Справа № 522/13058/24
Провадження № 2/522/3159/25
13 листопада 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
05 серпня 2024 року ТОВ "Коллект Центр" звернулося до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 30986,00 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 20.05.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 2359346. Згідно з договором основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. Первісний кредитор взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в сумі 6000,00 грн. для задоволення особистих потреб на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, стандартна процентна ставка в розмірі 1,99 % в день.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Електронний договір був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями.
13.10.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений Договір факторингу №13/10-2021 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2359346.
В свою чергу, 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений Договір факторингу №10-01/2023 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2359346.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відпопідача за договором № 2359346.
Станом на день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість в загальному розмірі: 98302,00 грн., з яких:
- 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 92302,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Враховуючи наведене, позивач звертається до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 30986,00 грн, а також понесених судових витрат, з яких: - витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн; - витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
18 листопада 2024 року до суду від відповідвча надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.
03 грудня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просили позов задовольнити в повному обсязі.
14 травня 2025 року ухвалою суду задоволено клопотання про витребування доказів по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та витребувано докази у Акціонерного товариства «ПриватБанк».
07 листопада 2025 року до суду з Акціонерного товариства «ПриватБанк» надійшли витребувані документи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.
Згідно до п.п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі N 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 20.05.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 2359346 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).
За умовами Договору позики, за цим Договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату від суми позики.
Договір позики підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, про що також свідчить інформація у п.9 Договору позики «Реквізити та підписи сторін».
Підписанням Договору позики відповідач ознайомився з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послути та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Згідно з п.8.4 Договору позики, Договір укладений на взаємовигідних умовах, з урахуванням принципів розумності та справедливості.
На виконання умов Договору позики кредитодавець передав, а відповідач отримав кредит в розмірі 6000 грн. строком на тридцять днів.
Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, суму боргу та проценти за його користування не сплатив, у зв'язку із чим, утворилась заборгованість у розмірі 30986,00 грн., з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 24986,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
13.10.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений Договір факторингу №13/10-2021 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2359346.
В свою чергу, 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений Договір факторингу №10-01/2023 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2359346.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2359346.
За розрахунками позивача заборгованість відповідача перед ТОВ «Коллект Центр» на момент звернення до суду з позовною заявою складає: 30986,00 грн., з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 24986,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.
Відповідно до ч.1ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п.1ч.1 ст.512ЦК України,кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно достатті 625 ЦК України,боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першоюстатті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. ст.525,526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору таЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Фактичне користування відповідачем кредитними коштами з використанням отриманої кредитної картки підтверджується випискою про рух грошових коштів по рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , яка була надана банком до суду.
При цьому, відповідачем не заперечується факт отримання ним коштів у розмірі 6000 гривень.
Водночас, жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували розрахунок заборгованості, відповідач до суду не надала.
Крім того, наведений розрахунок заборгованості суд вважає належним та допустимим доказом по даній справі, із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 14.07.2020 року по справі № 367/4970/13-ц, постанові від 08.07.2020 року по справі №464/4985/15-ц, постанові від 02.07.2020 року по справі №753/16745/15-ц, які підлягають застосуванню судом на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України.
Таким чином, жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин, відповідачем суду не надано, а судом не встановлено.
Враховуючи, що позивач надав всі необхідні документи на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів та оскільки відповідачем не було надано доказів на підтвердження відсутності у відповідача заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що позовна вимога про стягнення заборгованості є обгрунтованою.
Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ( п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат до позовної заяви додано наступні документи:
Договір №07-06/2024 про надання правової допомоги від 07.06.2024;
Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»;
Платіжна інструкції №0446790000 від 12.07.2024 року;
Заявка на надання юридичної допомоги № 940 від 01.07.2025 року, у відповідності до якої сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг:
- Надання усної консультації з вивчення документів 2 години, вартістю 3000,00 грн.;
- Складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 2 години вартістю 6000,00 грн.
5) Акт про надання юридичної допомоги від 05.07.2025 року на умовах Договору про надання правової допомоги та Заявки на надання юридичної допомоги
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи слідує, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн. є явно завищеним та неспівмірним з витраченим часом.
Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Отже, на переконання суду, дана справа не є складною, письмові докази сторонами протягом розгляду справи не долучались, експертизи не призначались, свідки не допитувались, особливих суттєвих зусиль дана справа не потребувала.
Враховуючи викладене, оцінивши рівень витрат представника позивача на правничу допомогу, а також співмірність витрат зі складністю предмета спору, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, з огляду на тривалість розгляду справи, обсяг виконаних робіт, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу частково у розмірі 1000 грн.
Відповідно д ост. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України.
Згідно зст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбаченихЦПК Українивипадках.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 3028,00 гривень було надано платіжну інструкцію № 0449360035 від 29.07.2024 року.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
За таких обставин, з огляду на зазначене,оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,10,11-13,19,43,49,76-82,258-259,263-264,265,268, 354 ЦПК України; ст.ст.1,3,16,509,512,526,530,610-612,625,626,628,629,638,639,1054 ЦК України, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, місто Київ, вул. Мечникова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за кредитним договором в розмірі 30986 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, місто Київ, вул. Мечникова, будинок 3, офіс 306) витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, місто Київ, вул. Мечникова, будинок 3, офіс 306) витрати з надання правової допомоги в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2025 року.
Суддя: