Справа № 164/1232/23 Провадження №11-кп/802/804/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
23 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030000000066 від 19 травня 2022 року,за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 16 грудня 2025 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 13 лютого 2026 року включно, без визначення застави,
В провадженні Маневицького районного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022030000000066 від 19.05.2022 року, про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.255, ч.4 ст. 28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Прокурором ОСОБА_14 були подані клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , умотивовані тим, що ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , кожен зокрема, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років із конфіскацією майна, а тому існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, і відносно обвинувачених необхідно продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки лише вказаний запобіжний захід зможе забезпечити їх належну процесуальну поведінку. Зазначив, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, зокрема, особистого зобов'язання не може бути застосовано відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , оскільки вони обвинувачується у вчиненні умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, що дає підстави вважати, що обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, ними виконані не будуть. Особиста порука не може бути застосована відносно обвинуваченого тому, що особа, яка б заслуговувала на довіру та яка зможе поручитися за виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутня.
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 16.12.2025 року задоволено клопотання прокурора. Продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів до 13.02.2026 року включно, без визначення застави. Продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на шістдесят днів до 13.02.2026 року включно, без визначення застави. Продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на шістдесят днів до 13.02.2026 року включно, без визначення застави. Продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком на шістдесят днів до 13.02.2026 року включно. Залишено ОСОБА_12 визначені ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 23.10.2025 року відповідні процесуальні обов'язки та розмір застави. У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 - відмовлено.
Своє рішення суд мотивував тим, що наведені прокурором у клопотанні ризики є дійсними на момент проведення судового засідання, триваючими та такими, що виключають на цей час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м'який також з огляду на те, що вони є неодноразово судимими, відбували реальну міру покарання у виді позбавлення волі, обвинувачуються у вчиненні злочинною організацією умисних кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти життя та здоров'я населення, які за кваліфікацією злочинів є особливо тяжкими, і їх санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а також, враховуючи стадію судового розгляду, суд приходить висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.
Крім того, під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою судом не вирішується питання про визнання винуватим чи виправдування обвинувачених, а лише оцінюються ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України та можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі і з врахуванням інших альтернативних запобіжних заходів.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій вважає, що суд першої інстанції помилково продовжив його довірителю запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та не визначив розміру застави з огляду на його обвинувачення у злочинах проти життя і здоров'я, якого йому ніхто не пред'являв.
Разом з тим, суд продовжив запобіжний захід ОСОБА_6 на підставі тяжкості обвинувачення, що не є самостійною та безумовною підставою. Фактично, суд першої інстанції передчасно прийшов до переконання про винуватість ОСОБА_6 . Між тим, не взято до уваги той факт, що ОСОБА_6 дуже тривалий термін перебуває під вартою.
Окрім цього не здобуто жодних доказів того, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 4,5 ст.177 КПК України, прокурором доведені.
Просить скасувати ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 16.12.2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 . Відмовити в задоволенні клопотанні прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 . Задовольнити його клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 з тримання під вартою на заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.
В судове засідання прокурор не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавав суду.
Зважаючи на викладене, а також думки обвинуваченого та його захисника, апеляційний суд вважає за можливе апеляційний розгляд провадження провести у відсутності прокурора, відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, думки обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.
У відповідності з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Апеляційний суд переглядає ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 16.12.2025 року лише в частині продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 13.02.2026 року включно, без визначення застави, відповідно до вимог апеляційної скарги захисника.
Норми ч.1 ст.194 КПК України регламентують, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На думку апеляційного суду суд першої інстанції відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_6 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України.
Так, ОСОБА_6 раніше судимий, відбували реальну міру покарання у виді позбавлення волі, на шлях виправлення не став, не працює, обвинувачується у вчиненні злочинною організацією умисних кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти життя та здоров'я населення, які за кваліфікацією злочинів є особливо тяжкими, і їх санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Виходячи з викладеного, на переконання колегії суддів, тяжкість інкримінованого обвинувачення ОСОБА_6 у сукупності з обставинами кримінального провадження та даними про особу обвинуваченого дають обґрунтовані підстави вважати, що ризики, існування які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, своєї актуальності не втратили.
Інші доводи на які посилається захисник обвинуваченого в поданій апеляційній скарзі, а також наведені ним під час розгляду справи апеляційним судом, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, та на думку судової колегії, не забезпечать виконання ОСОБА_6 належної процесуальної поведінки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.194 КПК України.
За таких обставин суддя обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а тому законних підстав для скасування ухвали і постановлення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів захисника обвинуваченого, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 16 грудня 2025 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 13 лютого 2026 року включно, без визначення застави, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий
Судді