22 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.11.2025 задоволено клопотання слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 09.01.2026.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого.
В апеляційній скарзі захисник зазначала, що з матеріалів клопотання не вбачається доведеним ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний є особою раніше не судимою, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, що дає підстави стверджувати про міцні соціальні зв'язки та відсутність наміру переховуватись від слідства та суду. Це підтверджується позитивною характеристикою, документами, що підтверджують постійне місце проживання підозрюваного, наявність ____________________________________________________________________________________
Справа № 757/56907/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/9244/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
дитини на утриманні.
Вказівка на те, що ОСОБА_11 може змінити місце проживання, суперечить нормам закону та обстановці, яка склалась внаслідок воєнних дій в Україні, адже, ОСОБА_11 як особа призовного віку позбавлений можливості виїхати за кордон.
Прокурором не надано відомостей щодо впливу підозрюваного на свідків, доказів незаконної взаємодії з іншими учасниками даного кримінального провадження, начебто спрямованої на уникнення від кримінальної відповідальності.
Слідчим в клопотанні належно не мотивовано та прокурором в судовому засіданні не доведено, чому інший запобіжний захід не може забезпечити проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій та уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Крім того, не враховано, що перебування під вартою може значно погіршити стан здоров'я підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який також приймав участь в режимі відеоконференцзв'язку та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження № 12024070000000038 від 17.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 309 КК України.
11.03.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікації таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України; у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, у великих розмірах, вчинених злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України; та незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини, вчиненому повторно, злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.03.2025 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09.05.2025 включно, без визначення розміру застави.
Постановою заступника Генерального прокурора від 30.04.2025 строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 11.06.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.05.2025 стосовно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.06.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.06.2025 строк досудового розслідування продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 11.03.2026.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.06.2025 стосовно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.08.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.08.2025 стосовно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.09.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2025 стосовно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.11.2025 включно.
14.11.2025 слідчий Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів, в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.11.2025 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 09.01.2026.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
На підставі досліджених доказів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в матеріалах провадження доказів, які поза розумним сумнівом свідчать про причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному іншим чином провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На думку колегії суддів, у клопотанні слідчим доведено наявність обставин, які станом на день звернення із клопотанням перешкоджали закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд процесуальних та слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також конкретні обставини кримінального провадження та ступінь суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , беручи до уваги його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого та можуть перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадженню, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, характеру та тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, є обґрунтованим і підстав для зміни підозрюваному запобіжного заходу на домашній арешт, колегія суддів не вбачає.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
При цьому, продовжуючи підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, зміст підозри та вимоги п. п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме те, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 КК України та щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи конкретні обставини інкримінованих підозрюваному злочинів, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та підозрюваних безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виклав в ухвалі детальні мотиви про існування таких ризиків з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного злочину, та даних про особу підозрюваного.
Крім того, ураховуючи обсяг підозри, ступінь вірогідності настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про те, що визначення підозрюваному застави у порядку ч. 3 ст. 183 КПК України не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні дитину, не спростовують висновків суду про можливість вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Доводи про відсутність наміру підозрюваного переховуватись від слідства та суду, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості медичного характеру, які вказують на неможливість підозрюваного утримуватись під вартою за станом здоров'я та неможливості отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятора.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 132, 193, 194, 199 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196-197 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3