Іменем України
29 грудня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/2346/24
провадження № 22-ц/4809/1555/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16 липня 2025 року у складі судді Кулінки Л. Д. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В березні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.12.2008 у розмірі 37 335 грн 45 коп та судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Позовна заява мотивована тим, що 19.12.2008 відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н 19.12.2008.
В заяві від 19.12.2008 ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», «Правилами користування платіжною карткою», які викладені на банківському сайті http.privatbank.ua, складає між ними договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 30 000 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картка рахунку.
ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 25.02.2024 в неї виникла заборгованість в сумі 37 335 грн 45 коп, яка станом на 25.02.2024 складається із: заборгованості за тілом кредитом в сумі 29 630,56 грн та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 7 704,89 грн.
Оскільки заборгованість відповідачем в добровільному порядку не повернута, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16 липня 2025 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.12.2008 в сумі 29 630 грн 56 коп, а також 1 922 грн 49 коп судового збору.
В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в сумі 7 704 грн 89 коп відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитом у розмірі 29 630,56 грн.
Оскільки під час укладання кредитного договору сторонами не погоджено всіх його істотних умов, зокрема, щодо стягнення відсоткової ставки за порушення виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 7 704,89 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк»просить рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправомірно та без наявності правових підстав відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь банку заборгованості за простроченими відсотками.
Суд першої інстанції не звернув уваги та жодним чином не обґрунтував свою позицію щодо неврахування як доказу у справі наданої АТ КБ «ПриватБанк» заяви про приєднання до умов та правил від 15.03.2022, відповідно до якої сторони погодили за користування кредитними коштами нараховувати відсотки.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 37 335 грн 45 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2025 становить 90 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 19.12.2008 відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керується пунктом 2.1.2.3, 2.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, де зазначено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення щодо можливості встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється по рішенню банку, і клієнт дає право в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підпис цього договору являється прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
На підставі наведеного відповідачу на одній із кредитних карток починаючи з 19.12.2008 встановлено кредитний ліміт, а потім починаючи з 17.09.2010 збільшено кредитний ліміт в сумі 3 000 грн, починаючи з 15.10.2012 збільшено кредитний ліміт в сумі 4 000 грн, починаючи з 19.08.2013 збільшено кредитний ліміт в сумі 6 400 грн, починаючи з 26.10.2016 збільшено кредитний ліміт в сумі 11 000 грн, починаючи з 19.10.2017 збільшено кредитний ліміт в сумі 13 000 грн, починаючи з 28.01.2020 збільшено кредитний ліміт в сумі 15 000 грн, починаючи з 06.02.2020 збільшено кредитний ліміт в сумі 17 000 грн, починаючи з 19.08.2020 збільшено кредитний ліміт в сумі 19 000 грн, починаючи з 21.08.2020 зменшено кредитний ліміт в сумі 17 000 грн, починаючи з 07.10.2020 збільшено кредитний ліміт в сумі 26 000 грн, починаючи з 07.10.2020 зменшено кредитний ліміт в сумі 17 000 грн, починаючи з 07.05.2021 збільшено кредитний ліміт в сумі 26 000 грн, починаючи з 21.02.2022 збільшено кредитний ліміт в сумі 30 000 грн, починаючи з 03.10.2023 зменшено кредитний ліміт в сумі 0,00 грн що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 .
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 19.12.2008, станом на 25.02.2024 відповідач має заборгованість у загальному розмірі 37 335,45 грн, яка станом на 25.02.2024 складається з: заборгованості за тілом кредитом в сумі 29 630,56 грн, та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 7 704,89 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в цій частині його не переглядає.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.12.2008 у розмірі 37 335 грн 45 коп станом на 25.02.2024 (том 1 а. с. 1-9).
На підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, позивачем було надано до суду першої інстанції письмові докази, зокрема:
1) копію Заяви позичальника № 1003030600081111735, яка підписана відповідачем (том 1 а. с. 164-165);
2) копію Заяви про приєднання до Умов і та Правил надання послуг від 15.03.2022 (том 1 а. с. 95-117);
3) копію Паспорту споживчого кредиту (том 1 а. с. 142-150);
4) Умови та правила надання банківських послуг (том 1 а. с. 166-183);
5) розрахунки заборгованості за договором № б/н від 19.12.2007, укладеного між банком та ОСОБА_1 станом на 31.05.2015, 30.06.2019 та 25.02.2024 (том 1 а. с. 21-58);
6) виписку за договором № б/н по рахунку ОСОБА_1 за період з 19.12.2008 по 28.02.2024 (том 1 а. с. 60-91);
7) копію довідки про зміну умов кредитування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (том 1 а. с. 163);
8) копію довідки про видані кредитні картки ОСОБА_1 (том 1 а. с. 94).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
З наданих позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 висловила однозначне бажання скористатися запропонованими позивачем банківськими послугами, що слідує з підписаними нею Заяви позичальника від 19.12.2008 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 27.03.2019 та Заяви про приєднання до Умов і та Правил надання послуг від 15.03.2022.
В Заяві про приєднання до Умов і та Правил надання послуг від 15.03.2022 зазначено основні умови кредитування для картки, зокрема, розміри кредитного ліміту та відсоткової ставки.
Суд вважає, що підписавши вказану заяву, відповідач погодилась зі всіма умовами кредитування.
Крім того, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надана позивачем виписка по рахунку, яка завірена працівником банку - керівником Напрямку операційного обслуговування ГО ОСОБА_2 відповідає вимогам первинного документу, а тому є належним та допустимим доказом, яким підтверджує розмір заборгованості.
З наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, який неодноразово збільшувався, та ОСОБА_1 неодноразово користувалася кредитними коштами, здійснюючи часткове погашення заборгованості і станом на 25.02.2024 має заборгованість в розмірі 37 335,45 грн, з яких: 29 630 грн 56 коп - заборгованість за тілом кредиту, 7 704 грн 89 коп - заборгованість за простроченими відсотками.
Неодноразово Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Суд враховує, що факт підписання Заяви про приєднання до Умов і та Правил надання послуг від 15.03.2022, а також факт отримання відповідачем кредитної картки останньою не заперечувалось та не оспорювалось ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду судом апеляційної інстанції, а розмір заборгованості та порядок її нарахування не спростовано.
З урахуванням наведеного та аналізуючи надані позивачем письмові докази, суд приходить до висновку, що наданими АТ КБ «ПриватБанк» заявами, розрахунком заборгованості, в сукупності з випискою по рахунку за договором на ім'я ОСОБА_1 , підтверджується факт укладення кредитного договору та погодження його істотних умов, отримання відповідачем кредитних коштів, здійснення нею витратних операцій за рахунок коштів банку, а також часткової сплати заборгованості.
Таким чином, враховуючи, що обставинами справи встановлено, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач, погодившись на умови кредитування, борг не повернула та не спростувала законність його нарахування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 19.12.2008 у вигляді відсотків за користування кредитом в розмірі 7 704 грн 89 коп, є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції, розглядаючи позов АТ КБ «ПриватБанк», не надав належну оцінку наданим позивачем доказам та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, а рішення Фортечного районного суду м. Кіровограда від 16 липня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками згідно кредитного договору № б/н від 19.12.2008 в розмірі 7 704 грн 89 коп скасуванню з ухваленням в цій частині нового про задоволення вказаних вимог.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В порядку розподілу судових витрат, враховуючи, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню у повному обсязі, із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 2 422 грн 40 коп судового збору, сплаченого останнім за подання позовної заяви.
Крім того, в порядку розподілу судових витрат, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 20,64 % (7 704,89*100/37 335,45) від ціни позову, з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 749 грн 98 коп (3 633,6*20,64 %) судового збору, сплаченого останнім за подання апеляційної скарги.
Остаточно із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 3 172 грн 38 коп (2 422,4+749,98).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 16 липня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким вказані вимоги задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по простроченим відсоткам за кредитним договором про надання банківських послуг від 19 грудня 2008 року в розмірі 7 704 (сім тисяч сімсот чотири) грн 89 коп.
Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 3 172 (три тисячі сто сімдесят два) грн 38 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко