30 грудня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 675/796/25
Провадження № 22-ц/820/2617/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Талалай О.І., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року (суддя Демчук П.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - ТОВ «ФК «Артеміда-Ф») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» суму заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 700305 від 11.04.2020 року в розмірі 40216,69 грн., а також понесені судові витрати по справі з яких: 2422,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що 11.04.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі по тексту ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір № 700305 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, укладення якого здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ відповідачу забезпечувався через веб-сайт або мобільний додаток.
Позивач зазначав, що відповідач здійснив всі необхідні дії, спрямовані на укладення кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 ), на рахунок якої перераховано кошти в розмірі 10 000,00 грн.
Вказував, що 22.02.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі по тексту ТОВ «Сіроко Фінанс») укладено договір факторингу № 015-220221, за умовами якого останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, і до ОСОБА_1 за договором № 700305 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 11.04.2020.
22.08.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу № 20240822/1, згідно якого останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача.
За доводами позову, станом на 09.05.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 40216,69 грн., а саме: 10000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 24510,00 грн. заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки); 5706,69 грн. інфляційне збільшення.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2025року позовну заяву ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»заборгованість за договором № 700305 від 11 квітня 2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 40216,69 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Відмовлено ОСОБА_1 у стягненні із ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»витрат на правничу допомогу.
Рішення суду обґрунтовано неналежним виконання зобов'язання, яке виникло на підставі кредитного договору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що розрахунок заборгованості, наданий ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», суперечить умовам договору № 700305 від 11 квітня 2020 року та закону, адже проценти нараховані поза межами 30-денного строку кредитування є незаконними. Максимально можливі проценти становлять 5700 грн., тоді як позивач заявив 24510 грн., що є неправомірним і фактично замінює проценти за користування кредитом штрафною відповідальністю без правових підстав.
Суд неправильно вказав, що договір № 700305 укладений та підписаний ОСОБА_1 , хоча в матеріалах справи відсутній електронний підпис, визначений ЗУ «Про електронну комерцію», не міститься одноразового ідентифікатора, а також відсутні підписи позичальника на паспорті споживчого кредиту та додаткових угодах. Отже, факт укладення договору належним чином не доведено.
Позивач не надав належних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне надання кредитних коштів ОСОБА_1 . Платіжне доручення та довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не дозволяють ідентифікувати отримувача коштів та не містять необхідних реквізитів. Таким чином, факт видачі кредиту не підтверджений.
ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» не довело законного переходу права вимоги, оскільки не надало доказів оплати за договором факторингу № 015-220221 від 22 лютого 2021 року та не подало належних документів, які підтверджують відступлення права вимоги відповідно до вимог ст. 512, 516, 1077, 1082 ЦК України. Наданий витяг з реєстру прав вимог підписаний лише позивачем і не може бути доказом переходу прав вимоги.
Висновок суду щодо стягнення 7000 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованим, оскільки такі витрати не відповідають критеріям співмірності, необхідності та розумності. Справу розглянуто у спрощеному провадженні, обсяг роботи представника позивача був мінімальним, а аналогічних справ у позивача є десятки, що свідчить про типову роботу, яка не потребувала значних витрат часу.
У заяві, яка подана у строки визначені для подання відзиву, ТОВ ФК «Артеміда-Ф» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Позивач вказує, що договір позики укладений належним чином, а кошти перераховані відповідачу у повному обсязі, що створило для нього обов'язок повернути отримані кошти та сплатити визначені договором відсотки.
Вважає, що документ за вих. № 2643_241009092949 від 09.10.2024 наданий первісним кредитором, повністю відповідає ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», та відноситься до первинного облікового документу, що складений в електронній формі.
Стверджує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які спростовують позовні вимоги, а також відповідачем взагалі не заперечується існування заборгованості за договором позики та отримання кредитних коштів.
Крім того, зазначає, що позивачем надано належні та допустимі докази наявні в нього станом на дату подання позову до суду на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Сіроко Фінанс», а в подальшому до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», договори факторингу у встановленому порядку визнані недійсними не були, а отже відсутні підстави вважати, що перехід права вимоги за спірним договором позики до позивача не відбувся.
