБА_1 вказаного електронного договору. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази того, що електронний договір був підписаний відповідачем шляхом використання електронного цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису, що відповідає вимогам Закону України »Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України »Про електронну комерцію». Апелянт вказує, що відсутні докази того, нею було здійснено акцепт оферти у спосіб, що дозволяє однозначно ідентифікувати волю відповідача на укладення договору саме на запропонованих умовах, а також відсутні докази того, що надані позивачем скріншоти або роздруківки електронних документів є належними доказами, які підтверджують їх достовірність та цілісність, та факт їх підписання у встановленому законом порядку. За доводами апелянта, суд першої інстанції не звернув належної уваги на заперечення відповідача щодо недоведеності факту укладення кредитного договору та не дослідив належним чином надані позивачем докази щодо їх відповідності вимогам законодавства про електронний документообіг та електронний підпис. В доводах апеляційної скарги апелянт вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на інформацію АТ »Універсал Банк» від 30.01.2025 року, надану на запит суду, як на доказ перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 8 000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 . За доводами апелянта, сама по собі інформація банку про рух коштів по рахунку не є беззаперечним доказом того, що відповідно ці кошти були перераховані їй саме на виконання умов спірного кредитного договору. Апелянт стверджує, що позивачем не надано жодних документів, які б пов'язували цей платіж саме із кредитним договором № 7478203 від 06.08.2023 року. Доводи апеляційної скарги вказують, що договір факторингу, укладений між ТОВ »Мілоан» та ТОВ »ФК »ЄАПБ» 26.12.2023 року, не може бути безумовною підставою для переходу до позивача прав кредитора за спірним кредитним договором, без належного підтвердження дійсності самого кредитного договору та належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем письмового повідомлення від первісного кредитора або фактора про відступлення права грошової вимоги та про особу нового кредитора, якому необхідно здійснювати платіж. За доводами апелянта, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними доказами. Апелянт стверджує, що у випадку відсутності належним чином укладеного кредитного договору, нарахування відсотків та комісії є безпідставним. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 не погоджується із розміром нарахованих відсотків та комісії, оскільки позивачем не доведено правомірність їх нарахування, з огляду на її заперечення щодо самого факту укладення кредитного договору.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 статті 15, ч. 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 15 ЦК України регламентовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 статті 16 ЦК України.
Відповідно до положень статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 статті 638 ЦК України).
За правилами ч.1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ч.1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1, ч.2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За правилами статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно із якою, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України »Про електронну комерцію» №675-VIII (далі - Закон №675-VIII) від 03.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Положеннями статті 3 Закону України №675-VIII передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статей: 11, 12 Закону України №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону України №675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 статті 11 Закону України №675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 статті 11 Закону України № 675-VIII).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін, електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України »Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч.1, ч.2 статті 6 Закону України »Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 06.08.2023 року між ТОВ »Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №7478203, за яким: сума кредиту - 8 000 грн., строк кредитування - 120 днів, пільговий період - 30 днів, поточний період - 90 днів, дата погашення кредиту - 04.12.2023 року, комісія за надання кредиту - 400 грн., проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 0,63% від фактичного залишку кредиту, проценти за користування протягом поточного періоду - 3% від фактичного залишку кредиту.
Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, який створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Договір від 06.08.2023 року, разом із додатками до нього (графік платежів, паспорт споживчого кредиту, заява на отримання кредиту, анкета-заява на кредит), підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором F48124.
Відповідно до п.6 укладеного кредитного договору, регламентовано порядок (технологію) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Відповідно до п.2.1. даного кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ »Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Грошові кошти у сумі 8 000 грн. зараховано на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією АТ »Універсал Банк» від 30.01.2025 року, випискою по рахунку, які були надані суду першої інстанції на виконання ухвали про витребування доказів (а.с.64, 65-66).
Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем надано належні та достатні докази, у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, щодо укладення між ОСОБА_1 та ТОВ »Мілоан» договору про споживчий кредит № 7478203 від 06.08.2023 року, та відповідно, узгодження сторонами даного договору всіх істотних умов укладеного між ними правочину, в тому числі, і порядку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами. Відповідних відомостей про визнання кредитного договору № 7478203 від 06.08.2023 року недійсним чи неукладеним, матеріали цивільної справи в собі не містять.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор, який відповідач використала для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений сторонами. Отже, даний правочин, відповідно до Закону України »Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, при цьому, укладення даного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21.
Апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, які визначені укладеним договором, при цьому, взяті на себе зобов'язання відповідач у повному обсязі не виконала, у передбачені у договорі строки грошові кошти не повернула, у зв'язку з чим, у неї виникла заборгованість. Відповідач ОСОБА_1 не зверталася до кредитора із письмовими заявами про припинення дії договору або зміни умов щодо погашення простроченої заборгованості.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, пунктом 1 ч.1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч.1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 статті 519 ЦК України).
Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із положеннями статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Згідно розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним вище кредитним договором у розмірі - 31 512 грн., із яких: 8 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 23 112 грн. - заборгованість за відсотками, 400 грн. - заборгованість за комісією.
26.12.2023 року між ТОВ »Мілоан» та ТОВ »Фінансова компанія »Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №26122023, відповідно до якого ТОВ »Мілоан» відступило ТОВ »ФК »ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, вказаних у реєстрі боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту) плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, зокрема, право грошової вимоги щодо сум основного боргу, нарахованих та несплачених боржниками відсотків, по кредитному договору №7478203 від 06.08.2023 року, позичальником по якому є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується також реєстром боржників №1 від 26.12.2023 року.
Відповідно до реєстру боржників № 1 від 26.12.2023 року, до договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023 року, ТОВ »ФК »ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 31 512 грн., з яких: 8 000 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 23 112 грн. - заборгованість за відсотками, 400 грн. - заборгованість за комісією.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме, з 28.11.2023 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій за вищевказаним договором.
Таким чином, у відповіданості до приписів статей: 514, 516 ЦК України, позивач ТОВ »ФК »ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ »Мілоан» договором про споживчий кредит № 7478203 від 06.08.2023 року.
Згідно приписів ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи не містять належних та достатніх, у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, доказів, які спростовують правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідача або спростовують факт укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів, або підтверджують повернення позичальником заборгованості у повному розмірі та у строки, передбачені кредитним договором.
Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення вимог заявленого ТОВ »ФК »ЄАПБ» позову, оскільки сторони укладеного кредитного договору погодили всі його істотні умови, в тому числі, і розмір відсотків та період їх нарахування.
За даних обставин, враховуючи, що відповідач не виконала належним чином свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між нею та ТОВ »Мілоан», в обумовлені договором строки, і позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості у позасудовому порядку отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог ТОВ »ФК »ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 31 512 грн., з яких: 8 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23 112 грн. - сума заборгованості за відсотками, 400 грн. - сума заборгованості за комісією.
Необхідно зазначити, що кредитний договір, укладений між ТОВ »Мілоан» та ОСОБА_1 , повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. При цьому, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, які нараховані в межах строку кредиту, тобто - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. При цьому, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 08.04.2025 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих фактичних обставин, документально підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи, і на які учасники справи посилались, як на підставу своїх доводів та заперечень.
За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.04.2025 року, залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 квітня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 30.12.2025 року.
Головуючий: Судді: