Єдиний унікальний номер справи №756/13822/23
Провадження № 22-ц/824/625/2025
30 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Борисової О.В., Голуб С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в жовтні 2017 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УНІВЕРСАЛ БАНК" запустив новий проект монобанк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки монобанк. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту монобанк є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", далі - Умови, опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terrns. Витяг з Умов та Тарифи за карткою Monobank додаються до позову. 30.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 30.01.2018 року. 30.01.2018 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено Договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000 грн., з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (44,26 % річних), зі сплатою збільшення відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом.
На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 30.01.2018 року у розмірі 35 339, 80 грн., яка складаєтьсся з тіла кредиту у розмірі 35339, 80 та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 30.01.2018 року у сумі 35339 грн. 80 коп. та судовий збір у сумі 2684,00грн.
19.01.2024 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про стягнення понесених судових витрат.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 лютого 2024 року стягнуто з Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у позові АТ «Універсал Банк». Додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4026, 00 грн та витрати на надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000, 00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору у формі окремого документу або шляхом підписання умов та правил надання банківських послуг. Анкета-заява відповідача про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не містить даних про отримання відповідачем кредиту у вигляді кредитної картки з відповідним кредитним лімітом. Матеріали справи не містять банківської виписки на підтвердження отримання та користування відповідачем кредитними коштами. Банком не було видано відповідачу примірник договору та правила користування електронним платіжним засобом в порушення п.14.9 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Станом на дату розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з положеннями ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що надані Позивачем докази підтверджують укладення між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 договору кредиту, отримання Відповідачем позичених грошових коштів та їх неповернення Позивачу, тобто невиконання Відповідачем умов, укладеного договору, а тому нарахований Позивачем відповідно укладеного договору борг за кредитом в сумі 35339,80 грн. слід стягнути з Відповідача на користь Позивача.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа № 757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У позовній заяві АТ «Універсал Банк» вказує на те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
Позивач зазначав, що 30.01.2018 року відповідачем з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» була заповнена і підписана анкета-заява до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто, факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку Гайдучком В.Я., який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
На підтвердження позовних вимог АТ «Універсал Банк» надав суду також Умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (monobank), загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток, паспорт споживчого кредиту «Картка monobank», чорна картка monobank.
Разом з тим, вказані документи не підтверджують фактичного отримання відповідачем коштів на підставі анкети-заяви та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем.
Судом встановлено, що анкета-заява від 30.01. 20218 року містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Вказана анкета не містить даних про розмір кредитних коштів, які фактично отримав відповідач за договором.
Крім того, матеріали справи взагалі не містять доказів з приводу того, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідача, яка картка йому була видана, та чи була видана взагалі, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Відповідно наданого позивачем розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість за наданим кредитним договором, яка станом на 22.08.2023 року становить 35 339, 80 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35 339, 80 грн. Проте, будь-яких доказів видачі кредитних коштів до матеріалів справи позивачем надано не було. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача за кредитним договором року становить 96 222, 99 грн. (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять.
Отже, будь-яких доказів на підтвердження видачі банком відповідачу кредитної картки, її номер, строку її дії, розміру наданого банком кредитного ліміту, зарахування на цю картку суми кредиту у розмірі 100 000, 00 грн, зняття таких коштів відповідачем, відкриття рахунків на ім'я відповідача (виписки з особового рахунку, тощо) та інших доказів, які б підтверджували факт отримання кредитних коштів відповідачем в розмірі, заявленому позивачем, заборгованості у розмірі 35 339, 80 грн грн до позовної заяви не надано.
Сам по собі факт укладення кредитного договору ще не свідчить про реалізацію такого договору, зокрема у вигляді видачі кредиту шляхом емісії та надання відповідачу кредитної карти, як і не свідчить про порушення сторонами умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.01.2018 року.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Що стосується вимог про залишення додаткового рішення суду першої інстанції щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу без змін, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, зокрема договору про надання професійної правничої( правової) допомоги № 27/11/23 від 27.11.2023 , детальному опису послуг до договору від 27.11.2023 року про надання правничої допомоги, відповідно на загальну суму 13000,00грн. з обґрунтуванням, які саме дії вчиняв адвокат та платіжні інструкції про сплату сум в розмірі 4000,00грн., 4700,00грн., 4300,00грн, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат на правничу допомогу.
З огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що підстави для відмови у стягненні з позивача на користь відповідача підтверджених витрат на правничу допомогу відсутні.
Також у апеляційній скарзі відповідачем була заявлена вимога про стягнення з позивача на його користь судових витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000, 00 грн.
В обґрунтування вказаної вимоги зазначив, що 27.11.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шкред А.О. було укладено договір про надання професійної правничої( правової) допомоги №27/11/23.
Додатковою угодою до Договору від 2.02.2024 року Сторони узгодили внести зміни в п.1.2. Договору, виклавши його в наступній редакції: «Предметом цього Договору є надання Виконавцем правової допомоги Клієнту шляхом представництва інтересів Клієнта в Оболонському районному суді м. Києва по справі № 756/13822/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до Клієнта про стягнення заборгованості, а також за апеляційною скаргою Клієнта по справі № 756/13822/23 - в Київському апеляційному суді.
Згідно з п.4.6. Договору у випадку подання апеляційної скарги по справі однією із сторін гонорар Виконавця за представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції складає фіксовану суму у розмірі 5000, 00 грн та оплачується Клієнтом не пізніше 5 календарних днів після ухвалення рішення по справі судом апеляційної інстанції.
На виконання умов Договору ОСОБА_1 сплачено адвокату Шкред А.О. 5000, 00 грн згідно з квитанціями від 12.02.2024 року на суму 1999, 95 грн та 3000, 00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зважаючи на вказане, позивачем на підтвердження заявлених у в апеляційній скарзі витрат на правничу допомогу були надані відповідні документи, які не були спростовані іншою стороною, відтак які колегія суддів бере до уваги.
Таким чином колегія суддів констатує наявність правових підстав для стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції саме у заявленому та документально підтвердженому розмірі 5 000 грн.
Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, зАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ «Універсал Банк».
Додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» ( код ЄДРПОУ: 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 4026,00 (чотири тисячі двадцять шість) грн та судові витрати за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: О.В. Борисова
С.А. Голуб