Як стверджує заявник, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В силу ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Судом встановлено, що 11.04.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №700305 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі Договір), відповідно до умов якого останній надано грошові кошти в сумі 10000,00 грн строком на 30 днів (п.1.2, 1.3 Договору), Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Знижена процентна ставка за кожен день користування кредитом становить 0,95% (346,75% річних), стандартна процентна ставка 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50% річних), що чітко зазначено в п. 1.2., п. 1.3, п. 1.4.1., п. 1.4.2. Договору № 700305 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 квітня 2020 року.
Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики та у випадку дострокового її повернення підлягають відповідному перерахунку.
Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_2 (п. 2.1 договору).
Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.10.2024 за №2643_241009092949 підтверджується факт перерахування 11.04.2020 ТОВ «Лінеура Україна» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків через систему iPay.ua за договором на переказ коштів №ФК-19/03-21 від 12.03.2019, в сумі 10000,00 грн. на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 (а.с. 35).
За матеріалами справи, 22.02.2021 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Лінеура України» укладено договір факторингу № 015-220221, за яким ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги ТОВ «Лінеура Україна» до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги (а.с.16-21).
22.02.2021 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Лінеура України» укладено додаткову угоду № 1 до договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021, відповідно до якої сторони погодили умови щодо фінансування, оплати та відступлення прав грошових вимог (а.с.22).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №015-2200221/01 від 22.02.2021 загальна сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становить 34510,00 грн. з яких: 10000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 24510,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.118-121).
22.08.2024 між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 20240822/1, за яким ТОВ ФК «Артеміда-Ф» набуло право грошової вимоги ТОВ «Сіроко Фінанс» до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги (а.с.23-29).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №20240822/1 від 22.08.2024 загальна сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становить 34510,00 грн. з яких: 10000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 24510,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.32-33).
Згідно з розрахунком заборгованості позивача за кредитним договором № 700305 від 11.04.2020 розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 09.05.2025, за період з 06.07.2020 по 23.02.2022 становить 34510,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24510,00 грн - заборгованість за відсотками, 5706,69 грн інфляційне збільшення (а.с.36).
Відповідно до листа, наданого акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250909/50790-БТ від 12 вересня 2025 року вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . Додатково банком направлено виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період з 11.04.2020 року по 15.04.2020 р.
Із даної виписки про рух коштів по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 11 квітня 2020 року перераховано кредитні кошти на даний рахунок.
Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань підтверджується, що ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, основним видом економічної діяльності якої є фінансовий лізинг (а.с.38).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою, а подальшому договорів факторингу між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс», за яким ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги ТОВ «Лінеура Україна» і між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», за яким ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», набуло право грошової вимоги ТОВ «Сіроко Фінанс», до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки, 11 квітня 2020 року ОСОБА_1 підписала електронний договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що був опублікований в особистому кабінеті на веб-сайті www.credit7.ua, шляхом заповнення заявки на сайті з введеням коду підтвердження та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської карти, то відповідно остання погодилась з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, додатковим договором та паспортом споживчого кредиту і відповідно підтвердила укладення договору про надання банківських послуг та зобов'язалась виконувати його умови.
Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Підтверджено, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або Банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису.
З листа із вих.№ 2643_241009092949 від 09 жовтня 2024 року (а.с. 35) дійсно вбачається зарахування коштів в сумі 10000 грн. на банківську карту НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (а.с. 134).
Таким чином між сторонами укладено договір про надання банківських послуг на умовах кредиту, шляхом ідентифікації позичальника та використання нею електронного цифрового підпису, за яким ОСОБА_1 отримала кошти на умовах кредиту.
За умовами кредитного договору сторони передбачили можливість пролонгації строку кредиту. П.4.1 Договору передбачає, що у випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитним договором складає не менше 400 грн., Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом, укладення Додаткової угоди до Договору (а.с. 11).
З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою до договору №700305 від 04 червня 2020 року, а саме п. 3.1 визначено, що строк користування кредитом продовжується до 05 липня 2020 року (а.с. 9).
Умови договору про розміри процентної ставки погоджено сторонами, з умовами договору та додатковим договором відповідачка була ознайомлена та підписала йго, а тому погодилася виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в межах визначеного строку до 05 липня 2020 року. Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта, зареєстроване місце проживання, номери мобільного телефону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання».
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» надсилало за допомогою засобів поштового зв'язку за місцем реєстрації відповідача повідомлення про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним договором, тому відповідач не могла не знати про наявність непогашеної заборгованості за вказаним кредитним договором (а.с. 37).
В матеріалах справи також міститься досудова вимога №362/91 від 30 вересня 2024 року, в якій міститься повідомлення про відступлення права вимоги за вищевказаним договором та попередження ОСОБА_1 про звернення до суду у випадку невиконання зобов'язань, передбачених договором №700305 (а.с. 35).
Відповідно до частини 2 статі 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений1 договором.
Як вбачається із матеріалів справи, індекс інфляції від простроченої суму нараховувався позивачем після закінчення строку кредитування, а саме з 06.07.2020 року по 23.02.2022 року, що відповідає положенням статті 625 ЦК України та п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Обставини набуття права вимоги за кредитним договором підтверджується копіями договорів факторингу, акту прийому-передачі Реєстру Боржників, витягом з Реєстру Боржників, які наявні в матеріалах справи.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем відступлення прав вимоги за кредитним договором належними доказами є безпідставними, спростовуються вищезазначеними доказами по справі.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Частиною 1 статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
На підставі частин 2, 3, 4 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано докази щодо понесених ним витрат у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції разом із позовною заявою, тобто із дотриманням частини 8 статті 141 ЦПК України.
На підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу надано: договір про надання правової допомоги №250507-4Ш від 07.05.2025 року, укладений між адвокатом Дзундзою О.В. та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у справі, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Дзундзи О.В. серія ЛВ №001035, копію ордеру адвоката Дзундзи О.В. №1332239 від 08 травня 2025 року.
У позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у тому числі на правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Відповідно до пункту 1.2.1. договору предметом договору є захист інтересів клієнта у справі за позовом клієнта до ОСОБА_1 за договором №700305 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.
Правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує на умовах та в порядку встановленому цим договором (пункт 4.1. Договору).
У пункті 4.2. Договору передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог клієнта в повному обсязі, клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 грн.
Згідно з пунктом 4.7. Договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін (сторонами). Акт надсилається клієнту поштою (електронною поштою, передається особисто). На письмову вимогу клієнта, адвокат може надавати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги.
Відповідно до попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат витрати на правничу допомогу включають оплату послуг за підготовку позовної заяви у справі, збирання документів до позовної заяви, підготовку і подання процесуальних документів у справі.
Позовна заява до суду оформлена та подана адвокатом. Своєчасно заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу. При поданні заяви суд не установив будь-яких недоліків. Наведене підтверджує обсяг і якість послуг та необхідність для справи.
Як встановлено судом, позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» задоволено в повному обсязі, відповідачем жодних заперечень стосовно стягнення правничої допомоги у суді першої інстанції не подавалось.
Враховуючи наведене, а також, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений у позовній заяві розмір витрат на професійну правничу допомогу документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат,.
В заяві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просить стягнути витрати на правничу допомогу в апеляційному суді у сумі 8000 грн.
Відповідно до пункту 4.4. Договору у разі оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 8000 грн. за підготовку апеляційної скарги.
Згідно з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат витрати на правничу допомогу, які очікує понести позивач, складають 8000 грн і включає оплату послуг адвоката за аналіз оскаржуваного рішення та усної консультації, підготовку апеляційної скарги, підготовку та подання процесуальних документів у ході розгляду справи.
З наведених вище підстав документально підтверджені витрати товариства за надання правничої допомоги в апеляційному суді підлягають задоволенню частково у розмірі 4000 грн. При визначенні цього розміру колегія суддів враховує те, що справа розглядалася в письмовому провадженні, підготовка та подання процесуальних документів в суді апеляційної інстанції представником позивача не здійснювалося, а тому вважає, що визначена сума відповідатиме критерію реальності наданих адвокатом послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, підстав для перерозподілу судового збору та стягнення витрат на правову допомогу понесені відповідачем відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Д» витрати на правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 грудня 2025 року.
Судді: Т.О. Янчук
О.І. Талалай
О.І. Ярмолюк