Справа № 333/5694/25Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.
Провадження № 22-ц/817/1152/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
22 грудня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
секретаря судового засідання - Дідух М.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Тернополі цивільну справу №333/5694/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2025 року, ухвалене суддею Снігурським В.В., дати складення повного тексту не зазначено, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 97083.89 грн, 2422.40 грн сплаченого судового збору та 8221.09 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
04.04.2016 відповідач, шляхом підписання оферти запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
04.04.2016 між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Вказував, що відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 97083.89 грн, з яких: 61034.44 грн - прострочене тіло кредиту; 36049.45 грн - відсотки за користування кредитом.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість в сумі 97083.89 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 2422.40 грн судового збору, сплаченого при поданні позову, та 8221.09 грн витрат на правову допомогу, а всього - 10643.49 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Фігурський М.А., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав на нього апеляційну скаргу. Посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема зазначає, що строк дії кредитної лінії становить 1 рік, тобто повернення кредиту за умовами кредитного договору настав 04.04.2017, а отже Банк втратив право нараховувати проценти за користування кредитом відповідно до умов договору, після чого позивач не вправі здійснювати нарахування таких процентів.
Таким чином, кредитодавець не має права нараховувати проценти поза строком кредитування, тобто після 04.04.2017, а у позичальника відсутній обов'язок сплати таких процентів.
Вказує, що позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по процентах за користування кредитом станом на 03.03.2025 в сумі 36049.45 грн (в тому числі ті, які нараховані після 04.04.2017), тобто протиправно продовжив нарахування відсотків після 04.04.2017.
Крім того, у своєму рішенні суд констатував, пославшись на виписки, що відповідач активно користувалася карткою в період 2018 - 2024 років, в той час як з виписки вбачається, що жодні операції з 2022 року не відбувались, окрім списання коштів банком та підняття кредитного ліміту.
Також судом не взято до уваги той факт, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.
Стверджує, що вказаний розрахунок не можна вважати належним, допустимим та достовірним доказом, оскільки він складений особою, яка не являється представником АТ «Сенс Банк» у даній судовій справі і позовну заяву не підписувала, а повноваження Тараканової Д. на виготовлення розрахункових документів по кредитним договорам до позову не долучені.
Крім того, звертає увагу на те, що як у розрахунку заборгованості, так і у виписці по рахунку вказаний номер договору, однак у матеріалах кредитної справи жодного номеру договору немає, а тому належність виписки по рахунку до матеріалів кредитної справи позивачем не доведено.
Також вказує, що жодної правової оцінки не надано судом з приводу нарахувань за розрахунково-касове обслуговування, оскільки за період з 20 січня 2016 року по 28 лютого 2023 року лише в рахунок оплати за розрахунково-касове обслуговування основної картки та за обслуговування основної картки ОСОБА_2 було сплачено непропорційно велику суму, а саме 7224 грн.
На переконання відповідача, встановлення таких комісій за розрахунково-касове обслуговування основної картки та за обслуговування основної картки вочевидь є несправедливою умовою. Плата за послуги, які надаються банком позичальнику, повинна бути розумною та пропорційною, відповідати обсягу та характеру виконаної банком роботи під час надання такої послуги.
Просить врахувати, що така вимога, відповідно до договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», є несправедливою умовою, що надає підстави для визнання такої вимоги недійсною.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судове засідання сторони по справі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з'явилися.
До початку розгляду справи від представника відповідача адвоката Фігурського М.А. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі відповідача.
У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності сторін.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Даним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом встановлено наступні обставини.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.
04.04.2016 між Банком та Відповідачем укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами:
- тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія;
- найменування продукту - «Максимум»;
- мета кредиту - для особистих потреб;
- ліміт відновлювальної кредитної лінії - у розмірі 200 000 грн;
- сума кредиту, що є доступною на момент укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та встановлення відновлювальної кредитної лінії - 7000.00 грн;
- процентна ставка - 40 % річних за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою;
- тип процентної ставки - фіксована;
- тип картки - DMC Gold строком дії 2 (два) роки з моменту її випуску;
- порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.
Своїм підписом Позичальник підтвердила, що вона попередньо ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь- якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ, які їй роз'яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими вона згодна; ознайомлена з умовами Договору, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями, зокрема його положеннями, що регулюють порядок та умови оформлення продукту «Максимум», які оприлюднені на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою alfabank.com.ua та які їй роз'ясненні, зрозумілі та з якими вона цілком згодна.
Згідно з випискою по рахунку за кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 04.04.2016 по 03.03.2025 із зазначенням руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 за кредитом, у якому зазначено номер кредитного договору 630388767, всього надходжень вказано 89981.39 грн, всього витрат - 151050.41 грн та поточна заборгованість становить 97083.89 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом, у якому зазначено номер кредитного договору 630388767, дата надання кредиту 04 квітня 2016 року, сума ліміту 7000 грн, за період з 04.04.2016 по 03.03.2025, загальна заборгованість складає 97083.89 грн.
Задовільняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 97083.89 грн, з яких: 61034.44 грн - прострочене тіло кредиту; 36049.45 грн - відсотки за користування кредитом, яку суд вважав за необхідне стягнути.
З таким висновком колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Так, стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції залишив поза увагою, що докази укладення договору №630388767 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 , номер якого зазначений на долучених до позову доказах, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, в матеріалах справи відсутні.
Зокрема, не є належним доказом укладення такого договору надана позивачем анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», підписана ОСОБА_2 04.04.2016, оскільки містить лише особисту інформацію заявника, обрання нею кредитної картки DMC Gold та прийняття нею пропозиції про її комплексне банківське обслуговування. Зазначена заява не є договором в розумінні ст.ст.203, 205, 207, 1054 ЦК України. В анкеті-заяві міститься посилання на договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, однак сам договір в матеріалах справи відсутній, а у анкеті-заяві від 04.04.2016 не зазначено, що саме ця анкета вважається договором або принаймні є його складовою частиною.
Розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку, надані позивачем в якості доказу, проведені в межах кредитного договору № 630388767, проте матеріали справи не містять копії такого договору, отже суд першої інстанції був позбавлений можливості дослідити факт правильності проведення такого розрахунку. Крім того, наданий позивачем розрахунок не містить інформації про те, чи використовувала відповідач кредитний ліміт та про дату і розмір використання такого ліміту.
Саме по собі зазначення у анкеті-заяві і довідці про умови кредитування певних умов кредитування не підтверджує, що між сторонами на цих умовах було укладено кредитний договір.
Виписка по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 04.04.2016 по 03.03.2025, із зазначенням руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 , не є доказом укладення кредитного договору №630388767 від 04.04.2016, зважаючи на те, що вона зроблена за поточним рахунком, який не зазначений в жодному з інших наданих позивачем доказів.
Зазначені обставини унеможливлюють перевірку правильності нарахування заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором на підставі цієї виписки та доведення на підставі такої виписки наявності заборгованості взагалі.
Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору №630388767 від 04.04.2016, отримання за цим договором кредитних коштів, наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях, а отже позов задоволений судом першої інстанції безпідставно.
Апеляційний суд також приймає та погоджується з доводами апеляційної скарги, що виходячи з наданих позивачем документів, зокрема Приклади використання кредитних коштів з розрахунком сукупної вартості кредиту (а.с.9), строк дії кредитної лінії становить 1 рік, а строк дії картки - 2 роки, однак доказів про укладення додаткових угод, які б продовжували строк такого кредитування, позивачем надано не було, однак судом першої інстанції не перевірено та не досліджено наявності підстав для нарахування відсотків у випадку закінчення строку кредитування.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційну скаргу задоволено та скасовано оскаржуване судове рішення, відповідно до ст.141 ЦПК України апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору, тому з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3633.60 грн. (150% від суми 2422.40 грн.)
Керуючись ст.ст.141, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 3633.60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2025 року.
Головуючий
Судді