Справа № 464/1987/25 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.
Провадження № 22-ц/811/2725/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
29 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: ОСОБА_1 , її представника Проданець Н.В.,
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 02 липня 2025 року,-
в березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи В/Ч НОМЕР_1 Національної Гвардії України, ОСОБА_2 , Гловне управління національної гвардії України, про оголошення померлим ОСОБА_4 .
В обгрунтування заяви покликається на те, що відповідно до сповіщення сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.03.2024 року за № 3670, її чоловік - старший солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 09.03.2024 року під час виконання бойового завдання за призначенням в районі населеного пункту Вербове Запорізької області. В провадженні Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження № 12024082320000692 від 14.03.2024 року по факту зникнення за особливих обставин ОСОБА_4 . Цього дня слідчим внесено відомості до ЄРДР за № 12024082320000692 по факту зникнення безвісти в ході бойових дій в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого солдата ОСОБА_4 із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст. 115 ч.1 КК України. Згідно п.5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГ України від 14.03.2024 №82 (по стройовій частині) визначено уважати безвісно зниклим (ймовірно загиблим) старшого солдата ОСОБА_4 . На сьогоднішній день жодних інших відомостей щодо місцеперебування ОСОБА_4 немає. Юридична невизначеність щодо смерті чоловіка не дозволяє їй отримати свідоцтво про його смерть та оформити спадщину після його смерті, отримати державну допомогу членам сім'ї загиблого захисника України. З наведених підстав просить оголосити померлим громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцем смерті: населений пункт с. Вербове Пологівського району Запорізької області; причиною смерті вважати загибель під час виконання службових (бойових) завдань із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 02 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Національна Гвардія України, Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що підставою відмови суду у задоволені заяви є те, що заявницею не долучено доказів, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_4 , не вказано жодної обставини, яка б свідчила про вірогідну смерть її чоловіка. Вказує, що згідно п.5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГ України від 14.03.2024 року №82 (по стройовій частині) визначено уважати безвісно зниклим (ймовірно загиблим) старшого солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , старшого стрільця 2-го відділення 2- го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 . Заявник перебуває в умовах обмеженого доступу до ресурсів, з яких можливо отримати належні та допустимі докази. Нею надано всі наявні докази, зокрема: підтвердження факту зникнення особи безвісти та відсутність будь-яких відомостей про неї протягом тривалого часу. Такі свідчення вказують на високу ймовірність загибелі ОСОБА_4 . Також зафіксовані показання свідків про те, що в районі його зникнення мав місце мінометний обстріл, здійснений за допомогою
безпілотного літального апарата. Стверджує, що ОСОБА_4 загинув під час виконання бойового завдання. Населений пункт Вербове на даний час перебуває під окупацією, а доступ до нього є неможливим. Позивачка, як фізична особа, позбавлена будь-яких реальних можливостей для збирання доказів, які б могли з беззаперечною достовірністю підтвердити факт загибелі чоловіка. З наведених підстав просить скасувати рішення Залізничного районного суду від 2 липня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим її чоловіка, ОСОБА_4 , суд першої інстанції дослідивши матеріали справи дійшов висновку про те, що заявником не долучено доказів, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_4 , не зазначено обставин, які б свідчила про його вірогідну смерть.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України - окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Частиною 1 статті 305 ЦПК України передбачено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Відповідно до ч. 1 ст.306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високої ймовірності смерті, це визнання судом померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підстави припускати смерть такої особи.
Оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У частині другій статті 46 ЦК України законодавець зазначив дві норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців».
Відповідно, у ситуації, коли внаслідок збройної агресії російської федерації проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставин, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з'являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.
Строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обгрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання - забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених осіб у таких суспільних відносинах.
Шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Такі правові висновки висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, який відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України є обов'язковим для врахування при вирішенні цієї справи.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Подання заяви про оголошення ОСОБА_4 померлим, заявниця мотивувала необхідністю оформлення документів на отримання державної допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця, якими є вона та їх син, а також його матір.
Матір ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції категорична заперечила щодо задоволення заяви про оголошення її сина померлим, оскільки вважає, що її син живий, а відтак оголошення його померлим вважає передчасним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 05.11.2022 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 05.11.2022.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №171 від 31.05.2023, до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення зараховано старшого солдата ОСОБА_4 (Г-139303), який прибув для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) Національної гвардії України та призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 від 31 травня 2023 року №52 по особовому складу старшим стрільцем 2 відділення 2 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення (ВОС-100868П), 31.05.2023.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2024 №673 проведено службове розслідування за фактом зникнення безвісти старшого солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 під час ведення бойових дій в населеному пункті Вербове Запорізької області ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з матеріалами службового розслідування за фактом зникнення безвісти старшого солдата ОСОБА_4 військової частини НОМЕР_1 під час ведення бойових дій в населеному пункті Вербове Запорізької області ІНФОРМАЦІЯ_4 : під час повномасштабної збройної агресії з боку російської федерації в ході ведення бойових дій з метою захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_7 в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області близько 17:25 під час руху евакуаційної групи в районі населеного пункту Вербове відбувся мінометний обстріл та скиди осколкових боєприпасів, внаслідок чого зник безвісти (ймовірно загинув) старший стрілець 2-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_4 .
