Постанова від 29.12.2025 по справі 357/945/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/11557/2025

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025року місто Київ

справа № 357/945/25

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Кирилюк Г.М., Таргоній Д.О.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Антипенка В.П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2535390 від 28 липня 2021 року в розмірі 71850 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 15000 грн.; заборгованості по відсоткам - 54000 грн.; заборгованості по комісії - 2850 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 28 липня 2021 року ОСОБА_3 із ТОВ «МІЛОАН» уклала договір про надання споживчого кредиту №2535390, на підставі якого відповідачу були надані кредитні кошти у сумі 15000 грн., строком на 30 днів.

Вказував, що 11 листопада 2021 року згідно договору факторингу ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором від 28 липня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги до відповідача.

Зазначав, що згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 71850,00 грн.

Посилався на те, що після відступлення права грошової вимоги відповідач не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, а тому позивач, як новий кредитор, керуючись ст.ст.514, 1082, 1084 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість в загальній сумі 71850 грн.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року позов ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 40623,00 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2535390 від 28 липня 2021 року, 1368,65 грн. витрат по сплаті судового збору, 3390,00 грн. витрат з надання правової допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог посилалася на те, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем кредитний договір №2535390 від 28 липня 2021 року та анкета-заява не містить інформації про підписання їх відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора. Також, у позовній заяві позивач не підтверджує належними доказами, яким чином був надісланий та отриманий відповідачем електронний одноразовий ідентифікатор: СМС- повідомлення, певний месенджер тощо.

Вказувала, що в матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що відповідач пройшла ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Зазначала, що у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_3 грошових коштів за договором.

Посилалася на те, що згідно п.1.3 договору строк кредитування 30 днів, отже підстави для нарахування процентів за більший строк відсутні. При цьому, судом першої інстанції зроблено перерахунок та стягнуто з відповідача проценти у сумі 22773 грн. (30 днів та 182 дні), що суперечить умовам договору.

10 липня 2025 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суу першої інстанції залишити без змін, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2021 року ОСОБА_3 оформлено анкету-заяву на кредит №2535390 на сайті: miloan.ua, в якій вказані персональні дані відповідача, як позичальника, визначена сума кредиту 15000 грн, строк кредитування 30 днів з 28 липня 2021 року по 27 серпня 2021 року, комісія за надання кредиту 2850 грн. нараховується одноразово, проценти за користування кредитом 2% від фактичного залишку кредиту.

В анкеті-заяві наявна таблиця, яка відображає процес оформлення та розгляду заяви №2535390, зокрема вказано, що заповнення заяви відбулось 28.07.2021 о 01:02:51, а підписання договору 28.07.2021 о 01:05:06.

28 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_3 укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) №2535390.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику фінансовий кредит у сумі 15000 грн., строком на 30 днів, з 28 липня 2021 року по 27 серпня 2021 року, зі сплатою комісії за надання кредиту 2850 грн. (нараховується одноразово) та процентів за користування кредитом 2% від фактичного залишку кредиту.

У п.2.2.2 вказаного договору заначено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.

Згідно з п.2.2.3 після спливу строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Виходячи з п.2.3.1.1 та 2.3.1.2 для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил надання фінансових кредитів, але загалом строк кредитування не може перевищувати 60 днів.

У п.6.1 договору вказано, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

В додатку №1 до договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими відсотками та комісією в розмірі 26850 грн.

Згідно з платіжним доручення №52337419 від 28 липня 2021 року платник ТОВ «МІЛОАН» здійснив переказ грошових коштів в розмірі 15000 грн. для отримувача ОСОБА_4 , банк отримувача - VISA, кредитний рах. № НОМЕР_1 , призначення платежу - згідно договору 2535390.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення 28 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_3 договору про споживчий кредит №2535390 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взявна себе відповідні зобов'язання.

А відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено виникнення між ним та відповідачем зобов'язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які були прийняті відповідачем, доведено факт надання відповідачу кредиту (позики).

А відтак, доводи апеляційнорї скарги про те, що: в матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що відповідач пройшла ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію»; у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_3 грошових коштів за договором, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються вищенаведеним.

При цьому, відповідач не надала ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що на її картку за спірний період незараховувалися кредитні кошти у розмірі 15000 грн.

11 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №12Т.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №12Т від 11 листопада 2021 року ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_4 на загальну суму 71850 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за тілом, 54000 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2850 грн. - сума заборгованості за комісією.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Діджи Фінанс» має зареєстрований вид економічної діяльності - надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).

З розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Діджи Фінанс» вбачається, що розмір заборгованості по тілу кредиту становить 15000 грн., по відсоткам - 54000 грн., по комісії 2850 грн.

Також позивачем на підтвердження своїх вимог було надано відомість ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення за договором №2535390, з якої вбачається, що 28 липня 2021 року нараховано комісію у розмірі 2850 грн., 28 липня 2021 року - надання кредиту у розмірі 15000 грн. та з 29 липня 2021 року по 27 серпня 2021 року відповідачу нараховувалися проценти за п.1.5.2 договору, а з 28 серпня 2021 року по 26 жовтня 2021 року за п.1.6, п.2.3.1.2 договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконала, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість за тілом кредиту, процентамита комісією.

Оскільки матеріали справи не міститься доказів повернення відповідачем позивачу ТОВ «Діджи Фінанс» отриманої у позику за вказаним договором суми позики у розмірі 15000 грн. та одноразової комісії у розмірі 2850 грн., а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» вказаних сум.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки представником позивача не надано суду доказів, що строк дії договору продовжено, а відтак:

за період з 28 липня 2021 року по 27 серпня 2021 року, суд виходив з розрахунку 5% за день користування кредитом (5 % х 30 днів = 150 %), 15000,00 грн х 150 % = 22500 грн.;

за період з 28 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року, 3% річних (0,01% за день) 182 дні. 0,01 % х 182 дні = 1,82 %, 15000 х 1,82 % = 273 грн. Всього відсотків: 22500 + 273 = 22773,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з вказаним розрахунком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк позики 30 днів з 28 липня 2021 року по 27 серпня 2021 року, проценти за користування кредитом за вказаний період нараховуються за ставкою 2%.

При цьому, ТОВ «Діджи Фінанс» просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку по 26 жовтня 2021 року.

Даних про застосування процедури пролонгації матеріали справи не містять.

Враховуючи, що договором про споживчий кредит №2535390 від 28 липня 2021 року визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом даного строку ТОВ «МІЛОАН» мало право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки, які, з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у встановлений ним строк та положень п.1.5.2 цього договору становлять 2%.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, після спливу строку кредитування (27 серпня 2021 року) є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума відсотків у межах строку кредитування по 27 серпня 2021 року включно, що становить 9000 грн.

Вищевказаного суд першої інстанції не врахував, отже рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 9000 грн. та заборгованість по комісії у розмірі 2850 грн.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані копії: договору про надання правової допомогивід 01 листопада 2024 року; акту про підтвердження надання правової допомоги на суму 6000 грн.

У відзиві на позовну заяву, який було подано до суду першої інстанції представник відповідача просила відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, часом витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені на правову допомогу у суді апеляційної інстанції за складання відзиву на апеляційну скаргу у рощмірі 6000 грн.

21 липня 2025 року від представника відповідача до суду апеляційної інстанції надійшли запечення на відзив позивача, в яких остання просила відмовити у стягненні витрат позивача понесених на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, посилаючись на їх неспівмірність та те, що дана категорія справ є нескладною.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановахОб'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги заперечення сторони відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу позивачу ТОВ «Діджи Фінанс»робіт, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, пропорційність задоволених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу понесених в суді першої інстанції у розмірі 2000 грн. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 905,25 грн., а з позивача на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2832,39 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15000 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 9000 грн., заборгованість за комісією у розмірі 2850 грн., судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 905 грн. 25 коп., витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 2000 грн. та витрати на правову допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746 на когристь Іванової Таїсії Віталіївни, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2832 грн. 39 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді:

Попередній документ
133031927
Наступний документ
133031929
Інформація про рішення:
№ рішення: 133031928
№ справи: 357/945/25
Дата рішення: 29.12.2025
Дата публікації: 02.01.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до апеляційного суду (12.05.2025)
Дата надходження: 25.03.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним догвором
Розклад засідань:
21.04.2025 09:30 Рокитнянський районний суд Київської області