Іменем України
29 грудня 2025 року м. Кропивницький
справа № 383/887/25
провадження № 22-ц/4809/1826/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2025 року у складі судді Адаменко І. М. і
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 754935428 від 05.07.2021 у розмірі 48 366 грн, судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 05.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 754935428 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти зі сплатою процентів.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 754935428 від 05 липня 2021 року.
В подальшому згідно додаткових угод строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 754935428 від 05 липня 2021 року.
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 48 366 грн, з яких: 22 500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 25 866 грн - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права на звернення з позовом до останнього про стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладений після відступлення права вимоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «Юніт Капітал» просить заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що створює підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначає, що Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов'язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо допустимості та правомірності відступлення права вимоги.
Таким чином, факт підписання Реєстру прав вимог після укладення Кредитного договору виключає сумніви щодо наявності у первинного кредитора прав, які могли бути передані фактору, та підтверджує, що перехід прав вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання.
Крім того, правові висновки, на які посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийняті за правовідносин, які за змістовним та суб'єктним та/або об'єктним критеріями не є подібними до спірних правовідносин у даній справі.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 48 366 грн, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (на 01.01.2025 становить 90 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 05 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису укладено Кредитний договір № 754935428, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 22 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю.
Вказаний Кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор «MNV5YA4» відправлено позичальнику 05.07.2021 о 17:18:58, на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 08.08.2023 0681202677.
Одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 05.07.2021 о 17:19:36, після чого відповідач натиснув кнопку «відправити/підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, одразу після вчинених дій, 05.07.2021 о 17:19:46 товариством перераховано грошові кошти в сумі 22 500 грн на номер банківської картки НОМЕР_1 позичальника, вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 05.07.2021.
Зазначені обставини також підтверджено довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 05.07.2021, платіжним дорученням від 05.07.2021 та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23.05.2025 № 754935428/23052025/Э.
На підтвердження укладення Кредитного договору позивачем надано до суду: Паспорт споживчого кредиту продукту «Комфорт»; Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою «MONEYVEO» (нова редакція).
Первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі 22 500 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05.07.2021 № 82014916-2361-4533-b8c8-a39371cede03 про перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на рахунок відповідача № 5168-74ХХ-ХХХХ-3486, вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 05.07.2021, коштів в сумі 22 500 грн згідно договору № 754935428 від 05.07.2021, а також довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23.05.2025 № 754935428/23052025/Э.
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 12.08.2025 за № 4671/25 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21.07.2025 вбачається, що на ім'я ОСОБА_2 було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 (№ IBAN НОМЕР_3 ). Також клієнту емітувалися інші картки. Дана картка містить зарахування на суму 22 500 грн.
Відповідно до виписки по карткову рахунку, спеціальним платіжним засобом до якого є картка НОМЕР_2 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк», на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), за період з 05.07.2021 по 10.07.2021, вбачається рух коштів за даним картковим рахунком та зарахування 05.07.2021 на дану картку суми 22 500 грн.
Відповідач надав розрахунок заборгованості відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 754935428 від 05.07.2021, згідно якого заборгованість станом на 28.09.2021 становить 22 500 грн - основний борг та 22 648,50 грн - борг за відсотками.
28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в іншій редакції, а саме, що строк дії цього договору закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
31 грудня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
31 грудня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно.
31 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2023 включно.
31 грудня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2024.
05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
03 серпня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022.
30 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 30.12.2024.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, за якого передбачено, що фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
За відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило на користь ТОВ «Юніт Капітал» грошові кошти.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України).
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується, що 05.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір № 754935428, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалось надати відповідачу кредит на суму 22 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику (а. с. 13-16).
Відповідно до п. 1.2. вказаного договору Кредит надається строком на 126 днів.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 % річних, що становить 0,69 % в день від суми кредиту за час користування ним.
Договір кредитної лінії № 754935428 від 05.07.2021 підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Згідно платіжного доручення від 05.07.2021 № 82014916-2361-4533-b8c8-a39371cede03 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти у сумі 22 500 грн (а. с. 31).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а. с. 39-44).
Згідно з п. 1.3. Договору № 28/1118-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
У подальшому згідно додаткових угод від 28.11.2019 № 19, від 31.12.2020 № 26, від 31.12.2021 № 27, від 31.12.2022 № 31, від 31.12.2023 № 32 строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2024 (а. с. 44-51).
28.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги № 153 про передачу, зокрема, права вимоги за кредитним договором № 754935428 від 05.07.2021 (а. с. 51-52).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалось відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 54-58).
03 серпня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали додаткову угоду № 2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року (а. с. 58 на звороті).
30 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 30.12.2024 (а. с. 59).
30.05.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр прав вимоги № 9 про передачу права вимоги за кредитним договором № 754935428 від 05.07.2021 (а. с. 59-60).
04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язалось відступити ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 62-66).
04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» підписали реєстр прав вимоги про передачу, зокрема, права вимоги за кредитним договором № 754935428 від 05.07.2021 (а. с. 67-68).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 22 500 грн.
Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договором, матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по договором, ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов'язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Таким чином, позивач ТОВ «Юніт Капітал», як правонаступник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
У межах строку кредитування щодо якого домовились сторони, а саме 126 днів, тобто до 08.10.2021 відповідач мала, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплатити проценти.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором № 754935428 від 05.07.2021 вбачається, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого договором, який становить 126 днів (а. с. 73-74), а тому заборгованість за договором № 754935428 від 05.07.2021 станом на кінець строку дії договору становить 42 061,5 грн (22 500 грн - сума основного боргу, 19 561,5 (22 500*0,69 %*126) грн - проценти), яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал».
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III, договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що стаття 1078 ЦК України чітко визначає, що предметом договору факторингу може бути право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Помилковими є посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, оскільки вони стосуються саме договорів про відступлення права вимоги, які є відмінними від договорів факторингу за своїм змістом та правовою природою.
За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно посилався на те, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, адже між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено не договір про відступлення права вимоги, а договір факторингу, предметом якого може бути майбутнє право вимоги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «Юніт Капітал» неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неправильно наданої оцінки наявним в матеріалах справи доказам дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ТОВ «Юніт Капітал» підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2025 року скасуванню з ухваленням нового, про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 86,97 % від ціни позову (42 061,5*100/48 366) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню 5 266 грн 90 коп (2 422,4*86,97 %+3 633,6*86,97 %) судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач просив стягнути на свою користь 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження розміру витрат ТОВ «Юніт Капітал» було надано копію договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року (а. с. 76-77); копію Акту прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року (а. с. 78).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
Клопотань щодо зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції матеріали справи не містять.
Таким чином, в порядку розподілу судових витрат під час розгляду справи судом першої та інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 86,97 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 087 грн 90 коп (7 000*86,97 %) витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором у № 754935428 від 05 липня 2021 року в розмірі 42 061 (сорок дві тисячі шістдесят одна) грн 50 коп, з яких: 22 500 грн - сума основного боргу, 19 561 грн 50 коп - проценти.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) 5 266 (п'ять тисяч двісті шістдесят шість) грн 90 коп судового збору та 6 087 (шість тисяч вісімдесят сім) грн 90 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко