Справа № 161/26051/25 Провадження №11-сс/802/695/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
23 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання- ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2025 року стосовно підозрюваного ОСОБА_8 (ЄРДР №12025030580003008 від 17.12.2025),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 .
Водночас підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною з 20.00 год. до 07.00 год. залишати його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , окрім випадку оголошення у Волинській області сигналу повітряної тривоги для евакуації в укриття, в межах строку досудового розслідування, тобто до 18 лютого 2026 року включно, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Під час розгляду клопотання в суді першої інстанції слідчим суддею прийнято рішення про доцільність застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки запобігти встановленим ризикам дасть можливість і більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він вважає оскаржене судове рішення незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що слідчим суддею безпідставно застосовано стосовно ОСОБА_8 надто м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки при розгляді клопотання у суді було надано достатньо даних, які свідчать про можливість переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення інших кримінальних правопорушень та незаконний вплив на потерпілого та свідків. Просить оскаржену ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора та слідчого, які апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних вимог прокурора, колегія суддів доходить наступного висновку з огляду на таке.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання таким спробам як: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За положеннями ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176 - 178 КПК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.03 №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Апеляційний суд вивчивши матеріали клопотання погоджується з висновком слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не доведено необхідність застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Взявши до уваги особу підозрюваного ОСОБА_8 , який раніше не судимий, є особою молодого віку, навчається, має міцні соціальні зв'язки,слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про доцільність та можливість застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою. На думку колегії суддів, домашній арешт буде достатньою мірою для забезпечення виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Правильно констатовано в судовому рішенні, що слідчим не обґрунтовано наявності виняткових обставин, які дають можливість слідчому судді обмежити право підозрюваного на свободу, а тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не є безумовною підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі також, окрім самого факту заперечення застосованого запобіжного заходу прокурором не наведено обставин, які виправдовують обмеження свободи підозрюваного, не надано фактичних даних, котрі із певною вірогідністю давали б підстави стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 .
Слідчим суддею враховано те, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання доведеним ризикам, повністю достатньо застосування такого запобіжного заходу, як домашній арешт і, з цим на даному етапі досудового розслідування повністю погоджується апеляційний суд.
Відсутні й відомості, що з'явилися нові ризики, які б виправдовували тримання під вартою ОСОБА_8 , а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування за умови перебування підозрюваного під домашнім арештом.
Таким чиномдоводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, не є достатньо обґрунтованими для висновку, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе дієво запобігти вказаним у клопотанні ризикам.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновків, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тому підлягає залишенню без змін
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_12 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді