Справа № 308/17780/24
(заочне)
30 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Придачука О.А.
за участю секретаря - Бомбушкаря В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу
Позивач, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.01.2022 року між ним ОСОБА_2 був укладений договір позики у відповідності до якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 4000 євро, які зобов'язався повернути до 01.04.2022 року. На підтвердження укладення договору відповідачем була надана нотаріально засвідчена розписка, яка посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Оксаною Дністрян та зареєстрована у реєстрі за № 32. У зв'язку з неповерненням боргу станом на 01.04.2022 року позивач звернувся з претензією від 30.08.2024 року до ОСОБА_2 щодо повернення боргу протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії. Вказаний лист надіслано 30.08.2024 року через Укрпошту з описом вкладення. Однак, 17.09.2024 року зазначений лист повернуто за закінченням терміну зберігання. Тієї ж дати позивач направив претензію відповідачу на його особистий номер телефону через ватсап НОМЕР_1 . Однак, відповідач не відреагував. У добровільному порядку відповідачем борг не повернуто.
А тому позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 4000 євро, що станом на дату подачі позову до суду складає 180800 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 310,74 євро та інфляційні збитки у сумі 1267,48 євро, що станом на дату подачі позову складає 71335 грн.
У подальшому позивач збільшив позовні вимоги в частині періоду стягнення з відповідача 3 % річних та просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 4000 євро, яка станом на 01.11.2025 року становить 195400,00 грн. та 3% річних у розмірі 21038,96 грн., що разом становить 216438,96 грн.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У матеріалах справи наявна заява позивача та його представника згідно якою вони просять розглянути справу у їх відсутності та задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, відзиву на позов не подав, а тому суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Згідно ст. ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судом встановлено, що 14.01.2022 року ОСОБА_2 за договором позики отримав від ОСОБА_1 у борг грошову суму у розмірі 4000 євро та зобов"язався повернути вказану суму коштів до 01.04.2022 року, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 від 14.01.2022 року, що долучена до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як установлено судом взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 не виконав, суму боргу позивачу не повернув. Доказів виконання зобов'язань відповідачем матеріали справи не містять.
Вирішуючи питання щодо валюти стягнення заборгованості за договором позики від 14.01.2022 року суд констатує, що як убачається з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 14.01.2021 року, сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - у сумі 4000 євро та враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, якій Верховний Суд зазначив, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Також у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, враховуючи вищевказані процесуальні норми, слід зазначити, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Відповідач не спростував вимоги позивача щодо стягнення з нього на користь позивача суми боргу за договором позики від 14.01.2022 року у розмірі 4000 євро та 3% річних.
За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 14.01.2022 року в загальній сумі 4431,01 (чотири тисячі чотириста тридцять один євро, 01 євроцент) євро, з яких: 4000 (чотири тисячі) євро - сума боргу, 431,01 (чотириста тридцять один євро 01 євроцент) євро - 3% річних, за період з 01.04.2022 року по 01.11.2025 року.
Водночас, що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №296/10217/15 від 07.07.2020 року, згідно з яким у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
А тому з огляду на стягнення з відповідача суми боргу в іноземній валюті суд доходить висновку про те, що вимоги про стягнення інфляційних втрат до задоволення не підлягають.
Відповідно до положень ч.1 та ч.6 ст. 141 ЦПК України, та з урахуванням п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1439,07 грн.
Керуючись ст. ст. 6, 16, 509, 526, 530, 610, 625, 626-628, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Збільшений позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , заборгованість в розмірі 4430,68 (чотири тисячі чотириста тридцять євро, 68 євроцент) євро, з яких: 4000,00 (чотири тисячі) євро - сума боргу, 430,68 (чотириста тридцять євро 68 євроцент) євро - 3% річних.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1987,16 (одна тисяча дев"ятсот вісімдесят сім грн. 16 коп.) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.А. Придачук