Відповідно до журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області ІНФОРМАЦІЯ_7 близько 17:25 під час руху евакуаційної групи в районі населеного пункту Вербове відбувся мінометний обстріл та скиди осколкових боєприпасів, в наслідок чого зник безвісти (ймовірно загинув) старший солдат ОСОБА_4 .
Згідно з інформацією, з рапорту від 09.03.2024 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , який надав командир НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_5 стало відомо, що 09.03.2024 близько 17:25, під час руху евакуаційної групи в районі населеного пункту Вербове відбувся мінометний обстріл та скиди осколкових боєприпасів, внаслідок чого зник безвісти старший солдат ОСОБА_4 . Пошукові дії результатів не дали.
Старший солдат ОСОБА_4 , який зник безвісти в зоні бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області, виконував бойове завдання щодо відсічі збройної агресії російської федерації на позиціях 3 БТГр військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 в складі ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
З письмового пояснення лейтенанта ОСОБА_6 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області під час руху евакуаційної групи противником було здійснено комбіноване вогневе ураження зі ствольної артилерії та скидів боєприпасів з БПЛА, в результаті даного ураження зі складу групи зник безвісти старший солдат ОСОБА_4 .
З письмового пояснення лейтенанта ОСОБА_7 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області під час руху евакуаційної групи від т.Л151 ворог уразив групу з БПЛА, після чого зв'язок з групою зник. В результаті даного ураження зі складу групи зник безвісти старший солдат ОСОБА_4 .
В ході розслідування встановлено, що старший солдат ОСОБА_4 під час виконання бойових завдань перебував у бойовому та броне спорядженні.
13.03.2024 на адресу Пологівського РВП ГУ НП в Запорізькій області направлено матеріали про те, що 09.03.2024 старший солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виконуючи бойове завдання по стримуванню військової агресії російської федерації, знаходячись поблизу с. Вербове Пологівського району Запорізької області, зник безвісті та місце перебування останнього невідоме.
14.03.2024 слідчим Пологівського РВП ГУ НП в Запорізькій області внесені відомості до ЄРДР за № 12024082320000692 по факту зникнення безвісти в ході бойових дій в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого солдата ОСОБА_4 із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст. 115 ч.1 КК України.
Згідно з п.5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГ України від 14.03.2024 №82 (по стройовій частині) визначено уважати безвісно зниклим (ймовірно загиблим); старшого солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , старшого стрільця 2-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 3-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги, заявник посилалася на те, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не володіє інформацією щодо місцезнаходження зниклого безвісти старшого солдата ОСОБА_4 , перебування його в полоні чи загибелі з 09 березня 2024 року та що ІНФОРМАЦІЯ_9 надав сповіщення про зникнення безвісти під час виконання бойового завдання зі стримування військової російської агресії у районі населеного пункту Вербове Запорізької області старшого солдата ОСОБА_4 .
Інформація про місце його перебування чи перебування ОСОБА_4 в полоні відсутня.
Вищенаведене дає підстави суду припустити факт ймовірної смерті ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання під час ведення бойових дій в населеному пункті Вербове Запорізької області ІНФОРМАЦІЯ_4 під час мінометного обстрілу та скидів осколкових боєприпасів, тобто за обставин, що загрожували йому смертю, що дають підстави припустити його загибель у зв'язку з воєнними діями та спростовують висновки суду першої інстанції про те, що заявником до матеріалів справи не долучено доказів, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_4 та не вказано жодної обставини, яка б свідчила про вірогідну смерть її чоловіка.
Оголошення особи померлою засноване на презумпції її можливої смерті і відсутності яких - небудь доказів щодо цього, оскільки встановлення факту смерті особи є можливим за наявності беззаперечних доказів її смерті.
Фізична особа може бути оголошена померлою за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про смерть.
З врахуванням вищенаведеного, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст .ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 02 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Оголосити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлим при виконанні бойового завдання по стримуванню військової агресії російської федерації.
Вважати днем ймовірної смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцем ймовірної смерті - населений пункт Вербове Пологівського району Запорізької області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії суддів та перебуванням на листку по тимчасовій непрацездатності повна постанова складена 29.12.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк