Житомирський апеляційний суд
Справа №289/2564/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/727/25
Категорія ч.4 ст.185 КК України Доповідач ОСОБА_2
29 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 12024060450000284 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 травня 2025, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малин, Радомишльського району, Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 04.10.2001 Малинським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
-17.05.2002 Малинським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;
-10.06.2002 Малинським районним судом Житомирської області за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ст.70, 71 КК України до 5 років позбавлення волі;
-29.03.2006 Малинським районним судом Житомирської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
-28.08.2009 Малинським районним судом Житомирської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
-12.07.2013 Малинським районним судом Житомирської області за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі;
-18.05.2017 Малинським районним судом Житомирської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;
-02.11.2020 Житомирським апеляційним судом за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;
-27.11.2020 Малинським районним судом Житомирської області за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ; повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судової товарознавчої експертизи, в сумі 1 591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) гривня 80 копійок.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 до набрання вироком суду законної сили вирішено не обирати.
Вирішено питання щодо речових доказів,
За обставин встановлених судом та зазначених у вироку, в умовах воєнного стану в Україні, ОСОБА_7 , будучи особою раніше неодноразово судимою за вчинення злочинів проти власності, маючи дані судимості незнятими на непогашеними у встановленому законом порядку на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно вчинив злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 20 грудня 2024 року у невстановлений час ОСОБА_7 перебував за адресою свого проживання, а саме по АДРЕСА_1 в цей день час та місці у останнього виник умисел на крадіжку чужого майна.
20 грудня 2024 року близько 13 години реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на крадіжку чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, з проникненням у житло розуміючи протиправність вчинених дій, керуючись корисливим мотивом та з метою наживи, ОСОБА_7 приїхав на велосипеді до с. Меделівка Радомишльської ТГ Житомирського району Житомирської області.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на крадіжку чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, з проникненням у житло ОСОБА_7 підійшов до господарства, що розташоване по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_10 та враховуючи сприятливу для нього обстановку, а саме те, що його злочинні дії ніким не помічені та за ним ніхто не спостерігає, шляхом відчинення хвіртки проник на територію вказаного домогосподарства.
Після цього, без розриву у часі, діючи повторно, в умовах воєнного стану, з проникненням у житло, перебуваючи на території вказаного домогосподарства ОСОБА_7 знайшов металевий предмет та після цього підійшов до вхідних дверей будинку, що розташований за вказаною вище адресою та за допомогою вказаного металевого предмету зірвав металеву скобу, на якій був закріплений навісний замок, після чого відкривши двері, ОСОБА_7 таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану проник в середину будинку, де зайшов до кімнати спальні та побачив наступне майно, що належить ОСОБА_10 , а саме:
- мобільний телефон марки «ZTE Blade А31 Plus», ринковою вартістю 966 гривень 80 копійок;
-грошові кошти номіналом одна тисяча гривень однією купюрою;
-17 пачок цигарок марки «Rothmans Demi», загальною вартістю 1869 гривень 83 копійки, вартість 1 пачки становить 109 гривень 99 копійок;
-монети, а саме: 50 копійок - 11 штук, 1 гривня старого зразка - 3 штуки, 1 гривня - 29 штук, 2 гривні - 36 штук, 5 гривень - 45 штук, 10 гривень - 36 штук в загальній сумі 694 гривні 50 копійок, які у подальшому без розриву у часі ОСОБА_7 таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану викрав та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Внаслідок вчинення вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_7 заподіяв потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 4531 гривень 13 копійок.
Таким чином, за викладених обставин, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у житло.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 просить вирок скасувати з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 6 років. У решті вирок залишити без змін. Вважає, що при призначенні покарання судом не у повному обсязі враховано те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, корисливих, тяжких кримінальних правопорушень проти власності, відбував покарання у виді позбавлення волі, але висновків для себе не зробив та через два місяці після звільнення з місця позбавлення волі знову вчинив аналогічний злочин.
Потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлена про час та місце апеляційного розгляду, просила проводити апеляційний розгляд у її відсутності.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора в підтримання апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У вироку суду зазначено, що на підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом першої інстанції було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким із учасників процесу не оспорювалися. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції не було, йому роз'яснено, що у даному випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, поєднаного з проникненням у житло відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та в апеляційній скарзі не оспорюється. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України кваліфіковані правильно.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м'якості, а саме: безпідставне застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Пом'якшуючими покарання обвинуваченого ОСОБА_7 обставинами, відповідно до ст.66 КК України, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Крім того, суд першої інстанції врахував дані про особу ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий, по місцю проживання скарг від сусідів не надходило, не працює, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України та вважав, що виправлення обвинуваченого можливо без відбування покарання, а тому застосував положення ст. 75 КК України та звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що судом не в достатній мірі враховано особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який будучи раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини проти власності, у зв'язку з чим відбував покарання у виді позбавлення волі, не працює, осіб на утриманні не має, на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває та після звільнення з місць позбавлення волі 14.10.2024 року через незначний проміжок часу, а саме 20.12.2024 року вчинив новий умисний корисливий злочин.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Відповідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Враховуючи наведені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для застосування положень ст.75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому у суду першої інстанції не було.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що при ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції було допущено невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому він підлягає скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням нового вироку.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ст.65 КК України апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини кримінального провадження, що обтяжують та пом'якшують його покарання.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 відноситься до категорії тяжких злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 апеляційним судом враховано особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, після звільнення з місця позбавлення волі через незначний проміжок часу знову вчинив умисний корисливий тяжкий злочин, за місцем проживання скарг від сусідів не надходило, не працює, осіб на утриманні не має та на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, апеляційний суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.4 ст.185 КК України, з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин та відсутністю обставин, які обтяжують покарання, яке на переконання колегії суддів буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню нових злочинів.
Підстав для застосування ст. 69 КК України при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
Судді: