Справа № 461/4300/24 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.
Провадження № 22-ц/811/1667/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
08 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,
Суддів: Савуляка Р.В.,Шандри М.М.,
Секретар Іванова О.О.,
З участю представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Фостяка А.Я., представника позивачки ОСОБА_2 -адвоката Задорожного І.Б., представника відповідача ОСОБА_3 -адвоката Харчука В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу № 461/4300/24 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Фостяка Андрія Ярославовича та представника ОСОБА_2 -адвоката Задорожного Івана Богдановича на рішення Галицького районного суду м.Львова від 02 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,- про стягнення авансового платежу та відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням умов договору будівельного підряду
24 травня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_3 про стягнення авансового платежу та відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням умов договору будівельного підряду.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовують тим, що 01.07.2021 р. між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір про будівництво будинку. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язувався збудувати для позивачів та зареєструвати за ними право власності на зблокований житловий будинок на належній останнім земельній ділянці у с. Солонка Пустомитівського району Львівського області, а позивачі зобов'язувались оплатити ОСОБА_3 повну вартість таких робіт, яка зазначена у додатку № 2 до вказаного договору.
Позивачі зазначають, що взяті на себе зобов'язання за договором вони виконали та оплатили відповідачу авансові платежі в сумі 50 000 доларів США, що еквівалентно сумі 1978500,00 грн., однак відповідач, станом на момент звернення до суду із вказаним позовом, виконав на об'єкті лише роботи з влаштування фундаменту будинку (котеджу), які на їх думку, проведені з порушенням будівельних норм, що призвело до руйнування фундаменту.
Зазначили, що за умовами договору, будівельні роботи повинні були бути проведеними до 30.06.2022 року.
У зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, вони 07 липня 2022 року звернулись до забудівельника із письмовою претензією, у відповідь на яку відповідач повідомив, що виконання зобов'язання по будівництву стало неможливим внаслідок настання 24.02.2022р. обставин непереборної сили, засвідчених в листі Торгово-промислової палати України
Вказали, що у зв'язку із вищенаведеним, вони, керуючись нормами договору, в односторонньому порядку розірвали такий договір, у зв'язку з чим просять суд:
- стягнути з ОСОБА_3 на їхню користь сплачені кошти (авансовий платіж) у сумі 1 978 500,00 грн., що еквівалентна 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США;
- стягнути з ОСОБА_3 на їхню користь збитки, завдані несвоєчасним виконанням умов договору та пов'язані із збільшенням вартості аналогічної нерухомості, але не менше 10% від повної вартості будинку у сумі 237 420,00 грн., що еквівалентна 6000 доларів США.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 02 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення авансового платежу та відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням умов договору будівельного підряду задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, що на день подання позову за офіційним курсом Національного банку України становить 798 410 (сімсот дев'яносто вісім тисяч чотириста десять) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 5455 грн. 03 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду оскаржили представник ОСОБА_1 -адвокат Фостяк А.Я., представник ОСОБА_2 - адвокат Задорожний І.Б.
В апеляційній скарзі зазначають, що позивачі не погоджуються з рішенням, оскільки таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неврахування судом всіх обставин, що мають значення для справи та висновків, які викладені у постановах Верховного Суду. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не врахував умови Договору від 01.07.2021 року в частині взаєморозрахунків між позивачами та відповідачем, а саме, видів платежів за договором та способу фіксування їх оплати. У п.1.3. Договору сторони погодили, що розмір початкового платежу складає 50 % повної вартості будинку № 11, яка зазначена в Додатку №2 до цього Договору. Початковий платіж повинен бути сплачений під час укладання договору купівлі-продажу відповідної земельної ділянки. 30.06.2021 року на виконання п.1.3 позивачі оплатили відповідачу початковий платіж в розмірі 50 % повної вартості будинку АДРЕСА_1 , яка зазначена в Додатку №2. Відповідно до п.3.1 Договору для забезпечення виконання свого зобов'язання щодо предмету договору сторона -1 та Сторона-2 сплачує Стороні-3 повну вартість зблокованого житлового будинку, визначену в Додатку-2 до цього Договору з розтермінуванням платежу на 1 рік з моменту укладення договору до 30.06.2022 року. Початковий платіж в розмірі 30 000 доларів США позивачі оплатили відповідачу 30.06.2021 року. Щомісячні забезпечувальні платежі позивачами оплачено на загальну суму 20 000 доларів США, що підтверджується відповідними підписами відповідача у Додатку №2 до Договору від 01.07.2021 року та не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні. Судом не було взято до уваги, що позивачі повністю виконали умови договору та оплатили відповідачу 50 000 доларів США, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав. Разом з тим, суд безпідставно відмовив позивачам у відшкодуванні збитків, які передбачені п.3.4 Договору. Загальна сума коштів, яка підлягала поверненню позивачам становить 56 000 доларів США.
Просять рішення суду змінити та збільшити розмір стягнутої суми з 20 000 доларів США до 50 000 доларів США та стягнути з відповідача відшкодування збитків, які завдані несвоєчасним виконанням умов договору, що пов'язані із збільшенням вартості аналогічної нерухомості у сумі 6 000 доларів, а також стягнути понесені судові витрати на судовий збір та на правову допомогу.
11.11.2025 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Харчуком В.М. надано суду відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві адвокат Харчук В.М. зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представників позивачів.
У відзиві дано детальний аналіз умовам договору та заперечення з приводу доводів апеляційної скарги з посиланням на норми права.
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фостяка А.Я. та представника позивачки ОСОБА_2 -адвоката Задорожного І.Б. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Харчука В.М., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено, що 01.07.2021 року між відповідачем ОСОБА_3 та позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Романюк М.І., реєстровий номер № 2249.
Відповідно до умов договору, відповідач ОСОБА_3 взяв на себе обов'язок збудувати для ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зблокований житловий будинок та зареєструвати на нього право власності за порядковим номером № 11, загальною орієнтовною проектною площею 121 кв.м та габаритами будинку (9.0м х 7,0м х10м ДхШхВ) на 3 (три) поверхи ( висота переходу 3,00м (2,70 в чистоті), який буде збудований на земельній ділянці загальною площею 0,0188 га з кадастровим номером 4623686600:01:003:2027, що знаходиться за адресою: с.Солонка, Пустомитівський район (на даний час Львівський район), Львівська область.
Відповідно до умов договору земельна ділянка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Романюк М.І. від 01 липня 2021 року, реєстровий номер 2237 та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.179-184). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язуються сплатити ОСОБА_3 за виконані роботи на земельній ділянці повну вартість будинку АДРЕСА_1 , яка зазначена в додатку №2 до цього договору 9 п.1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору всі роботи по будівництву зблокованого житлового будинку повинні бути виконані до 30.06.2022 року.
У додатку №2 до договору міститься Графік та суми виплат повної вартості зблокованого житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до якого погоджена повна вартість будинку становить 60 000,00 доларів США або сума в гривневому еквіваленті на момент здійснення кожного платежу. Погоджено дати та суми платежів на виконання умов договору.
Згідно пункту 6.5 договору зазначено, що усі зміни та доповнення до даного договору, додатки та додаткові договори є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та нотаріально посвідчені.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що відповідач по справі ОСОБА_3 на момент звернення до суду із вказаним позовом неналежно віднісся до виконання умов договору та на належній їм земельній ділянці облаштував лише фундамент будинку (котеджу).
02.02.2024 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 направили відповідачу ОСОБА_3 односторонню відмову від договору у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань по договору та у вказаній заяві-претензії вимагали повернення сплачених за договором коштів в сумі 50 000,00 доларів США та збитків, пов'язаних із збільшенням вартості аналогічної нерухомості в сумі 6 000,00 доларів США, однак відповідач вказані вимоги не виконав.
Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 20 000,00 доларів США, що на день подання позову за офіційним курсом НБУ становить 798 410 гривень, суд першої інстанції прописав, що у зв'язку з істотним порушенням відповідачем строків будівництва, розірвання договору, неповернення відповідачем добровільно отриманих від позивачів за договором коштів, суд задовольняє позовні вимоги в частині сплачених позивачами коштів в розмірі 20 000,00 доларів США, що на день подання позову за офіційним курсом НБУ становить 798 410 гривень. При цьому, вартість фактично виконаних робіт щодо будівництва фундаменту судом із вищевказаної суми не вираховувалась у зв'язку із відсутністю даних про таку вартість.
Судом також зазначено, що фундамент не може визнаватися об'єктом нерухомості, тому суд прийшов до переконання, що правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів збитків, пов'язаних із збільшенням вартості аналогічної нерухомості згідно п.3.4 договору немає.
З висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується.
Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом ч.1ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Частиною 3 ст.875 ЦК України прописано, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.1ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст..ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.5 ст.653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
За вимогами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2012 року у справі № 23/236 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити ( у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) закон покладає саме на замовника.
Стороною позивача не надано суду доказів неналежної якості проведених робіт по облаштуванню фундаменту та з порушенням ДБН, а тому суд підставно, посилаючись на ст.22 ЦК України, відмовив у стягненні збитків 6 000,00 доларів США, що еквівалентно 237 420,00 грн. на час укладення договору, які за даними позивача завдані несвоєчасним виконанням умов договору та пов'язані із збільшенням вартості аналогічної нерухомості за укладеним 01.07.2021 року договором між сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Романюк М.І., реєстровий номер № 2249.
При цьому, судом першої інстанції з посиланням на ст.ст. 182,331,334 ЦК України правильно прописано, що основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості є державна реєстрація прав на нього, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.04.2018 року у справі № 911/2031/17.
Сам по собі фундамент є одним із елементів майбутньої забудови-об'єкта нерухомості, а тому підстав для стягнення коштів відповідно до п.3.4 договору у суду не було.
Щодо не стягнення судом першої інстанції коштів в сумі 50 000,00 доларів США, які відповідно до договору від 01.07.2021 року та Графіку сплати коштів підлягають стягненню, за поясненнями сторони позивача з відповідача, колегія суддів зазначає:
Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч.1ст.626 ЦК України).
За змістом частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До укладеного між сторонами Договору від 01.07.2021 року долучено додаток №1 до Договору про будівництво від 01.07.2021 року щодо уточнення та конкретизацію робіт по будівництву та Додаток №2 до Договору про будівництво від 01.07.2021 року з долученим Графіком та сум виплати повної вартості зблокованого житлового будинку АДРЕСА_1 ( а.с.24-25).
Згідно Додатку №2 до Договору повна вартість житлового будинку становить 60 000,00 доларів США. Забезпечувальна оплата за проведення робіт проводиться поетапно щомісячно певними платежами та навпроти кожного отриманого платежу проставляється підпис відповідача про отримання коштів, що відповідає пункту 3.3 Договору, де прописано, що «факт внесення забезпечувального платежу підтверджується підписами сторін у відповідному Додатку №2».
Згідно пояснень представників позивачів перший платіж в розмірі 30 000,00 доларів США або сума в гривневому еквіваленті по комерційному курсу на момент оплати проведена стороною позивача 30.06.2021 року, тобто за день перед посвідченням Договору підряду від 01.07.2021 року, однак у Додатку №2 до Договору від 01.07.2021 року відсутній підпис відповідача ОСОБА_3 про отримання зазначених коштів, відтак, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, стягнув суму коштів 20 000,00 доларів, які підтверджені відповідачем підписами останнього навпроти вказаних дат та сум у Графіку Додатку №2 до спірного Договору.
Доказів про отримання виконавцем Договору відповідачем Хлевинським В.М. початкового платежу згідно п.1.3 в розмірі 30 000,00 доларів США, що складає 50% повної вартості будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , суду не надано, навпроти проставленої у Графіку суми відсутній підпис відповідача ОСОБА_3 .
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №523/6003/14-ц визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це договір консенсуальний, двосторонній та оплатний.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтями 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1). Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч.4).
Згідно статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства що випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч.1). Якщо кредитор не вчинив дії, до чинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч.2).
На підтвердження цих обставин сторони за договором в п.4.1.8 погодили, що всі зобов'язання за цим договором у сторони-3 виникають з моменту настання наступної відкладальної обставини: сплата стороною- 1 та стороною- 2 забезпечувального платежу в сумі та порядку, визначеному в п.3.1 даного Договору.
Пунктом 3.1 Договору передбачено обов'язок позивачів Сторони -1 та Сторони-2 за Договором, повної оплати Стороні-3 вартості зблокованого житлового будинку, визначеної в Додатку до Договору від 01.07.2021 року з розтермінуванням платежу на 1 (один) рік до 30.06.2022 року.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про не доведення факту оплати та виконання умов договору зі сторони позивачів. Інших доказів у справі на підтвердження факту передачі коштів, суду не надано.
Так як матеріалами справи не підтверджується факт внесення позивачами відповідних сум платежів, до зазначених правовідносин слід застосувати вимоги ст.613 ЦК України, оскільки позивачі не вчинили всіх дій на виконання зобов'язань, що встановлені у Договорі, а граничний термін виконання позивачами своїх зобов'язань сплинув 30.06.2022 року.
Згідно статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині відповіді відповідача ОСОБА_3 на заяву-претензію позивачів від 07 липня 2022 року, про те, що виконання взятого на себе зобов'язання щодо забезпечення вчасного будівництва житлового будинку згідно п.4.1.9 Договору про будівництво від 01.07.2021 року стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання 24.02.2022 року обставин непереборної сили, засвідчених в листі Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. До 24.02.2022 року будівництво відбувалось без порушення термінів, згідно умов договору. Представники позивачів- адвокат Фостяк А.Я. та адвокат Задорожний І.Б. в суді апеляційної інстанції з цього приводу пояснили, що відповідач не посилався на невиконання позивачами умов договору від 01.07.2021 року через порушення його умов щодо неповної оплати і, зокрема, несплати суми коштів в 30 000,00 доларів США, значить, він отримав такі кошти та приступив до виконання будівельних робіт.
Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Отже, ні сторона позивача не надала суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів про передачу коштів в сумі 30 000,00 доларів США відповідно до п.1.3, пункту 4.2.1 Договору, ні сторона відповідача не підтвердила в такий же спосіб отримання зазначеної суми коштів. Відтак, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції у зазначеній частині позовних вимог.
Щодо недопиту судом для дачі пояснень в суді особисто позивачку ОСОБА_2 та відмови у відкладенні з цього приводу судового засідання, колегія суддів зазначає, що справа до слухання призначалася неодноразово, однак ні позивачка ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 в судове засідання не прибули, оскільки за поясненнями представників, перебувають за кордоном. Позивачі забезпечили в суд явку своїх представників, що було їхнім правом відповідно до ст..43 ЦПК України, а в суді першої інстанції могли бути присутніми у всіх судових засіданнях за їх бажанням. В суді першої інстанції проводилося чотири підготовчі судові засідання. Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 10.09.2024 року продовжено строк на 30 днів підготовчого засідання у справі №461/4300,24 з метою необхідності забезпечення участі позивачки ОСОБА_2 та ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 23.09.2024 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду на 17 жовтня 2024 року (а.с.93). Судовий розгляд проводився при призначенні п'ять судових засідань, однак позивачка ОСОБА_2 не прибула у жодне із підготовчих засідань та судових засідань , як і не прибула в суд апеляційної інстанції, однак забезпечила явку представника-адвоката Задорожного І.Б.
Конвенція про захист прав людини і основних свобод, ратифікована Верховною Радою України 17 липня 2997 року, передбачає право кожного захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд (стаття 6).
Згідно ч.2ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення у суду немає.
Щодо доводів апеляційної скарги, що ухвалою суду першої інстанції від 23.09.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представників позивача про долучення до матеріалів справи електронної копії звукозапису телефонної розмови, колегія суддів зазначає, що ст.83ч.2 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.5ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ( якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В судовому засіданні 16.01.2025 року відповідач ОСОБА_3 давав суду пояснення по суті позовних вимог.
Згідно ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.375 ЦПК України).
Згідно ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови у задоволенні позову-на позивача (ч.2п.2ст.141 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Фостяка Андрія Ярославовича та представника ОСОБА_2 -адвоката Задорожного Івана Богдановича залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 02 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра